ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
18.09.2024Справа № 910/5674/24
Господарський суд міста Києва у складі судді Маринченка Я.В. розглянувши матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Атен»
до Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Рівненська атомна електрична станція» Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом»
про стягнення 310022,77 грн
Без виклику представників сторін
Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Атен» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Рівненська атомна електрична станція» Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» про стягнення 310022,77 грн.
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідачем порушено умови укладеного між сторонами Договору поставки №53-122-01-23-12988 від 28.02.2023 в частині повної та своєчасної оплати поставленого товару, внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість у розмірі 293776,80 грн, яку позивач просить суд стягнути з відповідача. Окрім того позивачем заявленого до стягнення інфляційні втрати у розмірі 7360,23 грн та 3% річних у розмірі 8885,74 грн.
Відповідач заперечив проти позову в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат, вказавши на важке фінансове становище, внаслідок військової агресії РФ проти України.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.05.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши матеріали справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 28.02.2023 між Державним підприємством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (далі - Замовник) в особі відокремленого підрозділу «Рівненська атомна електрична станція» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Атен» (далі - Постачальник) укладено Договір поставки №53-122-01-23-12988 (далі - Договір) відповідно до умов якого Постачальник зобов'язується поставити і передати у власність Замовника продукцію, а Замовник, в свою чергу, зобов'язується оплатити продукцію за кількістю та за цінами, зо передбачені у специфікації №1 (додаток №1 до даного Договору). (п.1.1. Договору)
Ціна продукції, що поставляється за цим Договором складає 244814 грн, крім того ПДВ - 48962,80 грн. (п.2.1. Договору)
Загальна суму Договору (вартість продукції) становить 293776,80 грн. (п.2.2. Договору)
Кількість продукції та ціна за одинцю продукції визначені у специфікації №1 (додаток №1 до даного Договору). (п.2.3. Договору)
Відповідно до п.6.1. Договору оплата за поставлену продукцію здійснюється Замовником шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника протягом 45 календарних днів з дати оформлення ярлика на придатну продукцію, за умови реєстрації постачальником належним чином оформленої та незаблокованої податкової накладної в ЄРПН. Початок перебігу строку оплати починається з дня, наступного за днем оформлення ярлика на придатну продукцію.
Специфікацією №1 до Договору визначено найменування товару, кількість - 2 шт., строк поставки - 45 календарних днів та загальну вартість - 293776,80 грн.
Положеннями ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Судом встановлено, що позивачем на виконання умов Договору було поставлено, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 293776,80 грн, що підтверджується підписаною представниками позивача та відповідача видатковою накладною №4 від 10.03.2023.
Як вбачається з матеріалів справи, 21.03.2023 було складено ярлик на придатну продукцію для СВБ №Я-062-22.
В той же час, відповідач в порушення умов Договору та норм чинного законодавства належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання щодо повної та своєчасної оплати поставленого Товару, у зв'язку з чим у нього утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 293776,80 грн.
Позивач звертався до відповідача з листами та претензією, у яких вказував на наявність у відповідача заборгованості, зокрема, за Договором №53-122-01-23-12988 від 28.02.2023 та вимагав її сплати.
Згідно ч.1 ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 статті 527 Цивільного кодексу України, передбачено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Частиною 2 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Оскільки заявлена позивачем сума заборгованості підтверджена наявними доказами у матеріалах справи в повному обсязі, за відсутності у матеріалах справи доказів сплати вказаної заборгованості, суд приходить до висновку, щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог позивача та стягнення з відповідача суми заборгованості у розмірі 293776,80 грн.
Щодо заявлених позивачем до стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 7360,23 грн та 3% річних у розмірі 8885,74 грн, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Частиною 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України визначено, що при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат та враховуючи межі заявлених позовних вимог, суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню інфляційні втрати у розмірі 7360,23 грн.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, судом встановлено, що наданий розрахунок містить арифметичні неточності.
Здійснивши власний розрахунок 3% річних, суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 3% річних у розмірі 8877,30 грн.
Згідно із ч.2-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідачем не надано суду доказів на спростування викладених у позові обставин чи погашення заборгованості за Договором.
Разом з тим, з урахуванням положень ст.129 Господарського процесуального кодексу України, витрати на сплату судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
Керуючись ст.ст.13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, ст.ст.232, 233, 237, 238, 240, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3; ідентифікаційний код 24584661) в особі Відокремленого підрозділу «Рівненська атомна електрична станція» Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (34403, Рівненська обл., м. Вараш; ідентифікаційний код 05425046) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Атен» (03062, м. Київ, вул. Нивська, 4г, прим. 2М; ідентифікаційний код 38871512) заборгованість у розмірі 293776 (двісті дев'яносто три тисячі сімсот сімдесят шість) грн 80 коп., інфляційні втрати у розмірі 7360 (сім тисяч триста шістдесят) грн 23 коп., 3% річних у розмірі 8877 (вісім тисяч вісімсот сімдесят сім) грн 30 коп., а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 4650 (чотири тисячі шістсот п'ятдесят) грн 21 коп.
В іншій частині позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено: 18.09.2024.
Суддя Я.В. Маринченко