Справа № 211/929/24
Провадження № 2-а/211/12/24
18 вересня 2024 року Довгинцівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі: головуючого судді - Ткаченко С.В., за участю секретаря судового засідання - Бірж Д.В., у відсутність учасників процесу,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі у порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення,
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 та просить суд скасувати постанову № 629 від 29.12.2023 про притягнення його до адміністративної відповідальності за частиною 2 статті 210-1 КУпАП, посилаючись на відсутність порушень ним вимог КУпАП. В обґрунтування вимог зазначено, що постановою начальника ТЦК ОСОБА_2 № 629 від 29.12.2023 його було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в сумі 3 400,00 грн. за частиною 2 статті 210-1 КУпАП, відповідно до тексту якої 27 грудня 2023 року було виявлено триваюче порушення ним, який не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 по повістці для визначення призначення на особливий період та в подальшому порушив вимоги законодавства ЗУ «Про оборону України» та «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» в період з 14.09.2023 по 27.12.2023, чим скоїв адміністративне стягнення у вигляді штрафу у сумі 3 400,00 грн.
Вважає вказану постанову незаконною та необґрунтованою, оскільки з 1999 року він перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_2 і згідно ст. 62 розкладу хвороб військово-лікарської комісії (ВЛК) був визнаний непридатним до військової служби, всі наявні документи знаходилися у відповідача. З вересня 2016 року він офіційно працює у Комунальному позашкільному навчальному закладі «Дитячо-юнацька спортивна школа № 1» Криворізької міської ради на посаді тренер-викладач з футболу. Усі повістки про виклики до ІНФОРМАЦІЯ_2 надходять за місцем роботи та працівники відділу кадрів згідно наказу, сповіщають про їх надходження працівників під підпис, такі повістки йому надходили 01.03.2023 та 26.12.2023. На його особистий номер 10.09.2023 йому зателефонували з Металургійно- ІНФОРМАЦІЯ_3 та повідомили про необхідність з'явитися 11.09.2023 для з'ясування справи через відсутність в його особовій справі його військово-облікових документів. Коли 11.09.2023 він прибув до ОРТЦК та Сп, йому було повідомлено про втрату документів та він був направлений для проходження ВЛК. З 14.09.2023 він почав проходити комісію, для проходження якої йому слід було надати медичні документи, тому 02.10.2023 він був направлений хірургом-травматологом на рентген та 06.01.2024 на МРТ, про вказані дати ІНФОРМАЦІЯ_4 були сповіщені. У вказаний період проходження ним ВЛК повістки йому не вручали, за місцем роботи повістки йому не приходили. 22 грудня 2023 року за місцем його роботи надійшла повістка про виклик 26.12.2023, яка була вручена йому особисто під підпис, а по прибуттю йому було повідомлено про порушення ним законодавства за неприбуття до ТЦК у період з 14.09.2023 по 27.12.2023. Розгляд справи призначено на 29 грудня 2023 року, де він надав пояснення щодо відсутності вручення йому повісток у зазначений період, проходження ВЛК, однак відповідачем була складена постанова про притягнення його до адміністративної відповідальності. У зв'язку з відсутністю в його діях складу правопорушення, просить задовольнити вимоги.
Ухвалою суду від 01 травня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
У судове засідання учасники процесу не з'явилися.
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про розгляд справи за його відсутності, на вимогах наполягає.
Представник відповідача ОСОБА_3 звернувся до суду з відзивом на позов, в обґрунтування якого зазначено, що 07.09.2023 посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_2 було здійснено вручення повістки позивачу про явку до ІНФОРМАЦІЯ_2 на 14.09.2023 на 09-10 годин для прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_2 для визначення призначення на особливий період. Під час здійснення оповіщення позивача, останній під особистий підпис отримав дану повістку, однак не з'явився на вказаний час, підстави неприбуття не повідомив, підтверджуючих документів щодо поважності причин неприбуття не надав. 27.12.2023 позивач прибув до посадової особи ІНФОРМАЦІЯ_2 , вислухано усні пояснення позивача, письмові пояснення він не надавав. Складання протоколу було здійснено в присутності позивача та призначено розгляд на 29.12.2023, про що позивач ознайомлений під особистий підпис. Під час складання протоколу позивачу надавалась можливість надання пояснень,а у разі незгоди подати заяву чи клопотання, однак позивач не скористався такою можливість на не надав докази поважності його неприбуття 14.09.2023, як і не скористався 29.12.2023 при розгляді справи. Доводи позивача щодо проходження медичної комісії не звільняють військовозобов'язаного від дотримання та виконання правил військового обліку та обов'язку прибувати до ІНФОРМАЦІЯ_5 . Доказів щодо перебування в день явки на лікарняному чи на обстеженні в лікаря, позивач не надав. При цьому позивачу було повідомлено про необхідність отримання постанови протягом 3 днів з дня розгляду справи, однак він так до ТЦК і не з'явився. Тому просить відмовити у задоволенні позову.
Ураховуючи положення статті 205 КАС України, суд вважає можливим розглянути справу за відсутності учасників справи на підставі наявних доказів.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до таких висновків.
Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, 29 грудня 2023 року об 11-40 годині начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 прийнято постанову № 623 про накладення на ОСОБА_1 штрафу у сумі 3 400,00 грн. у зв'язку із вчиненням ним адміністративного правопорушення за ч. 2 ст. 210-1 КУпАП за викладених у протоколі про адміністративне правопорушення обставин.
Згідно тексту постанови, 27 грудня 2023 року було виявлено триваюче правопорушення військовозобов'язаним ОСОБА_1 , який не прибув до територіального центру комплектування та соціальної підтримки по повістці для визначення призначення на особливий період. Та в подальшому порушував вимоги законодавства в період з 14.09.2023 по 27.12.2023, чим порушив Закон України «Про оборону України» та «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
07.09.2023 року військовозобов'язаному ОСОБА_1 вручена повістка про необхідність прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_2 14.09.2023 на 09.10 год.
У розписці про отримання повістки зазначено, що позивач отримав повістку 07.09.2023р.
27.12.2023р. начальником відділення військового обліку та бронювання сержантів і солдатів запасу ІНФОРМАЦІЯ_1 старшим лейтенантом ОСОБА_4 складено відносно ОСОБА_1 протокол про адміністративне правопорушення за ч.2 ст.210-1 КУпАП.
Згідно вказаного протоколу 27.12.2023р. о 12:00 год. виявлено ОСОБА_1 , який в період з 14.09.2023 по 27.12.2023 не прибув до територіального центру комплектування та соціальної підтримки по повістці для визначення призначення на особливий період в порядку абз.2 ч.1 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Цей факт підтверджується корінцем повістки.
Зазначено, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться о 10:00 год. 29.12.2023р. в кабінеті ( приміщенні ) № 14 будівлі 1 розташованій за адресою: АДРЕСА_1 .
В графі «пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності» ОСОБА_1 зазначив, що проходив мед комісію.
29.12.2023 р. начальник ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковник ОСОБА_2 , за наслідками розгляду протоколу про адміністративне правопорушення від 27.12.2023, винесено постанову про адміністративне правопорушення № 629, якою позивача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.210-1 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 3400,00 грн.
Зазначено, що факт вчинення адміністративного правопорушення виявлено 27.12.2023 р.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Згідно абз.1 ч.1 ст.22 Закон України «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію» громадяни зобов'язані з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом Служби зовнішньої розвідки України) для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період.
Частиною третьою статті 22 Закону передбачено, що під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов'язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов'язані Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
Відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022р. №2102-ІХ «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», з 05 год. 30 хв. 24.02.2022р. в Україні введено воєнний стан, який у подальшому був продовжений Указами Президента України з затвердженням відповідними Законами України.
Згідно положень ст. 1 Закону України «Про оборону України», особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Особливий період в Україні розпочався з 17.03.2014р., коли було оприлюднено Указ Президента України від 17.03.2014р. №303/2014 «Про часткову мобілізацію».
Відповідно до ст.210-1 КУпАП порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію тягне за собою накладення штрафу на громадян від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, а також вчинення такого порушення в особливий період тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від трьохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Статтею 235 КУпАП передбачено, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Спеціальні строки розгляду справ про правопорушення, передбачене ст.210-1 КУпАП, законодавцем не встановлені.
При цьому, ч.1 ст.38 КУпАП ( чинної на день вчинення) передбачено, що адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через два місяці з дня його виявлення, за винятком випадків, коли справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу підвідомчі суду (судді).
Вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.210-1 КУпАП, полягає в тому, що отримавши 07.09.2023р. повістку про необхідність прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_2 14.09.2023р. на 09.10 год., позивач за викликом не прибув, чим порушив законодавство про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, що підтвердив представник відповідача у відзиві на позовну заяву.
За змістом статті 38 КУпАП початком відліку строку для накладення адміністративного стягнення є день вчинення адміністративного правопорушення або день виявлення триваючого правопорушення.
Положення Кодексу України про адміністративні правопорушення не містять визначення поняття «триваюче» правопорушення.
Разом із тим, у теорії адміністративного права під триваючим правопорушенням розуміють тривале невиконання вимог правової норми у вигляді дії або бездіяльності.
Тобто за змістом статті 38 КУпАП початком відліку строку для накладення адміністративного стягнення є день вчинення адміністративного правопорушення або день виявлення триваючого правопорушення.
Верховний Суд у постанові від 11 квітня 2018 року у справі № 804/401/17 зазначив, що триваюче правопорушення - це проступок, пов'язаний з тривалим, неперервним невиконанням обов'язків, передбачених законом. Тобто, триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності). Ці дії безперервно порушують закон протягом якогось часу. Іноді такий стан продовжується значний час і увесь час винний безперервно вчиняє правопорушення у вигляді невиконання покладених на нього обов'язків. Триваюче правопорушення припиняється лише у випадку усунення стану, за якого об'єктивно існує цей обов'язок, виконанням обов'язку відповідним суб'єктом або припиненням дії відповідної норми закону.
В контексті правопорушення, передбаченого 210-1 КУпАП, поведінка особи (в даному випадку - позивача) набуває протиправного характеру після нез'явлення до ІНФОРМАЦІЯ_2 у строк, визначений у врученій повістці.
07.09.2023р. військовозобов'язаному ОСОБА_1 вручена повістка про необхідність прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_2 14.09.2023 р. на 09.10 год.
Саме неприбуття позивача у зазначені дату та час до ІНФОРМАЦІЯ_2 становить склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.210-1 КУпАП.
Отже у даному випадку строки притягнення його до адміністративної відповідальності необхідно обчислювати саме з моменту вчинення правопорушення.
Днем вчинення ОСОБА_1 правопорушення є 14.09.2023р., про вказану обставину було відомо посадовим особам відповідача, обов'язком яких є забезпечення здійснення контролю за прибуттям осіб за повістками, який вони могли і повинні були реалізувати з урахуванням наявності розписки від 07.09.2023р.
Проте, відповідач самоусунувся від виконання покладеного на нього обов'язку щодо забезпечення здійснення контролю за прибуттям ОСОБА_1 за повісткою на те склав вчасно протокол про адміністративне правопорушення за ч.2 ст.210-1 КУпАП.
Передбачений ч.1 ст.38 КУпАП двомісячний строк накладення адміністративного стягнення розпочав свій відлік з 15.09.2023р. та станом на 27.12.2023 р. сплив, у зв'язку з чим наявні підстави для висновку про прийняття 29.12.2023 р. начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковник ОСОБА_2 , спірної постанови поза межами строків, встановлених ст.38 КУпАП.
Відповідно до п.7 ч.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у випадку закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.
Суд зазначає, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтується на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.
Елементами верховенства права є принцип рівності і справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми, оскільки інше не може забезпечити її однакове застосування, не виключає необмеженості трактування у правозастосовній практиці. Принцип правової визначеності означає, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлених такими обмеженнями.
КУпАП закріплено низку гарантій забезпечення прав суб'єктів, які притягаються до адміністративної відповідальності. В сукупності з конституційними нормами ці гарантії створюють систему процесуальних механізмів захисту особи.
Суд звертає увагу, що згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до положень статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Як вбачається з ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною 1 статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.2 ст. 77 КАС).
У постанові Верховного Суду від 14.03.2018 р. у справі № 760/2846/17 зазначено, що обов'язок доказування в адміністративному судочинстві розподіляється таким чином, що позивач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує позовні вимоги, тобто підставу позову, а відповідач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує заперечення проти позову.
Виходячи із вищевикладеного, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, з'ясувавши усі обставини справи, з урахуванням того, що відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, суд, суд дійшов висновку про пропуск строку притягнення до адміністративної відповідальності , у зв'язку з чим, оскаржувана постанова у справі про адміністративне правопорушення підлягає скасуванню із закриттям провадження по справі про адміністративне правопорушення.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 9, 132, 139, 243, 286, 393 КАС України, суд -
ухвалив:
позов ОСОБА_1 - задовольнити.
Постанову № 629 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 2 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, винесену 29.12.2023 начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковником ОСОБА_2 відносно ОСОБА_1 - скасувати.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за частиною 2 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення - закрити на підставі пункту 7 частини 1 статті 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення у зв'язку із закінченням строків притягнення правопорушника до адміністративної відповідальності відповідно до статті 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
На рішення може бути подана апеляційна скарга до Третього апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його складення.
Суддя: С. В. Ткаченко