Справа № 212/8686/24
3/212/3518/24
18 вересня 2024 року м. Кривий Ріг
Суддя Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області, Козлов Д. О., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла з ППП в м. Кривому Розі УПП в Дніпропетровській області ДПП, відносно
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1
за ч.1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
З протоколу про адміністративне правопорушення серії ГП 547629, вбачається, що 25 серпня 2024 року об 21-40 год. ОСОБА_1 , перебуваючи в квартирі АДРЕСА_2 , вчинив відносно своєї колишньої дружини ОСОБА_1 домашнє насильство, а саме: умисні дії психологічного характеру, які полягали в переслідуванні, ображанні нецензурною лайкою, погрозах фізичною розправою, чим завдав психологічних страждань, внаслідок чого могла бути заподіяна шкода психологічному здоров'ю ОСОБА_1 .
ОСОБА_1 надав заяву в якій зазначив, що своєї провини не визнає, та не вчиняв відносно колишньої дружини домашнє насильство. Просить суд закрити провадження по справі.
Вивчивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчинення, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення,є будь-які фактичні дані,на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення,винність даної особи в його вчиненні та інші обставини,що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Підставою притягнення суб'єкта правопорушення до юридичної відповідальності є наявність в його діях складу правопорушення.
Із врахуванням положень і тлумачень ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу належного органу правосуддя.
На підтвердження доказів вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ст. 173-2 ч.1 КУпАП додано: протокол про адміністративне затримання, рапорт працівника поліції, форму оцінки ризиків вчинення домашнього насильства,копію термінового заборонного припису, заява ОСОБА_1 .
Протокол про адміністративне правопорушення сам по собі без підтвердження іншими належними та допустимими доказами не є безумовним та беззаперечним доказом на доведення вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення, являє собою лише початковий правовий висновок щодо дій певної особи.
Зазначене узгоджується і з судовою практикою ЄСПЛ, згідно якої «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом» (п.43 рішення від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (Kobets v. Ukraine), з відсиланням на п. 282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey).
Суд не приймає до уваги рапорт працівника поліції, оскільки цінність свідка полягає в його безпосередньому об'єктивному сприйнятті обставини справи та відсутності юридичної зацікавленості у вирішенні справи, тому з огляду на своє нейтральне становище свідок здатен об'єктивно та правильно засвідчити події і факти так, як вони дійсно відбувалися для можливості уникнення формалізму та зловживання процесуальними правами.
Отже, у даному випадку рапорт працівника поліції, не може бути визнано допустимим доказом для підтвердження факту скоєння правопорушення особою за ч.1 ст. 173-2 КУпАП.
Аналогічна правова позиція була викладена Верховним Судом у постанові від 29 квітня 2020 року по справі № 161/5372/17.
Також не може слугувати доказами про вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 173-2 КУпАП протокол про адміністративне затримання, копія термінового заборонного припису.
Згідно заяви ОСОБА_1 остання просить притягнути її колишнього чоловіка ОСОБА_1 до відповідальності за вчинення відносно неї психологічного насилля. Від пояснень відмовилась на підставі ст. 63 Конституції України.
Проте ОСОБА_1 категорично заперечує факт вчинення ним домашнього насильства відносно колишньої дружини, про що останній зазначає в протоколі про адміністративне правопорушення, та у своїй заяві.
Жодного доказу в розумінні ст. 251 КУпАП щодо вчинення ОСОБА_1 домашнього насильства, надано не було, матеріали справи таких доказів також не містять.
З огляду на практику ЄСПЛ, враховуючи рішення у справі "Надточій проти України", в тому числі п.п. 24 - 29, на підставі ст. 7 КпАП України, згідно якої ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності, застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом
Згідно ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Зважаючи на наведене, суд дійшов висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173-2 ч.1 КУпАП.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності складу адміністративного правопорушення.
На підставі викладеного, суддя вважає необхідним провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 173-2 ч.1 КУпАП закрити через відсутність в його діях складу даного правопорушення.
Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, суддя -
Провадження по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 173-2 ч.1 КУпАП, відносно ОСОБА_1 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП закрити.
Постанова судді може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення, особою, щодо якої її винесено, а також потерпілим. Апеляційна скарга подається до Дніпровського апеляційного суду.
Суддя: Д. О. Козлов