Справа № 606/1475/24
Постанова
Іменем України
05 вересня 2024 року м. Теребовля
Суддя Теребовлянського районного суду Тернопільської області Малярчук В.В. розглянувши матеріали, які надійшли з відділення поліції №3 м.Теребовля Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, мешканця за адресою: АДРЕСА_1 , непрацюючого,
за ч.1 ст.130 КУпАП,
01.07.2024 о 18 год. 16 хв. ОСОБА_1 в с. Ладичин по вул. Будного, керував транспортним засобом марки «ВАЗ 2108» д.н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: почервоніння очей, обличчя, і різкий запах алкоголю з ротової порожнини. Від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки у встановленому законом порядку за допомогою газоаналізатора Drager 6810, чи у медичному закладі водій категорично відмовився, чим порушив вимоги п.2.5 ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП. Протокол про адміністративне правопорушення серії ААД № 162480 від 01.07.2024 року.
ОСОБА_1 до суду не з'явився, клопотань про відкладення розгляду справи не надавав, своєчасно повідомлявся про дату, час та місце судового розгляду.
Статтею 268 КУпАП не передбачено обов'язкову присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП. Рішенням Європейського суду з прав людини від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» наголошено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Приймаючи до уваги те, що судом вжиті необхідні заходів для забезпечення участі у судовому засіданні особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від ОСОБА_1 не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з чим причини неявки ОСОБА_1 до суду визнані неповажними та, відповідно до вимог ст. 268 КУпАП, а також беручи до уваги практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правам та неухильно виконувати процесуальні обов'язки, суд вважає за можливе провести розгляд справи за її відсутності на підставі наявних матеріалів.
У відповідності до ч.1 ст.130 КпАП України передбачено притягнення особи до адміністративної відповідальності за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до п. 2.5 Правил дорожнього руху України водій повинен на вимогу працівника міліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративне правопорушення, доведена належними доказами, зокрема, підтверджується:
- протоколом про адміністративне правопорушення від 01.07.2024 року серії ААД № 162480, який складений уповноваженою на те особою, а його зміст у повній мірі відповідає вимогам ст.256 КУпАП,
- копією постанови про накладення адміністративного стягнення серії ББА № 615203,
- відеозаписом, з якого вбачається, що водій ОСОБА_1 був зупинений працівниками поліції за порушення ПДР України, йому були роз'яснені його права, також оголошені ознаки алкогольного сп'яніння, що стало підставою для пропозиції водію пройти огляд для визначення стану сп'яніння за допомогою газоаналізатора Драгер на місці зупинки транспортного засобу або проїхати в лікарню, на що останній відмовився в категоричній формі.
Дослідивши матеріали справи та надані докази в їх сукупності, суд доходить висновку, що вина ОСОБА_1 у скоєнні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП доведена в повному обсязі.
Підстав, що виключають адміністративну відповідальність згідно зі ст. 17 КУпАП, у справі не встановлено. Терміни притягнення до адміністративної відповідальності не збігли.
Згідно з положеннями ст. 23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовуються з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчинення нових правопорушень, як самим правопорушником, так і іншими особами.
Отже, стягнення є засобом впливу на свідомість правопорушника і головна його мета виховання порушника, формування у нього законослухняної поведінки, у зв'язку із чим своєчасне застосування заходів стягнення за адміністративні правопорушення є засобом запобігання суспільно небезпечних діянь.
На виконання вимог ст. 33 КУпАП при накладенні адміністративного стягнення, судом враховується характер вчинених правопорушень, які відноситься до грубих порушень ПДР України як такі, що безпосередньо впливають на безпеку дорожнього руху та її учасників; особу, що притягається до адміністративної відповідальності, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Враховуючи характер вчиненого адміністративного правопорушення, дані про особу, що притягається до адміністративної відповідальності, ступінь її вини, обставини, що пом'якшують та обтяжують відповідальність, суд вважає за необхідне застосувати до ОСОБА_1 адміністративне стягнення у штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами.
Згідно з вимогами ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення суддею постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.
Керуючись ст. ст. 40-1, ч.1 ст.130, 283 КУпАП, суд,
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в сумі 17000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.
Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 605,60 коп. в дохід держави.
Роз'яснити, що штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
У випадку несплати штрафу у зазначений строк, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.
У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з особи правопорушника. стягується подвійний розмір 34000 грн. штрафу в дохід держави.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови до Тернопільського апеляційного суду.
Суддя В.В. Малярчук