17 вересня 2024 р. Справа № 480/5359/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Бегунца А.О.,
Суддів: Мельнікової Л.В. , Курило Л.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 05.07.2024, головуючий суддя І інстанції: О.М. Кунець, вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40602, повний текст складено 05.07.24 по справі № 480/5359/24
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
До Сумського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області, в якому просить: визнати бездіяльність Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області протиправною, яка виразилась у письмовій відмові провести розслідування нещасного випадку за фактом отримання позивачем 01.11.2003 травми під час виконання службових обов'язків у відповідності до вимог Порядку № 1346; зобов'язати ліквідаційну комісію Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області призначити та провести розслідування нещасного випадку за фактом отримання позивачем 01.11.2003 травми під час виконання службових обов'язків у відповідності до вимог Порядку № 1346.
Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 25.06.2024 позовну заяву залишено без руху та встановлено десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання копії даної ухвали, шляхом надання до суду уточненої позовної заяви та її копії для відповідача, в якій зазначити повну адресу місця проживання позивача та уточнити в позовних вимогах дату та номер письмової відмови відповідача. При цьому, позивачу слід визначитись з належним відповідачем (Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області та/або Ліквідаційна комісія Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області) та у зв'язку з цим, уточнити вимоги щодо належного відповідача. Крім цього, з метою усунення недоліків позовної заяви, позивачу необхідно надати до суду заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду з цим позовом (з обґрунтуванням поважності причин пропуску такого строку та відповідними доказами).
Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 05.07.2024 позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії і додані до неї документи повернуто позивачу.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить скасувати ухвалу від 05.07.2024 та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що він по теперішній час проходить службу в органах Національної поліції України, 14.08.2023 позивач набув право на пенсію за вислугою років відповідно до чинного законодавства. З вказаного моменту, коли ОСОБА_1 проходив щорічну медичну комісію, прцівники медичної установи попросили надати акти нещасного випадку адже відповідно до записів з медичної карти та епікризів, позивач отримав травму 01.11.2003.
При цьому, позивач вважав, що вказані акти вже виготовлені і перебувають у його особовій справі, адже органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Щодо неподання заяви про поновлення строків позовної давності та визнання поважності причин їх пропуску вказав, що бездіяльність є триваючим порушенням. Водночас, згідно з правовою позицією, висловленою у постановах Верховного Суду України від 25.03.2008 у справі № 21-2343во07 та Верховного Суду від 11.04.2018 №804/401/17, триваюче правопорушення - це проступок, пов'язаний з тривалим, неперервним невиконанням обов'язків, передбачених законом. Тобто, триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності).
Відтак, встановлений процесуальним законом строк звернення до адміністративного суду не повинен використовуватись як засіб легалізації триваючого правопорушення та не повинен бути однозначною підставою для відмови у застосуванні державою примусових заходів, спрямованих на його припинення.
Нарешті, строк позовної давності обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Так, позивач випадково дізнався про порушення своїх прав, а саме 14.08.2023, про що повідомляв суд першої інстанції, проте останній не взяв вказаного факту до уваги.
Відповідач надав до суду відзив на апеляційну скаргу, в якій зазначив, що ОСОБА_1 у 2003 році проходив службу на посаді слідчого слідчого відділу Богодухівського районного відділу УМВС України в Харківській області. 01 листопада 2003 року під час виконання службових обов'язків він отримав тілесні ушкодження. Проте, протягом проходження служби в ГУМВС України в Харківській області розслідування нещасного випадку за фактом отримання ним 01.11.2003 травми під час виконання службових обов'язків не проведено, відповідні акти йому не надано.
Судом зазначено, що в органах ГУМВС України в Харківській області ОСОБА_1 проходив службу по 14.08.2012.
З позовом до суду звернувся лише 21.06.2024. Тобто, майже через 12 років після завершення проходження служби та майже через 21 рік після отримання тілесних ушкоджень під час проходження служби.
Крім того, ОСОБА_1 дізнався про відсутність актів нещасного випадку ще 14.08.2023, під час проходження медичної комісії, однак лише у 2024 році (14.03.2024, як зазначає позивач у позовній заяві) почав звертатися до ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області щодо надання вказаних актів.
Звернення позивача 2024 році до ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області із заявами про проведення розслідування нещасних випадків, які сталися у 2003 році, свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку.
Отже ОСОБА_1 про порушене право дізнався ще 14.08.2023, однак не проявляв зацікавленості та не звертався в розумні строки ні до суду з позовом, ні до ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області щодо отримання відповідних документів.
Тому, суд прийшов до вірного висновку, що ОСОБА_1 значно пропущений строк на звернення до суду і доводи позивача про дотримання ним цього строку є безпідставними та необґрунтованими.
Отже, ОСОБА_1 про порушене право дізнався ще 14.08.2023, однак не проявляв зацікавленості та не звертався в розумні строки ні до суду з позовом, ні до ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області щодо отримання відповідних документів.
Позивачем надано до суду заперечення на відзив на апеляційну скаргу, в яких останній вважає помилковими твердження відповідача та суду першої інстанції щодо початку перебігу строку для звернення до суду почався 14.08.2023, коли позивач набув право на пенсію та проходив медичну комісію (ВЛК) і працівниками медичної установи зобов'язано надати акти нещасного випадку. Так, про порушення своїх прав позивач дізнався 09.06.2024 отримаши відмову Головного управління Міністерства внутрішніх справ в Харківській області (лист від 31.05.2024 №Ц-8/119/05/31-2024). Вказаний лист отриманий позивачем 09.06.2024, а до суду позивач звернувся 21.06.2024, тобто в межах строків визначених ч. 2 ст. 122 КАС України.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 312 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 6, 7, 11, 14, 26 частини першої статті 294 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).
Відповідно п. 3 ч. 1 ст. 294 Кодексу адміністративного судочинства України, окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо повернення заяви позивачеві (заявникові).
Згідно з ч. 4 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи встановлено, що позивачем на виконання ухвали суду від 25.06.2024, через систему "Електронний суд" 01.07.2024 подано заяву про усунення недоліків, в якій позивач зазначив, що його місце реєстрації та проживання - АДРЕСА_1 та повідомив свої персональні дані: ІПН - НОМЕР_1 , паспорт серії НОМЕР_2 , виданий 06.02.1998 року Охтирським МРВ УМВС України в Сумській області, ел. пошта - ІНФОРМАЦІЯ_1 , має електронний кабінет в системі "Електронний суд", як і відповідач у справі.
Також в заяві про усунення недоліків просив прохальну частину його позовної заяви викласти в наступній редакції:
- визнати бездіяльність Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області протиправною, яка виразилась у письмовій відмові провести розслідування нещасного випадку за фактом отримання позивачем 01.11.2003 травми під час виконання службових обов'язків у відповідності до вимог постанови КМУ № 1346 від 27.12.2002 "Про затвердження Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи МВС України";
- зобов'язати Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області призначити та провести розслідування нещасного випадку за фактом отримання мною 01.11.2003 року травми під час виконання службових обов'язків у відповідності до вимог постанови КМУ № 1346 від 27.12.2002;
- стягнути з Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області на мою користь витрати понесені зі сплати судового збору.
При цьому повідомив, що 09 червня 2024 року він отримав письмову відмову від ГУМВС України в Харківській області від 31.05.2024 № ІІ-8/119/05/31-2024, в якій було зазначено, що всіх працівників ГУ МВС України в Харківській області було звільнено наказом МВС України від 06.11.2015 № 1388 і створено ліквідаційну комісію, яка займається лише ліквідацією ГУ УМВС України в Харківській області, також зазначено і про те, що у членів ліквідаційної комісії відсутні повноваження проводити розслідування нещасним випадків.
Крім того, в заяві зазначив, що він по теперішній час проходе службу в органах Національної поліції України. 14 серпня 2023 року він набув право на пенсію за вислугою років відповідно до чинного законодавства, з цього монету, коли він проходив медичну комісію (ВЛК), працівники медичної установи попросили надати акти нещасного випадку (відповідно до постанови КМУ № 1346 від 27.12.2002), адже відповідно до записів його медичної картки та епікризів він отримав травму 01.11.2003. При цьому, він вважав що ці акти вже виготовлені і перебувають в його особовій справі, адже органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Але, як виявилося згодом (відповідно до письмових відповідей), ГУМВС України в Харківський області розслідування нещасного випадку не провів, при цьому він в той час перебував в лікарні, і вважав що всі дії, передбачені чинним законодавством. Зазначає, що спочатку ГУМВС України в Харківській області затребувало від нього копії всіх медичних документів, а згодом повідомило, що відповідач не може провести таке розслідування у зв'язку з тим, що вони перебувають у стадії ліквідації. Враховуючи вищезазначене просить суд прийняти цю заяву до розгляду та врахувати (визнати поважними) вказані обставини (причини) з метою подальшого розгляду позовної заяви у порядку та строки, передбачені КАС України.
Суд зазначає, що усуваючи недоліки позовної заяви щодо зазначення повної адреси місця проживання позивача та уточнюючи позовні вимоги, позивачем не надано було уточненої позовної заяви, про що зазначено в ухвалі про залишення позовної заяви без руху від 25.06.2024.
Крім того, уточнюючи позовні вимоги позивач так і не вказав в прохальній частині дату та номер письмової відмови Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області щодо проведення розслідування нещасного випадку.
Водночас, ані до позовної заяви ані до заяви про усунення недоліків позовної заяви, ані до апеляційної скарги позивачем не додано жодного листа-відмови провести розслідування нещасного випадку саме - Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області.
Разом з цим, як до позовної заяви так і до заяви про усунення недоліків додано лист ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області від 31.05.2024 №Ц-19/119/05/31-2024, яким повідомлено про відсутність можливості призначити та провести розслідування нещасних випадків.
Щодо строку звернення до суду, колегія суддів зазначає наступне.
За приписами частин 1, 2 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з ч. 5 ст. 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
В позовній заяві позивач зазначає, що у 2003 році ОСОБА_1 проходив службу на посаді слідчого слідчого відділу Богодухівського районного відділу УМВС України в Харківській області. 01 листопада 2003 року під час виконання службових обов'язків він отримав тілесні ушкодження. Проте, протягом проходження служби в ГУМВС України в Харківській області розслідування нещасного випадку за фактом отримання ним 01.11.2003 травми під час виконання службових обов'язків проведено не було, відповідні акти йому надано також не було.
Як вбачається з витягу з послужного списку про проходження служби в органах внутрішніх справ та Національної поліції України ОСОБА_1 , в органах ГУМВС України в Харківській області позивач проходив службу по 14.08.2012.
При цьому, з даним позовом до суду позивач через систему "Електронний суд" звернувся лише 21.06.2024. Тобто, майже через 12 років після завершення проходження служби та майже через 21 рік після отримання тілесних ушкоджень під час проходження служби.
В заяві про усунення недоліків позовної заяви, позивач зазначив, що він по теперішній час проходе службу в органах Національної поліції України. 14.08.2023 він набув право на пенсію за вислугою років відповідно до чинного законодавства, з цього монету, коли він проходив медичну комісію (ВЛК), працівники медичної установи попросили надати акти нещасного випадку (відповідно до постанови КМУ № 1346 від 27.12.2002), адже відповідно до записів його медичної картки та епікризів він отримав травму 01.11.2003. При цьому, він вважав що ці акти вже виготовлені і перебувають в його особовій справі, адже органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Але, як виявилося згодом (відповідно до письмових відповідей), ГУМВС України в Харківський області розслідування нещасного випадку не провів, при цьому він в той час перебував в лікарні, і вважав що всі дії, передбачені чинним законодавством. Зазначає, що спочатку ГУМВС України в Харківській області затребувало від нього копії всіх медичних документів, а згодом повідомило, що відповідач не може провести таке розслідування у зв'язку з тим, що вони перебувають у стадії ліквідації. Враховуючи вищезазначене просить суд прийняти цю заяву до розгляду та врахувати (визнати поважними) вказані обставини (причини) з метою подальшого розгляду позовної заяви у порядку та строки, передбачені КАС України.
Колегія суддів зазначає, що строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Однак, для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття дізнався та повинен був дізнатись. Поняття повинен був дізнатися необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 №340/1019/19).
Відтак, ОСОБА_1 значно пропущено строк звернення до суду і доводи позивача про дотримання ним цього строку є безпідставними та необґрунтованими.
При цьому, звернення позивача у 2024 році до ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області із заявами про проведення розслідування нещасних випадків, які сталися у 2003 році, свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку.
Поряд із тим, позивач в апеляційній скарзі зазначив, що 14.08.2023 він набув право на пенсію за вислугою років і з цього монету, коли він проходив медичну комісію (ВЛК), працівники медичної установи попросили надати акти нещасного випадку (відповідно до постанови КМУ №1346 від 27.12.2002), адже відповідно до записів його медичної картки та епікризів він отримав травму 01.11.2003.
Отже, навіть при проходженні медичної комісії у 2023 році, коли, як зазначає позивач, він дізнався від працівниців медиченої установи про відсутність актів нещасного випадку, він лише у 2024 році (14.03.2024, як зазначає позивач у позовній заяві) почав звертатися до ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області щодо надання вказаних актів.
Тобто, позивач не проявляв розумної зацікавленості та не звертався в розумні строки ні до суду з позовом, ні до ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області щодо отримання відповідних документів.
З урахуванням вказаного, можливість вчасного подання позову залежала виключно від волевиявлення самого позивача, тобто мала суб'єктивний характер, а тому підстав для поновлення пропущеного процесуального строку у даному випадку суд не вбачає.
Разом із тим, позивач зазначає в апеляційній скарзі, що перебіг його строку звернення до суду розпочався з дати отримання листа - відмови, а саме з 09.06.2024, що є помилковим через наступне.
Верховний Суд у постанові від 02.04.2024 у справі №560/8194/20 вказав, що "..отримання листа у віповідь на заяву не змінює час, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить про час, коли особа почала вчиняти активні дії щодо реалізації свого права на отримання компенсації у позасудовому чи судовому порядку. Відповідно з вказаної дати не може розпочинатись відлік строку звернення з позовом до суду.".
Отже, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про визнання неповажними причини пропуску звернення до суду.
Відповідно до частини другої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Згідно з пунктом 9 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про повернення адміністративного позову.
Колегія суддів, переглянувши ухвалу суду першої інстанції, дійшла висновку, що при прийнятті останньої, суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального права.
Наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
Згідно із ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 05.07.2024 по справі № 480/5359/24 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя А.О. Бегунц
Судді Л.В. Мельнікова Л.В. Курило