майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,
e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ 03499916
"11" вересня 2024 р. м. Житомир Справа № 906/796/24
Господарський суд Житомирської області у складі:
судді Тимошенка О.М.
секретар судового засідання: Бура Д.А.
за участю представників сторін:
від позивача: Пясецький Д.В. (довіреність від 29.12.23)
від відповідача: Музика О.В. (довіреність №39 від 01.03.24)
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України"
до Приватного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Коростишівгаз"
про стягнення 36526828,9 грн.
Зміст позовних вимог та заперечень.
Позивачем пред'явлено позов про стягнення на його користь з відповідача 36526828,90 грн., з яких: 31161620,86 грн. боргу за поставлений природний газ у період з червня 2022 по лютий 2024 по договору купівлі-продажу №101/ПГ-3272-ОГРМ від 21.06.22; 1842252,91 грн. пені ; 3116162,09 грн. штрафу; 188884,16 грн. 3% річних; 217908,88 грн. інфляційних.
У відзиві на позовну заяву Приватне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Коростишівгаз" з посиланням на важкий фінансовий стан просить зменшити на 90 % розмір пені та штрафу та розстрочити виконання рішення суду на 12 місяців (а.с.96).
У відповіді на відзив Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" заперечує щодо зменшення пені та штрафу, оскільки це нівелюватиме саме значення пені як відповідальності за порушення грошового зобов'язання, та зазначає, що клопотання про розстрочення виконання рішення суду не обгрунтоване і заявлене передчасно, оскільки таке клопотання може бути подане на стадії виконання рішення суду.
Рух справи.
19.07.2024 до суду надійшла вказана позовна заява.
Ухвалою від 22.07.2024 суд відкрив провадження у справі №906/796/24 та вирішив здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження .
05.08.2024 до суду надійшов відзив на позовну заяву від Приватного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Коростишівгаз" (а.с.96).
У судовому засіданні 06.08.2024 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до розгляду по суті.
06.08.2024 до суду надійшла відповідь на відзив від Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України".
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав викладених у позовній заяві.
Представник відповідача у судовому засіданні підтримав викладене у відзиві на позовну заяву.
Встановлені судом обставини.
21.06.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" (Позивач/Продавець) та Приватним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Коростишівгаз" (Відповідач/Покупець) укладено Договір купівлі- продажу природного газу № 101/ПГ-3272-ОГРМ (а.с.11).
Вказаний Договір та акти до нього укладено між сторонами шляхом підписання цих документів в електронній формі електронними підписами представників.
Згідно частини 2 абзац 2 статті 639 Цивільного кодексу України, договір, укладений за допомогою інформаційно-комунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Відповідно до частини 1 статті 12 Закону України "Про електронну комерцію" моментом підписання електронної договору є використання, зокрема електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину. Кваліфікований електронний підпис має таку саму юридичну силу, як і власноручний підпис, та має презумпцію його відповідності власноручному підпису.
Пунктом 3.11 Договору сторони визначили, що на підставі ч. 3 ст. 207 та ст. 627 ЦК України, сторони домовилися про можливість підписання в електронному вигляді із застосуванням електронного цифрового підпису комерційних актів, первинної бухгалтерської документації, актів звірки взаєморозрахунків та інших документів, пов'язаних із виконанням Договору.
На виконання умов зазначеного Договору, у період з червня 2022 по лютий 2024 року, позивач передав у власність відповідачу природний газ на загальну суму 51 001 142,66 грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу (а.с.41-81).
Відповідно до пункту 4.3 Договору, покупець здійснює розрахунок за реалізовані обсяги природного газу в розрахунковому періоді не пізніше ніж 30 (тридцять) днів після закінчення розрахункового періоду.
Проте, відповідач свої зобов'язання щодо оплати природного газу виконав частково, тобто сплатив позивачеві 19839521,80грн., внаслідок чого станом на день звернення позивача з позовом до суду та на час розгляду справи у суді перед позивачем існує заборгованість в сумі 31161620,86грн. (51 001 142,66-19839521,80=31161620,86).
Відповідач не заперечив отримання від позивача природного газу на вказану суму та наявності у нього заборгованості перед позивачем у зазначеній сумі.
Висновки суду та норми права.
Частиною 1 статті 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до вимог частини 1 статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст. 509 ЦК України).
Приписами статті 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до вимог статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідач контррозрахунку суми боргу не надав, щодо суми боргу не заперечив.
Таким чином, суд вважає позовні вимоги позивача в частині стягнення основного боргу в сумі 31161620,86 грн. обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
За несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, позивач на підставі п.6.3 договору просить стягнути з відповідача 1842252,91 грн. пені та 3116162,09 грн. штрафу.
Статтею 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов'язання у строк, встановлений договором.
Відповідно до вимог ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з приписами ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Пунктом 6.3 Договору визначено, що за порушення Покупцем строків проведення розрахунків за природний газ, визначених Договором, крім суми заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення, Покупець, на письмову вимогу Продавця не пізніше 15 днів з моменту її отримання, зобов'язаний сплатити на користь Продавця пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, а у випадку порушення Покупцем строків оплати за природний газ більше ніж на 5-ть (п'ять) робочих днів, Покупець зобов'язаний сплатити на користь Продавця додатково штраф, розмір якого становить 10% (десять відсотків) від суми простроченого платежу.
Відповідно до пункту 6.11 Договору, сторони дійшли згоди, що нарахування штрафних санкцій не обмежується строком, встановленим ч. 6 статті 232 Господарського кодексу України, та здійснюється за весь період прострочення виконання зобов'язань.
Суд, перевіривши розрахунки пені та штрафу, з урахуванням умов договору, вважає їх нарахування правильними та такими, що підлягають задоволенню в сумі, що заявлені позивачем.
Відповідно до ст. ст.625 ч.2 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми, розмір яких згідно розрахунку позивача становить: 217908,88грн. інфляційних та 188884,16 грн. 3% річних .
Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних і 3% річних приходить до висновку, що він складений правильно, тому позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню в заявленому розмірі.
За ст.ст.627,629 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
У відповідності до статей 525, 526 Цивільного кодексу України, 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідач не заперечив щодо наявної у нього заборгованості в заявленому розмірі за поставлений газ, просив зменшити розмір пені та штрафу, та розстрочити виконання рішення суду, посилаючись на відсутність вини, скрутний матеріальний стан, аналювання ліцензії на послуги розподілу природного газу.
Відповідно до ст. 233 ГК України та ст. 551 ЦК України суд має право зменшити заявлений до стягнення розмір неустойки (пені, штрафу) у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора або якщо їх розмір значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен:
- з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків;
- об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків;
- взяти до уваги майновий стан як боржника, так і стягувача. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємств мають значення для вирішення питання про зменшення пені;
-оцінити співвідношення розміру заявленої до стягнення неустойки, зокрема з розміром збитків кредитора;
- врахувати інтереси обох сторін, відповідно, досліджуючи питання щодо зменшення неустойки суди повинні об'єктивно оцінювати, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів також й стягувача, а не лише боржника.
Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Зважаючи на те, що відповідач не довів існування відповідних обставин, не надав доказів звернення до позивача про внесення змін до договору та зменшення розміру штрафних санкцій, заявлена сума штрафних санкцій з огляду на загальну вартість укладеного договору та суму невиконаного зобов'язання не може бути розцінена судом як надмірно велика перед розміром збитків, останній платіж проведено у грудні 2023 року, - суд не вбачає підстав для зменшення розміру штрафних санкцій.
На обгрунтування заяви про розстрочення виконання рішення суду та на доказ відсутності на рахунках достатньої суми коштів для погашення боргу відповідач подав виписку банку та фінансові звіти за 2022-2024 роки, Постанови НКРЕКП про включення відповідача до Реєстру підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб'єктів ринку природного газу (а.с.100-109).
Відповідно до ст.239 ГПК України, суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.
Розстрочення виконання рішення суду має здійснюватися з метою недопущення погіршення економічної ситуації боржника, а також з метою недопущення невиконання рішення суду на користь кредитора. Тобто, важливим є досягти балансу інтересів сторін (постанова Верховного Суду від 16.04.2018 у справі №920/199/16).
При вирішенні питання про надання розстрочки суд дотримується балансу інтересів як стягувача так і боржника, позаяк останній не може надаватися виключно в інтересах боржника, із посиланням на необхідність поліпшення його фінансового стану, адже товариство стягувача також знаходиться в складних економічних умовах.
При цьому слід зазначити, що розстрочення виконання рішення суду - це не спосіб уникнути відповідачем відповідальності, а навпаки організація та створення умов для подальшого виконання рішення суду.
Разом з тим необхідно враховувати, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави ( п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 р. № 18-рп/2012 ); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом ( п. 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 р. № 11- рп/2012 ); відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін ( див. рішення у справі «Горнсбі проти Греції» (Hornsby v. Greece), від 19.03.1997 р., п. 40, Reports of Judgments and Decisions 1997-II ); за певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою, але затримка не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пунктом 1 ст. 6 Конвенції права ( див. рішення у справі «Іммобільяре Саффі» проти Італії», № 22774/93, п. 74, ECHR 1999-V ).
Враховуючи те, що існування заборгованості, підтверджене обов'язковими та такими, що підлягають виконанню, судовими рішеннями, надає особі, на чию користь воно було винесено, «легітимні сподівання» на те, що заборгованість буде йому сплачено та така заборгованість становить «майно» цієї особи у розумінні ст. 1 Першого протоколу до Конвенції ( рішення у справі «Пономарьов проти України» від 03.04.2008 р. ), то з метою недопущення порушення гарантованих Конституцією України та Конвенцією права на справедливий суд та права на повагу до приватної власності суд, який надає відстрочку чи розстрочку у виконанні рішення, у кожному конкретному випадку повинен встановити: 1) чи затримка у виконанні рішення зумовлена особливими і непереборними обставинами; 2) чи передбачена домовленістю сторін чи у національному законодавстві компенсація «потерпілій стороні» за затримку виконання рішення, ухваленого на його користь судового рішення, та індексації присудженої суми; 3) чи не є період виконання рішення надмірно тривалим для стягувача як «потерпілої сторони»; 4) чи дотримано справедливий баланс інтересів сторін у спорі.
Тобто, у цьому контексті для виправдовування затримки виконання рішення суду недостатньо лише зазначити про відсутність у боржника коштів. Обов'язково мають враховуватися і інтереси іншої сторони спору, на користь якої прийнято рішення.
Складне фінансове становище Відповідача, яким обґрунтована винятковість обставин, що ускладнюють виконання судового рішення, з урахуванням того, що господарська діяльність здійснюється ним на власний ризик, не може бути безумовною підставою для надання відстрочення (розстрочення) виконання судового рішення; при цьому, відстрочення виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника ( постанова Верховного Суду від 15.03.2018 р. у справі № 910/8153/17 ).
Суд дійшов висновку, що наведені Відповідачем обставини не свідчать про неможливість виконання рішення суду у даній справі, а лише відображають поточну підприємницьку діяльність відповідача, що не є обставинами, з якими закон пов'язує можливість розстрочення виконання судового рішення. Обставини, на які посилається підприємство у заяві, лише вказують на несприятливість виконання рішення суду для нього у цей час та можливість настання негативних наслідків у зв'язку з цим.
При цьому, фінансове становище в 2022,2023,2024 роках Відповідача є результатом його власної підприємницької діяльності, в ході якої підприємство мало планувати свої видатки на виконання господарського зобов'язання, яке взяло на себе у 2022 році в процесі існування вищенаведених ним обставин.
Тяжка економічна ситуація в країні спричинена військовою агресією носить загальний характер та у повній мірі стосується обох сторін.
Як Позивач, так і Відповідач несуть однакову економічну відповідальність за свої дії та однакові ризики, оскільки господарська діяльність здійснюється на власний ризик, за власним комерційним розрахунком щодо наслідків вчинення відповідних дій, суб'єкт господарювання повинен самостійно розраховувати ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших дій та самостійно приймати рішення про вчинення (чи утриматись від) таких дій. Учасник договору не повинен відповідати за прорахунки суб'єкта підприємницької діяльності, з яким він уклав договір.
Також, Відповідач не надав жодних доказів ймовірного погашення останнім заборгованості в майбутньому, як і не обґрунтовано чому саме на такий термін - до вересня 2025р. - Відповідач просить відстрочити виконання рішення.
Таким чином, суд не встановив наявність у Відповідача об'єктивних, непереборних, виняткових обставин, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення, тому заява відповідача про розстрочення виконання рішення суду не підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. ст. 13,73,74,77 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Враховуючи викладене, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги обгрунтовані, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються матеріалами справи і підлягають задоволенню.
Розподіл судових витрат.
Оскільки позовні вимоги задоволенні повністю, судовий збір відповідно до ст. 129 ГПК України покладається судом на відповідача.
Керуючись статтями 129, 236,237, 238 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1.Позов задовольнити.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Коростишівгаз" (12501, Житомирський район, м.Коростишів, вул.Київська, 55; код 20413052) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" (04116, м.Київ, вул.Шолуденка,1; код 40121452) - 31 161 620,86 грн. боргу, 1 842 252,91 грн. пені, 3 116 162,09 грн. штрафу, 217 908,88 грн. інфляційних, 188 884,16 грн. річних , 438 321,95 грн. судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено: 18.09.24
Суддя Тимошенко О. М.
Віддрукувати:
1- в справу
сторонам до ЕК