Придніпровський районний суд м.Черкаси
Справа № 711/5626/24
Номер провадження2/711/2114/24
16 вересня 2024 року Придніпровський районний суд м.Черкаси у складі:
головуючого - судді Демчика Р.В.,
при секретарі Бутовській Д.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Черкаси цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 до Другого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) про зняття арешту,-
ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Другого ВДВС у м.Черкаси ЦМУМЮ (м.Київ) про зняття арешту. Позов обґрунтовує тим, що 02 травня 2024 року із Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна №376944412 стало відомо, що на квартиру АДРЕСА_1 було накладено арешт, згідно постанови АА041777 Придніпровського відділу державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції від 15.05.2009 року. Вищевказана квартира на праві власності належить позивачу ОСОБА_1 15.05.2009 року реєстратором: Черкаська філія державного підприємства «Інформаційний центр» МЮУ було внесено запис до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна за №8719086. Позивач звернувся до Другого ВДВС у м.Черкаси ЦМУЮ (м.Київ) з заявою про зняття арешту з майно, та отримав відповідь, що у зв'язку з значним перебігом терміну, неможливо ідентифікувати під час якого саме виконавчого провадження накладено арешт. Отже будь яких виконавчих проваджень щодо примусового виконання судових рішень та рішень інших органів, боржником у яких би був позивач і для забезпечення виконання яких накладався арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження немає.
Існування обтяження на квартиру позивача суперечить його праву на мирне володіння майном, користування та розпорядження на власний розсуд.
Ухвалою Придніпровського районного суду м.Черкаси 19 липня 2024 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
Сторони в судове засідання не з» явилися.
Від представника відповідача на адресу суду подано клопотання про розгляд справи без участі представника Другого ВДВС у м.Черкаси ЧМУМЮ (м.Київ). При винесенні рішення поклалися на розсуд суду.
У відповідності до ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до положень ч. 4 ст. 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Виходячи з наведеного, суд вважає за можливе прийняти визнання позову відповідачем, оскільки судом не встановлено обставин, які б свідчили, що таке визнання суперечить вимогам закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.
Дослідивши матеріали справи та усі забрані по справі докази, давши їм оцінку в сукупності, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що на праві приватної власності ОСОБА_1 належить квартира АДРЕСА_1 .
З Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна №376944412 від 02.05.2024, вбачається, що на підставі постанови Придніпровського ВДВС ЧМУЮ від 15.05.2009 №АА041777, накладено арешт на нерухоме майно ОСОБА_1 (код НОМЕР_1 ): АДРЕСА_2 , реєстратором Черкаська філія державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України за №8719086.
Позивач в інший спосіб, крім скасування арешту в судовому порядку захистити своє порушене право не може.
Відповідно до ст. 55 Конституції України та ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до статті 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.
Згідно зі статтею 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Згідно з частиною 1 статті 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Згідно зі статтею 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.
За змістом частин 1, 2 статті 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти стосовно свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Відповідно до частини 1 статті 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Пунктом 2 постанови № 5 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03.06.2016 року «Про судову практику в справах при зняття арешту з майна» встановлено, що позов про зняття арешту з майна може бути пред'явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або інші законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).
Згідно з частиною 1 статті 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 під поняттям «охоронювані законом інтереси», що вживається в законах України, слід розуміти як прагнення до користування матеріальним та/або нематеріальним благом, так і зумовлений загальним змістом, об'єктивний і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції Законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності.
Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3 ст. 59 ЗУ «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.
З листа Другого відділу Державної виконавчої служби у м.Черкаси ЦМУ МЮ (м.Київ) вбачається, що перевіркою Автоматизованої системи виконавчого провадження, в зв'язку зі значним перебігом терміну, неможливо ідентифікувати під час якого саме виконавчого провадження накладено арешт згідно Постанови АА041777 від 15.05.2009 Придніпровським ВДВС ЧМУЮ правонаступником якого є Другий відділ державної виконавчої служби у м.Черкаси Центрального міжрегіонального управління юстиції (м.Київ).
Також, у матеріалах справи відсутні докази про те, що на даний час існує потреба в арешті вищезазначеного майна.
Виходячи з викладеного вище, на час звернення з заявою до суду за наявності арештів (обтяжень) накладених на майно, порушується право позивача на володіння, користування та розпорядження майном на власний розсуд, підстав для продовження обтяження на майно суд не вбачає, а тому право позивача підлягає судовому захисту у заявлений ним спосіб шляхом зняття арешту з майна.
Щодо позовної вимоги в частині видалення з Єдиного реєстру заборон відчуження нерухомого майна запису про арешт нерухомого майна та заборони його відчуження, суд приходить до наступного.
Вимога позивача про виключення з Єдиного реєстру заборон відчуження нерухомого майна запису про арешт нерухомого майна та заборони його відчуження у розумінні положень ч.2 ст.16 ЦК України не входить до компетенції суду.
Судове рішення про скасування обтяження, у разі набрання ним законної сили, є підставою для виключення з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, а тому в частині позовної вимоги про виключення з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, необхідно відмовити, оскільки суд не може підміняти орган, до повноважень якого належить вчинення зазначеної дії.
На підставі наведеного, керуючись ст.59 Закону України «Про виконавче провадження», ст.ст. 386, 391 ЦК України, ст.ст. 258, 259, 263-266,280-289 ЦПК України, суд,
Позов ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 до Другого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) про зняття арешту - задовольнити частково.
Зняти арешт з квартири АДРЕСА_1 , що накладено на підставі Постанови АА041777 від 15.05.2009 р. Придніпровського відділу державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції (м.Київ), зареєстровано 15.05.2009 Черкаська філія державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України за №8719086.
В задоволені решти вимогвідмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Головуючий: Р. В. Демчик