17 вересня 2024 року
м. Київ
справа №260/2585/20
адміністративне провадження № К/990/27514/24
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Уханенка С.А.,
суддів: Кашпур О.В., Прокопенка О. Б.,
перевірив касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2023 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Шостої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора, Офісу Генерального прокурора, Закарпатської обласної прокуратури про визнання протиправним та скасування рішення, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
21 липня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Шостої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора, Офісу Генерального прокурора, у якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення Шостої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур від 01 липня 2020 року про неуспішне проходження атестації заступником начальника відділу організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, що поширює свою діяльність на Закарпатську область, прокуратури Закарпатської області ОСОБА_1 ;
- зобов'язати уповноважену кадрову комісію з атестації прокурорів регіональних прокуратур та Офіс Генерального прокурора призначити ОСОБА_1 новий час (дату) для проходження співбесіди (III етапу атестації).
Також 02 листопада 2020 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Закарпатської обласної прокуратури, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати наказ виконувача обов'язків прокурора Закарпатської області №351к від 18 серпня 2020 року про звільнення з посади заступника начальника відділу організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, що поширює свою діяльність на Закарпатську область, та органів прокуратури Закарпатської області;
- поновити ОСОБА_1 в Закарпатській обласній прокуратурі на посаді рівнозначній посаді заступника начальника відділу організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, що поширює свою діяльність на Закарпатську область, та в органах Закарпатської обласної прокуратури з 20 серпня 2020 року, та стягнути з Закарпатської обласної прокуратури середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2020 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02 березня 2021 року у справі № 260/2585/20, позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано рішення № 2 Шостої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора від 01 липня 2020 року про неуспішне проходження атестації заступником начальника відділу організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Львові, що поширює свою діяльність на Закарпатську область, прокуратури Закарпатської області ОСОБА_1 .
Постановою Верховного Суду від 01 листопада 2022 року у справі № 260/2585/20 касаційну скаргу Офісу Генерального прокурора задоволено частково. Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2020 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02 березня 2021 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2021 року у справі № 260/3611/20 позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано наказ виконувача обов'язків прокурора Закарпатскьої області №351к від 18 серпня 2020 року про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника начальника відділу організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, що поширює свою діяльність на Закарпатську область, та органів прокуратури Закарпатської області. Поновлено ОСОБА_1 в Закарпатській обласній прокуратурі на посаді рівнозначній посаді заступника начальника відділу організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, що поширює свою діяльність на Закарпатську область, та органів прокуратури Закарпатської області з 21 серпня 2020 року. Стягнуто з Закарпатської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу за період з 21 серпня 2020 року по 20 квітня 2021 року в розмірі 265074,09 грн. (двісті шістдесят п'ять тисяч сімдесят чотири гривні дев'ять копійок). Рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на рівнозначній посаді та стягнення на користь ОСОБА_1 заробітної плати за один місяць в розмірі 31745,40 грн. (тридцять одна тисяча сімсот сорок п'ять гривень сорок копійок) допущено до негайного виконання.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 серпня 2021 року у справі № 260/3611/20 змінено рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2021 року. Вказано в абзацах третьому та п'ятому резолютивної частини рішення посаду, на якій ОСОБА_1 має бути поновлено - заступник начальника відділу організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, що поширює свою діяльність на Закарпатську область, прокуратури Закарпатської області. В решті рішення суду залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 28 грудня 2022 року у справі № 260/3611/20 касаційну скаргу Закарпатської обласної прокуратури задоволено частково. Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 серпня 2021 року у справі № 260/3611/20 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до Закарпатського окружного адміністративного суду.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2023 року об'єднано в одне провадження адміністративні справи № 260/2585/20 за позовом ОСОБА_1 до Шостої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора, Офісу Генерального прокурора про визнання протиправним та скасування рішення та адміністративну справ № 260/3611/20 за позовом ОСОБА_1 до Закарпатської обласної прокуратури про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу. Об'єднаній справі присвоєно номер №260/2585/20.
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2023 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2024 року прийнято відмову ОСОБА_1 від апеляційної скарги та закрито апеляційне провадження в частині вимог апеляційної скарги про оскарження рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2023 року про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 про поновлення на посаді заступника начальника відділу організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчим територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого в місті Львові, що поширює свою діяльність на Закарпатську область, та в органах прокуратури Закарпатської області з 21 серпня 2020 року, та стягнення з Закарпатської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2023 року залишено без змін.
Не погоджуючись з рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2023 року та постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2024 року, позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою.
Ухвалами Верховного Суду від 06 червня 2024 року та від 01 липня 2024 року касаційні скарги були повернуті позивачеві.
15 липня 2024 року за допомогою підсистеми «Електронний суд» позивач утретє надіслав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2023 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2024 року у цій справі.
Ухвалою Верховного Суду від 05 серпня 2024 року визнано неповажними, зазначені ОСОБА_1 , підстави для поновлення пропущеного процесуального строку. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2023 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2024 року у цій справі залишено без руху з установленням скаржнику десятиденного строку для усунення її недоліків шляхом надання до суду касаційної інстанції обґрунтованої заяви про поновлення строку на касаційне оскарження із зазначенням інших підстав для поновлення строку та надання відповідних доказів на їх підтвердження.
14 серпня 2024 року за допомогою підсистеми «Електронний суд» позивач надіслав заяву про поновлення строку на касаційне оскарження.
Так, в поданій заяві зазначено, що 10 квітня 2024 року Восьмим апеляційним адміністративним судом було проголошено вступну та резолютивну частину постанови, повний текст якої складено 17 квітня 2024 року.
Скаржник вказує, що ним 17 травня 2024 року, тобто у строк передбачений статтею 329 Кодексом адміністративного судочинства України (далі - КАС України), було вперше подано до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2023 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2024 року у цій справі, проте ухвалою Верховного Суду від 06 червня 2024 касаційну скаргу повернуто йому.
Скаржник зазначає, що він скористався своїм правом та, врахувавши наведені в ухвалі про повернення мотиви, в якомога швидший час, через електронний суд повторно подав 13 червня 2024 року до Верховного Суду касаційну скаргу на зазначені судові рішення першої та апеляційної інстанції, однак ухвалою Верховного Суду від 01 липня 2024 року касаційну скаргу знову було йому повернуто.
Скаржник зазначає, що отримавши ухвалу та взявши до уваги її мотиви, ним 15 липня 2024 року, тобто без якого-небуть тривалого зволікання, в розумний строк, через електронний суд повторно подано до Верховного Суду касаційну скаргу на зазначені судові рішення першої та апеляційної інстанції.
Скаржник вказує, що повторне звернення з касаційними скаргами за наведених обставин, до того ж без зволікань, не слід вважати свідомими чи умисними діями щодо неналежного оформлення касаційної скарги протягом тривалого періоду. Вказане, на думку скаржника, і обґрунтовує поважність причин повторного звернення з касаційною скаргою з пропуском строку, встановленого статтею 329 КАС України.
З огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що відповідно до частин першої, другої статті 329 КАС України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з поважних причин, крім випадків, визначених частиною п'ятою статті 333 цього Кодексу (частина третя статті 329 КАС України).
Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень 10 квітня 2024 року Восьмим апеляційним адміністративним судом розглянуто справу. Повний текст складено 17 квітня 2024 року, отже, останній день на касаційне оскарження припадав на 17 травня 2024 року, а з цієї касаційною скаргою позивач звернувся за допомогою підсистеми «Електронний суд» 15 липня 2024 року, тобто з пропуском строку на касаційне оскарження.
Верховний Суд звертає увагу скаржника, що, вирішуючи питання поновлення строку касаційного оскарження, суд оцінює дотримання строків звернення до суду на час подачі первісної касаційної скарги, а також з врахуванням усього проміжку часу до постановлення відповідної ухвали про поновлення або відмову у поновленні таких строків.
Верховний Суд також зазначає, що повернення касаційної скарги не є безумовною підставою для поновлення строку на касаційне оскарження і обставини, за яких Верховний Суд вже повернув попередню касаційну скаргу, безпосередньо пов'язані саме з діями скаржника щодо неналежного оформлення касаційної скарги.
Як встановлено судом з відомостей автоматизованої системи документообігу суду, копію ухвали Верховного Суду від 06 червня 2024 року було надіслано до електронного кабінету скаржника того ж дня о 18:14.
Частиною шостою статті 251 КАС України передбачено, що якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Отже, враховуючи вищевикладене, скаржник 07 червня 2024 року отримав ухвалу Верховного Суду про повернення касаційної скарги від 06 червня 2024 року.
Далі Судом встановлено, що відповідно до відомостей автоматизованої системи документообігу суду, копію ухвали Верховного Суду від 01 липня 2024 року було надіслано до електронного кабінету скаржника того ж дня о 17:43.
Отже, враховуючи частину шосту статті 251 КАС України, скаржник 02 липня 2024 року отримав ухвалу Верховного Суду про повернення касаційної скарги від 01 липня 2024 року.
Відповідно до частини одинадцятої статті 251 КАС України якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом із повідомленням про вручення.
Суд звертає увагу, що метою обов'язкової реєстрації електронного кабінету в ЄСІСТ є можливість обміну (надсилання та отримання) документами (в тому числі процесуальними документами, письмовими та електронними доказами тощо) між судом та учасниками судового процесу, а також між учасниками судового процесу.
З урахуванням викладеного, Суд надає оцінку проміжку часу з моменту отримання ухвали Суду про повернення касаційної скарги в електронному кабінеті в підсистемі «Електронний суд» та повторного звернення. При цьому, заява про поновлення строку, не містить жодних обґрунтувань щодо наявності об'єктивних перешкод для повторного направлення касаційної скарги у найкоротший строк.
Суд звертає увагу скаржника, що поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд судді, суду.
Невиконання скаржником вимог процесуального закону щодо належного оформлення касаційної скарги, та як наслідок, повернення заявнику касаційної скарги не належать до об'єктивних обставин особливого і непереборного характеру, які можуть зумовити перегляд остаточного і обов'язкового судового рішення після закінчення строку його касаційного оскарження, а відтак не свідчить про наявність поважних підстав для поновлення цього строку.
Та обставина, що повернення касаційної скарги не позбавляє повторного звернення до суду не означає наявність у особи безумовного права оскаржувати судові рішення у будь-який момент після повернення вперше поданої касаційної скарги без урахування процесуальних строків, встановлених для цього, а у Суду - обов'язку поновлювати такий строк, у разі його пропуску, тим більш за відсутності поважних причин.
Суд звертає увагу скаржника, що чинне законодавство України не передбачає зупинення процесуального строку у разі звернення до Верховного Суду з касаційною скаргою та повернення такої касаційної скарги.
При цьому, Суд наголошує, що належним підтвердженням наміру реалізувати своє право на касаційне оскарження, є направлення повторної касаційної скарги скаржником у найкоротший строк.
Разом з тим, значний проміжок часу з моменту отримання ухвали Верховного Суду про повернення касаційної скарги від 01 липня 2024 року та повторним поданням цієї касаційної скарги, вказує про недостатню процесуальну зацікавленість скаржника у касаційному перегляді судових рішень у цій справі.
Скаржником не наведено об'єктивних перешкод для повторного направлення касаційної скарги у найкоротші терміни.
Отже, колегія суддів доходить висновку, що позивачем не вказано поважних причин пропуску на касаційне оскарження, не надано доказів щодо вжиття заходів для вчасного подання касаційної скарги у найкоротші строки після її повернення, не обґрунтовано зволікання з поданням цієї касаційної скарги.
Колегія суддів зауважує, що норми КАС України не містять виключень або підстав для звільнення учасників процесу від обов'язку надавати докази до суду та доводи ті обставини, які є підставами для поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження.
Особа, яка заявляє відповідне клопотання/заяву, згідно з частиною першою статті 77 КАС України повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що пропуск такого строку дійсно пов'язаний з об'єктивно непереборними обставинами чи істотними перешкодами.
Крім того, статтею 44 КАС України регламентовано обов'язок осіб, які беруть участь у справі (учасників справи), добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки. Тому, виконання обов'язку дотримання вимог процесуального закону стосовно форми, змісту і строку подання касаційної скарги покладається на особу, яка має намір її подати, а тому остання повинна вчиняти усі необхідні для цього дії.
Так, інших поважних та об'єктивних причин для поновлення строку на касаційне оскарження заявником не зазначено, тому Верховний Суд дійшов висновку про неповажність наведених позивачем підстав для поновлення строку касаційного оскарження, а тому у задоволенні заяви про поновлення строку на касаційне оскарження необхідно відмовити.
Пунктом четвертим частини першої статті 333 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо заявником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнані судом неповажними.
За таких обставин, у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Державної служби України з безпеки на транспорті на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 07 травня 2024 року у цій справі необхідно відмовити.
Керуючись статтями 248, 329, 333 КАС України, Суд
1. Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні заяви про поновлення строку на касаційне оскарження рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2023 року та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Шостої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора, Офісу Генерального прокурора, Закарпатської обласної прокуратури про визнання протиправним та скасування рішення, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
2. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2023 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2024 року у цій справі.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
СуддіС.А. Уханенко О.В. Кашпур
О.Б. Прокопенко