Справа № 466/4998/20
Провадження № 1-кп/466/96/24
судового засідання
17 вересня 2024 року Шеввченківський районний суд м. Львова у складі:
головуючого-судді ОСОБА_1
при секретарі ОСОБА_2
за участю прокурора ОСОБА_3
захисника ОСОБА_4
обвинуваченого ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові клопотання прокурора ОСОБА_3 про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою
ОСОБА_5 , який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 2 ст.15-ч. 4 ст.185, ч.2 ст.186, ст. 187 ч.1 КК України внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12015140090000286 від 28.01.2015, №12019140003833 від 11.11.2019, №12022141380000614 від 18.06.2022,-
на розгляді Шевченківського районного суду м. Львова знаходиться вказане кримінальне провадження.
Прокурор ОСОБА_3 до суду надала клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою з визначенням розміру застави.
Заслухавши учасників процесу, ознайомившись з наданим клопотанням, суд дійшов наступного висновку.
Ухвалою суду від 31 липня 2024 року обвинуваченому ОСОБА_5 продовжено строк тримання під вартою строком на 60 днів до 28 вересня 2024 року включно з визначенням застави у розмірі 50 (п'ятдесят) прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
До цього часу неможливо завершити розгляд даного кримінального провадження.
Суд вважає за доцільне продовжити обвинуваченому застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою на строк 60 днів з визначенням застави, оскільки обставини, які були підставою для застосування обвинуваченому такого запобіжного заходу, на даний час не змінилися, ризики, визначені ст. 177 КПК України, не зменшилися, та виправдовують подальше тримання обвинуваченого під вартою.
Судовий розгляд даного кримінального провадження розпочато 15.02.2023 та докази обвинувачення і захисту не досліджено. З врахуванням принципу безпосередності дослідження доказів, суд вважає що заявлені прокурором ризики є наявними та дають підстави вважати, що обвинувачений ОСОБА_5 може переховуватись від органів досудового розслідування і суду, незаконно впливати на потерпілих та свідків у цьому кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином чи вчинити інші кримінальні правопорушення.
ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні умисних тяжких кримінальних правопорушеннях, санкція статті яких передбачає покарання у виді позбавлення волі строком від п'яти до восьми років, зазначена обставина може спонукати підозрюваного до спроб уникнути кримінальної відповідальності шляхом переховування від органів досудового розслідування та суду.
Окрім того встановлено, що ОСОБА_5 раніше вже переховувався від органів досудового розслідування, а саме з 19.06.2019 по 08.01.2020 перебував у розшуку (ОРС №2200044), оголошений в розшук ВП №2 Стрийського районного управління поліції ГУНП у Львівській області, що підтверджується рапортом.
Також, на даний час кримінальне правопорушення знаходиться на стадії судового розгляду, і у випадку застосування більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, у ОСОБА_5 буде реальна можливість впливати на потерпілих та свідків у вказаному кримінальному провадженні.
Разом з тим, слід зазначити те, що ОСОБА_5 є особою, неодноразово судимою за злочини проти власності, востаннє вироком Пустомитівського районного суду Львівської області від 08.07.2020 за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком 1 рік 7 місяців, який покарання відбув 31.12.2020, відносно якого 30.06.2020 обвинувальний акт скеровано до Шевченківського районного суду м. Львова за ч. 1 ст. 187 КК України. Вказане свідчить про те, що у подальшому ОСОБА_5 може вчинити інші кримінальні правопорушення.
Відповідно до п.9 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 511-550/0/4-13 від 04.04.2013 «Про деякі питання порядку застосування запобіжних заходів під час досудового розслідування та судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України» (далі - Лист ВСУ), виключною (єдиною) метою застосування запобіжних заходів у кримінальному провадженні є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків. Застосування таких заходів завжди пов'язано із необхідністю запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України. Слідчий суддя, суд має зважати, що слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу за відсутності для цього підстав, передбачених ст. 177 КПК України.
Крім того, із п. 10 Листа ВСУ вбачається, що у кожному випадку розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд, вирішуючи питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі відповідно до ст. 178 КПК України.
У відповідності до п.79 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року, «застосування тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості».
У зв'язку з викладеним, є наявні підстави для продовження ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з метою запобігання ризикам, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, тому прокурор звернувся до суду з відповідним клопотанням.
У судовому засіданні прокурор підтримала клопотання про продовження строку ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та просила його задовольнити.
В судовому засіданні обвинувачений та його захисник не заперечили проти задоволення клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у виді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.
У відповідності до положень ч.1 ст.194 КПК України визначено, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Відповідно до ч.1 ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлений свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом, зокрема: c) законний арешт або затримання особи, здійснене з метою до провадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.
Як вбачається, однією з підстав правомірного обмеження права на свободу й особисту недоторканність у кримінальному провадженні є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення. У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини неодноразово тлумачив термін «обґрунтована підозра» і робив висновки про наявність чи відсутність такої у конкретних справах. Так, у справі « ОСОБА_6 проти Німеччини» 27.11.1997 (заява №144/1996/765/962) ЄСПЛ знову наголошував, що обґрунтованість підозри, наявність якої має служити підставою для арешту, є невід'ємним елементом запобіжної гарантії проти свавільного арешту й затримання й що це передбачено п. «с» ч.1 ст.5 Конвенції. Наявність «обґрунтованої підозри» означає, що вже існують факти або інформація, які спроможні переконати об'єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа ймовірно вчинила правопорушення.
При розгляді даного клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд вважає, що прокурор довів, що обставини, які були підставою для застосування обвинуваченому такого запобіжного заходу, на даний час не змінилися, ризики, визначені ст. 177 КПК України, не зменшилися, та виправдовують подальше тримання обвинуваченого під вартою.
Враховуючи вагомість наявних доказів про вчинення ОСОБА_5 умисних кримінальних правопорушень, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачений має можливість переховуватись від органів досудового розслідування та суду, вчиняти інші кримінальні правопорушення, з урахуванням того, що менш суворі запобіжні заходи не достатні для запобігання вищевказаним ризикам, тому слід продовжити йому запобіжний захід у виді тримання під вартою.
При розгляді клопотання встановлено, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні умисних злочинів, а тому, згідно з ч.3 ст.183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Згідно ч. 4, 5 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього. Розмір застави визначається у таких межах: зокрема щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Керуючись ст.ст. 177, 178, 182, 183, 331, 376 КПК України, суд, -
клопотання прокурора задовольнити.
Продовжити термін дії запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у виді тримання під вартою строком на 60 днів - з 17 вересня 2024 року до 15 листопада 2024 року включно.
У відповідності до положень ст. ст. 182, 183 КПК України визначити обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заставу у розмірі 50 (п'ятдесят) прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
У разі внесення застави у вищевказаному розмірі покласти на обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обов'язки:
- прибувати до суду за кожною вимогою;
- не відлучатися із населеного пункту (м. Львів), в якому він проживає, без дозволу суду;
- повідомляти суд про зміну місця свого проживання;
- не спілкуватися зі свідками, потерпілим у даному кримінальному провадженні;
-здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України та в'їзд в Україну.
З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.
З моменту звільнення обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення визначеної судом застави, обвинувачений, заставодавець зобов'язані виконувати покладені на них обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у виді застави.
У разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо обвинувачений будучи належним чином повідомлений, не з'явиться за викликом до суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
Копію ухвали вручити обвинуваченому, захиснику, прокурору.
Для виконання скерувати копії ухвали начальнику Львівської установи виконання покарань УДПтСУ у Львівській області №19 за місцем утримання обвинуваченого.
Контроль за виконанням цієї ухвали покласти на прокурора Галицької окружної прокуратури м. Львова ОСОБА_3 .
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного суду в п'ятиденний строк з дня оголошення ухвали, обвинуваченим з дня отримання копії ухвали.
Повний текст ухвали складено 18.09.2024р.
Суддя ОСОБА_1