Рішення від 17.09.2024 по справі 904/2746/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.09.2024м. ДніпроСправа № 904/2746/24

Суддя Господарського суду Дніпропетровської області Панна С.П. при секретарі судового засідання Скородумовій Л.В., розглянувши матеріали справи

За позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця", 03680, м.Київ, вул.Єжи Гедройця, 5, код ЄДРПОУ 40075815 в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця", 49000, м.Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, 108, код ЄДРПОУ 40081237

до Приватного акціонерного товариства "ПІВНІЧНИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ", 50079, м.Кривий Ріг, код ЄДРПОУ 00191023

про стягнення 3% річних та інфляційних втрат

Представники сторін:

від позивача: Русанова Вікторія Вікторівна, посвідчення № 1422 від 02.07.2018р. (адвокат)

від відповідача: Муходінов Микола Леонідович

СУТЬ СПОРУ:

Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "ПІВНІЧНИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ" про стягнення 3 % річних в сумі 102 135,51грн., інфляційні втрати в сумі 517 810,06грн. та судового збору в розмірі 9 299,18грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що виходячи зі змісту винесених по справі № 904/1586/23 рішень, відповідач, не маючи належних підстав, проставив заперечення на відомостях плати за користування вагонами ф.ГУ-46 №№14059238, 14059239, 14059240, 14059241, 14059242, 24049260, 29049261, 04059262, 09059263, 14059264, 16059217, 16059218, 16059219, 16059220, 16059221, 15059224, 15059225, 15059226, 15059227, 15059228, 24059284, 24059285, 24059286, 24059287, 24059288, 27059292, 22049188, 27049189, 02059190, 07059191, 13059187, 24059279, 24059280, 24059281, 24059282, 24059283, 26059290, 24049197, 29049198, 04059199, 09059200, 17059196, 24049250, 29049251, 04059252, 09059253, 14059254, 14059206 та накопичувальних картках ф.ФДУ-92 №№20059047, 20059048, 13059039, чим у свою чергу унеможливив списання залізницею належних їй коштів (3001098,36грн.) у строк, визначений Договором про надання послуг (не пізніше двох робочих днів від дня надання послуг (складення накопичувальних карток та відомостей плати за користування вагонами)). Позивач стверджує, що вказані неправомірні дії Відповідача призвели до порушення з його боку строку виконання грошового зобов'язання по Договору про надання послуг, а тому він має сплатити позивачу 3% річних (102 135,51грн.) та інфляційні втрати (517 810,06грн.).

Ухвалою суду від 01.07.2024р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 23.07.2024р. о 15:00год.

04.07.2024р. до суду через систему "Електронний суд" від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить суд в задоволені позовних вимог відмовити в повному обсязі, а у разі якщо суд дійде висновку для задоволення позову, просить застосувати позовну давність та відмовити у задоволені позову в частині стягнення 3% річних в розмірі 68 095,65грн. та інфляційних втрат в розмірі 517 810,00грн. в зв'язку зі спливом строку позовної давності та просить зменшити розмір інфляційних втрат та 3% на 99%.

У відзиві представник Відповідача посилається на п.2.14 Роз'яснень Президії Вищого господарського суду України № 04-5/601 від 29.05.2002, яким передбачено, що за змістом ч.2 ст.924 ЦК України, ст.314 ГК України, ст.105 Статуту залізниць України сторони несуть обмежену матеріальну відповідальність за перевезення у межах і розмірах, передбачених Статутом та окремими договорами.

Тому у вирішенні спору, пов'язаного з невиконанням або неналежним виконанням залізницею, вантажовідправником, вантажоодержувачем обов'язків, що виникли у зв'язку з перевезенням вантажів, слід враховувати, що вони несуть відповідальність лише в межах, передбачених Статутом, а у встановлених ним випадках - угодою сторін. Вимоги щодо відшкодування збитків, заподіяних невиконанням чи неналежним виконанням договору перевезення у розмірі більшому, ніж це передбачено Статутом, задоволенню не підлягають.

Також на думку Відповідача, понад встановлені граничні межі відповідальності перевізника за договором перевезення з залізниці не підлягають стягненню інфляційні втрати, річні відсотки та інші збитки, які також не нараховуються і на визнані залізницею в претензійному порядку суми до часу їх фактичного перерахування заявнику.

19.07.2024р. до суду через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій просить суд поновити строк для подачі відповіді на відзив, врахувати правову позицію позивача та задовольнити позов в повному обсязі.

Позивач зазначає, що відповідно до висновків Верховного Суду (постанова від 20.02.2020 у справі № 910/313/19, постанова від 16.01.2020 у справі № 910/5827/19) витрати і збитки, не передбачені договором перевезення і Статутом залізниць України, підлягають відшкодуванню.

З приводу строків позовної давності позивач посилається на постанови Великої Палати Верховного Суду від 08.11.2019 по справі № 127/15672/16-ц та від 24.04.2024 по справі №657/1024/16-ц (пункт 96), в яких висловлено, що «Аналіз змісту наведених норм матеріального права у їх сукупності дає підстави для висновку, що до правових наслідків порушення грошового зобов'язання, передбачених у статті 625 ЦК України, застосовується загальна позовна давність тривалістю у три роки (стаття 257 цього Кодексу)».

Отже, строк позовної давності у даному спорі становить не один рік, як помилково стверджує відповідач, а три роки.

22.07.2024р. до суду через систему "Електронний суд" від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив та заява про застосування строку позовної давності.

В судове засідання з'явились представники позивача та відповідача.

В судовому засіданні 23.07.2024р. оголошено перерву до 27.08.2024р. о 11:30год.

В судове засідання з'явився представник Позивача. Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про місце, день та час судового засідання був належним чином повідомлений.

Ухвалою від 27.08.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 17.09.2024.

13.09.2024 до суду від відповідача надійшли письмові пояснення.

В судове засідання з'явились представники позивача та відповідача.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

01.07.2020 року між АТ «Українська залізниця» та ПрАТ «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» укладено договір про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом № 45-00191023/2020-0001 (далі - Договір).

Предметом Договору є організація та здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, інших послуг, пов'язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у власних вагонах Перевізника, вагонах залізниць інших держав та / або вагонах Замовника, пов'язаних з цим супутніх послуг (далі - послуги) і проведення розрахунків за ці послуги (п. 1.1 Договору).

Надання послуг за Договором може підтверджуватись одним з таких документів: накладною, накопичувальною карткою, зведеною відомістю, відомістю плати за користування вагонами, відомістю плати за подавання / забирання вагонів та маневрову роботу, іншими документами (п.1.4 Договору).

Згідно п.1.9 Договору Перевізник, за результатом розгляду заяви (акцепту), направляє Замовнику у власній інформаційній системі Перевізника повідомлення з накладенням КЕП: або про мотивоване повернення без розгляду заяви (акцепту) із зазначенням причин для такого повернення; або про дату укладення договору, присвоєння Замовнику коду Замовника як платника, коду вантажовідправника/вантажоодержувача. Код платника є номером договору із Замовником.

Договір є укладеним з дня надання Замовнику Перевізником Інформаційного повідомлення про укладення Договору, але не раніше дня введення його в дію відповідно до пункту 12.1 Договору (пункт 1.10 Договору).

Пунктом 2.1. Договору визначено обов'язки Замовника:

- сплачувати послуги Перевізника та інші платежі, належні Перевізнику за Договором з сум внесеної переплати за кодом платежу.

Самостійно визначати розмір попередньої оплати та періодичність винесення на підставі діючих тарифів та умов Договору, при цьому зобов'язаний враховувати обсяг запланованих перевезень, вагонообіг, строк перебування вагону за межами України та інших послуг Перевізника (п.п. 2.1.4. Договору);

- у строки, встановлені розд. 4 Договору, підписувати акти звіряння розрахунків, зведені відомості.

Підписувати не пізніше двох робочих днів від дня надання послуг накопичувальні картки зборів за роботи (послуги) та штрафів, пов'язаних з перевезенням вантажів (вантажобагажу) форми ФДУ-92, відомості плати за користування вагонами форми ГУ-46,відомості плати за користування контейнерами форми ГУ-46к, відомості плати за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу форми ГУ-46а. А у випадку оформлення вказаних вище документів в паперовій формі на вимогу Замовника підписувати та на давати Перевізнику не пізніше двох робочих днів від дня надання такої його вимоги (п.п. 2.1.7. Договору).

Розрахунки за Договором здійснюються через філію "Єдиний розрахунковий центр залізничних перевезень" АТ "Укрзалізниця" (п. 4.1. Договору).

Договір діє з дня укладання, але не раніше дати введення в дію, що визначається Перевізником в повідомленні про оприлюднення Договору здійсненого на веб-сайті http://uz.cargo.com / та діє до його припинення. Дата введення в дію не може бути раніше 30 днів з дня оприлюднення Договору. На звернення Замовника умови Договору застосовуються до відносин з Замовником, які виникли між сторонами до його укладання та введення в дію (п. 12.1. Договору).

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 13.07.2023 по справі №904/1586/23, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 19.10.2023, позов задоволено. Стягнуто з Відповідача на користь Позивача 3 001 098,36грн., з яких: 2915 230,20грн. - плата за користування спірними вагонами, 85868,16 грн. - збір за зберігання вантажу.

Згідно витягу з реєстру документів по рахунку зі спеціальним режимом використання 07.11.2023 платіжним дорученням №4500055396 ПрАТ «Північний ГЗК» було перераховано на рахунок залізниці 3 001 098,36грн. плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажу.

Посилаючись на порушення з боку відповідача строку виконання грошового зобов'язання по Договору, Позивач нарахував 3% річних в сумі 102 135,51грн. та інфляційні втрати в сумі 517 810,06грн.

Зазначені обставини стали причиною звернення позивача з позовними вимогами та є предметом спору у даній справі.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно положень ч.5 ст.307 Господарського кодексу України, які кореспондуються з положенням ч.2 ст.908 та ст.920 Цивільного кодексу України, умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань.

Згідно ч.1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення господарських зобов'язань

Статтею 193 ГК України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст.525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 610 Цивільного кодексу України передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Під виконанням зобов'язання розуміється вчинення боржником та кредитором взаємних дій, спрямованих на виконання прав та обов'язків, що є змістом зобов'язання.

Невиконання зобов'язання має місце тоді, коли сторони взагалі не вчиняють дій, які складають зміст зобов'язання, а неналежним виконанням є виконання зобов'язання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Статтею 8 Закону України «Про залізничний транспорт" визначено, що перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти залізничним транспортом загального користування організується на договірних засадах. Для забезпечення виконання договірних зобов'язань здійснюється перспективне та поточне планування перевезень. Умови та порядок організації перевезень, нормативи якості вантажних перевезень (терміни доставки, безпека перевезень, схоронність вантажів) та обслуговування пасажирів, відправників і одержувачів вантажів визначаються Статутом залізниць України, Правилами перевезень вантажів та Правилами перевезень пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України.

Статут визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, які користуються залізничним транспортом (п. 2 Статуту).

Згідно з п.6 Статуту вантаж - матеріальні цінності, які перевозяться залізничним транспортом у спеціально призначеному для цього вантажному рухомому складі.

Відповідно до п.119 Статуту за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під'їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами - суб'єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та звільнення вантажовідправника від зазначеної плати у разі затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами. Зазначена плата вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства. За час затримки на коліях залізниці вагонів, що належать підприємствам чи орендовані ними, стягується 50 відсотків зазначених розмірів плати.

Порядок і умови обліку і нарахування плати за користування вагонами встановлено Правилами користування вагонами і контейнерами, затвердженими наказом Мінтранспорту України №113 від 25.02.1999 та зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 1.03.1999 за №165/3458 (далі - Правила).

Облік часу користування вагонами і контейнерами та нарахування плати за користування ними провадиться на станціях відправлення та призначення за відомістю плати за користування вагонами ф.ГУ-46, відомістю плати за користування контейнерами ф.ГУ-46к, які складаються на підставі Пам'яток про подавання/забирання вагонів ф.ГУ-45, Повідомлення про закінчення вантажних операцій з вагонами, Актів про затримку ф.ГУ-23а, Актів загальної форми ГУ-23 (п.3 Правил).

Відомості плати за користування вагонами складаються на вагони, що подаються під навантаження та вивантаження, є документами обліку часу перебування вагонів у пунктах навантаження та вивантаження та на під'їзних коліях і містять розрахунки платежів за користування вагонами. У разі непогодження даних, зазначених у відомості, представник вантажовласника зобов'язаний підписати відомість із зауваженнями (п.4 Правил).

Відповідно до пункту 2.6 Правил розрахунків за перевезення вантажів облік витрачених коштів здійснюється на підставі перевізних документів, накопичувальних карток (додаток 3), відомостей плати за користування вагонами та контейнерами, за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу, які можуть бути оформлені в електронному вигляді (з накладенням електронного цифрового підпису).

Усі належні залізниці платежі за додаткові послуги, штрафи (які не були включені в перевізні документи і у відомості плати за користування вагонами та контейнерами) включаються в накопичувальні картки, які складаються станціями в трьох примірниках із зазначенням у них відомостей про надані послуги і їх вартість. Ці відомості підтверджуються підписами працівника станції і вантажовласника. Один примірник накопичувальної картки, відомості плати за користування вагонами та контейнерами, за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу надаються вантажовласнику.

Оплата послуг перевізника здійснюється шляхом списання з сум внесеної передоплати на підставі підписаних без заперечень накопичувальних карток та відомостей плати за користування вагонами. Тобто отримання залізницею коштів залежить від виконання Відповідачем певних дій, зокрема, підписання ним накопичувальних карток та відомостей плати за користування вагонами без заперечень. Ненадання Відповідачем згоди на списання його коштів унеможливлює отримання залізницею належних їй платежів.

Відповідно до ч.1 ст. 18 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.

Обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (ч. 4 ст. 75 ГПК України).

Преюдиційність - обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиційно встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. Правила про преюдицію спрямовані не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив в законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії (постанова Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 910/3055/18).

Не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом (постанова Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №910/9823/17).

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтями 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно статей 78, 79 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на фактичні обставини, встановлені у справі №№904/1586/23, виходячи зі змісту рішення, яке набрало законної сили, Відповідач підписав відомості плати за користування вагонами ф.ГУ-46 №№14059238, 14059239, 14059240, 14059241, 14059242, 24049260, 29049261, 04059262, 09059263, 14059264, 16059217, 16059218, 16059219, 16059220, 16059221, 15059224, 15059225, 15059226, 15059227, 15059228, 24059284, 24059285, 24059286, 24059287, 24059288, 27059292, 22049188, 27049189, 02059190, 07059191, 13059187, 24059279, 24059280, 24059281, 24059282, 24059283, 26059290, 24049197, 29049198, 04059199, 09059200, 17059196, 24049250, 29049251, 04059252, 09059253, 14059254, 14059206 та накопичувальні картки ф.ФДУ-92 №№20059047, 20059048, 13059039 із запереченнями, що унеможливило списання Позивачем плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажу в загальній сумі 3001098,36грн. у строк, визначений п. 2.1.7 Договору.

Враховуючи встановлений законодавством порядок оплати спірних послуг у вигляді автоматичного списання з рахунку Відповідача, оплата за надані Позивачем послуги має бути здійснена негайно в день підписання (оформлення) відомості плати за користування вагонами, накопичувальної картки. При цьому, відповідальність за невиконання грошового зобов'язання підлягає застосуванню з дня, наступного за днем оформлення відомості плати за користування вагонами, накопичувальної картки.

Отже, у Відповідача виник обов'язок внести плату за користування вагонами та збір за зберігання вантажу з моменту надання таких послуг, які в силу положень п. 1.4 Договору зафіксовано відповідними документами (відомостями плати за користування вагонами, накопичувальними картками).

У випадку прострочення боржником грошового зобов'ьязання суд застосовує припис ч.2 ст. 625 ЦК України.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних є способами захисту його майнових прав та інтересів, що полягають у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, що належать до сплати кредиторові.

Таким чином, заявлені позивачем вимоги про стягнення інфляційних втрат та 3% річних, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

При перевірці судом правильності наданого Позивачем розрахунку спірної суми, порушень встановлено не було.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що стягненню з відповідача підлягають 3% річних в сумі 102 135,51грн. та інфляційні втрати в сумі 517 810,06грн.

Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру стягнення 3 % річних та інфляційних втрат.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно положень ст.611 Цивільного кодексу України в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 617 Цивільного кодексу України визначено загальні підстави звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання, а саме: особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Відповідно до ч.1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України унормовано, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Формулювання ст. 625 ЦК України, коли нарахування процентів тісно пов'язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер.

За змістом наведеної норми закону нараховані 3 % річних та інфляційні втрати на суму боргу входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки вони є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування ним утримуваними коштами, що належать до сплати кредиторові

Вказані правові висновки містяться в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, постановах Верховного Суду від 04.10.2019 у справі № 915/880/18, від 26.09.2019 у справі № 912/48/19, від 18.09.2019 у справі №908/1379/17.

Передбачене ч.2 ст. 625 ЦК України нарахування 3% річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в отриманні компенсації від боржника (постанова Великої Палати Верховного Суду від 23.10.2019 у справі №723/304/16-ц).

Отже, проценти та інфляційні нарахування, передбачені ст. 625 ЦК України, не є штрафними санкціями.

Пунктом 1 ст.233 Господарського кодексу України визначено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні, не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Оскільки проценти та інфляційні втрати, передбачені ст. 625 ЦК України, не є штрафними санкціями, суд не має правових підстав для їх зменшення, тому відмовляє у задоволенні клопотання Відповідача.

Щодо строку позовної давності суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно ч.1 ст. 258 Цивільного кодексу України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Відповідно до пункту 7.3 Договору строк позовної давності за вимогами Перевізника до Замовників, що випливають з правовідносин Сторін за Договором, становить один рік.

Частина перша ст. 261 Цивільного кодексу України пов'язує початок перебігу позовної давності з днем, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Аналіз статті 261 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку, що початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, обов'язок зі сплати 3% річних та інфляційних втрат виникає безпосередньо з Цивільного кодексу України.

Суд зауважує, що вимоги про стягнення передбачених ст. 625 ЦК України грошових коштів не є додатковими в розумінні ст. 266 ЦК України, а тому закінчення перебігу строку позовної давності за основною вимогою не впливає на обчислення строку позовної давності за вимогою про стягнення 3% річних та інфляційних витрат.

До правових наслідків порушення грошового зобов'язання, передбачених у статті 625 ЦК України, застосовується загальна позовна давність тривалістю у три роки (стаття 257 цього Кодексу).

Невиконання боржником грошового зобов'язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.

Такі правові висновки містяться в постановах Великої Палати Верховного Суду від 08.11.2019 по справі №127/15672/16-ц та від 24.04.2024 по справі № 657/1024/16-ц.

Отже, строк позовної давності у даному спорі становить не один рік, як помилково стверджує відповідач, а три роки.

Таким чином, якщо період нарахування 3% річних та інфляційних втрат у даній справі розпочинається з квітня 2022 року, то трирічний строк позовної давності спливає у квітні 2025 року.

Як вбачається з матеріалів справи, позов у даній справі було подано 21.06.2024, тобто в межах визначеного законодавством трирічного строку.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір в розмірі 9 299,18грн. покладається на відповідача.

Керуючись статтями 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 165, 178, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "ПІВНІЧНИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ", 50079, м.Кривий Ріг, код ЄДРПОУ 00191023 на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця", 03680, м.Київ, вул.Єжи Гедройця, 5, код ЄДРПОУ 40075815 в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця", 49000, м.Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, 108, код ЄДРПОУ 40081237 3 % річних в сумі 102 135,51грн., інфляційні втрати в сумі 517 810,06грн. та судовий збір в розмірі 9 299,18грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 18.09.2024

Суддя С.П. Панна

Попередній документ
121687141
Наступний документ
121687143
Інформація про рішення:
№ рішення: 121687142
№ справи: 904/2746/24
Дата рішення: 17.09.2024
Дата публікації: 19.09.2024
Форма документу: Рішення
Форма судочинства: Господарське
Суд: Господарський суд Дніпропетровської області
Категорія справи: Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів; Невиконання або неналежне виконання зобов’язань; перевезення, транспортного експедирування; залізницею
Стан розгляду справи:
Стадія розгляду: Призначено до судового розгляду (27.01.2025)
Дата надходження: 09.10.2024
Предмет позову: стягнення 3% річних та інфляційних втрат
Розклад засідань:
23.07.2024 15:00 Господарський суд Дніпропетровської області
27.08.2024 11:30 Господарський суд Дніпропетровської області
17.09.2024 11:45 Господарський суд Дніпропетровської області
25.03.2025 10:40 Центральний апеляційний господарський суд
Учасники справи:
головуючий суддя:
ЧЕРЕДКО АНТОН ЄВГЕНОВИЧ
суддя-доповідач:
ПАННА СВІТЛАНА ПАВЛІВНА
ПАННА СВІТЛАНА ПАВЛІВНА
ЧЕРЕДКО АНТОН ЄВГЕНОВИЧ
відповідач (боржник):
Приватне акціонерне товариство "ПІВНІЧНИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ"
Приватне акціонерне товариство "Північний гірничо-збагачувальний комбінат"
Відповідач (Боржник):
Приватне акціонерне товариство "ПІВНІЧНИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ"
заявник апеляційної інстанції:
Приватне акціонерне товариство "Північний гірничо-збагачувальний комбінат"
орган або особа, яка подала апеляційну скаргу:
Приватне акціонерне товариство "Північний гірничо-збагачувальний комбінат"
позивач (заявник):
Акціонерне товариство "Українська залізниця"
Позивач (Заявник):
Акціонерне товариство "Українська залізниця"
позивач в особі:
Регіональна філія "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця"
Регіональна філія "Придніпровська залізниця" АТ "Українська залізниця"
Позивач в особі:
Регіональна філія "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця"
представник:
Русанова Вікторія Вікторівна
представник скаржника:
Муходінов Микола Леонідович
суддя-учасник колегії:
ІВАНОВ ОЛЕКСІЙ ГЕННАДІЙОВИЧ
МОРОЗ ВАЛЕНТИН ФЕДОРОВИЧ