Справа №705/4683/24
2/705/2236/24
18 вересня 2024 року м. Умань
Уманський міськрайонний суд Черкаської області в складі:
головуючого судді Гудзенко В.Л.
при секретарі Юрченко А.І.
розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в залі суду в м. Умань матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до Уманської міської ради про визнання права власності в порядку спадкування,
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Уманської міської ради про визнання права власності в порядку спадкування. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати ОСОБА_2 , яка проживала у квартирі АДРЕСА_1 , яка належала їй на праві спільної сумісної власності з її чоловіком ОСОБА_3 . Після її смерті відкрилася спадщина на належну їй частину вказаної квартири, яку фактично прийняв її чоловік та батько позивача ОСОБА_1 , оскільки він там був зареєстрований, постійно проживав та фактично нею користувався. Оскільки, відповідно до діючого на час смерті законодавства достатнім було фактично вступити в спадщину та почати нею користуватися, тому він не оформив документально свої спадкові права. ІНФОРМАЦІЯ_2 помер батько позивача ОСОБА_3 та після його смерті відкрилася спадщину, а саме на належну йому частину квартири АДРЕСА_1 , та іншу частину цієї квартири, яку він фактично успадкував після смерті своєї дружини ОСОБА_2 . За життя батьки ОСОБА_2 та ОСОБА_1 13.12.1996 склали заповіти, якими заповіли все належне їм майно позивачу ОСОБА_1 . Зважаючи на те, що він починаючи з 2000 року почав проживати у вище вказаній квартирі, оскільки його батько потребував стороннього догляду і він йому його забезпечував, то після смерті батька він так і залишився проживати у квартирі та продовжував нею користуватися, а тому вважав, що оскільки він є єдиним спадкоємцем, існують заповіти батьків на все належне їм майно, тому він фактично вступив у спадщину і цього було достатнього, у зв'язку з чим він також не оформив свої спадкові права на квартиру, не отримав свідоцтва про право на спадщину та не зареєстрував своє право власності у зв'язку з юридичною необізнаністю. У травні 2023 року він звернувся до нотаріуса Першої уманської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини за заповітом після смерті батька, однак Постановою державного нотаріуса від 25.05.2024 йому було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на квартиру АДРЕСА_1 ) після смерті батька ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , якої належала ОСОБА_2 , дружині спадкодавця, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , спадкоємцем якої був її чоловік ОСОБА_3 , який прийняв спадщину, але не оформив своїх спадкових прав, у зв'язку з відсутністю у спадкоємця документів, які підтверджують шлюбні стосунки його батьків ОСОБА_3 з ОСОБА_2 . Тому з даним позовом він вимушений звернутися до суду.
Позивач ОСОБА_1 в підготовче засідання не з'явився, надавши до суду заяву, в якій підтримує заявлені ним позовні вимоги, просить їх задовольнити та справу розглядати у його відсутність.
Від представника відповідача - Уманської міської ради Ніколайчук О. надійшов лист, відповідно до якого Уманська міська рада не заперечує проти задоволення позовних вимог та просить справу розглядати у відсутність представника.
Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.
Відповідно до Свідоцтва про право власності на житло № НОМЕР_1 , Витягу з Реєстру прав власності на нерухоме майно та Технічного паспорту на квартиру, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 були співвласниками (по частині кожен) квартири АДРЕСА_1 .
ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача ОСОБА_2 , що підтверджується Свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 .
Підтвердженням факту родинних відносин позивача ОСОБА_1 та його матері ОСОБА_2 є його Свідоцтво про народження серії НОМЕР_3 .
До дня своєї смерті ОСОБА_2 проживала у квартирі АДРЕСА_1 , яка належала їй на праві спільної сумісної власності з її чоловіком ОСОБА_3 .
Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина на належну їй частину вказаної квартири, яку фактично прийняв її чоловік та батько позивача ОСОБА_1 , оскільки він там був зареєстрований, постійно проживав та фактично нею користувався. При цьому, оскільки, вважав, що він фактично прийняв спадщину, адже постійно проживав у квартирі та нею користувався, він не оформив документально свої спадкові права та не отримав свідоцтва про право на спадщину.
Ще при житті, 13.12.1996 ОСОБА_3 склав заповіт, яким заповів все належне йому майно своєму синові - позивачу ОСОБА_1 . Заповіт посвідчений державним нотаріусом Очеретяною В.В.
Позивач, як єдиний спадкоємець після смерті своїх батьків та враховуючи, що він починаючи з 2000 року проживав у квартирі АДРЕСА_1 , оскільки здійснював догляд за своїм батьком до його смерті, залишився проживати у вказаній квартирі, оскільки фактично прийняв спадщину та за своєю юридичною необізнаністю вчасно не звернувся з відповідною заявою про прийняття спадщини та не отримав свідоцтва про право на спадщину за заповітом.
У травні 2023 року позивач ОСОБА_1 звернувся до нотаріуса Першої уманської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини за заповітом після смерті батька, однак Постановою державного нотаріуса від 25.05.2024 йому було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на квартиру АДРЕСА_1 ) після смерті батька ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , якої належала ОСОБА_2 , дружині спадкодавця, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , спадкоємцем якої був її чоловік ОСОБА_3 , який прийняв спадщину, але не оформив своїх спадкових прав, у зв'язку з відсутністю у спадкоємця документів, які підтверджують шлюбні стосунки його батьків ОСОБА_3 з ОСОБА_2 .
При зверненні з даним позовом до суду позивач зазначає, що в нього не збереглося свідоцтво про шлюб його батьків, йому лише відомо, що вони реєстрували шлюб у 1945 році. На його звернення та запити до відповідних архівів з метою отримання Витягу з актового запису про реєстрацію шлюбу його батьків, йому письмової відповіді не було надано, а в телефонній розмові йому було повідомлено про відсутність актових записів про шлюб його батьків в архівних документах.
На підтвердження того, що його батьки проживали спільно в шлюбі, позивач надає своє свідоцтво про народження, де вказано батьком ОСОБА_3 , а матір'ю ОСОБА_2 ; свідоцтво про право спільної власності на квартиру АДРЕСА_1 ОСОБА_4 та ОСОБА_2 ; заповіти складені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та письмовими поясненнями свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , з яких вбачається, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проживали однією сім'єю у квартирі АДРЕСА_1 , після смерті ОСОБА_2 син ОСОБА_7 починаючи з 2000 року проживав у вказаній квартирі та здійснював догляд за батько. Після смерті ОСОБА_1 залишився проживати у квартирі та проживає там по даний час.
Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Статтею 12 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Згідно ч.2 ст. 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 1216 ЦК України - спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців).
Статтею 1217 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Статтею 1218 ЦК України встановлено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до ч. 2 ст. 1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи. Для прийняття спадщини спадкоємцями встановлено строк у шість місяців з часу відкриття спадщини (ч.1 ст. 1270 ЦК України).
Статтею 1268 ЦК України визначено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку у шість місяців, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Відповідно до ч.1 ст. 1297 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.
Згідно з п.3.1. Роз'яснень, що містяться у листі Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ №24-753/0/4-13 від 16 травня 2013 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» - визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку, в тому числі й у випадку визначення судом за позовом спадкоємця додаткового строку для прийняття спадщини. Право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втирати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК).
Відповідно п.23 постанови Пленуму Верхового суду України № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством.
Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об'єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.
Згідно ч.1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.
Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.
За частиною 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд. Підстав для неприйняття визнання позову - не встановлено.
Таким чином, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 11, 12, 13, 76-78, 81, 83, 200, 206, 258, 264-265 ЦПК України, суд,
Позов - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ІПН НОМЕР_4 , право власності в порядку спадкування на квартиру АДРЕСА_1 , що залишилася після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Головуючий В.Л. Гудзенко