Ухвала від 18.09.2024 по справі 926/767-б/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

58000, м. Чернівці, вул. О.Кобилянської, 14, тел. 55-09-34, е-mail: inbox@cv.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

18 вересня 2024 року Справа № 926/767-б/15

Господарський суд Чернівецької області у складі судді Ковальчук Т.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні

скаргу ліквідатора Приватної фірми “Інтервал» Гусара І.О. на дії (бездіяльність) державного виконавця у справі

за позовною заявою засновника банкрута, власника майна ОСОБА_1 ,

1) Товариства з обмеженою відповідальністю “Універсальний торговий дім “Меркурій», м. Київ,

2) ОСОБА_2 , м. Славута Хмельницької області,

3) Приватної фірми “Інтервал», м. Чернівці,

кредитори:

1. ПАТ “Піреус Банк МКБ»,

2. ПАТ ЕК “Чернівціобленерго»,

3. Головне управління Державної податкової служби України в Чернівецькій області,

4. ДК “Газ України» НАК “Нафтогаз України»,

5. Управління пенсійного фонду в Чернівцях,

6. ПАТ “Фортуна банк»,

7. ПАТ “Дельта банк»,

8. АТ “Альфа банк»,

про визнання недійсним договору купівлі-продажу, витребування майна із чужого незаконного володіння та визнання права власності Лот № 4

у справі

за заявою Публічного акціонерного товариства “Піреус Банк МКБ», м. Київ,

до Приватної фірми “Інтервал», м. Чернівці,

про банкрутство,

за участю секретаря судового засідання Орловської М.Л.,

представників сторін - не з'явилися,

ВСТАНОВИВ:

Господарським судом Чернівецької області розглядається справа № 926/767-б/15 за заявою Публічного акціонерного товариства “Піреус Банк МКБ» про банкрутство Приватної фірми “Інтервал», провадження в якій порушено ухвалою від 27.05.2015 року.

Постановою від 31.08.2016 Приватну фірму “Інтервал» визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором ПФ “Інтервал» призначено арбітражного керуючого Кучака Юрія Федоровича. Ухвалою від 19.02.2020 припинено повноваження ліквідатора ПФ “Інтервал» арбітражного керуючого Кучака Ю.Ф., новим ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Гусара Івана Олексійовича.

У межах справи про банкрутство ПФ “Інтервал» рішенням Господарського суду Чернівецької області від 11.01.2024 частково задоволено позов ОСОБА_1 від 28.08.2023 (вхідний № 3776 від 04.09.2023) до Товариства з обмеженою відповідальністю “Універсальний торговий дім “Меркурій», ОСОБА_2 , Приватної фірми “Інтервал» про визнання недійсним договору купівлі-продажу, витребування майна із чужого незаконного володіння та визнання права власності Лот № 4, визнано недійсним договір купівлі-продажу майна (лот № 4, об'єкт купівлі-продажу рухоме майно відеоекран LED, місцезнаходження: Чернівецька обл., м. Чернівці, площа Філармонії), укладений 22 лютого 2018 року між Приватною фірмою “Інтервал» (вул. Яремчука, 4, м. Чернівці, 58002, код ЄДРПОУ 21431690) і ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ), витребувано у ОСОБА_2 (боржник, АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Приватної фірми “Інтервал» (стягувач ПФ “Інтервал» в особі ліквідатора Гусара Івана Олексійовича, код ЄДРПОУ 21431690, юридична адреса: вул. Яремчука, 4, м. Чернівці, 58002, адреса офісу: 03035, м. Київ, вул. Патріарха Мстислава Скрипника, 40, офіс 1005) рухоме майно - відеоекран LED. У решті вимог у задоволенні позову відмовлено, здійснено розподіл судових витрат.

На виконання зазначеного рішення господарським судом видано накази від 15.02.2024, у тому числі наказ про витребування у ОСОБА_2 відеоекрану LED. Ухвалою від 01.04.2024 за заявою ліквідатора Приватної фірми “Інтервал» Гусара І.О. до вказаного наказу внесено виправлення.

Ліквідатор ПФ “Інтервал» Гусар І.О. звернувся до господарського суду із скаргою від 09.09.2024 на дії (бездіяльність) державного виконавця, в якій просить:

- визнати неправомірними дії головного державного виконавця Славутицького відділу державної виконавчої служби у Шепетівському районі Хмельницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Андрощук Світлани Василівни про повернення наказу № 926/767-б/15 від 15.02.2024 року без прийняття до виконання;

- зобов'язати головного державного виконавця ОСОБА_3 прийняти до виконання наказ Господарського суду Чернівецької області № 926/767-б/15 від 15.02.2024 року та винести постанову про відкриття виконавчого провадження.

Згідно з протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 10.09.2024 скаргу ліквідатора Гусара І.О. передано на розгляд судді Ковальчук Т.І.

Ухвалою від 11.09.2024 скаргу ліквідатора Гусара І.О. прийнято і призначено до розгляду в судовому засіданні на 18.09.2024, зобов'язано Славутський відділ Державної виконавчої служби у Шепетівському районі Хмельницької області у строк до 17.09.2024 року надати відзив на скаргу, запропоновано боржнику ОСОБА_2 у той же строк надати письмові пояснення по суті скарги.

У судове засідання 18.09.2024 скаржник, представник відділу ДВС та боржник не з'явилися без повідомлення причин неявки, відділ ДВС і боржник ОСОБА_2 не подали відзиву на скаргу.

Однак указані обставини не перешкоджають розгляду скарги ліквідатора, оскільки явка учасників справи обов'язковою не визнавалася та вони повідомлені про дату, час і місце судового засідання, про що в матеріалах справи наявні відповідні докази.

Крім того, відповідно до частини 2 статті 342 ГПК України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Розглянувши скаргу ліквідатора ПФ “Інтервал» Гусара І.О., додані до неї документи та матеріали справи, суд встановив наступне.

Як зазначено в ухвалі вище, рішенням Господарського суду Чернівецької області від 11.01.2024 частково задоволено позов ОСОБА_1 від 28.08.2023 (вхідний № 3776 від 04.09.2023), визнано недійсним укладений між Приватною фірмою “Інтервал» і ОСОБА_2 договір купівлі-продажу майна від 22.02.2018 (лот № 4, відеоекран LED, місцезнаходження: м. Чернівці, площа Філармонії), витребувано у ОСОБА_2 зазначений відеоекран LED, на виконання рішення в даній частині видано наказ від 15.02.2024 у справі № 926/767-б/15.

Ухвалою суду від 01.04.2024 задоволено заяву ліквідатора Приватної фірми “Інтервал» Гусара І.О. від 20.03.2024 про виправлення помилки у виконавчому документі, виправлено помилки в тексті наказу від 15.02.2024 у справі № 926/767-б/15 про витребування рухомого майна відеоекрану LED, а саме:

- доповнено наказ інформацією про дату народження боржника ОСОБА_2 - ІНФОРМАЦІЯ_1 , та про відомі ідентифікуючі ознаки відеоекрану LED: “Стан: не працює, місцезнаходження: Чернівецька обл., м. Чернівці, площа Філармонії».

Звернення ліквідатора Гусара І.О. про виправлення помилки в наказі зумовлено тим, що цей наказ було повернуто без прийняття до виконання Славутським відділом державної виконавчої служби у Шепетівському районі Хмельницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) з тих підстав, що у виконавчому документі не зазначено дату народження боржника та не ідентифіковано майно, яке потрібно витребувати, а саме не зазначено назву та марку майна (повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання від 04.03.2024 № б/н).

Із скарги ліквідатора Гусара І.О. від 09.09.2024 слідує, що після виправлення помилки у наказі від 15.02.2024 у справі № 926/767-б/15 він повторно пред'явив даний наказ до виконання, подавши до Славутського (у скарзі ліквідатора помилково Славутицького) відділу державної виконавчої служби у Шепетівському районі Хмельницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) заяву від 12.08.2024 про примусове виконання рішення, до якої були додані оригінали власне означеного наказу і ухвали Господарського суду Чернівецької області від 01.04.2024 у справі № 926/767-б/15 про виправлення помилки в наказі.

Однак, вказує ліквідатор Гусар І.О. у скарзі, 28.08.2024 через Електронний суд йому надійшло Повідомлення головного державного виконавця Славутського відділу ДВС у Шепетівському районі Хмельницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Андрощук С.В. про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання від 23.08.2024 року, яким відмовлено у прийнятті до виконання наказу Господарського суду Чернівецької області № 926/767-б/15 від 15.02.2024 року.

Підставами повернення наказу № 926/767-б/15 від 15.02.2024 у Повідомленні головного державного виконавця Андрощук С.В. зазначено:

- не ідентифіковано, а саме не зазначено назву та марку майна, параметри, яке потрібно витребувати та яке знаходиться в м. Чернівці;

- згідно статті 24 Закону України “Про виконавче провадження» виконавчі дії провадяться за місцезнаходженням майна боржника, що по територіальності відноситься до Першого відділу державної виконавчої служби у місті Чернівці Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції;

- керуючись п. 6 частини четвертої статті 4 Закону України “Про виконавче провадження» повертається виконавчий документ без прийняття до виконання.

Статтею 1291 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

У Рішеннях від 25.04.2012 № 11-рп/2012, від 13.12.2012 № 18-рп/2012, від 26.06.2013 № 5-рп/2013, від 15.05.2019 № 2-р(II)/2019 Конституційний Суд України вказував, що:

- виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави;

- невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом;

- право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист;

- держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Відповідно до частини першої статті 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

За приписами частин першої, третьої статті 327 ГПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Наказ, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - ухвала суду є виконавчими документами. Наказ, судовий наказ, ухвала суду мають відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом.

Відповідно до статті 339 ГПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Питання, пов'язані з примусовим виконанням судових рішень і рішень інших органів, врегульовані Законом України “Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII). Указаний Закон є спеціальним законом, яким державний та приватний виконавці керуються при примусовому виконанні рішень суду та інших органів (посадових осіб).

Згідно із частиною першою статті 5 Закону № 1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України “Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Відповідно до частини першої статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Пункт 1 частини другої статті 18 Закону № 1404-VIII встановлює обов'язок виконавця здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

За умовами пункту 1 частини першої статті 26 Закону № 1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Стаття 4 Закону № 1404-VIII містить вимоги до виконавчого документа; так, за частиною першою цієї статті у виконавчому документі зазначаються:

1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім'я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала;

2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ;

3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім'я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи;

4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності);

реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків);

5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень;

6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню);

7) строк пред'явлення рішення до виконання.

У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв'язку та адреси електронної пошти.

У разі пред'явлення до примусового виконання рішення міжнародного юрисдикційного органу у випадках, передбачених міжнародним договором України, такий виконавчий документ повинен відповідати вимогам, встановленим міжнародним договором України.

Відповідно до частини п'ятої статті 26 Закону № 1404-VIII виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

При цьому, детально дії виконавців під час вчинення виконавчих дій (в тому числі під час відкриття виконавчого провадження) регламентуються Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 № 512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України 29.09.2016 № 2832/5, далі - Інструкція), яка визначає окремі питання організації виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб), що підлягають примусовому виконанню.

Розділ ІІІ Інструкції регламентує вимоги, яким має відповідати виконавчий документ, та відомості, які мають міститися у заяві про примусове виконання рішення, дії виконавця, які передують відкриттю виконавчого провадження.

За змістом пунктів 4, 5 Розділу ІІІ Інструкції, зокрема:

- виконавчий документ повертається без прийняття до виконання у випадках, передбачених частиною четвертою статті 4 Закону, про що орган державної виконавчої служби або приватний виконавець надсилає стягувачу повідомлення протягом трьох робочих днів з дня пред'явлення виконавчого документа;

- у разі відсутності підстав для повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття його до виконання виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

Частиною четвертою статті 4 Закону № 1404-VIII передбачені підстави повернення стягувачу виконавчого документа без прийняття до виконання.

Так, виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо:

1) рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили (крім випадків, коли рішення у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання);

2) пропущено встановлений законом строк пред'явлення виконавчого документа до виконання;

3) боржника визнано банкрутом;

4) Національним банком України прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника;

5) юридичну особу - боржника припинено;

6) виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону;

7) виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень;

8) стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску, якщо авансування є обов'язковим;

9) виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем;

10) виконавчий документ пред'явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю;

11) Фондом гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення про початок процедури тимчасової адміністрації або ліквідації банку;

12) відповідно до умов угоди про врегулювання спору (мирової угоди), укладеної між іноземним суб'єктом та державою Україна на будь-якій стадії урегулювання спору або розгляду справи, включаючи стадію визнання та виконання рішення, виконавчий документ не підлягає виконанню або покладені виконавчим документом на боржника зобов'язання підлягають припиненню, незалежно від дати укладення такої угоди.

Відповідно до частини 1 статті 24 Закону № 1404-VIII виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу.

Таким чином, стягувач ПФ “Інтервал» в особі ліквідатора Гусара Івана Олексійовича має право вибору місця відкриття виконавчого провадження з примусового виконання наказу від 15.02.2024 року у справі № 926/767-б/15 між місцем проживання боржника ОСОБА_2 або місцезнаходженням його майна.

У наказі від 15.02.2024 року у справі № 926/767-б/15 зазначено зареєстроване місце проживання ОСОБА_2 - АДРЕСА_1 , яке територіально відноситься до юрисдикції Славутського відділу ДВС у Шепетівському районі Хмельницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 31.03.2021 у справі № 380/7750/20 (провадження № К/9901/1690/21) висловив правову позицію, суть якої полягає у тому, що визначення місця виконання виконавчого документа щодо фізичної особи-боржника має відбуватися за зареєстрованим місцем проживання боржника. Будь-яка інша адреса місця проживання чи відомості про місце перебування особи-боржника можуть слугувати додатковою інформацією і сприяти примусовому виконанню рішення, але не використовуватися як юридичний факт, з яким Закон України “Про виконавче провадження» пов'язує місце виконання рішення, а з ним і виконавчий округ приватного виконавця.

Відтак, право ліквідатора Гусара І.О. пред'явити наказ до виконання за місцем реєстрації боржника ґрунтується на законодавчій нормі частини 1 статті 24 Закону № 1404-VIII, при цьому, суд бере до уваги, що згідно з виконавчим документом витребуванню у боржника підлягає рухоме майно - відеоекран LED, фактичне місцезнаходження якого може бути будь-яким, а не лише тим, яке зазначено в ухвалі від 01.04.2024 про виправлення помилки в наказі.

Зважаючи на зареєстроване місце проживання боржника у м. Славута, те, що витребуванню підлягає рухоме майно, яке може переміщуватися без обмежень, наявність у стягувача права вибору місця виконання виконавчого документа, зазначені у Повідомленні головного державного виконавця Андрощук С.В. від 23.08.2024 підстави для повернення наказу від 15.02.2024 року у справі № 926/767-б/15 без прийняття до виконання у зв'язку з тим, що виконавчі дії мають проводитися за місцезнаходженням майна боржника, що по територіальності відноситься до Першого відділу державної виконавчої служби у місті Чернівці Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, не грунтуються на законі.

Стосовно посилання в означеному Повідомленні від 23.08.2024 року на те, що майно не ідентифіковано, а саме не зазначено назву, марку майна та його параметри, суд звертає увагу, що у наказі (з урахуванням ухвали від 01.04.2024 про виправлення помилки) вказано назву майна - відеоекран LED, зазначено його стан - не працює, і можливе місцезнаходження. При цьому, зазначене майно було реалізоване на аукціоні з продажу майна банкрута ПФ “Інтервал» і ліквідатору банкрута, очевидно, відомі інші ознаки, за яким дане майно може бути ідентифіковане у випадку його виявлення у боржника ОСОБА_2 . Але для цього необхідно відкрити виконавче провадження та провести відповідні виконавчі дії, від чого державний виконавець неправомірно усунувся.

Згідно частини першої статті 74 Закону № 1404-VIII рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Статтею 342 ГПК України передбачено, що скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються.

Неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Якщо суд встановить, що особа, рішення, дія чи бездіяльність якої оскаржуються, звільнена з посади (не здійснює відповідну діяльність), він залучає до участі у справі посадову особу, до компетенції якої належить вирішення питання про усунення порушення права заявника.

Відповідно до статті 343 ГПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

За результатами розгляду в судовому засіданні скарги ліквідатора ПФ “Інтервал» Гусара І.О. на дії (бездіяльність) державного виконавця, суд доходить до висновку, що дії головного державного виконавця Славутського відділу ДВС у Шепетівському районі Хмельницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Андрощук С.В. з повернення без прийняття до виконання виконавчого документа - наказу Господарського суду Чернівецької області від 15.02.2024 у справі № 926/767-б/15, є неправомірними, оскільки у даному виконавчому документі вказано (ідентифіковано) рухоме майно, яке належить витребувати у боржника, та виконавчий документ пред'явлено до виконання за зареєстрованим місцем проживання боржника, що є правом стягувача відповідно до частини 1 статті 24 Закону № 1404-VIII.

Суд зауважує, що у Законі № 1404-VIII та в Інструкції відсутні імперативні вимоги про зазначення у виконавчому документі марки майна, відповідно до абзацу 9 частини 1 статті 4 Закону № 1404-VIII у виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв'язку та адреси електронної пошти.

Європейський суд з прав людини у справі De Geouffre de la Pradelle проти Франції, 16.12.1992, зазначив, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, позаяк доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним. Тривала невиправдана затримка процесу практично рівнозначна відмові у правосудді.

Стала правова позиція Верховного Суду полягає у тому, що формалізм у процесі є позитивним і необхідним явищем, позаяк забезпечує чітке дотримання судами процесу, проте надмірний формалізм заважає практичному та ефективному доступу до суду, не сприяє правовій визначеності, належному здійсненню правосуддя, у тому числі виконанню судового рішення та є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.01.2020 у справі № 145/1330/17 та від 30.09.2020 у справі № 9901/144/20, постанови Верховного суду від 05.08.2020 у справі № 177/1163/16-ц, від 16 лютого 2023 року у справі № 580/5209/22).

Касаційний господарський суд в складі Верховного Суду у постанові від 28.05.2019 у справі № 905/2458/16 зазначав, що принцип обов'язковості судового рішення та визначений процесуальним законодавством обов'язок суду із здійснення судового контролю за виконанням судового рішення зобов'язує суди, здійснюючи оцінку тих чи інших обставин, враховувати чи сприяє вчинення будь-якої процесуальної дії (в тому числі судом) виконанню остаточного судового рішення чи навпаки - перешкоджає такому виконанню.

За змістом положень пункту 4 частини 3 статті 2, статей 13, 73, 74 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

У судовому засіданні на підставі поданих ліквідатором Гусаром І.О. доказів, які не спростовані органом державної виконавчої служби, суд встановив обгрунтованість доводів скаржника та, відповідно, протиправність дій головного державного виконавця Андрощук С.В. з повернення без прийняття до виконання наказу Господарського суду Чернівецької області від 15.02.2024 у справі № 926/767-б/15, у зв'язку з чим дійшов до висновку про задоволення скарги ліквідатора ПФ “Інтервал» у визначений у ній спосіб.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 7, 60 Кодексу України з процедур банкрутства, ст.ст. 3, 12, 20, 234, 326, 327, 339, 342, 343, 345 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Скаргу ліквідатора Приватної фірми “Інтервал» Гусара І.О. від 09.09.2024 на дії (бездіяльність) державного виконавця задовольнити.

2. Визнати неправомірними дії головного державного виконавця Славутського відділу державної виконавчої служби у Шепетівському районі Хмельницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Андрощук Світлани Василівни про повернення без прийняття до виконання наказу Господарського суду Чернівецької області від 15.02.2024 у справі № 926/767-б/15.

3. Зобов'язати головного державного виконавця Славутського відділу державної виконавчої служби у Шепетівському районі Хмельницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Андрощук Світлану Василівну прийняти до виконання наказ Господарського суду Чернівецької області від 15.02.2024 у справі № 926/767-б/15 року та винести постанову про відкриття виконавчого провадження.

4. Славутському відділу державної виконавчої служби у Шепетівському районі Хмельницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) повідомити Господарський суд Чернівецької області і ліквідатора Приватної фірми “Інтервал» Гусара І.О. про виконання даної ухвали не пізніше ніж у десятиденний строк з дня її одержання.

Порядок набрання ухвалою законної сили та її оскарження

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена протягом 10 днів до Західного апеляційного гсоподарського суду у письмовій формі (ст.ст. 235, 257 ГПК України).

Повний текст ухвали підписано 18.09.2024.

Суддя Т.І.Ковальчук

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://cv.arbitr.gov.ua/sud5027/.http://cv.arbitr.gov.ua/sud5027/.