номер провадження справи 19/119/24
про закриття провадження у справі
13.09.2024 справа № 908/1890/24
м.Запоріжжя Запорізької області
Суддя Господарського суду Запорізької області Давиденко І.В., розглянувши матеріали справи
за позовом Приватного акціонерного товариства “Українська пожежно-страхова компанія» (04080, м. Київ, вул. Кирилівська, буд. 40, код ЄДРПОУ 20602681)
до відповідача Товариства з додатковою відповідальністю “Страхова компанія “Кредо» (69068, м. Запоріжжя, пр. Моторобудівників, буд. 34, код ЄДРПОУ 13622789)
про стягнення 17 776,10 грн
без виклику учасників справи
08.07.2024 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява (вих. № 2105/03 від 02.07.2024) Приватного акціонерного товариства “Українська пожежно-страхова компанія»до Товариства з додатковою відповідальністю “Страхова компанія “Кредо» про стягнення 17 776,10 грн страхового відшкодування.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу від 08.07.2024, здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/1890/24 та визначено до розгляду судді Давиденко І.В.
Ухвалою суду від 15.07.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/1890/24, присвоєно справі номер провадження 19/119/24. Розгляд справи призначено за процедурою спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
09.08.2024 від відповідача через підсистему “Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого останній визнав позовні вимоги в частині стягнення основного боргу та просив суд зменшити суму витрат на професійну правничу допомогу, та заява про поновлення строків для надання відзиву.
12.08.2024 від позивача надійшла відповідь на відзив, відповідно до якого останній заперечив проти зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу.
Від позивача 09.09.2024 надійшла заява про закриття провадження у справі, відповідно до якої останній просив суд закрити провадження у даній справі, в зв'язку з оплатою відповідачем суми основного боргу в розмірі 17 776,10 грн та стягнути з відповідача суму судового збору в розмірі 3 028,00 грн, та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000,00 грн, оскільки відповідачем оплачено суму страхового відшкодування після пред'явлення даного позову до суду.
Розглянувши заяву позивача про закриття провадження у справі, суд його задовольнив, з огляду на наступне.
Право заявляти клопотання (заяви) є важливим процесуальним правом осіб, які беруть участь у справі. Клопотання можуть стосуватися різних питань щодо розгляду справи і повинні бути обґрунтованими.
Судом встановлено, що предметом позову у даній справі є вимога про стягнення з відповідача страхового відшкодування в розмірі 17 776,10 грн.
Матеріалами справи підтверджується сплата відповідачем позивачу страхового відшкодування в розмірі 17 776,10 грн, на підставі полісу № ЕР217219599, про що свідчить платіжна інструкція № 9121 від 05.09.2024.
Таким чином, судом встановлено, що предмет спору у даній справі відсутній.
Заява про закриття провадження у справі, в порядку ч.1 п. 2 ст. 231 ГПК України, не суперечить нормам діючого законодавства України.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
За таких обставин, враховуючи той факт, що на момент розгляду даної справи предмет спору відсутній, провадження у справі № 908/1890/24 підлягає закриттю, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.
Відповідно до приписів ч.ч. 3, 4 ст. 231 ГПК України, у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.
Статтею 7 Закону України “Про судовий збір» передбачено підстави повернення судового збору, перелік яких є вичерпним.
Так, відповідно до п. 5 вищевказаної статті сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
Клопотання позивача про стягнення 3028,00 грн судового збору з відповідача з посиланням на ст. 130 ГПК України та на те, що позивач не підтримує своїх вимог внаслідок задоволення їх після пред'явлення позову, суд відхилив, оскільки дана норма регулює розподіл судових витрат в разі відмови позивача від позову.
Оскільки провадження у справі закрите на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, у зв'язку із відсутністю предмету спору, то, відповідно, сплачена сума судового збору буде повернута позивачу після надходження відповідного клопотання.
Що стосується витрат на правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до частини 1, 2 ч. 2 статті 126 ГПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 126 ГПК України).
Пунктом 1 частини 1 статті 1 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.
Зі змісту ст. 26 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність», адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Відповідно до ст. 30 Закону України “Про адвокатуру і адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження стягнення суми 5 000,00 грн судових витрат на професійну правничу допомогу позивачем подано копію Договору про надання правової (правничої) допомоги № 1/07-2023 від 10.07.2023, укладеного між Адвокатським об'єднанням «Ентропія права» в особі керуючого партнера Овчаренко Р.В. та Приватним акціонерним товариством “Українська пожежно-страхова компанія» (Клієнт).
Пунктом 1.1 Договору про надання правової (правничої) допомоги встановлено, що Клієнт доручає, а Адвокатське об'єднання, відповідно до чинного законодавства України, приймає на себе зобов'язання в якості правової (правничої) допомоги здійснювати представницькі повноваження, захищати права і законні інтереси Клієнта в обсязі та на умовах, встановлених цим договором та за домовленістю Сторін.
За умовами положень п.п. 4.1-4.6 Договору за надання правової (правничої) допомоги встановлено, що гонорар - винагорода Адвокатського об'єднання за здійснення захисту, представництва інтересів Клієнта та надання йому інших видів правової допомоги на умовах і в порядку, що визначені Договором. Розмір гонорару за надання правової допомоги, передбаченої п.2.1.1.- п.2.1.9. цього Договору, обумовлюється: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням, справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Розмір гонорару не залежить від досягнення чи недосягнення Адвокатським об'єднанням позитивного результату, якого бажає Клієнт. Для визначення розміру гонорару за надання правової допомоги, передбаченої п.2.1.1,-п.2.1,9. цим. Договором, Сторонами складаються Акти: про надання правової (правничої) допомоги. Акта про надання правової (правничої) допомоги складаються в міру необхідності, у двох примірниках, для кожної із Сторін та повинні бути підписані та завірені печаткою (за наявністю) Сторін Договору. Акти про надання правової (правничої) допомоги повинні бути розглянуті, підписані, завірені печаткою (за наявністю) та повернуті Клієнтом Адвокатському об'єднанню протягом З (трьох) робочих днів з моменту їх вручення. За наявності зауважень щодо обсягу наданої правової допомоги та/або суми гонорару, зазначеної Адвокатським об'єднанням в акті. Клієнт повинен повернути акт з умотивованими запереченнями. Гонорар сплачується, у безготівковій формі на поточний рахунок Адвокатського об'єднання протягом 3-х днів з моменту підписання відповідного Акту про падання правової (правничої) допомоги.
Як вбачається з Акту про надання правової (правничої) допомоги № 169 від 01.07.2024, Адвокатське об'єднання надало, а Клієнт прийняв правову (правничу) допомогу у Господарському суді Запорізької області в сумі 5 000,00 грн.
Суд зазначає, що критерії оцінки поданих заявником доказів суд встановлює самостійно у кожній конкретній справі, виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, що суди застосовують як джерело права згідно зі статтею 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі “Двойних проти України», від 10 грудня 2009 року у справі “Гімайдуліна і інших проти України», від 23 січня 2014 року у справі “East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі “Баришевський проти України» зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.
У додатковій постанові Верховного Суду від 17.09.2020 у справі № 916/1777/19 зазначено, що вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі. Чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань. Чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами. Та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час.
Таким чином, при визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18, в додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18.
Беручи до уваги принцип співмірності, необхідно пам'ятати, що свобода сторін у визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу не є абсолютною та безумовною навіть у разі їхньої повної документальної доведеності.
Крім того, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 зазначила, що домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом у межах правовідносин між ними та не є обов'язковими для суду у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд повинен оцінювати розумність витрат, їх співмірність із ціною позову, складністю справи та її значенням для позивача.
Аналогічна правова позиція викладена і в постанові Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 912/1025/20.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
У разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.
При цьому, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідач у своєму відзиві просив суд зменшити суму витрат на професійну правничу допомогу до 1 000,00 грн.
Водночас, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним, суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Стягнення витрат на професійну правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (така ж правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 24.01.2022 у справі №911/2737/17).
Судом встановлено, що справа є не складною і підготовка до її розгляду не потребувала аналізу великої кількості доказів, вивчення законодавства, значних затрат часу та зусиль. Справа розглядалась в порядку спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін. Відповідачем оплачено суму боргу, що складає 17 776,10 грн до прийнятті рішення у даній справі.
Зважаючи на наведене, суд дійшов висновку що заявлені витрати позивача на професійну правничу допомогу порівняно зі складністю справи є неспівмірними та достатньо завищеними.
Приписами ч. 1 ст. 2 ГПК України визначено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Відповідно до ч. 3 ст. 236 ГПК України, судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом.
Таким чином, з огляду на обставини справи, її складність, предмет та підстави, сума витрат на професійну правничу допомогу не відповідає критеріям розумності та є завищеною, з огляду на це, та на обставини у справі, надаючи оцінку наведеному заявником переліку витрат на правову допомогу, з урахуванням наданих доказів та фактичного обсягу наданих послуг правничої допомоги, у відповідності до принципу диспозитивності та змагальності, суд визнав за необхідне обмежити розмір витрат на професійну правничу допомогу.
За таких обставин, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3 000,00 грн.
Керуючись ст. ст. 42, 129, 231, 232, 233, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Заяву про закриття провадження у справі - задовольнити.
2. Закрити провадження у справі № 908/1890/24.
3. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю “Страхова компанія “Кредо» (69068, м. Запоріжжя, пр. Моторобудівників, буд. 34, код ЄДРПОУ 13622789) на користь Приватного акціонерного товариства “Українська пожежно-страхова компанія» (04080, м. Київ, вул. Кирилівська, буд. 40, код ЄДРПОУ 20602681) 3 000 (три тисячі) грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу. Видати наказ.
Відповідно до ч. 2 ст. 235 ГПК України, ухвала набирає законної сили після її підписання та може бути оскаржена в апеляційному порядку.
Повний текст ухвали складено та підписано 18.09.2024.
Суддя І.В. Давиденко