17 вересня 2024 р. Справа № 520/1485/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Бегунца А.О.,
Суддів: Мельнікової Л.В. , Курило Л.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ІНФОРМАЦІЯ_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02.07.2024, головуючий суддя І інстанції: Єгупенко В.В., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 02.07.24 по справі № 520/1485/24
за позовом ОСОБА_1
до ІНФОРМАЦІЯ_1
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просив суд:
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка полягає у не нарахуванні і не виплаті компенсації втрати частини доходів, у зв'язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення - 23 грудня 2023 року;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" від 19.10.2000 року № 2050-III та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року №159, у зв'язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення, за період з 01 січня 2016 року по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення - 23 грудня 2023 року.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідачем, на думку позивача, допущено протиправну бездіяльність, яка полягає у не нарахуванні і не виплаті компенсації втрати частини доходів, у зв'язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення - 23 грудня 2023 року.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 02.07.2024 адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задоволено.
Визнано противправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка полягає у ненарахуванні і невиплаті ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів, у зв'язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення - 23 грудня 2023 року.
Зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" від 19.10.2000 року № 2050-III та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року №159, у зв'язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення, за період з 01 січня 2016 року по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення - 23 грудня 2023 року.
Не погодившись з вказаним рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення норм права та невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, просить рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02.07.2024 скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що законодавством чітко визначено підставу нарахування компенсації - затримка у виплаті нарахованого доходу.
Нарахування виплати проведено на виконання рішення суду, а не під час проходження позивачем військової служби. На день звільнення з військової служби 08.09.2021 позивачу вказані виплати не нараховані. Отже на час звільнення позивача не існувало вказаного рішення, жодних нарахувань не виплачених не існувало. На час звільнення позивача з військової служби останнім жодних зауважень не висловлено щодо неповноти розрахунків під час звільнення.
Згідно із ст.43 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу": Фінансове забезпечення заходів, пов'язаних з організацією військової служби і виконанням військового обов'язку, здійснюється за рахунок і в межах коштів Державного бюджету України. Додаткове фінансування цих заходів може відбуватися за рахунок інших джерел, не заборонених законодавством.
Відповідно до п.1.4, 1.5 Положення про фінансове господарство військової частини ЗС України, затверджене накзом МО України від 12.11.2010 року № 590: головним розпорядником бюджетних коштів є МО України; начальники обласних ІНФОРМАЦІЯ_3 є розпорядниками коштів третього ступеня; розпорядники коштів реалізують свої функції через департамент фінансів МО України, головне ФЕУ ЗС України; забезпечення коштами потреб здійснюється відповідними структурними підрозділами МО України, за якими закріплені статті видатків кошторису МО України. ІНФОРМАЦІЯ_4 фінансується виключно за рахунок державного бюджету МО України. Затримки виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.08.2022 по справі № 520/25474/21 виплачено індексацію пов'язано з тим, що відповідач фінансується Командуванням Сухопутних військ ЗС України.
Позивач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
Колегія суддів зазначає, що з огляду на ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, що позивача відповідно до пункту другого частини пятої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", звільнено з військової служби у запас за пунктом "б" (за станом здоров'я), що підтверджується копією витягу з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 (по стройовій частині) №41 від 08.09.2021.
Як зазначив позивач у позові, він у грудні 2021 року звернувся до суду з позовом щодо ненарахування йому індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 15.08.2022 у справі №520/25474/21 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволений, зокрема, зобов'язано провести нарахування та виплату позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2016 по 28.02.2018 із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року.
Зазначене рішення суду набрало законної сили.
Відповідно до виписки по рахунку з банку АТ КБ "Приватбанк" від 27.12.2023, ОСОБА_1 23.12.2023 нараховано на його картковий рахунок 82369,85 грн (в т.ч. комісія банку 50,00 грн), без нарахування на користь позивача коштів у вигляді компенсації втрати доходів.
У зв'язку із ненарахуванням компенсації втрати доходів, позивач звернувся до суду.
Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції виходив з підстав їх обгрунтованості.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" від 19 жовтня 2000 року № 2050-III підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Статтею 2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" № 2050-III передбачено, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться) (ст.3 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" № 2050-III).
Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць (ст.4 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" № 2050-III).
Своєчасно не отриманий з вини громадянина доход компенсації не підлягає (ст. 5 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" № 2050-III).
Відмова власника або уповноваженого ним органу (особи) від виплати компенсації може бути оскаржена громадянином у судовому порядку (ч.1 ст.7 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" № 2050-III).
Конституційний Суд України у рішенні від 15.10.2013 №9-рп/2013 у справі №1-18/2013 зазначив, що під заробітною платою необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем. При цьому, Конституційний Суд України дійшов висновку, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, що йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат. Також, працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати як складових належної працівнику заробітної плати без обмеження будь-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем.
Зі змісту наведеної вище ст. 1 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" витікає, що право на компенсацію частини доходів у громадянина пов'язується з настанням такого юридичного факту (події), як невиплата грошового доходу у встановлені строки його виплати. А статті 2, 3 цього Закону встановлюють строк затримки виплати доходу, за якого виникає право на компенсацію, визначення поняття "доходи" для цілей цього Закону, а також порядок обчислення суми компенсації.
Підстави та механізм виплати компенсацій встановлено відповідно до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року №159.
Відповідно до п. 4 Порядку №159 сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
При цьому кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
Використане у статті 3 Закону №2050-ІІІ та пункті 4 Порядку №159 формулювання, що компенсація обчислюється як добуток нарахованого, але не виплаченого грошового доходу за відповідний місяць, означає, що має існувати обов'язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 20.02.2018 року у справі №522/5664/17, від 21.06.2018 року у справі №523/1124/17, від 03.07.2018 року у справі №521/940/17, від 05.10.2018 року у справі №127/829/17, від 15.08.2019 по справі №674/24/17.
З матеріалів справи судом встановлено, що 23.12.2023 на виконання рішення суду у справі №520/25474/21, відповідачем здійснено позивачу виплату сумі 82319,85 грн, що підтверджується випискою по рахунку з банку АТ КБ "Приватбанк" від 27.12.2023.
Судовим розглядом встановлено, що компенсація втрати частини доходів у зв'язку з порушення строків їх виплати на вказану суму відповідно до положень вищезазначених норм права, відповідачем не нарахована, протилежного відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено.
За таких обставин, наявні підстави для нарахування та виплати позивачу компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати суми недоотриманої індексації.
Поряд із тим, як зазначалось вище виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Так, відповідачем не доведено нарахування та виплати позивачу компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення - 23 грудня 2023 року.
Таким чином, відповідачем допущено протиправну бездіяльність щодо ненарахування та невиплатиі компенсації втрати частини доходів, у зв'язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення - 23 грудня 2023 року.
Доводи апелянта про затримку у виплаті належних позивачу сум через фінансування відповідача Командуванням Сухопутних військ ЗС України є безпідставними, оскільки вказана обставина не може ставити в залежність право позивача на отримання належних йому сум, а в разі несвоєчасної їх виплати, відповідно право на отримання компенсації втрати частини доходів.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Колегія суддів, переглянувши рішення суду першої інстанції, дійшла висновку, що при прийнятті рішення, суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального права.
Наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
Згідно із ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 - залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02.07.2024 по справі № 520/1485/24 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя А.О. Бегунц
Судді Л.В. Мельнікова Л.В. Курило