79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128
16.09.2024 Справа № 914/1494/24
Суддя Господарського суду Львівської області Мазовіта А.Б., розглянувши матеріали
за позовом:Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях, м.Львів;
до відповідача:Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , м.Львів;
про:стягнення 69 443,07 грн.
Представники сторін не викликались.
Обставини розгляду справи.
Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях, м.Львів звернулося до Господарського суду Львівської області із позовною заявою до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , м.Львів про стягнення 69 443,07 грн.
Ухвалою суду від 12.06.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судових засідань. Ухвалою суду від 12.06.2024, зокрема, було встановлено відповідачу для подання відзиву на позов строк у 15 календарних днів з дня отримання цієї ухвали.
Ухвалу суду про відкриття провадження у справі надіслано відповідачу на юридичну адресу, яка вказана у позові та відповідає відомостям з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (79012, м. Львів, пр. Червоної Калини, 95/135).
05.07.2024 до суду повернувся вищевказаний поштовий конверт, причини повернення - «адресат відсутній за вказаною адресою».
Відповідно до частин другої - четвертої статті 120 ГПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п'ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи чи вчинення відповідної процесуальної дії.
Порядок вручення судових рішень визначено у статті 242 ГПК України, за змістом частин п'ятої та одинадцятої якої учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня. У випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси (частина 6 статті 242 ГПК України).
Виходячи зі змісту статей 120, 242 ГПК України, пунктів 11, 17, 99, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270 (далі - Правила №270), у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною (наявність такої адреси в ЄДР прирівнюється до повідомлення такої адреси стороною), і судовий акт повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.
Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 17.11.2021 у справі № 908/1724/19, від 14.08.2020 у справі № 904/2584/19 та від 13.01.2020 у справі № 910/22873/17.
Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у даному випадку суду (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17, постановах Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б, від 21.01.2021 у справі № 910/16249/19, від 19.05.2021 у справі № 910/16033/20, від 20.07.2021 у справі № 916/1178/20).
Окрім того, за приписами ч. 1 ст. 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).
Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що відповідач належним чином та завчасно повідомлений про розгляд даної справи судом, окрім того мав доступ до судових рішень та мав можливість ознайомитися з ухвалою суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Заяв про відвід суду не поступало.
Суть спору та правова позиція сторін.
Аргументи позивача.
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідач користувався орендованим приміщенням та не сплачував за користування орендну плату. Рішенням Господарського суду Львівської області від 30.01.2024 у справі № 914/2912/23 Договір оренди державного майна від 29.05.2017 №66 розірвано. Рішення суду набрало законної сили 15.05.2024. За період 01.08.2023 по 15.05.2024 позивачем нараховано відповідачу 47 413,40 грн орендної плати за договором. Крім того, позивачем нараховано відповідачу 22 029,67 грн пені.
Попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат складається з 3 028 грн судового збору.
Аргументи відповідача.
Відповідач відзив на позов не подав, проти позову не заперечив, письмових доказів, що спростовують аргументи позивача, до матеріалів справи не долучив.
У процесі розгляду справи суд встановив наступне.
29.05.2017 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській області (орендодавець, правонаступником якого є позивач) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (орендар) укладено договір оренди державного майна № 66. Згідно з умовами цього договору в оренду передається державне нерухоме майно - нежитлові приміщення загальною площею 200,1 кв. м, які знаходяться на першому поверсі в одноповерховій будівлі за адресою: АДРЕСА_1 , що перебуває на балансі ДП НДІ «Системи».
Відповідно до акту прийому-передачі державного нерухомого майна, згідно з договором від 29.05.2017 №66, орендодавець передав, а орендар прийняв в оренду вищевказане нерухоме майно.
21.07.2021 за результатами аукціону продовжено договір оренди державного майна № 66 від 29.05.2017, строк договору з 23.06.2021 по 22.06.2026.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 30.01.2024 у справі №914/2912/23 позов Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях задоволено повністю. Стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях 52 858,01 грн орендної плати та 11 036,63 грн пені. Розірвано договір оренди державного майна від 29.05.2017 № 66. Виселено фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 з орендованих приміщень загальною площею 200,1 кв. м, які знаходяться на першому поверсі в одноповерховій будівлі за адресою: АДРЕСА_1 .
Постановою Західного апеляційного господарського суду від 15.05.2024 залишено без змін рішення Господарського суду Львівської області від 30.01.2024 у справі №914/2912/23.
Як встановлено в судових рішеннях, заборгованість з орендної плати у відповідача виникла впродовж січня - жовтня 2022 року, січня - липня 2023 року.
Станом на 01.06.2024 заборгованість відповідача по орендній платі за період з 01.08.2023 по 15.05.2024 становить 47 413,40 грн. За несвоєчасну сплату орендної плати нарахована пеня в сумі 22 029,67 грн.
Станом на дату винесення рішення доказів сплати відповідачем спірної суми не подано.
Дослідивши представлені суду докази, суд вважає позовні вимоги підставними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково з огляду на наступне.
Правовідносини між сторонами виникли у ході виконання ними договору оренди державного майна № 66 від 29.05.2017, з урахуванням договору щодо продовження договору за результатами аукціону (нова редакція) від 21.07.2021.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
У відповідності до положень частини 2 статті 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно зі статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до частини 1 статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Аналогічні положення містить частини 1 статті 283 Господарського кодексу України.
Згідно з частинами 1, 5 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
У відповідності до ч. 1 ст. 286 ГК України, орендна плата це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.
В силу ч. 1 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендна плата встановлюється у грошовій формі і вноситься у строки, визначені договором. Згідно ч. 4 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків провадження господарської діяльності.
У відповідності до частини 3 статті 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі. Частиною 1 ст. 19 вказаного Закону встановлено, що орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.
За умовами договору, зокрема п. 9.1., місячна орендна плата, визначена за результатами проведення аукціону 11 288,00 грн без ПДВ. Згідно з пунктом 3.3. розділу ІІ договору орендар сплачує орендну плату до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні, визначеному у пункті 16 Умов (або в іншому співвідношенні, визначеному законодавством) щомісяця: до 15 числа поточного місяця оренди - для орендарів, які отримали майно в оренду за результатами аукціону (договори типу 5(А) і 5(В).
Як встановлено судом вище, відповідачем були порушені зобов'язання в частині сплати орендної плати, що було встановлено в межах розгляду господарської справи у справі №914/2912/23, за наслідками розгляду якої ухвалено стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях 52 858,01 грн орендної плати (за період з січня 2022 року по липень 2023 року) та 11 036,63 грн пені (за період з 01.11.2022 по 30.06.2023). Вказаним судовим рішенням договір оренди державного майна від 29.05.2017 № 66 розірвано. Рішення суду набрало законної сили 15.05.2024.
Предметом спору у справі, що розглядається судом, є вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості по орендній платі за період з 01.08.2023 по 15.05.2024 в розмірі 47 413,40 грн та стягнення пені, нарахованої на підставі п.3.9 розділу ІІ договору у розмірі 22 029,67 грн за період прострочення з 01.07.2023 по 15.05.2024, тобто за період, не охоплений рішенням Господарського суду Львівської області від 30.01.2024 у справі № 914/2912/23.
Відповідно до статті 653 ЦК України у разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо. У разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.
Здійснивши перевірку суми орендної плати за визначений позивачем період, суд встановив, що позивачем нараховано орендну плату за період з 01.08.2023 по 15.05.2024 (день прийняття Західним апеляційним господарським судом постанови у справі №914/2912/23). Розрахунок здійснено з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 27.05.2022 №634 у розмірі 50 % розміру орендної плати.
В силу приписів ст..241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до ст. 284 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
Враховуючи, що рішення Господарського суду Львівської області від 30.01.2024 у справі №914/2912/23 за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , яким договір оренди державного майна від 29.05.2017 №66 розірвано, набрало законної сили 15.05.2024, відтак договірні відносини між сторонами тривали до цієї дати.
Беручи до уваги наведене, судом проведено перерахунок орендної плати за період з 01.08.2023 по 14.05.2024, за вирахуванням 15.05.2024 - дня набрання рішенням Господарського суду Львівської області від 30.01.2024 у справі №914/2912/23 законної сили, та встановлено, що до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає заборгованість з орендної плати в розмірі 47 226,87 грн. В задоволенні решти вимог в цій частині слід відмовити.
Відповідно до вимог статті 611 Цивільного кодексу України та статті 230 Господарського кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Пунктом 3.9 розділу ІІ договору сторони обумовили, що на суму заборгованості орендаря із сплати орендної плати нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожен день прострочення перерахування орендної плати.
Розглянувши вимоги позивача про стягнення пені, суд зазначає наступне.
Позивачем за несвоєчасну сплату орендної плати нарахована пеня в сумі 22 029,67 грн за період з 01.07.2023 по 15.05.2024.
Згідно ч. 1 ст. 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення.
Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним (ч.ч. 1, 2 ст. 547 ЦК України).
Згідно ч. 1 ст. 548 ЦК України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 2. ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
З наведеного випливає, що обов'язковою умовою виникнення права на нарахування пені є викладення в договорі умови (пункту) про забезпечення виконання зобов'язання у вигляді пені, підстави для її застосування та розмір, або наявність законодавчого акту, який визначає обов'язок та умови сплати пені.
Як встановлено судом, рішення Господарського суду Львівської області від 30.01.2024 у справі №914/2912/23, яким договір оренди державного майна від 29.05.2017 № 66 розірвано, набрало законної сили 15.05.2024. Тобто, договірні відносини між сторонами щодо сплати як орендної плати, так і неустойки згідно вказаного договору оренди тривали до 14.05.2024 включно. Позивачем не представлено інших правочинів, з яких би вбачалося, що сторони узгодили умову про забезпечення виконання зобов'язання у вигляді пені після 14.05.2024.
Зважаючи на наведене, у зв'язку з відсутністю укладених між сторонами письмових правочинів про забезпечення виконання зобов'язання у вигляді пені, відсутністю спеціального законодавчого акту, який визначає обов'язок боржника сплатити пеню за невиконання зобов'язання у правовідносинах, що склалися між сторонами, після розірвання договору, позивач мав право нараховувати пеню у строк до 14.05.2024 (включно).
З огляду на викладене, суд, здійснивши власний розрахунок пені за період з 01.08.2023 по 14.05.2024, встановив, що розмір пені, що підлягає до задоволення складає 21 957,76 грн. В задоволенні решти вимог в цій частині слід відмовити.
Згідно із ч.ч. 2-4 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Пунктом 2 частини першої статті 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відтак, з відповідача підлягає до стягнення 3 016,73 грн відшкодування витрат на оплату судового збору.
З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 4, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 233, 236, 237, 241, 326, 327 ГПК України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях (79000, м. Львів, вул. Коперника, буд. 4; ідентифікаційний код 42899921) 47 226,87 грн орендної плати, 21 957,76 грн пені та 3 016,73 грн судового збору.
3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили відповідно до ст. 327 ГПК України.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення складено та підписано 16.09.2024.
Суддя Мазовіта А.Б.