вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
18.09.2024м. ДніпроСправа № 904/1596/24
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Бєлік В.Г., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) представників сторін, справу:
за позовом Акціонерного товариства "КРИВОРІЗЬКА ТЕПЛОЦЕНТРАЛЬ", Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг
до Фізичної особи-підприємця Драгунової Жанни Миколаївни, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг
про стягнення заборгованості за послугу з постачання теплової енергії за типовим договором у загальному розмірі 105 733,84грн.
Акціонерне товариство "КРИВОРІЗЬКА ТЕПЛОЦЕНТРАЛЬ" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, у якій просить стягнути з Фізичної особи-підприємця Драгунової Жанни Миколаївни заборгованість за спожиту теплову енергію за типовим індивідуальним договором №4028/жб від 01.11.2021 за період 01.11.2021-31.03.2023 у загальному розмірі 105 733,84 грн., з яких: основна заборгованість у розмірі 82 334,63 грн., послуга з абонентського обслуговування у розмірі 130,50 грн., пеня у розмірі 4 751,97 грн., 3% річних у розмірі 3 904,41 грн., інфляційні втрати у розмірі 14 612,33 грн.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 15.04.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.
14.05.2024 від відповідача до суду надійшли письмові пояснення по справі.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 16.05.2024 продовжено строк розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи в межах розумного строку.
27.05.2024 від відповідача до суду надійшов лист на викання вимог ухвали суду.
04.06.2024 від позивача до суду надійшли додаткові пояснення у справі.
Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
Проте, вихід за межі встановленого ст. 195 ГПК України строку був обумовлений виключними загальновідомими обставинами, пов'язаними із триваючою військовою агресією Російської федерації на територію України.
Зокрема, Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №64/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року.
Воєнний стан в Україні неодноразово було продовжено. На даний час Указом Президента України від 06.02.2023 № 58/2023 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб.
З урахуванням викладеного, за об'єктивних обставин розгляд справи був здійснений судом без невиправданих зволікань настільки швидко, наскільки це було можливим за вказаних умов, у межах розумного строку в контексті положень Господарського процесуального кодексу України та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Згідно з ч.4 ст.240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд,
Позиція позивача
Позов обґрунтований порушенням відповідачем своїх зобов'язань за Типовим індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії №4028/жб від 01.11.2021 зі сплати вартості спожитої за період 01.11.2021-31.03.2023 теплової енергії.
Позиція відповідача
Відповідач позовні вимоги не визнає та просить в задоволення позову відмовити у повному обсязі мотивуючи тим, що Акціонерне товариство " Криворізька теплоцентраль" вже зверталось до Господарського суду Дніпропетровський області з позовною заявою до мене ( справа № 904/2679/22). З тим самим предметом позову. Зазначена справа була розглянута судом першої інстанції, де рішенням від 03.05.23 р. позивачу - Акціонерному товариству " Криворізька теплоцентраль" було відмовлено в позові в повному обсязі. Постановою суду апеляційної інстанції - рішення Господарського суду Дніпропетровський області залишено без змін. Касаційним господарським судом відмовлено у відкритті провадження за касаційною скаргою позивача. При розгляді справи справа № 904/2679/22 суди дійшли висновку про те що з 2007 року, приміщення розташоване за адресою: м. Кривий Ріг вул. Володимира Великого б. 3, кв. 2, було правомірно відключено від мереж централізованого опалення. Зазначені рішення суддів набрали законної сили.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУТЬ
Предметом доказування у даній справі є встановлення обставин, пов'язаних з укладенням договору, встановлення факту постачання теплової енергії, встановлення факту невиконання відповідачем умов договору в частині оплати теплової енергії та правомірності вимоги позивача про стягнення заборгованості за поставлену теплову енергію.
Як вбачається з матеріалів справи, Державне підприємство “Криворізька теплоцентраль» 16.03.2017 року перетворено у Публічне акціонерне товариство “Криворізька теплоцентраль», про що внесені дані до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Відповідно до ч. 2 ст. 108 ЦК України, ПАТ “Криворізька теплоцентраль» є правонаступником ДП “Криворізька теплоцентраль».
В результаті проведення державної реєстрації змін до Статуту ПАТ “Криворізька теплоцентраль», що пов'язані зі зміною типу товариства у відповідності до ЗУ “Про акціонерні товариства», змінено найменування товариства на Акціонерне товариство “Криворізька теплоцентраль», про що 14.05.2018 року внесені дані до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (копії документів, що підтверджують вказані зміни додаються до заяви).
Згідно з рішенням виконавчого комітету Криворізької міської ради № 343 від 12.10.2011 року “Про надання згоди на передачу окремих об'єктів теплопостачання від Комунального підприємства “Криворіжтепломережа» до Державного підприємства “Криворізька теплоцентраль» до ДП “Криворізька теплоцентраль» передано об'єкти теплопостачання у Довгинцівському, Жовтневому (після перейменування - Покровський), Інгулецькому та Саксаганському районах міста. Таким чином, з 01.10.2013 року виконавцем послуги з теплопостачання для будинку № 3 по вул. Володимира Великого (стара назва - вул. Мелешуіна, далі - В.Великого) є Акціонерне товариство “Криворізька теплоцентраль» (далі - Позивач, Виконавець).
Відповідно до Витягу з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності вбачається, що власником нежитлового приміщення 2, площею 61,1 кв.м., за адресою: вул. Мелешкіна, буд. 3 у місті Кривий Ріг є Драгунова Жанна Миколаївна (далі - Відповідач/ФОП Драгунова Ж.М.).
Факт поставки теплової енергії у період 01.11.2021-31.03.2023 позивач підтверджує актами подачі та припинення подачі теплоносія на житловий будинок № 3 по вул. В.Великого у місті Кривий Ріг. Подача та припинення подачі теплоносія здійснюється на виконання рішень Виконкому Криворізької міської ради про початок та закінчення опалювального сезону.
В будинку 3 по вул. В. Великого в м. Кривому Розі встановлено комерційний прилад обліку теплової енергії, що підтверджується актом введення в експлуатацію вузла обліку теплової енергії від 10.11.2020. та актом технічного огляду приладів обліку теплової енергії від 08.10.2021 (а.с.30).Прилад-розподілювач теплової енергії в зазначеному будинку не встановлено, тому розподіл обсягу спожитої енергії по будинку здійснюється з урахуванням приладу комерційного обліку і пропорційно загальній площі приміщення, оскільки Боржником не було надано інформації щодо опалювальної площі приміщення.
Згідно з показаннями приладу комерційного обліку відповідно до актів передачі-прийняття теплової енергії (надання послуг), наданих позивачем, у період з 01.11.2021 по 31.03.2023 Відповідачем за адресою: м. Кривий Ріг, вул. В. Великого, буд. З прим. 2 було спожито теплову енергію у розмірі 15,69 Гкал на загальну суму 82 334,63 грн
Згідно відомостей з Витягу з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності вбачається, що нежитлове приміщення 2, вбудоване в перший поверх житлового будинку за адресою: вул. В Великого, буд. 3 у місті Кривий Ріг, має загальну площу 61,1 м2.
На підтвердження факту споживання у період з листопада 2021 року по березень 2023 року теплової енергії за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, В. Великого, буд. 3, приміщення 2 позивач надав Інформацію щодо житлового будинку та нежитлового приміщення споживача, а також позивач зазначив, що загальна площа нежитлового приміщення Фізичної особи - підприємця Драгунової Ж.М. відповідно до договору № 4028/жб від 01.11.2021 (що попередньо був укладений між сторонами) за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, В. Великого, буд. 3, приміщення 2 складає 61,1 кв.м. (відповідно до Витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с.15), а також Акти, якими зафіксовано факт подачі теплоносія та припинення подачі теплоносія в будівлю житлового будинку за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, В. Великого, буд. 3, приміщення 2.
Як зазначає позивач, у період з листопада 2021 року по березень 2023 року позивачем щомісяця складались та надсилались для підписання відповідачу Акти передачі-прийняття теплової енергії.
Загальна вартість теплової енергії за Актами складає 82 334,63 грн Загальна сума плати за абонентське обслуговування за спірний період становить 130,50 грн. Однак вказані Акти відповідачем підписані не були.
Крім того, в оплату спожитої в період з листопада 2021 року по березень 2023 року теплової енергії відповідачу щомісяця виставлялись рахунки на оплату.
Вказані рахунки надсилались відповідачу супровідними листами (наявні в матеріалах справи), разом з Актами.
Доказів оплати вказаних рахунків матеріали справи не містять.
Позивач стверджує, що Відповідач не виконував грошові зобов'язання перед Позивачем, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість за Типовим договором по нежитловому приміщенню за адресою: м. Кривий Ріг, вул. В. Великого, буд. З прим. 2, за період з 01.11.2021 по 31.03.2023 за послугу з постачання теплової енергії у розмірі 82 334,63 грн., за послугу з абонентського обслуговування у розмірі 130,50 грн., а всього 82 465,13 грн.
Позивачем на адресу Відповідача було направлено претензію вих. № 4919/30 від 22.06.2023 з вимогою про сплату заборгованості за типовим договором № 4028/жб у розмірі 82 481,81 грн. протягом 7 календарних днів з дня її отримання. Станом на момент звернення із позовною заявою дана претензія залишена без відповіді.
Позивач посилається на порушенням відповідачем зобов'язань за типовим індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії в частині повного та своєчасного розрахунку за надані позивачем у період з листопада 2021 року по березень 2023 року послуги з постачання теплової енергії за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, В. Великого, буд. 3, приміщення 2, внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в сумі 82 334,63 грн, а також заборгованість з абонентського обслуговування у розмірі 130,50 грн.
Несплата відповідачем вказаних вище сум стала підставою для звернення позивача з позовом у даній справі.
Також за прострочення виконання зобов'язання на підставі пункту 45 типового договору позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню за загальний період прострочення з 03.01.2022 по 12.03.2024 в сумі 4 751,97 грн.
На підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати за період з січня 2022 року по березень 2024 року в сумі 14 612,33, а також 3% річних за загальний період прострочення з 03.01.2022 по 12.03.2024 у сумі 3 904,41 грн.
Як стверджує позивач, відповідач заборгованість за послуги з постачання теплової енергії за період з 01.11.2021 по 31.03.2023 не оплатив, що стало підставою для звернення з відповідним позовом до суду для відновлення своїх порушених прав та інтересів.
ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ
Предметом доказування є обставини, пов'язані з поставкою позивачем теплової енергії та виконанням/невиконанням відповідачем обов'язку щодо повної його оплати.
Як убачається з матеріалів справи, рішеннями Виконавчого комітету Криворізької міської ради № 760 від 28.09.2022 та № 338 від 22.03.2023 визначено початок та закінчення опалювального сезону 2022/2023, відповідно (а.с.28-29).
Відповідно до ст. 179 Господарського кодексу України укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.
За приписами ст. 275 ГК України відпуск енергії (електричної енергії, пару, гарячої і перегрітої води) без оформлення договору енергопостачання не допускається.
У п. 1 ч. 3 ст. 24 Закону України "Про теплопостачання" зазначено, що серед основних обов'язків споживача теплової енергії є своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.
Відповідно до ст.5 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" до житлово-комунальних послуг, зокрема, належать послуги з постачання теплової енергії.
Частинами 1 та 2 ст.12 даного Закону передбачено, що надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах. Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Такі договори можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір, індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньо-будинкових систем, колективний договір) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач, колективний споживач).
В частині 1 статті 14 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (в редакції Закону № 1060-IX від 03.12.2020) встановлено, що за рішенням співвласників багатоквартирного будинку, прийнятим відповідно до закону, з виконавцем відповідної комунальної послуги (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії) укладається договір про надання комунальних послуг, а саме:
1) індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем, що укладається кожним співвласником багатоквартирного будинку самостійно, за умови що співвласники прийняли рішення про вибір відповідної моделі організації договірних відносин та дійшли згоди з виконавцем комунальної послуги щодо розміру плати за обслуговування внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку;
2) колективний договір, що укладається від імені та за рахунок усіх співвласників багатоквартирного будинку управителем або іншою уповноваженою співвласниками особою;
3) договір про надання комунальних послуг з колективним споживачем, що укладається з об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку або іншою юридичною особою, яка об'єднує всіх співвласників такого будинку та в їхніх інтересах укладає відповідний договір.
Співвласники багатоквартирного будинку (об'єднання співвласників багатоквартирного будинку) самостійно обирають одну з моделей організації договірних відносин, визначених цією частиною, за кожним видом комунальних послуг (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії).
У межах одного багатоквартирного будинку дозволяється обрання різних моделей організації договірних відносин за різними видами комунальних послуг.
Відповідно до абзацу 3 пункту 3 розділу Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про житлово-комунальні послуги" договори про надання комунальних послуг, у тому числі із співвласниками багатоквартирних будинків, які не прийняли рішення про модель організації договірних відносин з виконавцями комунальних послуг, мають бути укладені виконавцями відповідних комунальних послуг протягом двох місяців з дня набрання чинності рішенням Кабінету Міністрів України про затвердження типових публічних договорів приєднання про надання комунальних послуг.
Постановою Кабінету Міністрів України № 830 від 21.08.2019 затверджено Правила надання послуги з постачання теплової енергії та Типові договори про надання послуги з постачання теплової енергії.
Постановою Кабінету Міністрів України № 1022 від 08.09.2021 внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України № 830 від 21.08.2019, які набрали чинності 01.10.2021 Правила надання послуги з постачання теплової енергії та Типовий договір з індивідуальним споживачем про надання послуги з постачання теплової енергії, затверджені постановою КМУ № 830 від 21.08.2019 , викладено в новій редакції.
Відповідно до Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 830 від 21.08.2019 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України № 1022 від 08.09.2021) ці Правила регулюють відносини між суб'єктом господарювання, що провадить господарську діяльність з постачання теплової енергії (далі - виконавець), та індивідуальним і колективним споживачем (далі - споживач), який отримує або має намір отримати послугу з постачання теплової енергії (далі - послуга), та визначають вимоги до якості послуги, одиниці вимірювання обсягу спожитої споживачем теплової енергії, порядок оплати.
Відповідно до пункту 13 цих Правил надання послуги здійснюється виключно на договірних засадах.
Послуга надається споживачеві згідно з умовами договору, що укладається відповідно до типових договорів про надання послуги відповідно до статей 13, 14 Закону України "Про житлово-комунальні послуги".
Індивідуальний договір вважається укладеним із споживачем, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем.
Фактом приєднання споживача до умов індивідуального договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка за надані послуги, факт отримання послуги.
Статтею 25 Закону України "Про теплопостачання", закріплено права та основні обов'язки споживача теплової енергії, яка містить обов'язок споживача на своєчасне укладення договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.
Згідно із частиною 7 статті 14 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" до дати обрання співвласниками багатоквартирного будинку однієї з моделей організації договірних відносин, визначених частиною, першою цієї статті, між виконавцем відповідної комунальної послуги та кожним співвласником укладається публічний договір приєднання відповідно до вимог частини п'ятої статті 13 цього Закону.
Частиною 4 статті 13 Закону "Про житлово-комунальні послуги" встановлено, що з пропозицією про укладання договору про надання комунальних послуг або про внесення змін до нього (крім індивідуальних договорів, укладених відповідно до частини п'ятої цієї статті) може звернутися будь-яка сторона, надавши письмово другій стороні проект відповідного договору (змін до нього), складений згідно з типовим договором.
Якщо споживач (інша особа, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача), який отримав проект договору (змін до нього) від виконавця комунальної послуги, не повідомив протягом 30 днів про свою відмову від укладання договору (внесення змін) та не надав своїх заперечень або протоколу розбіжностей до нього, а вчинив дії, які засвідчують його волю до отримання (продовження отримання) відповідної комунальної послуги від цього виконавця (у тому числі здійснив оплату наданих послуг), договір (зміни до нього) вважається укладеним у редакції, запропонованій виконавцем комунальної послуги, якщо інше не передбачено цим Законом.
Частиною 5 статті 13 Закону "Про житлово-комунальні послуги" встановлено, що у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.
Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування тексту договору у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг.
Акціонерним товариством "Криворізька теплоцентраль" як виконавцем послуг на своєму офіційному сайті було розміщено Типовий індивідуальний договір про надання послуг з постачання теплової енергії, який є публічним договором приєднання.
Протягом 30 днів з дня опублікування Типового індивідуального договору, на адресу позивача від співвласників багатоквартирного будинку №3 м. Кривий Ріг, Володимира Великого, не надходило жодних документів, які б підтверджували наявність рішення про обрання моделі договірних відносин.
Пунктом 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено, що договори про надання комунальних послуг, укладені до введення в дію цього Закону, зберігають чинність на умовах, визначених такими договорами, до дати набрання чинності договорами про надання відповідних комунальних послуг, укладеними за правилами, визначеними цим Законом.
В матеріалах справи відсутні докази, що відповідач протягом 30 днів повідомляв позивача про свою відмову від укладання договору (внесення змін) та заперечень або протоколу розбіжностей до нього не отримав.
Водночас відповідач посилається на те, що нежитлове приміщення магазину непродовольчих товарів після реконструкції квартири, загальною площею 61,1 кв.м. вбудоване в перший поверх житлового будинку за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Мелешніна (нова назва - Володимира Великого), буд. 3, прим. 2, з 11.10.2007 було відключено від мереж централізованого опалення (у зв'язку з проведеною реконструкцією системи опалення тепловикористальні прибори відключені від системи опалення житлового будинку) і переведено на автономне опалення (тепловикористальні прибори підключені до системи опалення нежитлового приміщення - до газового котла).
Відповідно до ч.4. ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказується при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Факт правомірності відключення відповідача від системи централізованого опалення будинку досліджувався судом під час розгляду справи № 904/2679/22. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 03.05.2023, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 09.08.2023 встановлено таку правомірність. Доказів повторного або самовільного приєднання до теплових мереж будинку позивачем не надано.
Отже позивачем не доведено приєднання відповідача до Типового індивідуального договору про надання послуг з постачання теплової енергії.
За таких обставин між позивачем та відповідачем відсутні договірні відносини щодо постачання теплової енергії до квартири, загальною площею 61,1 кв.м. вбудоване в перший поверх житлового будинку за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Мелешніна (нова назва - Володимира Великого), буд. 3, прим. 2.
З приводу правової позиції позивача, наданих ним доказів, а також за результатами їх оцінки судом, слід зазначити також наступне.
Відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Суд відзначає, що у розумінні закону суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи скористатися заходами правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Крім того, за змістом процесуального законодавства захисту в господарському суді підлягає не лише порушене суб'єктивне право, а й охоронюваний законом інтерес.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 поняття "охоронюваний законом інтерес" слід розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних та колективних потреб, які не суперечать Конституції та законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.
Так, інтерес позивача має бути законним, не суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам і відповідати критеріям охоронюваного законом інтересу, офіційне тлумачення якого надано у резолютивній частині зазначеного Рішення Конституційного Суду України.
При цьому позивач самостійно визначає та обґрунтовує в позовній заяві, у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи і залежно від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту.
Відповідно до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно із частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Статтею 78 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
При цьому, господарський суд вважає за необхідне наголосити на тому, що відповідно до частини 3 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання має ґрунтуватись на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
При цьому, у рішенні Конституційного Суду України від 1 грудня 2004 року № 18-рп/2004 зазначено, що поняття "охоронюваний законом інтерес" у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, зокрема, з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.
Суд виходить із того, що у принципі добросовісності, а саме: при реалізації прав і повноважень, закладений принцип неприпустимості зловживання правом, згідно з якими здійснення прав та свобод однієї особи не повинне порушувати права та свободи інших осіб. У цьому випадку особа надає своїм діям повну видимість юридичної правильності, використовуючи насправді свої права в цілях, які є протилежними тим, що переслідує позитивне право.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Господарський суд наголошує, що 17.10.2019 набув чинності Закон України від 20.09.2019 №132-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до ГПК України та змінено назву статті 79 ГПК України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування "вірогідність доказів".
Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Позивачем було здійснено розрахунок спожитої Фізичною особою - підприємцем Драгуновою Ж.М. у нежитловому приміщенні загальною площею 61,1 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , теплової енергії у період з листопада 2021 року по березень 2023 року на загальну суму 82 334,63 грн. Розрахунок здійснено, виходячи з загальної площі вказаного нежитлового приміщення - 61,1 кв.м.
За результатами аналізу всіх наявних у справі доказів в їх сукупності а саме, відсутність укладеного договору на постачання теплової енергії, відсутність доказів самовільного підключення до централізованої системи опалення будинку, відсутність підписаних обома сторонами актів приймання передачі теплової енергії, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами правомірність вимог щодо стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію у розмірі 82 334,63 грн.
Таким чином, докази на підтвердження правомірності вимог позивача щодо стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію у розмірі 82 334,63 грн. є менш вірогідними, ніж докази надані на їх спростування, у зв'язку з чим суд відмовляє у задоволенні позовних вимог в частині стягнення основного боргу в сумі 82 334,63 грн. у повному обсязі.
Враховуючи викладене, позовні вимоги в частині стягнення 4 751,97 грн пені, 14 612,33 грн інфляційних втрат та 3 904,41 грн 3% річних також не підлягають задоволенню, як такі, що є похідними вимогами від основної вимоги.
Отже, в задоволенні вимог щодо стягнення 4 751,97 грн пені, 14 612,33 грн інфляційних втрат та 3 904,41 грн 3% річних слід відмовити.
Що стосується вимоги про стягнення плати за абонентське обслуговування в сумі 130,50грн.
Обов'язок її оплати встановлено у п. 30 Типового індивідуального договору про надання послуг з постачання теплової енергії.
Відповідно до цього пункту плата за послуги постачання теплової енергії складається з:
- плати за послугу, визначеної відповідно до Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №830, в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 № 1022, та Методики розподілу, що розраховується, виходячи з розміру затвердженого уповноваженим органом тарифу та обсягу її споживання;
- плати за абонентське обслуговування в розмірі, визначеному виконавцем, але не вище граничного розміру, визначеного Кабінетом Міністрів України, інформація про які розміщується на веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або веб-сайті виконавця.
Як встановлено судом вище, між відповідачем та позивачем відсутні договірні відносини. Сума плати за абонентське обслуговування зазначена у актах приймання-передачі теплової енергії, які не підписані відповідачем.
Отже позивачем не доведено обов'язок відповідача сплачувати абонентську плату та розмір такої плати.
За таких обставин правові підстави для задоволення позову в частині стягнення плати за абонентське обслуговування в сумі 130,50 грн. відсутні.
Згідно із ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).
За приписами ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із положеннями ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Враховуючи вищевикладене, надавши відповідну юридичну оцінку всім доказам наявним в матеріалах справи, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.
Щодо розподілу витрат по сплаті судового збору.
Згідно зі статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, з огляду на те, що в задоволенні позовних вимог судом відмовлено, судовий збір покладається на позивача.
Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
В задоволенні позовних вимог - відмовити.
Витрати по сплаті судового збору покласти на позивача.
Рішення набирає законної сили у відповідності до статті 241 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення суду може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено та підписано - 18.09.2024.
Суддя В.Г. Бєлік