Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
про відмову у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність
"12" вересня 2024 р.м. ХарківСправа № 912/1436/24
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Міньковського С.В.
при секретарі судового засідання: Черновій В.О.
розглянувши заяву ОСОБА_1
про неплатоспроможність ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1
за участю:
представника боржника : Сонько В.В. (в режимі відеоконференції) - ордер серії ВТ № 1006164 від 11.07.2024
Фізична особа ОСОБА_1 , звернувся до Господарського суду Харківської області з заявою про відкриття провадження у справі про її неплатоспроможність відповідно до положень Кодексу України з процедур банкрутства, оскільки він має прострочені зобов'язання на загальну суму 279 549,21 грн, в якій просить суд прийняти цю заяву, відкрити провадження у справі про його неплатоспроможність, призначити керуючим реструктуризацією ОСОБА_2 , здійснити офіційне оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника у порядку, визначеному Кодексом України з процедур банкрутства.
Ухвалою від 03.07.2024 господарський суд прийняв заяву ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність до розгляду, призначив проведення підготовчого засідання суду.
11.07.2024 до суду від боржника надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи декларації про майновий стан станом на 01.06.2024 року.
11.07.2024 суд постановив ухвалу про відкладення розгляду справи в підготовчому засіданні суду на 01.08.2024.
Ухвалою суду від 01.08.2024 року, яка занесена до протоколу судового засідання, підготовче засідання у справі відкладено на 12.09.2024 року.
В судовому засіданні представник боржника наполягав на задоволенні заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 та просив призначити керуючим реструктуризацією Белінську Н.О.
Розглянувши заяву ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі про її неплатоспроможність, заслухавши пояснення представника боржника, проаналізувавши матеріали справи, у тому числі, долучені до заяви документи, суд зазначає наступне.
Частиною 1 ст.2 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.
Із введенням в дію 21.10.2019 Кодексу України з процедур банкрутства запроваджено новий правовий інститут, який застосовується щодо врегулювання питання неплатоспроможності фізичної особи, у тому числі фізичної особи-підприємця, та є відмінним (наділеним особливостями) за метою і механізмом реалізації від інституту банкрутства юридичних осіб.
З пояснювальної записки до проекту Кодексу України з процедур банкрутства вбачається, що метою запровадження інституту неплатоспроможності фізичних осіб було визначено врегулювання відносин щодо відновлення платоспроможності боржників, які опинилися в скрутній фінансовій ситуації та потребують допомоги з боку держави.
Також у преамбулі Кодексу України з процедур банкрутства закріплено, що цей Кодекс встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи.
За цим підходом, на відміну від банкрутства юридичних осіб, у назві та за змістом положень Книги четвертої Кодексу України з процедур банкрутства - "Відновлення платоспроможності фізичних осіб" законодавець закцентував на пріоритеті реабілітаційної процедури щодо боржника, який залежно від власної волі та обставин справи може отримати звільнення від боргів за результатами судових процедур у справі про неплатоспроможність фізичних осіб.
Отже, застосовуючи ці норми, необхідно враховувати, що, на відміну від банкрутства юридичних осіб, задоволення вимог кредиторів як основна мета провадження про неплатоспроможність фізичних осіб Кодексу України з процедур банкрутства не встановлена.
З огляду на виключне право лише боржника - фізичної особи на ініціювання справи про свою неплатоспроможність (стаття 116 Кодексу України з процедур банкрутства), цим Кодексом запроваджено "добровільне банкрутство" боржника - фізичної особи, що є правом, яким боржник, у разі дотримання певних вимог, може скористатися задля реструктуризації боргів, їх часткового чи повного прощення (списання), за результатом чого отримати звільнення від боргів і відновити свою платоспроможність.
Така правова позиція відповідає висновкам Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду, викладеним у пунктах 44-51 постанови від 26.05.2022 у справі № 903/806/20.
Процедура банкрутства щодо боржника переслідує публічний та приватний інтерес. Захист публічного інтересу, зокрема, знаходить свій вияв у недопущенні фіктивного банкрутства, а також недопущення доведення боржника до банкрутства.
Захист приватного інтересу, в свою чергу, полягає в максимальному задоволенні вимог кредиторів, відновленні платоспроможності боржника або його ліквідації та продажу його майна у ліквідаційній процедурі з метою погашення вимог кредиторів.
Отже, однією з основних функцій господарського суду під час провадження у справі про банкрутство є дотримання балансу захисту публічного та приватного інтересів.
Провадження у справах про банкрутство характеризується особливим процесуальним порядком розгляду справ, специфічністю цілей і завдань, особливим суб'єктним складом, тривалістю судового провадження, що істотно відрізняють це провадження від позовного.
З огляду на положення процесуального закону, у справах позовного провадження господарський суд, здійснюючи правосуддя, обмежений принципами диспозитивності та змагальності сторін, водночас у справах про банкрутство судовий контроль є невід'ємною складовою цього провадження.
Відповідно до приписів статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства серед іншого, неплатоспроможність - неспроможність боржника виконати після настання встановленого строку грошові зобов'язання перед кредиторами не інакше, як через застосування процедур, передбачених цим Кодексом; грошове зобов'язання - зобов'язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України.
Згідно з частиною другою статті 8 Кодексу України з процедур банкрутства право на звернення до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство мають боржник, кредитор.
Особливості застосування процедури банкрутства до боржника - фізичної особи передбачено Книгою четвертою "Відновлення платоспроможності фізичної особи" Кодексу України з процедур банкрутства.
Відповідно до ст.113 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою.
Згідно з ч.1 ст.115 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справі про неплатоспроможність боржника - фізичної особи або фізичної особи - підприємця може бути відкрито лише за заявою боржника.
Підстави для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи визначені ч.2 ст.115 Кодексу України з процедур банкрутства, за якою боржник має право звернутися до господарського суду із заявою про відкриття провадження у такій справі у разі, якщо:
2) боржник припинив погашення кредитів чи здійснення інших планових платежів у розмірі більше 50 відсотків місячних платежів за кожним з кредитних та інших зобов'язань упродовж двох місяців;
3) у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними;
4) існують інші обставини, які підтверджують, що найближчим часом боржник не зможе виконати грошові зобов'язання чи здійснювати звичайні поточні платежі (загроза неплатоспроможності).
Частиною 3 ст.115 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що до складу грошових вимог, у тому числі щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції.
Тобто, для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи достатньо навіть однієї або більше однієї підстави у будь-яких комбінаціях, наведених у ч.2 ст.115 Кодексу України з процедур банкрутства, оскільки законодавцем імперативно не визначено обов'язковим існування сукупності всіх трьох підстав, як умови для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи (постанова Верховного Суду від 29.07.2021 у справі № 909/1028/20).
Порядок та наслідки відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи визначені статтями 119, 120 Кодексу України з процедур банкрутства.
Частиною 1 ст.119 Кодексу України з процедур банкрутства регламентовано, що у підготовчому засіданні господарський суд розглядає подані документи, з'ясовує наявність підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, а також вирішує інші питання, пов'язані з розглядом заяви.
Отже, завданням підготовчого засідання господарського суду у розгляді заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи є перевірка підтвердження належними та допустимими доказами обставин, що вказані боржником як ознаки його неплатоспроможності чи її загрози.
Водночас при ініціюванні справи про неплатоспроможність фізичної особи наявність заборгованості чи можливість невиконання грошових зобов'язань найближчим часом має підтверджуватися доказами у відповідному обсязі, виходячи з правової природи правовідносин між боржником та кредитором/кредиторами. Такими доказами можуть бути, серед іншого, судові рішення, правочини, первинні бухгалтерські документи, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення (зокрема банківські виписки, платіжні доручення, видаткові накладні, довідки, листи, протоколи) та будь-які інші докази, що доводять факт невиконання боржником своїх зобов'язань, а у випадку загрози неплатоспроможності - потенційну можливість такого невиконання (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 08 листопада 2022 року у cправі № 909/937/21).
Системний аналіз ст.113, частин 1, 2 ст.116, ч.1 ст.119 Кодексу України з процедур банкрутства дає можливість дійти висновку, що наявність підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність у кожному конкретному випадку повинна визначатись судом з урахуванням поданої боржником заяви та доданих до неї доказів на підтвердження настання обставин, що підтверджують неплатоспроможність фізичної особи (на момент звернення до суду з відповідною заявою) або загрозу її неплатоспроможності (у визначений зобов'язанням строк або в майбутньому).
Згідно з частинами 3, 4 ст.119 Кодексу України з процедур банкрутства за наслідками підготовчого засідання господарський суд постановляє ухвалу про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність або про відмову у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність. Господарський суд постановляє ухвалу про відмову у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність, якщо: 1) відсутні підстави для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність; 2) боржник виконав зобов'язання перед кредитором (кредиторами) у повному обсязі до підготовчого засідання суду; 3) боржника притягнуто до адміністративної або кримінальної відповідальності за неправомірні дії, пов'язані з неплатоспроможністю; 4) боржника визнано банкрутом протягом попередніх п'яти років.
Статтею 1 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що склад і розмір грошових зобов'язань, сума кредитів з урахуванням відсотків, які зобов'язаний сплатити боржник, визначаються на день подання до господарського суду заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство, якщо інше не встановлено цим Кодексом. При поданні заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство розмір грошових зобов'язань визначається на день подання до господарського суду такої заяви.
Отже, обов'язком суду при вирішенні питання про наявність грошового зобов'язання та визначенні неплатоспроможності є встановлення прострочених грошових зобов'язань боржника перед кредиторами станом на час подання відповідної заяви до суду. Перевірка обґрунтованості вимог заявника, а також з'ясування наявності підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) здійснюються господарським судом у підготовчому засіданні.
Згідно з ч. 2 ст. 119 Кодексу України з процедур банкрутства підготовче засідання проводиться у порядку, передбаченому цим Кодексом.
При вирішенні питання про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи за результатами проведення підготовчого засідання, дослідивши матеріали відповідної заяви фізичної особи, суд повинен, серед іншого, визначитися з питання наявності грошових вимог до боржника та розміру таких вимог за станом на час подання заяви до суду, несплати боржником на користь кредиторів належних ним коштів.
Поряд із цим, при вирішенні питання про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи суд зобов'язаний дослідити не тільки надану заявником інформацію про кредитні договори, за якими у заявника, як стверджується за його заявою, наявні грошові зобов'язання (зокрема, прострочені) за кредитами (позиками) тощо, але й дослідити та встановити безпосередні докази укладання таких договорів, наявності та розміру заборгованості за такими договорами.
Необхідність аналізу таких договорів пов'язана з визначеною Кодексом України з процедур банкрутства метою проведення підготовчого засідання.
В обґрунтування наявності підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржниця посилається на те, що у неї наявні невиконані прострочені грошові зобов'язання перед ТОВ "СТАР ФАЙНЕНС ГРУП", ТОВ "ФК "АВІРА ГРУП", ТОВ "МАКС КРЕДИТ", ТОВ "СЕЛФІ КРЕДИТ", ТОВ "КЛАЙ ІНВЕСТ", ТОВ "СЛОН КРЕДИТ", ТОВ "СОС КРЕДИТ", ТОВ "ФК "КРЕДІПЛЮС", ТОВ "УКР КРЕДИТ ФІНАНС", ТОВ "АЛЕКСКРЕДИТ", ТОВ "ФК "КРЕДИТОНЛАЙН", ТОВ "АВАНС КРЕДИТ", ТОВ "ФК "ПРОСТО КРЕДИТ", ТОВ "АВЕНТУС УКРАЇНА", ТОВ "ЛІНЕУРА УКРАЇНА", ТОВ "1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ", АТ "УНІВЕРСАЛ БАНК", ТОВ "МІЛОАН", ТОВ "ФК "ТОП1", ТОВ "ТАЛІОН ПЛЮС", ТОВ "МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА", ТОВ "КАЧАЙ ГРОШІ" на загальну суму 279 549,21 грн.
Наведені зобов'язання перед кредиторами, на погляд ОСОБА_1 , підтверджуються кредитною історією, що складена Українським бюро кредитних історій, кредитними договорами та банківськими довідками, надаючи оцінку яким, суд зазначає наступне.
Роздруківка з сайту ТОВ Українське бюро кредитних історій не може бути доказом наявності заборгованості за кредитними договорами.
Відповідна правова позиція щодо роздруківки з сайту ТОВ Українське бюро кредитних історій щодо кредитної історії боржника як доказу у справі про неплатоспроможність фізичної особи викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 08.11.2022 у справі № 909/937/21.
Також у постанові від 16.11.2022 по справі № 917/1604/21, Верховний Суд звернув увагу, що пунктом 5.32 Національного стандарту ДСТУ 4163:2020 визначено, що у разі створення примірника електронного документа з паперовим носієм інформації на ньому проставляють штрих-код або QR-код, що містить: скорочене найменування юридичної особи, дату реєстрації, реєстраційний індекс. QR-код також має містити відомості про підписувача електронного документа або накладача електронної печатки, а саме: прізвище, ім'я, по батькові підписувача або найменування юридичної особи (для електронної печатки), номер сертифіката і строк його дії. Окрім того, QR-код додатково має містити дати накладання кваліфікованих електронних підписів і печаток на електронний документ, що беруть із кваліфікованих електронних позначок часу. Для актів додатково зазначають дані про погодження.
Натомість, QR-код на останній сторінці поданої заявником роздруківки з Українського бюро кредитних історій щодо ОСОБА_1 містить лише посилання на веб-сайт УБКІ для перевірки документів УБКІ в режимі он-лайн, і при цьому не містить відомостей про підписувача електронного документа або накладача електронної печатки, а саме: прізвище, ім'я, по батькові підписувача або найменування юридичної особи (для електронної печатки), номер сертифіката і строк його дії, дати накладання кваліфікованих електронних підписів і печаток на електронний документ, що беруть із кваліфікованих електронних позначок часу.
Отже, судом встановлено, що роздруківка кредитної історії, яка надана заявником в підтвердження наявності договірних зобов'язань, не підписана ані письмово, ані електронним цифровим підписом відповідною посадовою особою Бюро, а тому не може вважатися доказом у справі, який би підтверджував наявність кредитних зобов'язань.
Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 08.11.2022 у справі № 909/937/21.
У наданому до заяви про неплатоспроможність боржника - фізичної особи конкретизованому списку кредиторів ОСОБА_1 зазначає про те, що станом на 25.04.2024 має наступні зобов'язання:
1) перед ТОВ "Селфі Кредит" за договором позики № 1313264 розмір поточної заборгованості складає 8050,00 грн. Штраф/пеня 0 грн. - не нараховувалися відповідно до п. 6, 6-1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування». Проте згідно листа - відповіді №24-723 від 14.05.2024 року розмір заборгованості ОСОБА_1 за вищевказаним договором становить 7550,00 грн, з яких тіло кредиту - 2000,00 грн., проценти по кредиту - 4550,00 грн., штраф - 1000,00грн. Отже, боржником в конкретизованому списку не було зазначено розмір штрафних санкцій. Суд звертає увагу на те, що боржник не наділений повноваженнями надавати оцінку правомірності/неправомірності нарахування штрафних санкцій, що входить до компетенції суду. На даному етапі боржник має надати достовірну інформацію щодо розміру заборгованості по кредитним зобов'язанням, яка у тому числі підтверджується довідкою самого кредитора. Крім того, яка вбачається з матеріалів заяви, ОСОБА_1 був наданий договір № 1313264 від 18.02.2024 року про надання споживчого кредиту по продукту "NEWSHORT", проте вищевказаний договір не долучений боржником до поданої заяви.
2) перед ТОВ "Слон Кредит" за договором позики № 1436891 від 13.02.2024 розмір поточної заборгованості складає 2050,84 грн. Штраф/пеня 0 грн. - не нараховувалися відповідно до п. 6, 6-1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування». Проте згідно листа - відповіді №1262 від 03.05.2024 року розмір заборгованості ОСОБА_1 за вищевказаним договором становить 1491,61 грн, з яких тіло кредиту - 625,00 грн., проценти за користування - 734,61 грн., штрафні санкції - 132,00 грн. Отже, боржником в конкретизованому списку також не було зазначено розмір штрафних санкцій. Крім того, як вбачається з матеріалів заяви, боржник з метою отримання відповідної інформації про заборгованість за кредитом, звернувся до ТОВ "Слон Кредит" із запитом, на який товариством надана відповідь №1262 від 03.05.2024, до якої був доданий договір №6891 від 13.02.2024, проте вищевказаний договір не долучений боржником до поданої заяви.
3) перед ТОВ "ФК "ТОП 1" за договором № TOP160803 розмір поточної заборгованості складає 2750,00 грн., разом із тим до заяви доданий договір позики "ТОП Профіт" з іншим номером №3773108537-060803.
4) перед ТОВ "Стар Файненс Груп" за договором № 401918 від 23.01.2024 розмір поточної заборгованості складає 15750,00 грн. та за договором № 604219 від 16.03.2024 розмір поточної заборгованості складає 2750,00 грн., проте до заяви боржником додані договори про надання фінансового кредиту з іншими номерами, а саме № 18912-01/2024 від 23.01.2024 та № 19564-03/2024 від 16.03.2024 року. Отже, надані боржником докази на підтвердження простроченої заборгованості перед ТОВ "Стар Файненс Груп" мають неточну та суперечливу інформацію.
5) перед ТОВ "ФК "КредіПлюс" за договором № 550678 від 01.02.2024 року розмір поточної заборгованості складає 10226,24 грн. Проте заявником на підтвердження заборгованості перед цим кредитором доданий договір про споживчий кредит від 01.02.2024 з іншим номером № 129919.
6) ТОВ "Аванс Кредит" за договорами позики № 1296517 та №1286906 від 31.12.2023, разом із тим в обґрунтування заборгованості перед ТОВ "Аванс Кредит" боржником додані договори з іншими номерами : договір про надання фінансового кредиту № 46170-12/2023 та договір про надання фінансового кредиту № 48748-12/2023.
7) ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" за договором № 7652823 від 27.09.2023 року розмір поточної заборгованості складає 10850 грн., проте до заяви боржником доданий договір позики з іншим номером №76262949.
8) ТОВ "Таліон Плюс" за кредитним номером № c879cfae-3798-46da-8ee0-befe15039620 від 12.01.2024 року у розмірі 27520,00 грн. Проте згідно відповіді ТОВ "Таліон Плюс" від 03.05.2024 року, до кредитора перейшло право грошової вимоги до боржника саме за кредитним договором № 876003844 від 12.01.2024, укладеним між ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та боржником. Отже, кредитний договір за яким перейшло право вимоги ТОВ "Таліон Плюс" має інший номер ніж зазначено ОСОБА_1 в конкретизованому списку.
9) перед ТОВ "Алекс Кредит" згідно договору про надання кредиту № 6878448 від 25.01.2024 у розмірі 15130,00 грн., проте до матеріалів справи доданий лист-відповідь ТОВ "Алекс Кредит" від 16.05.2024 вих. № 24/05-107 та розрахунок, в якому зазначено, що розмір заборгованості перед кредитором за вищевказаним договором становить 16455,97 грн.
10) ТОВ "ФК "Кредитонлайн" (стара назва ТОВ "ФК "Є Гроші Ком") згідно кредитного договору № EGROSHICOM3249287 від 09.01.2024 у розмірі 21600,00 грн. Проте до матеріалів справи доданий лист ТОВ "ФК "Є Гроші Ком" від 30.04.2024 вих. № 940/24-вих, з якого вбачається, що 23.04.2024 між ТОВ "ФК "Є Гроші Ком" та ТОВ "Кредитпромінвест" було укладено договір про надання фінансових послуг з факторингу, за умовами якого право вимоги за договором від 15.09.2023 було відступлено компанією на користь ТОВ "Кредитпромінвест". З метою отримання будь-якої інформації щодо поточного стану кредиту та заборгованості за кредитом, боржнику було рекомендовано звернутись безпосередньо до ТОВ "Кредитпромінвест". Проте матеріали заяви не містять відповідного звернення/запиту до ТОВ "Кредитпромінвест". Таким чином, надані боржником докази на підтвердження простроченої заборгованості перед ТОВ "ФК "Кредитонлайн" мають неточну та суперечливу інформацію.
Таким чином, деякі суми боргу, зазначені ОСОБА_1 в конкретизованому списку кредиторів, не співпадають з розміром боргу, зазначеним у наданих заявником довідках банків. Також зазначені в конкретизованому списку номера кредитних договорів не співпадають із кредитними договорами, які додані до заяви або зазначені в банківських довідках.
Тобто додані до матеріалів справи докази в підтвердження наявної суми заборгованості містять суперечливі дані, що позбавляє суд можливості встановити дійсний розмір грошових зобов'язань ОСОБА_3 з урахуванням ч. 3 ст. 115 Кодексу України з процедур банкрутства, згідно з якою до складу грошових вимог, у тому числі щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції.
Крім того, згідно до ч.5. ст.116 Кодексу України з процедур банкрутства зазначено, що Декларація про майновий стан подається боржником за три роки (за кожен рік окремо), що передували року подання до суду заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність. Боржник також подає декларацію про майновий стан за рік, в якому подається заява про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, станом на перше число місяця, що передує місяцю подання заяви до суду.
Суд зазначає, що для відновлення платоспроможності Кодекс України з процедур банкрутства покладає на боржника обов'язки, зокрема на етапі ініціювання справи про його неплатоспроможність: надати повну і достовірну інформацію про власний майновий стан та членів його сім'ї, щодо розміру та джерел доходів (пункти 4-11 ч.3 ст.116 Кодексу України з процедур банкрутства), тому, у разі необхідності, і додаткові пояснення чи документи на підтвердження належного виконання цих вимог.
Реалізація обов'язку фізичної особи, яка звернулася до суду за визнанням факту її неплатоспроможності, у тому числі, надавати достовірну інформацію про все наявне майно та зобов'язання, зумовлена не тільки формальними вимогами законодавця, а й сутнісним змістом процедур у справах про неплатоспроможність фізичної особи, тому надання повної і достовірної інформації у декларації про майновий стан є процесуальним обов'язком боржника у провадженнях про неплатоспроможність фізичної особи (відповідний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 22.09.2021 у справі № 910/6639/20).
Крім того, інститут надання фізичною особою декларації про майновий стан боржника за останні три роки разом із заявою про визнання його неплатоспроможним обумовлений, передусім, необхідністю визначення обсягів майнових активів боржника з метою ефективного здійснення процедури погашення боргів такої особи, зокрема шляхом їх реструктуризації та подальшого задоволення грошових вимог кредиторів.
Подання декларації про майновий стан боржником надає можливість не лише встановити перелік та вартість майна, стан доходів та витрат на відповідну дату, а й динаміку розміру активів за відповідний період.
Боржник має усвідомлювати, що ризики зазначення неповної інформації у декларації покладаються саме на боржника. Саме такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 22.09.2022 у справі № 916/2372/20.
Так, в проєкті плані реструктуризації боржник вказує, що сплачує комунальні послуги житла у розмірі 2 100 грн. щомісячно, навпіл із батьками.
Разом з тим, як встановив суд, боржником в деклараціях за 2022, 2023, 2024 (за 01.01.2024 по 01.06.2024) роки у розділі XIV "Відомості про фінансові зобов'язання боржника та членів його сім'ї та інші витрати, у тому числі за межами України" в розділі 71. "витрати на утримання майна" вказана інформація не зазначена.
Також суд вважає за необхідне звернути увагу заявника на те, що відповідно п. 4 ст. 116 Кодексу України з процедур банкрутства, разом із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржник зобов'язаний подати пропозиції щодо реструктуризації боргів (проект плану реструктуризації боргів). При цьому вимоги до такого проекту плану реструктуризації визначені статтею 126 КУзПБ.
Так, відповідно до ч. 2 ст. 126 КУзПБ у плані реструктуризації боргів боржника зазначаються: 1) обставини, які спричинили неплатоспроможність боржника; 2) інформація про визнані судом вимоги кредиторів із зазначенням їх розміру та черговості задоволення; 3) інформація про майновий стан боржника за результатами проведених заходів з виявлення та складання опису майна боржника (проведення інвентаризації); 4) інформація про всі доходи боржника, у тому числі доходи, які боржник розраховує отримати протягом процедури реструктуризації боргів; 5) розмір суми, яка щомісяця буде виділятися для погашення вимог кредиторів; 6) вимоги кредиторів до боржника, які будуть прощені (списані) у разі виконання плану реструктуризації боргів; 7) розмір суми, яка щомісяця залишатиметься боржнику на задоволення побутових потреб, у розмірі не менше одного прожиткового мінімуму на боржника та на кожну особу, яка перебуває на його утриманні; 8) розмір суми, яка щомісяця виділятиметься для погашення наявних у боржника обов'язкових періодичних зобов'язань (виплата аліментів тощо).
Суд звертає увагу на те, що відповідно до ст. 1 Кодексу України з процедур банкрутства реструктуризація боргів боржника - судова процедура у справі про неплатоспроможність фізичної особи, що застосовується з метою відновлення платоспроможності боржника шляхом зміни способу та порядку виконання його зобов'язань згідно з планом реструктуризації боргів боржника.
Виконання мети процедури реструктуризації боргів боржника у справі про неплатоспроможність фізичної особи можливе лише за умови, коли боржник істинно бажає виконати взяті на себе грошові зобов'язання, але через певні майнові/фінансові причини не може їх виконати в повному обсязі належним чином.
Системне тлумачення приписів книги четвертої КУзПБ "Відновлення платоспроможності фізичної особи" свідчить, що за їх змістом законодавець закріпив у спеціальних нормах Кодексу принцип добросовісної поведінки боржника - фізичної особи, за яким право на звільнення від боргів та відновлення платоспроможності у судових процедурах неплатоспроможності фізичної особи набуває лише добросовісний боржник, який не за своїм неправомірним умислом потрапив у стан неплатоспроможності, сумлінно виконує обов'язки боржника та демонструє дієве прагнення до компромісу з кредиторами щодо умов реструктуризації боргів та в межах об'єктивних можливостей вживає заходів до задоволення їх вимог.
Боржник має реалізувати право ініціювати провадження у справі про власну неплатоспроможність не на шкоду кредиторам, а для досягнення легітимної мети цього провадження - соціальної реабілітації добросовісного боржника за спеціальною судовою процедурою.
Такими чином, погашення вимог кредиторів (виконання взятих на себе грошових зобов'язань) у межах об'єктивних можливостей є проявом добросовісного використання боржником своїх прав у судових процедурах неплатоспроможності та істинного бажання виконати взяті на себе грошові зобов'язання.
Так, дослідивши наданий ОСОБА_1 проєкт плану реструктуризації, господарським судом встановлено, що боржник взагалі не вказує в ньому обставин, які спричинили неплатоспроможність боржника.
Крім того, в плані реструктуризації ОСОБА_1 зазначає, що його дохід від підробітку в середньому на місяць згідно розписки від 12.05.2024 року становить 11000 грн. Разом із тим, власноручна написана ОСОБА_1 розписка про те, що він має підробіток, за який отримує щомісячно 11000,00 грн. не є належним доказом, який підтверджує отримання таких доходів. До того ж, у разі отримання боржником щомісячного доходу у розмірі 11000,00 грн, сума його доходу за період з 01.01.2024 року по 01.06.2024 року (5 місяців) мав становити 55000,00 грн., натомість в декларації про майновий стан боржника за вищевказаний період сума доходу становить 33000,00 грн., що також свідчить про недоведеність зазначеної боржником інформації стосовно отримання ним щомісячного доходу у розмірі 11000,00 грн.
Також, в плані реструктуризації ОСОБА_1 зазначає, що він має щомісячні витрати на оплату комунальних послуг житла згідно розписки від 31.05.2024 року у розмірі 2100,00 грн. (навпіл з батьками), витрати на мобільні послуги та послуги Інтернету відповідно до розписки від 30.05.2024 року в розмірі 440,00 грн., щомісячні витрати на оплата терапії з психологом відповідно до розписки від 30.05.2024 року та скріншоту з мобільного застосунку "Mindly" у розмірі 5500,00 грн.
Проте, суд зауважує на тому, що власні розписки боржника не є належними доказами витрат.
Доказів, які б підтверджували, що ОСОБА_1 дійсно щомісяця сплачує комунальні та мобільні послуги, а саме чеків, квитанцій, виписок з банківських рахунків заявником не надано, що викликає у суду сумніви у правдивості та реальності відображення боржником відповідних витрат.
Так само не надано доказів наявності хвороби чи стану який потребує витрат на оплату терапії з психологом, доказів призначення відповідного лікування або доказів звернення до відповідних медичних установ із будь-якими скаргами на стан здоров'я. Надані боржником скріншоти з мобільного застосунку "Mindly" також не належним доказом на підтвердження здійснених ним витрат на плату психолога.
Крім того, суд зазначає, що згідно до п. 1-4 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства стосовно боржника справу про банкрутство (неплатоспроможність) може бути відкрито без здійснення авансування передбаченої цим Кодексом винагороди арбітражному керуючому на депозитний рахунок суду. У такому разі до заяви про відкриття справи про банкрутство (неплатоспроможність) додається копія укладеної заявником угоди з обраним ним арбітражним керуючим про виконання арбітражним керуючим повноважень у справі про банкрутство (неплатоспроможність) до її закриття з виплатою на умовах, визначених цією угодою, винагороди в розмірі, що не має перевищувати розмір, встановлений цим Кодексом. Господарський суд, відкриваючи провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) відповідно до цього пункту, призначає розпорядником майна або керуючим реструктуризацією арбітражного керуючого, з яким заявником укладено угоду.
Боржником було надано суду копія договору про оплату праці, винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого від 02.05.2024, який був укладений між арбітражним керуючим Белінською Н.О. і Сафошиним А.В., відповідно до п. 3.3. розділу 3 цього договору було визначено, що боржник щомісячно буде перераховувати протягом 10 місяців суму винагороди арбітражному керуючому у розмірі 4542,00 грн. на депозит суду. Проте представник боржника в судовому засіданні не надав обґрунтованих пояснень за рахунок яких грошових коштів ОСОБА_1 буде сплачувати грошову винагороду арбітражному керуючому, якщо різниця між доходом та витратами боржника (в місяць) становить 1932,00 грн, при цьому витрати на оплату праці арбітражного керуючого не були включені до загальних витрат боржника в проєкті плану реструктуризації.
Суд звертає увагу, що до боржника - фізичної особи Кодекс України з процедур банкрутства встановлює спеціальні вимоги щодо його добросовісності, як запоруку досягнення компромісу між сторонами стосовно погашення боргів, що має ґрунтуватися на поступках кредиторів та сумлінній співпраці боржника з керуючим реструктуризацією і кредиторами, а також на його відкритій взаємодії з судом, яка полягає у добросовісному користуванні процесуальними правами та сумлінному виконанні процесуальних обов'язків.
Виходячи зі встановлених вище обставин, суд дійшов висновку, що боржником належними, допустимими, достовірними та вірогідними доказами, в розумінні положень ст.ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, не доведено наявності правових підстав для відкриття провадження у справі про свою неплатоспроможність.
Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 119 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд постановляє ухвалу про відмову у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність, якщо відсутні відповідні підстави.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі суд дійшов висновку, що заявнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Керуючись статтями 113, 115, 116, 119 Кодексу України з процедур банкрутства, статтями 76, 77, 78, 79, 232-235 Господарського процесуального кодексу України, суд
Відмовити ОСОБА_1 у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність.
Суд роз'яснює боржнику, що згідно із частиною 7 статті 39 Кодексу України з процедур банкрутства відмова у відкритті провадження у справі про банкрутство не перешкоджає повторному зверненню до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство за наявності підстав, встановлених цим Кодексом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та може бути оскаржена у визначені статтями 256, 257 ГПК України строк та порядку.
Ухвала підписана 17.09.2024
Суддя Міньковський С.В.