Справа № 161/7149/24
Провадження № 1-кп/161/760/24
16 вересня 2024 року м. Луцьк
Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:
головуючого - судді ОСОБА_1
при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024030580000728 від 25 лютого 2024 року про обвинувачення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та зареєстрованого в АДРЕСА_1 , жителя АДРЕСА_2 , громадянина України, українця, з неповною вищою освітою, розлученого, не працює, не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст.286 КК України,
за участю прокурора ОСОБА_4 ,
потерпілої ОСОБА_5 ,
представника потерпілого ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_7 ,
Обвинувачений ОСОБА_3 , 25 лютого 2024 року, близько 20 год. 26 хв. у м.Луцьку, керуючи автомобілем марки «BMW 530», р.н.з. НОМЕР_1 та рухаючись ним з увімкненим ближнім світлом фар у напрямку до вул. Карпенка-Карого освітленою автодорогою вул. Конякіна, яка має по дві смуги руху у кожному напрямку, передбачаючи можливість настання суспільно-небезпечних наслідків свого діяння, але легковажно розраховуючи на їх відвернення, проявив безпечність, був неуважним, не стежив за дорожньою обстановкою та відповідно не реагував на її зміну, при виявленні на нерегульованому пішохідному переході, який розташований поблизу буд. № 7а, пішохода ОСОБА_5 , яка перетинала проїзну частину дорожньою розміткою «зебра», рухаючись справа наліво відносно напрямку руху автомобіля, не зменшив швидкості та не зупинився, щоб дати їй дорогу, у результаті чого допустив наїзд на ОСОБА_5 .
Унаслідок порушення Правил дорожнього руху водій ОСОБА_3 спричинив потерпілій ОСОБА_5 тілесні ушкодження у вигляді відкритої черепно-мозкової травми з переломом потиличної кістки та кісток основи черепа, забою головного мозку та забійної рани потиличної ділянки голови, що за ступенем тяжкості належать до категорії тяжких тілесних ушкоджень, за ознакою небезпеки для життя.
У прямому причинному зв'язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди та наслідками, що настали, перебуває грубе порушення водієм ОСОБА_3 Правил дорожнього руху, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року, а саме: п. 2.3. б) Для забезпечення дорожнього руху водій зобов'язаний: бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі; п. 18.1. Водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека.
За таких обставин, суд дійшов висновку про винуватість ОСОБА_3 у вчиненні необережних дій, які виразились у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинили потерпілому тяжкі тілесні ушкодження, та дані його дії кваліфікує, як вчинення кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 вину у інкримінованому йому кримінальному правопорушенні (злочині), передбаченому ч. 2 ст. 286 КК України визнав повністю та не оспорюючи фактичних обставин, місця і часу та наслідків, що настали, про які зазначено в обвинувальному акті, з приводу пред'явленого йому обвинувачення показав, що він дійсно, 25 лютого 2024 року, керуючи автомобілем та рухаючись ним вул. Конякіна в напрямку вул. Карпенка-Карого, що в м. Луцьку, проявив неуважність та здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_5 , яка перетинала дорогу по нерегульованому пішохідному переході, в результаті чого остання отримала тілесні ушкодження. Щиро розкаювався у вчиненому, просив вибачення у потерпілої, а суд суворо його не карати, зазначаючи про добровільне відшкодування витрат на стаціонарне лікування та часткове відшкодування моральної шкоди в розмірі 262000 гривень.
Суд, у відповідності до вимог ч. 3 ст. 349 КПК України, з'ясувавши правильність розуміння учасниками судового провадження зміст обставин, викладених в обвинувальному акті, які ніким не оспорюються, не маючи сумніву у добровільності їх позицій, а також роз'яснивши їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин кримінального провадження, які ніким не оспорюються.
У відповідності до вимог ст.ст. 50, 65 КК України, при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, яке відповідно до вимог ст. 12 КК України, відноситься до категорії тяжкого злочину, дані про його особу та обставини справи, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , суд не вбачає.
До обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , суд відносить щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
Поряд з цим, призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд враховує конкретні обставини кримінального правопорушення, а саме те, що правопорушення вчинено з необережності, грубість порушення Правил дорожнього руху, що є наслідком спричинення тяжкого тілесного ушкодження потерпілому, інформацію про його стан здоров'я обвинуваченого, який на обліку у лікарів нарколога та психіатра не знаходиться і за допомогою до них не звертався, відомості про те, що останній вперше притягується до кримінальної відповідальності, раніше до адміністративної відповідальності, в тому числі, у сфері безпеки дорожнього руху не притягувався, а також те, що єдиним доходом для нього є діяльність пов'язана із ремонтом транспортних засобів, яка потребує постійне їх транспортування чи переміщення, що вимагає наявність права керування ними, думку самої потерпілої про призначення останньому не суворого покарання, а саме, мінімального покарання, в тому числі, щодо звільнення ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання із випробуванням, при цьому, не позбавляючи його права керування транспортними засобами, про дійсне часткове відшкодування моральної шкоди.
З урахуванням наведеного, суд призначає обвинуваченому ОСОБА_3 покарання, в межах санкції частини статті, за якою він засуджується у виді позбавлення волі, без позбавлення права керування транспортними засобами, при цьому, на підставі ст. 75 КК України, звільняє його від відбування призначеного основного покарання із випробуванням, встановивши дворічний іспитовий строк із покладенням на нього обов'язків, згідно ст. 76 КК України.
Суд вважає, що дане покарання буде необхідним і достатнім для виправлення та перевиховання обвинуваченого ОСОБА_3 та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, так і іншими особами.
До початку судового розгляду представник потерпілої ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_5 подав в суд цивільний позов до ПАТ "Страхова компанія "Перша" та обвинуваченого ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди та витрат на професійну правову допомогу.
Свої позовні вимоги представник потерпілої обґрунтовує тим, що внаслідок ДТП, що відбулось 25 лютого 2024 року його довірителька - ОСОБА_5 отримала тілесні ушкодження у вигляді відкритої черепно-мозкової травми з переломом потиличної кістки та кісток основи черепа, забою головного мозку та забійної рани потиличної ділянки голови, що за ступенем тяжкості належать до категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя. Після чого, втративши свідомість, тривалий час перебувала у реанімації, що завдало гострого і тривалого фізичного болю, важких моральних страждань, потягло вимушену зміну усталеного роками ритму та способу життя, неможливість подальшої участі у роботі та забезпеченні життєдіяльності сім'ї, нестерпного дискомфорту внаслідок постійного приймання ліків, поганого самопочуття, виконання приписів щодо обмеження будь-яких фізичних та психоемоційних навантажень, довготривалого реабілітаційного період після травми, наслідки якої можуть мати у подальшому непередбачуваний характер з потребою обстежень, суворого дотримання медичних приписів та виконання реабілітаційних рекомендацій. Враховуючи вищевказане, а також зважаючи на відсутність з боку обвинуваченого та цивільного відповідача, відповідальність якого застрахована в ПАТ "Страхова компанія "Перша", щирого каяття, просить стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 моральну шкоду у розмірі 750000 грн. та витрати на професійну правову допомогу у розмірі 10000 грн., а з ПАТ "Страхова компанія "Перша" моральну шкоду у розмірі 320000 грн.
Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 20 травня 2024 року за клопотанням представника потерпілої ОСОБА_6 залучено співвідповідачем у даному провадженні ПАТ "Страхова компанія "Перша".
20 червня 2024 року на адресу суду від представника ПАТ "Страхова компанія "Перша" ОСОБА_8 надійшов відзив на вищевказану позовну заяву в частині вимог до ПАТ "Страхова компанія "Перша", в якому остання не заперечувала проти стягнення на користь ОСОБА_5 моральної шкоди в розмірі розрахованому у відповідності до п. 24.2 та п. 24.3 ст. 24, ст.26' Закону України «Про обов?язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, що становить 130 грн. 17 коп., разом з цим просила здійснювати розгляд справи у відсутності представника ПАТ «СК «Перша».
В судовому засіданні потерпіла - цивільний позивач, а також її представник підтримали поданий цивільний позов до ПАТ "Страхова компанія "Перша" та обвинуваченого ОСОБА_3 , при цьому уточнили його в частині стягнення з ОСОБА_3 моральної шкоди в розмірі 488000 грн., враховуючи добровільне відшкодування останнім моральних збитків в розмірі 262000 грн. в ході судового розгляду.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 , заявлений до нього цивільний позов визнав частково, вказуючи на те, що заявлений до нього розмір морального відшкодування є занадто обтяжливим, а витрати на правову допомогу визнав в повному обсязі.
Заслухавши думки учасників судового розгляду, оглянувши та дослідивши подані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення уточнених позовних вимог до ОСОБА_3 , з наступних підстав.
Відповідності до вимог ст. 128 КПК України особа, якій правопорушенням завдано шкоди, має право під час кримінального провадження пред'явити цивільний позов.
Відповідно до вимог п. 3 ч. 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.
Згідно роз'яснень, що містяться в п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Статтею 23 ЦК України визначено, що моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів. Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Згідно до вимог ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені ст. 1167 ЦК України і полягають у її відшкодуванні особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім завдання шкоди ушкодженням здоров'я внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, яка відшкодовується незалежно від вини особи, яка її завдала.
Частиною 1 ст. 1168 ЦК України визначено, що моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 1193 ЦК України, суд може зменшити розмір відшкодування шкоди, завданої фізичною особою, залежно від її матеріального становища, крім випадків, коли шкоди завдано вчиненням злочину.
Беручи до уваги вищевказані вимоги Закону, визначаючи розмір грошового відшкодування в рахунок моральної шкоди потерпілій ОСОБА_5 , на підставі вимог ст. 1167 ЦК України, суд враховує матеріальний стан відповідача, часткове добровільне відшкодування останнім моральної шкоди в розмірі 262000 грн. в ході судового розгляду, вимоги розумності та справедливості, тяжкість вчиненого злочину, глибину фізичних і душевних страждань потерпілої та її родини, зміни в її повсякденному житті, порушення нормальних життєвих зв'язків, інші обставини справи, ступінь вини обвинуваченого, у тому числі і те, що злочин вчинено з необережності, та вважає, що слід стягнути з ОСОБА_3 в користь потерпілої ОСОБА_5 моральну шкоду в сумі 238000 грн., а тому цивільний позов в цій частині підлягає до часткового задоволення.
Водночас, позовна вимога в частині стягнення з ОСОБА_3 витрат на правову допомоги підлягає до повного задоволення і стягненню з нього на користь потерпілої ОСОБА_5 таких витрат в розмірі 10000 грн., що підтверджується відповідною квитанцією.
Разом з цим, що стосується позовних вимог ОСОБА_5 до ПАТ "Страхова компанія "Перша", то слід зазначити наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 , 25 лютого 2024 року, близько 20 год. 26 хв. 25 лютого 2024 року у м. Луцьку, керуючи автомобілем марки «BMW 530», р.н.з. НОМЕР_1 , та рухаючись ним у напрямку до вул. Карпенка-Карого автодорогою вул. Конякіна, допустив наїзд на пішохода ОСОБА_5 , внаслідок чого позивач отримала тілесні ушкодження.
На момент ДТП цивільно-правова відповідальність водія автомобіля BMW, р.н.з. НОМЕР_2 , застрахована в ПАТ "Страхова компанія "Перша" за полісом НОМЕР_3 .
Відповідно до даного полісу, страхова сума на одного потерпілого (ліміт відповідальності страховика) за шкоду заподіяну життю і здоров?ю становить 320 000 грн., за шкоду заподіяну майну - 160000 грн.
В позовній заяві позивач просить стягнути з ПрАТ «СК «Перша» моральну шкоду у розмірі 320000 грн., однак, такі вимоги позивача суперечать нормам Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (надалі - Закон), який регулює відносини у сфері обов?язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, з огляду на наступне.
Відповідно до вимог п. 24.1 Закону у зв'язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, пов'язані з доставкою, розміщенням, утриманням, біагностикою, лікуванням, протезуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров'я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та придбанням лікарських засобів.
Зазначені в цьому пункті витрати та необхідність їх здійснення мають бути підтверджені документально відповідним закладом охорони здоров'я.
У відповідності до вимог п. 24.2 Закону мінімальний розмір страхового відшкодування регламентної виплати) за шкоду, пов'язану з лікуванням потерпілого, становить 1/30 розміру мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на дату настання страхового випадку, за кожний день лікування, підтверджений відповідним закладом охорони здоров'я, але не більше 120 днів.
Згідно до вимог п. 24.3 Закону якщо страховику (МТСБУ) не надані документи, що підтверджують розмір витрат, зазначених у пункті 24.1 цієї статті, або їх документально підтверджений розмір є меншим, ніж мінімальний розмір, визначений відповідно до пункту 24.2 цієї статті, страховик (МТСБУ) здійснює відшкодування у розмірі, визначеному в пункті 24.2 цієї статті.
Оскільки в судовому засіданні встановлено, і це не заперечується позивачем та її представником, що ОСОБА_5 ні добровільно, ні на вимогу представника ПАТ "Страхова компанія "Перша" від 09 квітня 2024 року, не надано документів на підтвердження витрат пов'язаних з лікуванням, то розрахунок страхового відшкодування за шкоду завдану життю і здоров'ю здійснюється у відповідності до п.24.2 ст. 24 Закону.
Відповідно до вимог ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» мінімальний розмір заробітної плати станом на 01 січня 2024 року становить 7100 грн.
Згідно виписки з медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №4928-24 від 06 березня 2024 року, ОСОБА_5 перебувала на стаціонарному лікуванні в період з 25 лютого 2024 року по 06 березня 2024 року.
Тобто, загальна кількість днів лікування, підтверджена відповідним закладом охорони здоров'я складає 11 календарних днів.
Отже, мінімальний розмір страхового відшкодування за шкоду, пов'язану з лікуванням позивача розраховується наступним чином та становить: 7100 грн.*1/30)*11 = 2603 грн. 33 коп.
Відповідно до вимог ст. 26-1 Закону страховиком (у випадках, передбачених підпунктами "г" і "ґ" пункту 41.1 та підпунктом "в» пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров'я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров'ю. Тобто, чинним законодавством чітко встановлено обмеження щодо стягнення з страховика розміру моральної шкоди у зв'язку з ушкодженням здоров'я.
У відповідності до вимог ст. 23 Закону шкодою, заподіяною життю та здоров'ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є: шкода, пов'язана з лікуванням потерпілого; шкода, пов'язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; шкода, пов'язана із стійкою втратою працездатності потерпілим; моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; шкода, пов'язана із смертю потерпілого.
Як уже зазначалось, розмір страхового відшкодування за шкоду, пов'язану з лікуванням позивача становить 2603 грн. 33 коп.
Отже, розмір моральної шкоди розраховується наступним чином та становить: 2603,33 грн. *5% = 130 грн. 17 коп.
Таким чином, розмір моральної шкоди, який підлягає виплаті позивачу становить 130 грн. 17 коп.
У відповідності до вимог ст.ст. 100, 174 КПК України суд вирішує долю речових доказів та приймає рішення по скасуванню арешту.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 128, 368, 370 КПК України, ст.ст.1167, 1168 ЦК України суд, -
Визнати винним ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України і призначити йому покарання у виді позбавленням волі на строк 4 (чотири) роки.
На підставі ст.ст. 75, 76 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування призначеного основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку тривалістю 2 (два) роки, не вчинить нового кримінального правовопорушення і виконає покладені на нього обов'язки, а саме: повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; періодично з'являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Цивільний позов представника потерпілої ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_5 до обвинуваченого ОСОБА_3 та ПАТ "Страхова компанія "Перша" про відшкодування моральної шкоди та витрат на професійну правову допомогу - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 моральну шкоду в сумі 238000 (двісті тридцять вісім тисяч) грн. 00 коп. та витрати на правову допомогу в загальній сумі 10000 (десять тисяч) грн.
Стягнути з ПАТ "Страхова компанія "Перша" на користь ОСОБА_5 моральну шкоду в сумі 130 (сто тридцять) грн. 17 коп.
В іншій частині позовних вимог до ОСОБА_3 та ПАТ "Страхова компанія "Перша" - відмовити.
Речові докази: автомобіль марки «BMW 530», р.н.з. НОМЕР_1 - повернути за належністю ОСОБА_3 ; відеозаписи на DVD-R диску - залишити при матеріалах кримінального провадження.
Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 26 лютого 2024 року, а саме, на автомобіль марки «BMW 530», р.н.з. НОМЕР_1 - скасувати.
На вирок може бути подана апеляційна скарга до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Луцький міськрайонний суд Волинської області.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Копію вироку після проголошення негайно вручити учасникам судового розгляду.
Головуючий:/підпис/
Згідно з оригіналом:
Суддя Луцького міськрайонного суду ОСОБА_1