16 вересня 2024 р. Справа № 480/12787/23
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Перцової Т.С.,
Суддів: Русанової В.Б. , Жигилія С.П. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 14.05.2024, головуючий суддя І інстанції: С.М. Гелета, м. Суми, повний текст складено 14.05.24 по справі № 480/12787/23
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (далі по тексту - ГУ ПФУ в Хмельницькій області, перший відповідач, пенсійний орган), Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі по тексту - ГУ ПФУ у Вінницькій області, другий відповідач), Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (далі по тексту - ГУ ПФУ в Тернопільській області, третій відповідач), Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (далі по тексту - ГУ ПФУ в Кіровоградській області, четвертий відповідач), Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (далі по тексту - ГУ ПФУ в Закарпатській області, п'ятий відповідач), Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (далі по тексту - ГУ ПФУ в Сумській області, шостий відповідач), в якому просив суд:
- визнати протиправними та скасувати рішення про відмову ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , у призначенні трудової пенсії за віком Головного управління Пенсійного фонду України у Закарпатській області № 183450025668 від 04.04.2023, Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області № 183450025668 від 21.04.2023, Головного управління Пенсійного фонду України у Кіровоградській області № 183450025668 від 11.07.2023, Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області № 183450025668 від 04.08.2023, Головного управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області № 183450025668, від 11.10.2023, Головного управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області № 183450025668, від 27.10.2023;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області зарахувати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , до страхового стажу для призначення трудової пенсії за віком:
період роботи у колективному господарстві «Більшовик» Путивльського району Сумської області з 01.09.1980 по 30.04.1981 згідно записів у трудовій книжці НОМЕР_2 ;
період навчання у Конотопській автомобільній школі ТСО України з 15.12.1980 по 30.03.1981;
період роботи у російській федерації з 17.02.2002 по 17.08.2002, з 19.01.2003 по 21.07.2003, з 19.09.2003 по 25.09.2003, з 09.06.2004 по 14.12.2004, згідно записів у трудовій книжці НОМЕР_2 ;
період роботи у приватних підприємців з 01.01.2004 по 05.04.2004, з 01.09.2006 по 13.10.2006, згідно записів у трудовій книжці НОМЕР_2 , з 01.02.2011 по 28.02.2011, згідно записів у трудовій книжці НОМЕР_3 ;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області призначити трудову пенсію за віком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , з дати його звернення про призначення трудової пенсії за віком - 28 березня 2023 року.
В обґрунтування позовних вимог послався на протиправність рішень відповідачів про відмову у призначенні пенсії за віком, як таких, що винесені з порушенням встановленого законом порядку, та неправомірним невизнанням наявного у ОСОБА_1 необхідного страхового стажу.
Пояснив, що відповідачі, всупереч Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 липня 2014 р. № 280 та Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.1993 (далі по тексту - Порядок № 637) замість того, щоб зробити відповідні запити про встановлений та вироблений мінімум трудової участі позивача в колгоспі для прийняття рішення про призначення пенсії, зобов'язали останнього надати відповідні довідки та відмовили у призначенні пенсії, не дивлячись на те, що останнім вживались всі необхідні заходи щодо надання відповідачам необхідної інформації про роботу у колгоспі з 01.09.1980 по 30.04.1981.
На думку позивача, саме пенсійний орган наділений обов'язком звертатись до відповідних органів, підприємств і організацій із запитами про надання документів щодо підтвердження стажу роботи. При цьому, органи Пенсійного Фонду не вправі перекладати на особу, яка претендує на призначення пенсії, обов'язок зі збирання доказів про наявність у неї страхового стажу для вирішення питання про призначення пенсії, а тим більше, не спростувавши факт роботи ОСОБА_1 у колгоспі у період з 01.09.1980 по 30.04.1981 та за інші заявлені періоди, що підтверджується трудовою книжкою, яка є основним документом, відмовляти у призначенні пенсії.
Так, відповідачами протиправно було невраховано позивачу до страхового стажу періоди його роботи у російській федерації з 17.02.2002 по 17.08.2002, з 19.01.2003 по 21.07.2003, з 19.09.2003 по 25.09.2003 у дочірньому державному унітарному підприємстві 9й автобусний парк ГУП «Мосгортранс» на посаді слюсаря по ремонту автомобілів та з 09.06.2004 по 14.12.2004 в ГП м. Москва «Мосгортранс» філії «7 тролейбусний парк» на посаді слюсаря, оскільки в силу абзаців 2, 3 статті 6 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, яка набрала чинності 13.03.1992 (далі по тексту - Угода), та діяла у вказаний період, трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв'язку із трудовою діяльністю на територіях обох сторін, взаємно визнається сторонами, а тому вихід у подальшому рф з Угоди не може мати наслідком невизнання такого стажу Україною.
З огляду на те, що невиконання страховиком обов'язків зі сплати страхового внеску не може ставитись у вину позивачу та позбавити працівника права на пенсійне забезпечення, відсутність у пенсійного органу інформації про сплату страхових внесків за вказані періоди не може бути підставою для неврахування до страхового стажу ОСОБА_1 періодів його роботи з 01.01.2004 по 05.04.2004 на посаді водія у приватного підприємця ОСОБА_2 , з 01.09.2006 по 13.10.2006 на посаді водія у приватного підприємця ОСОБА_3 , з 01.02.2011 по 28.02.2011 на посаді водія у приватного підприємця ОСОБА_4 ..
Також, оскільки Товариство сприяння обороні України (ТСО України) є правонаступником добровільного товариства сприяння армії, авіації, флоту (ДТСААФ), яке зареєстровано у Міністерстві юстиції України 10.10.1991, як Всеукраїнська громадська оборонно-патріотична організація громадян, яка має у своєму складі навчальні заклади, у тому числі і автошколи по підготовці допризовної молоді для військової служби у Збройних Силах України, стверджував про протиправність дій відповідачів по неврахуванню до страхового стажу позивача періодів його навчання з 15.12.1980 по 30.03.1981 у Конотопській автошколі ТСО України з мотивів відсутності підтвердження того, що автошкола є навчальним закладом за освітньо-професійною програмою якої, присвоюється відповідна кваліфікація.
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 14.05.2024 у справі № 480/12787/23 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, - задоволено частково.
Визнано протиправними та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Закарпатській області №183450025668 від 04.04.2023, Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області № 183450025668 від 21.04.2023, Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області №183450025668 від 11.07.2023, Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області № 183450025668 від 04.08.2023, Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області № 183450025668 від 11.10.2023, Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області №183450025668 від 27.10.2023 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (Хмельницька обл., Хмельницький р-н, місто Хмельницький, вул. Чекірди Гната, будинок 10, код ЄДРПОУ 21318350) зарахувати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , і.к. НОМЕР_1 ) до страхового стажу для призначення пенсії за віком періоди роботи з 01.09.1980 по 30.04.1981, з 13.08.1984 по 28.02.1986, з 17.02.2002 по 17.08.2002, з 19.01.2003 по 21.07.2003, з 19.09.2003 по 25.09.2003, з 01.01.2004 по 05.04.2004, з 09.06.2004 по 14.12.2004, а також з 01.09.2006 по 13.10.2006, 01.02.2011 по 28.02.2011, з 01.08.2022 по 30.11.2022, період служби згідно контракту добровольця територіальної громади від 28.01.2023 за період з 01.01.2023 по 30.09.2023, період навчання з 15.12.1980 по 25.03.1981.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (Хмельницька обл., Хмельницький р-н, місто Хмельницький, вул. Чекірди Гната, будинок 10, код ЄДРПОУ 21318350) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , і.к. НОМЕР_1 ) від 20.10.2023 про призначення з 28.03.2023 пенсії за віком, з урахуванням до страхового стажу в розмірі 29 років 5 міс. 3 дні періоду роботи з 01.09.1980 по 30.04.1981, з 13.08.1984 по 28.02.1986, з 17.02.2002 по 17.08.2002, з 19.01.2003 по 21.07.2003, з 19.09.2003 по 25.09.2003, з 01.01.2004 по 05.04.2004, з 09.06.2004 по 14.12.2004, а також з 01.09.2006 по 13.10.2006, 01.02.2011 по 28.02.2011, з 01.08.2022 по 30.11.2022, період служби згідно контракту добровольця територіальної громади від 28.01.2023 за період з 01.01.2023 по 30.09.2023, період навчання з 15.12.1980 по 25.03.1981, та прийняти рішення за результатом розгляду поданої заяви, з урахуванням правової оцінки, наданою судом у даному рішенні.
У задоволенні інших вимог - відмовлено.
Стягнуто на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , і.к. НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (Хмельницька обл., Хмельницький р-н, місто Хмельницький, вул. Чекірди Гната, будинок 10, код ЄДРПОУ 21318350) суму судового збору у розмірі 178,93 грн.
Стягнуто на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , і.к. НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (Вінницька обл., Вінницький р-н, місто Вінниця, "Поділля" район, вул. Зодчих(пн), будинок 22, код ЄДРПОУ 13322403) суму судового збору у розмірі 357,86 грн.
Стягнуто на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , і.к. НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (Тернопільська обл., місто Тернопіль, Майдан Волі, будинок 3, код ЄДРПОУ 14035769) суму судового збору у розмірі 178,93 грн.
Стягнуто на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , і.к. НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (Кіровоградська обл., місто Кропивницький, вулиця Соборна, будинок 7А, код ЄДРПОУ 20632802) суму судового збору у розмірі 178,93 грн.
Стягнуто на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , і.к. НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (Закарпатська обл., місто Ужгород, Площа Народна, будинок 4, код ЄДРПОУ 20453063) суму судового збору у розмірі 178,93 грн.
Перший відповідач, не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права та процесуального права, просив суд апеляційної інстанції скасувати рішення Сумського окружного адміністративного суду від 14.05.2024 та винести постанову, якою відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована твердженнями про залишення судом першої інстанції поза увагою того факту, що у позивача відсутній необхідний страховий стаж (30 років), передбачений статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV (далі по тексту - Закон № 1058-IV), що в свою чергу, не дає підстав для призначення ОСОБА_1 пенсії за віком.
Переконував у правомірності незарахування до страхового стажу періодів роботи позивача на території рф, оскільки починаючи з 24.02.2022 у зв'язку із військовою агресією останнього та введенням Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 на території України військового стану, АТ «Укрпошта» повністю припинило поштове співробітництво та обмін поштою з країною-агресором, відсутня можливість підтвердити сплату страхових внесків (зборів) до Пенсійного фонду рф.
Крім того, судом не враховано, що з 01.01.2023 рф припинила участь в Угоді, а тому до страхового стажу зараховуються періоди роботи на території рф по 31.12.1991.
Звернув увагу на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 06.11.2023 у справі № 560/764/21, відповідно до якої і за законодавством України, і за законодавством рф обов'язковою умовою для врахування відомостей про заробітну плату при обчисленні пенсії є сплата страхових внесків за цей період до ПФ рф. При цьому, врахування відомостей зазначених у довідках про заробітну плату, отриману в рф, можливе лише за умови підтвердження належними доказами відрахувань із заробітної плати позивача в Пенсійний фонд рф, а також утримання відповідних податків із його заробітної плати. У зв'язку із викладеним Верховий Суд вважав, що саме по собі зарахування до страхового стажу періодів роботи на території рф не може бути підставою для врахування заробітку, отриманого за вказаний період без підтвердження належними доказами відрахувань із заробітної плати позивача в Пенсійний фонд рф, а також утримання відповідних податків із його заробітної плати.
Також, не вбачав підстав для врахування до страхового стажу період навчання позивача з 15.12.1980 по 30.03.1981 згідно із довідкою від 13.10.2023 № 38 в Конотопській автошколі ТСО України (ДОСААФ), оскільки відсутнє підтвердження, що зазначене підприємство є начальним закладом, освітньо-професійною програмою підготовки якого присвоюється відповідна кваліфікація. До того ж, будь-яких документів, які б підтверджували належність даного підприємства до навчального закладу освіти, позивачем не надавалось.
Позивач та інші відповідачі правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористались.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Судом першої інстанції встановлено, що позивачем 28.03.2023 подана до територіального органу ПФУ заява про призначення пенсії. До заяви позивачем надано додаткові документи (а.с.27).
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Закарпатській області №183450025668 від 04.04.2023 відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком (а.с.33).
Підставою для відмови у призначенні пенсії вказано, що надана позивачем трудова книжка колгоспника не відповідала вимогам Інструкції про порядок ведення трудової книжки працівника, оскільки не зазначено дата та місяць народження. Зазначено, що для зарахування періоду роботи в колгоспі позивачу необхідно надати довідку про встановлений та вироблений мінімум трудової участі, а стаж зараховано згідно даних Реєстру застрахованих осіб ОК-5.
Відповідачем за даними пенсійної справи встановлено, що страховий стаж позивача становить 14 років 4 місяців 8 днів (а.с.33).
Матеріалами пенсійної справи позивача, підтверджується, що позивачем подана до територіального органу ПФУ заява від 14.04.2023 про призначення пенсії (а.с. 118)
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області № 183450025668 від 21.04.2023 відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком (а.с.38).
Підставою для відмови у призначенні пенсії в рішенні від 21.04.2023 зазначені аналогічні обставини, як у рішенні від Головного управління Пенсійного фонду України у Закарпатській області №183450025668 від 04.04.2023.
Позивачем подана до територіального органу ПФУ заява від 04.07.2023 про призначення пенсії (а.с. 148).
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Кіровоградській області №183450025668 від 11.07.2023 відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком (а.с.42).
Підставою для відмови у призначенні пенсії слугувало не зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періодів роботи з 17.02.2002 по 17.08.2002, з 19.01.2003 по 21.07.2003, з 19.09.2003 по 25.09.2003, з посиланням на припинення дії Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав в галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року.
Також не зараховано період трудової діяльності з 01.09.1980 по 17.07.1985 згідно записів трудової книжки колгоспника від 19.07.2085 НОМЕР_2 , так як стаж після 1965 року підлягав підтвердженню інформацією про встановлений та вироблений мінімум трудової участі. Зазначено, що страховий стаж позивача становить 27 років 05 місяців 23 дні.
Позивачем подана до територіального органу ПФУ заява від 27.07.2023 про призначення пенсії (а.с. 95). До заяви позивачем надано додаткові документи (а.с.44).
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області № 183450025668 від 04.08.2023 відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком (а.с.46).
Підставою для відмови у призначенні пенсії стала та обставина, що до страхового стажу не зараховано період роботи з 17.02.2002 по 17.08.2002, з 19.01.2003 по 21.07.2003, з 19.09.2003 по 25.09.2003, оскільки припинено дію Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав в галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року.
З огляду на те, що на титульній сторінці трудової книжки не зазначена повна інформація про дату та місяць народження позивача, не зараховано період трудової діяльності згідно записів трудової книжки колгоспника від 19.07.2085 НОМЕР_2 .
Період з 1983 року по 1984 року не зараховано через ненадання інформації про встановлений та вироблений мінімум трудової участі.
За відсутності інформації про присвоєння кваліфікації за результатом навчання на курсах також не зараховано період навчання на курсах водіїв з 15.12.1980 по 25.03.1981 згідно свідоцтва № НОМЕР_4 .
Зазначено, що страховий стаж позивача становить 27 років 05 місяців 23 дні.
Матеріалами пенсійної справи позивача, підтверджується, що позивачем подана до територіального органу ПФУ заява від 04.10.2023 про призначення пенсії (а.с. 120-121). До заяви позивачем надано додаткові документи (а.с. 121).
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області № 183450025668 від 11.10.2023 відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком (а.с.56).
Підставою для відмови у призначенні пенсії слугувало припинення дії Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав в галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року, внаслідок чого до страхового стажу не зараховано період роботи з 17.02.2002 по 17.08.2002, з 19.01.2003 по 21.07.2003, з 19.09.2003 по 25.09.2003, з 09.06.2004 по 14.12.2004.
Також не зараховано період роботи ОСОБА_1 у колективному господарстві «Більшовик» з 1983 по 1984 роки згідно з довідкою № 36 від 26.07.2023 з посиланням на відсутність у довідках №04 від 13.02.2023, №10 від 27.07.2023 та №33 від 16.07.2023 інформації про фактично відпрацьовані вихододні; зауважено, що вказаний період буде враховано після надходження результатів зустрічної звірки та перевірки документів.
Зазначено, що страховий стаж позивача становить 27 років 7 місяців 01 день.
Матеріалами пенсійної справи ОСОБА_1 підтверджується, що позивачем подана до територіального органу ПФУ заява від 20.10.2023 про призначення пенсії (а.с. 101). До заяви позивачем надано додаткові документи (а.с.65).
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області № 183450025668 від 27.10.2023 відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком (а.с.66).
Підставою для відмови у призначенні пенсії позивачу вказано неможливість зарахування до страхового стажу періоду з 01.09.1980 по 30.04.1981 у зв'язку з не зазначенням часу роботи за фактичною тривалістю (відпрацьовані трудодні).
З посиланням на відсутність підтвердження статусу навчального закладу установи, за програмою підготовки якої присвоюється відповідна кваліфікація, не зараховано період навчання на курсах водіїв з 15.12.1980 по 25.03.1981 згідно з довідкою від 13.10.2023 № 38.
Не враховано і до страхового стажу періоди роботи з 17.02.2002 по 17.08.2002, з 19.01.2003 по 21.07.2003, з 19.09.2003 по 25.09.2003 через припинення дії Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав в галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року.
У зв'язку з відсутністю у пенсійного органу інформації про сплату страхових внесків згідно з індивідуальними відомостями про застраховану особу Реєстру застрахованих осіб, не зараховано період роботи з 01.01.2004 по 05.04.2004, з 09.06.2004 по 14.12.2004, з 01.09.2006 по 13.10.2006, з 01.02.2011 по 28.02.2011, з 01.08.2022 по 30.11.2002, період служби згідно контракту добровольця територіальної громади від 28.01.2023 за період з 01.01.2023 по 30.09.2023.
Зазначено, що страховий стаж позивача становить 29 років 5 місяців 03 дні (а.с.91).
Задовольняючи позовні вимоги в частині визнання протиправними та скасування рішень відповідачів про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком, суд виходив з неправомірності неврахування до страхового стажу позивача для призначення пенсії за віком періоду навчання з 15.12.1980 по 25.03.1981, періодів роботи з 01.09.1980 по 30.04.1981, з 13.08.1984 по 28.02.1986, з 17.02.2002 по 17.08.2002, з 19.01.2003 по 21.07.2003, з 19.09.2003 по 25.09.2003, з 01.01.2004 по 05.04.2004, з 09.06.2004 по 14.12.2004, а також з 01.09.2006 по 13.10.2006, 01.02.2011 по 28.02.2011, з 01.08.2022 по 30.11.2022, з 01.01.2023 по 30.09.2023, та наявності у позивача станом на дату звернення з заявою про призначення пенсії за віком достатнього страхового стажу для призначення пенсії за віком, який підтверджено його трудовою книжкою.
За висновком суду, за змістом частини 2 статті 13 Угоди пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до умов вказаної угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із угоди держави - учасниці, на території якої вони проживають. Отже, оскільки закон не має зворотної дії у часі, не зарахування стажу роботи чи розмірів заробітної плати, отриманої в період чинності міжнародної угоди, осіб, які працювали за межами України, у зв'язку із денонсацією угоди щодо пенсійного забезпечення з державами - є неприпустимим та порушує конституційні принципи, а відтак наявні підстави для зобов'язання першого відповідача зарахувати до страхового стажу позивача періоди його роботи з 17.02.2002 по 17.08.2002, з 19.01.2003 по 21.07.2003, з 19.09.2003 по 25.09.2003 на території рф.
На переконання суду, у разі відсутності у розпорядженні пенсійного органу інформації про час роботи за фактичною тривалістю (відпрацьовані трудодні), відповідач в будь-якому випадку повинен здійснити відповідне обчислення стажу, а тому безпідставним є посилання у спірних рішеннях від 04.04.2023, від 21.04.2023 на не зарахування відповідачами періоду роботи позивача з 01.09.1980 по 17.07.1985, у рішеннях від 11.07.2023, від 04.08.2023, від 11.10.2023 - періоду роботи позивача з 1983 року по 1984 рік, у рішенні від 27.10.2023 - періоду з 01.09.1980 по 30.04.1981, з 13.08.1984 по 28.02.1986 у колективному господарстві «Більшовик».
Щодо посилання пенсійного органу на відсутність інформації про присвоєння позивачу кваліфікації за результатом навчання на курсах та підтвердження статусу підприємства, як навчального закладу, програмою підготовки якого присвоюється відповідна кваліфікація, суд зазначив, що відповідно до підпунктів «з» та «і» пункту 109 Положення про порядок призначення та виплату державних пенсій, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 04.08.1956 № 1044, яке було чинне на момент проходження позивачем відповідного навчання, таке навчання зараховувалось до загального стажу, що враховувався для призначення пенсії, а тому вважав безпідставним не зарахування до стажу період навчання на курсах водіїв з 15.12.1980 по 25.03.1981 згідно з свідоцтва № НОМЕР_4 та довідки від 13.10.2023 № 38.
З огляду на те, що обов'язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника, суд зазначив, що відсутність сплати страхових внесків згідно з індивідуальними відомостями про застраховану особу Реєстру застрахованих осіб не може бути підставою для не зарахування періоду роботи позивача з 01.01.2004 по 05.04.2004, з 09.06.2004 по 14.12.2004, з 01.09.2006 по 13.10.2006, з 01.02.2011 по 28.02.2011, з 01.08.2022 по 30.11.2022, а також період служби згідно із контрактом добровольця територіальної громади від 28.01.2023 за період з 01.01.2023 по 30.09.2023.
За висновком суду, несвоєчасна сплата організацією загальнообов'язкових страхових внесків не повинна порушувати права особи на належне пенсійне забезпечення, оскільки обов'язок своєчасної сплати страхових внесків до пенсійного фонду та відповідальність за нарахування, утримання та виплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у виді заробітної плати покладені на роботодавця, який виплачує такі доходи на користь платника податку, внаслідок чого несвоєчасна сплата єдиного внеску роботодавцем не може позбавляти працівників підприємства права на зарахування періоду роботи працівника до страхового стажу, фактично позбавляючи особу права власності на пенсію в належному розмірі.
З посиланням на висновок Верховного Суду, відображений у постановах від 30.09.2019 у справі № 638/18467/15-а та від 25.04.2019 у справі № 593/283/17, відповідно до якого формальні неточності у документах за загальним правилом не можуть бути підставою для органів Пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист, судом відхилено доводи відповідачів щодо недоліків трудової книжки позивача, зокрема невірного зазначення дати народження.
Обираючи належний спосіб захисту порушеного права позивача, суд вважав за необхідне зобов'язати саме Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, яким прийнято останнє рішення від 27.10.2023 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 , повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , і.к. НОМЕР_1 ) від 20.10.2023 про призначення з 28.03.2023 пенсії за віком, з урахуванням до страхового стажу в розмірі 29 років 5 міс. 3 дні періоду роботи з 01.09.1980 по 30.04.1981, з 13.08.1984 по 28.02.1986, з 17.02.2002 по 17.08.2002, з 19.01.2003 по 21.07.2003, з 19.09.2003 по 25.09.2003, з 01.01.2004 по 05.04.2004, з 09.06.2004 по 14.12.2004, а також з 01.09.2006 по 13.10.2006, 01.02.2011 по 28.02.2011, з 01.08.2022 по 30.11.2022, період служби згідно контракту добровольця територіальної громади від 28.01.2023 за період з 01.01.2023 по 30.09.2023, період навчання з 15.12.1980 по 25.03.1981, та прийняти рішення за результатом розгляду поданої заяви, з урахуванням правової оцінки, наданою судом у даному рішенні.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про зобов'язання ГУ ПФУ в Сумській області зарахувати спірні періоди роботи до страхового стажу та призначити позивачу пенсію з дня звернення (28.03.2023), суд першої інстанції звернув увагу на те, що заяви позивача про призначення пенсії було розглянуто іншими територіальними органами Пенсійного фонду в порядку екстериторіальності, а відтак ГУ ПФУ в Сумській області не вчиняло ніяких дій щодо відмови у призначенні пенсії позивача та не визначало стаж позивача для права призначення пенсії.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи (справа переглядається в частині задоволення позову), визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Колегією суддів встановлено, що спірні правовідносини виникли між позивачем та пенсійним органом внаслідок прийняття рішень про відмову у призначенні пенсії за віком у зв'язку з не зарахуванням до страхового стажу, який надає право на призначення пенсії за віком періоду навчання у автошколі, періодів роботи ОСОБА_1 у колгоспі, на підприємстві на території рф.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Європейська соціальна хартія (переглянута) від 03 травня 1996 року, ратифікована Законом України від 14 вересня 2006 року № 137-V, яка набрала чинності з 01 лютого 2007 року (далі - Хартія), визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист (пункт 23 частини І). Ратифікувавши Хартію, Україна взяла на себе міжнародне зобов'язання запроваджувати усіма відповідними засобами досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися права та принципи, що закріплені у частині І Хартії.
Отже, право особи на належне отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується міжнародними зобов'язаннями України.
За приписами пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначаються Законом № 1058-ІV.
Згідно з положеннями статті 1 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.
Відповідно до частини 1 статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Згідно із частиною 2 статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
За приписами частини 4 статті 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Відповідно до частини 1 статті 44 Закону № 1058-IV призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.
Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.
Призначення пенсії за віком здійснюється автоматично (без звернення особи) у разі набуття застрахованою особою права на призначення пенсії за віком при досягненні пенсійного віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, на підставі відомостей, наявних у системі персоніфікованого обліку, якщо до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, особа не повідомила про бажання одержувати пенсію з більш пізнього віку.
За змістом частини першої статті 26 Закону № 1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу:
з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років;
з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років;
з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років;
з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років;
з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років;
з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що станом на дату первинного звернення до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком (28.03.2023) позивач з 30.01.2023 досяг 60 років. Отже, для призначення пенсії за віком страховий стажу позивача повинен бути не менше 30 років.
Відповідно до статті 62 Закону № 1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637 (далі по тексту - Порядок № 637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Згідно із пунктом 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Відповідно до пункту 20 Порядку № 637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінсоцполітики та Мінфіном.
Порядок ведення трудових книжок колгоспників визначений Основними положеннями про порядок видачі та ведення трудових книжок колгоспників, затверджений постановою Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 № 310 (далі по тексту - Положення № 310).
Відповідно до пункту 1, 2 Положення № 310 трудова книжка колгоспника є основним документом про діяльність членів колгоспів. Трудові книжки ведуться усім членам колгоспів з прийняття їх у члени колгоспу.
Згідно із пунктом 5 Положення № 310 в трудову книжку колгоспника вносяться:
відомості про колгоспника: прізвище, ім'я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність;
відомості про членство в колгоспі: прийом до членів колгоспу, припинення членства у колгоспі;
відомості про роботу: призначення на роботу, переведення на іншу роботу, припинення роботи;
відомості про трудову участь: прийнятий у колгоспі річний мінімум трудової участі у громадському господарстві, його виконання;
відомості про нагородження та заохочення: нагородження орденами та медалями, присвоєння почесних звань, нагородження та заохочення за успіхи в роботі, передбачені статутом та правилами внутрішнього розпорядку колгоспу, інші заохочення відповідно до чинного законодавства;
відомості про відкриття, на які видано дипломи, про використані винаходи та раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди.
Згідно із пунктом 6 Положення № 310 всі записи у трудовій книжці засвідчуються у всіх розділах за час роботи в колгоспі підписом голови колгоспу або спеціально уповноваженого правлінням колгоспу особи та печаткою.
Положенням № 310 визначено зразок трудової книжки колгоспника, відповідно до якого трудова книжка колгоспника містить окремі розділи: ІІІ "членство в колгоспі", де вказуються відомості про прийом в члени колгоспу, припинення членства в колгоспі та причини такого припинення, відомості про документ, на підставі якого внесений запис; ІV "відомості про роботу" - відомості про прийом на роботу, переведення на іншу посаду, звільнення з роботи, із зазначенням причин та відомості про документ, на підставі якого внесений запис; V "трудова участь у громадському господарстві" - встановлений у колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, виконання річного мінімуму трудової участі, причини невиконання встановленого мінімум трудової участі, відомості про документ, на підставі якого внесений запис.
Відповідно до пункту 8 Положення № 310 трудові книжки зберігаються в правлінні колгоспу як бланки суворої звітності, а при припиненні членства в колгоспі видаються їх власникам на руки.
Трудова діяльність членів колгоспів підтверджується трудовою книжкою колгоспника встановленого зразка, що є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів, та до якої вносяться відомості, зокрема про прийом на роботу, переведення на іншу посаду, звільнення з роботи, а також трудову участь у громадському господарстві (встановлений у колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, виконання річного мінімуму трудової участі, причини невиконання встановленого мінімум трудової участі).
Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, тоді як підтвердження трудового стажу на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами необхідне лише у випадку її відсутності або відсутності в ній записів.
Колегія суддів наголошує, що законодавством України встановлено пріоритетність записів у трудовій книжці перед відомостями у первинних документах.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16 січня 2023 року в справі № 171/843/17.
Пунктом 20 Порядку № 637 передбачено, що у тих випадках, коли у трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств або організацій. В довідці має бути вказано: період роботи, що зараховується до спеціального стажу: професія або посада, характер роботи: розділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включаються цій період роботи, первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
З аналізу наведеної норми слідує, що виключно у випадку, коли у трудовій книжці взагалі відсутні відомості про період роботи, що дає право на призначення пенсії, надаються довідки із зазначенням відповідних відомостей.
Дослідивши трудову книжку позивача, колегією суддів встановлено, зокрема, що ОСОБА_1 працював з 01.09.1980 до 17.07.1985 в колгоспі «Більшовик» (а.с. 14).
В матеріалах пенсійної справи позивача (а.с. 84-93, 99) наявні документи стосовно перейменування даного колгоспу, довідки про заробітну плату за 1984-1985 роки, довідка про вироблені трудодні у 1984-1985 роках. Водночас, даних про вироблені позивачем трудодні за період з 01.09.1980 по 31.12.1983 вказані довідки не містять.
За змістом роз'яснення Міністерства соціального забезпечення України від 17.05.1992 № 17 «Про порядок застосування окремих положень статей Закону України «Про пенсійне забезпечення»», при обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової діяльності в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю. Тобто загальна кількість вихододнів ділиться на 25,4. Аналогічний порядок обчислення стажу роботи застосовується і в тому випадку, коли не встановлювався мінімум трудової участі у громадському господарстві.
Отже, відсутність відомостей про вироблені позивачем трудодні за період з 01.09.1980 по 31.12.1983, за наявності запису у трудовій книжці про роботу ОСОБА_1 з 01.09.1980 до 17.07.1985 в колгоспі «Більшовик» не є підставою для відмови у зарахуванні вказаного періоду до страхового стажу позивача.
Таким чином, як доречно зауважив суд першої інстанції у разі відсутності у документах інформації про встановлений в спірний період мінімум трудової участі позивача, відповідач в будь-якому випадку повинен здійснити відповідне обчислення стажу у разі відсутності встановленого для позивача мінімуму трудової участі в громадському господарстві згідно чинного законодавства, чого в свою чергу, зроблено не було.
Щодо можливості зарахування періоду навчання з 15.12.1980 по 30.03.1981 згідно із довідкою від 13.10.2023 № 38 в Конотопській автошколі ТСО України (ДОСААФ) колегія суддів вказує на наступне.
Як встановлено в суді першої інстанції та підтверджено в суді апеляційної інстанції, позивач з 15.12.1980 по 25.03.1981 навчався в автомобільній школі ДОСААФ по програмі підготовки водіїв транспортних засобів категорії С та отримав посвідчення МРЕО м. Ромни серії НОМЕР_5 (а.с. 67).
На підтвердження вказаних обставин ОСОБА_1 надано довідку Товариства сприяння оборони України «ТСО України» Конотопської автомобільної школи ТСО України № 38 від 13.10.2023 (а.с.70)
Згідно з частиною 4 статті 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Відповідно до пункту "д" частини 3 статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-ХІІ (далі по тексту - Закон № 1788-ХІІ) до стажу роботи зараховується навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.
З огляду на вказаний темпоральний відрізок часу проходження позивачем навчання (15.12.1980 по 25.03.1981) застосуванню підлягають норми Закони СРСР «Про державні пенсії» від 14.07.1956, та прийняте у зв'язку з цим Положення про порядок призначення та виплату державних пенсій, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 04.08.1956 № 1044 (далі по тексту - Положення № 1044).
Відповідно до підпунктів «з» та «і» пункту 109 Положення № 1044 крім роботи як робітника або службовця в загальний стаж роботи зараховується також: з) навчання в училищах та школах державної системи трудових резервів (у ремісничих, залізничних училищах, гірничопромислових школах та училищах, школах фабрично-заводського навчання, училищах механізації сільського господарства, технічних училищах і т.д.) та інших училищах, школах та на курсах з підготовці кадрів, підвищення кваліфікації та перекваліфікації; і) навчання у вищих навчальних закладах, середніх спеціальних навчальних закладах (технікумах, педагогічних та медичних училищах і т.д.), партійних школах, совпартшколах, школах профруху, на робітфаках; перебування в аспірантурі, докторантурі та клінічній ординатурі.
При призначенні пенсій за старістю періоди, зазначені в підпункті "і", що зараховується до стажу за умови попередньої роботи як робітника, службовця або члена кооперативної промислової артілі або кооперативної артілі інвалідів або служби у складі Збройних Сил СРСР або іншої служби, зазначеної в підпункті "к" (абзац 13 пункту 109 Положення № 1044).
Згідно із пунктом 117 Положення № 1044 доказом стажу роботи можуть бути: а) трудові книжки, трудові списки, послужні списки (у тому числа по роботі до встановлення радянської влади), членські книжки членів кооперативних промислових артілей та кооперативних артілей інвалідів - все щодо записів, внесених на підставі документів; б) довідки, посвідчення тощо документи про роботу, видані з місця роботи; в) довідки вищих установ тієї ж системи, в якій працював даний робітник або службовець (наприклад, довідки міністерств, головних управлінь, трестів, спілок промислової кооперації тощо); г) довідки архівних установ.
Схожі норми містились і в пунктах 109, 117 Положення про порядок призначення та виплату державних пенсій, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 03.08.1972 № 590.
Відповідно до пункту 8 Порядку № 637 час навчання у вищих навчальних, професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.
За відсутності у документах таких відомостей для підтвердження часу навчання приймаються довідки про тривалість навчання в навчальному закладі у відповідні роки за умови, що в документах є дані про закінчення повного навчального періоду або окремих його етапів.
Так, довідкою ТСО України № 38 від 13.10.2023 підтверджено, що позивач навчався за програмою підготовки водіїв автомобіля в Конотопській автошколі ТСО України (ДОСААФ) з 15.12.1980 по 30.03.1981.
20.09.1981 республіканська організація ДОСААФ була перейменована у Товариство сприяння обороні України відповідно до постанови VII з'їзду ТСОУ.
Дослідивши довідку про період навчання (а.с.70) колегією суддів встановлено, остання видана на підставі книги наказів 1980-1981р.р.
Крім того, свідоцтво про навчання серія НОМЕР_6 від 06.04.1981 містить дані про закінчення ОСОБА_1 повного навчального періоду, присвоєння кваліфікації, підписи посадових осіб та печатку Конотопської автошколи клубу ДОСААФ.
Надаючи оцінку твердженням пенсійного органу щодо відсутності у свідоцтві кваліфікації, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що у довідці про навчання наявна інформація про присвоєння ОСОБА_1 кваліфікації водія категорії «С».
До того ж, посилання про присвоєння кваліфікаційного класу не може бути підставою для не зарахування часу навчання до страхового стажу, оскільки за наслідками навчання видано свідоцтво, а трудова книжка позивача свідчить про те, що він після навчання ОСОБА_1 працював на посаді водія (а.с.17).
Таким чином зміст вказаних свідоцтва та довідки повністю відповідають вимогам Порядку № 637, а тому період навчання позивача з 15.12.1980 по 25.03.1981 в автомобільній школі ДОСААФ по програмі підготовки водіїв транспортних засобів категорії С повинен бути зарахований до стажу позивача.
Також, як вбачається зі змісту трудової книжки позивача № 1295352, останній: 17.02.2002 прийнятий тимчасово слюсарем по ремонту автомобілей 3 розряду в Дочірнє державне унітарне підприємство «9-й автобусний парк ГУП «Мосгортранс».
17.08.2022 звільнений по закінченню строку тимчасових робіт.
19.01.2003 прийнятий тимчасово слюсарем по ремонту автомобілей 3 розряду в Дочірнє державне унітарне підприємство «9-й автобусний парк ГУП «Мосгортранс».
21.07.2003 звільнений за згодою сторін.
17.09.2003 прийнятий по строковому трудовому договору слюсарем по ремонту автомобілей 3 розряду.
25.09.2003 звільнений за згодою сторін.
Таким чином, спірні періоди роботи позивача в повному обсязі підтверджуються записами в трудовій книжці.
Водночас, на думку пенсійного органу, у зв'язку із виходом рф з участі в Угоді, страховий стаж, отриманий на території рф зараховується виключно до 31.12.1991.
Так, 13.03.1992 державами-учасницями СНД підписано Угоду про гарантії прав громадян держав - учасниць СНД в галузі пенсійного забезпечення, в якій закріплено принцип територіальності, згідно з яким пенсійне забезпечення громадян держав-учасників здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають (ст. 1).
Угоду було підписано з метою взаємного визнання і виконання державами-учасницями зобов'язань «відносно непрацездатних осіб, які набули право на пенсійне забезпечення на їхній території або на території інших республік за період їх входження в СРСР і реалізують це право на території держав-учасниць Угоди». Держави-учасниці цієї Угоди, визнавши відповідальність за пенсійне забезпечення своїх громадян, взяли на себе зобов'язання щодо захисту їхніх пенсійних прав.
Згідно із статтею 3 вказаної Угоди, усі витрати, пов'язані із здійсненням пенсійного забезпечення за цією Угодою, несе держава, що надає забезпечення. Взаємні розрахунки не проводяться, якщо інше не передбачено двосторонніми угодами.
Відповідно до статті 5 вказаної Угоди така розповсюджує свою дію на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені чи будуть установлені законодавством держави-учасниць угод.
Згідно з частинами 2-3 статті 6 цієї Угоди для встановлення права на пенсію, у тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав-учасників угоди зараховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР до набрання сили вказаної угоди.
Обчислення пенсій проводиться з заробітку (доходу) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу.
Колегія суддів зазначає, що вказаного Угодою визначено стаж, який підлягає безумовному врахуванню при призначенні пенсії, і відповідно, заробіток за такий період також підлягає включенню при обчисленні пенсії.
Згідно з положеннями статті 7 вказаної Угоди, розмір пенсії переглядається відповідно до законодавства держави - учасниці Угоди за новим місцем проживання пенсіонера з дотриманням умов, передбачених пунктом 3 статті 6 цієї Угоди.
Відповідно до статті 11 вказаної Угоди необхідні для пенсійного забезпечення документи, видані у належному порядку на території держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав і держав, що входили до складу СРСР або до 1 грудня 1991 року, приймаються на території держав - учасниць Співдружності без легалізації.
Згідно із частиною 2 статті 13 вказаної Угоди пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.
З огляду на наведені вище положення, колегія суддів зазначає, що вихід РФ, та в подальшому, України, з вказаної угоди жодним чином не повинен тягнути за собою негативних наслідків для громадян України, у тому числі і для позивача, оскільки пенсійні права останніх виникли ще задовго до виходу держави-учасниці із Угоди, а відтак, страховий стаж, набутий позивачем на території РФ, не може бути неврахованим під час здійснення перерахунку пенсії саме з таких підстав.
Колегія суддів наголошує, що позивач набув трудовий стаж, звернувся за призначенням пенсії до введення воєнного стану в Україні у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.
З огляду на вказане, надані позивачем документи не можуть піддаватися сумніву та позбавляти особу права на призначення пенсії лише з тих підстав, що Україною у зв'язку з військовою агресією російської федерації припинено співробітництво.
При цьому, колегія суддів не приймає до уваги посилання апелянта на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 06.11.2023 у справі № 560/764/21, оскільки в межах вказаної справи предметом спору слугували довідки про заробітну плату для перерахунку пенсії та можливість їх врахування при здійсненні перерахунку пенсії, в той час, як в межах даної справи пенсія позивачу ще не призначена, та спір про її розмір відсутній.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про необґрунтованість відмови пенсійних органів у зарахуванні страхового стажу ОСОБА_1 періодів роботи позивача з 17.02.2002 по 17.08.2022, з 19.01.2003 по 21.07.2003, з 19.09.2003 по 25.09.2003 з наведених вище підстав.
Крім того, відповідно до трудової книжки позивача № НОМЕР_7 , ОСОБА_1 із 01.01.2004 по 05.04.2004 прийнятий на роботу водієм за трудовим договором № 18-04 від 05.01.2004 до підприємця ОСОБА_2 ;
Із 21.07.2006 по 13.10.2006 прийнятий на роботу водієм міжнародного маршруту на автобус "Парус" за трудовим договором № 2411-06 від 21.07.06;
Із 01.01.2009 по 20.05.2011 прийнятий на роботу водієм за трудовим договором № 1406-09 від 01.01.2009 до підприємця ОСОБА_4 ,
Із 20.12.2021 по 20.12.2022 прийнятий на роботу водієм автотранспортного засобу за трудовим договором № 1/21 від 20.12.2021 до ФОП ОСОБА_5 ,
Із 24.12.2022 по 22.01.2023 розпочато виплату допомоги по безробіттю.
Не зараховуючи вищевказані періоди роботи позивача до його страхового стажу, пенсійний орган посилається на відсутність інформації про сплату страхових внесків за такі періоди.
Відповідно до статті 1 Закону № 1058-IV страхові внески - це кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 24 Закону № 1058-IV, страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Частиною 2 статті 24 Закону № 1058-IV передбачено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Згідно із статтею 20 Закону № 1058-IV, страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.
Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.
Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.
Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Відповідно до статті 106 Закону № 1058-IV виконавчі органи Пенсійного фонду накладають на посадових осіб, які вчинили правопорушення, адміністративні стягнення у разі, зокрема, несплати або несвоєчасної сплати страхових внесків, у тому числі авансових платежів.
За змістом вищезазначених норм, обов'язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника.
Відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.
Колегія суддів зазначає, що фактично, внаслідок невиконання вказаними вище фізичними особами-підприємцями обов'язку по сплаті внесків до Пенсійного фонду України позивач позбавлений соціальної захищеності та пенсійного стажу за час роботи у підприємців, що є неприпустимим та таким, що суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту.
Отже, відсутність в інформаційній базі системи персоніфікованого обліку даних про сплату страхових внесків для нарахування пенсії за вказаний період не є підставою для позбавлення позивача права на перерахунок пенсії.
Колегія суддів враховує висновки Верховного Суду, викладені, зокрема, у постановах від 17.07.2019 у справі №144/669/17 та від 20.03.2019 у справі № 688/947/17, в яких останній неодноразово виснувався, що обов'язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника. Позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов'язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, не сплата страхових внесків страхувальником не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу періодів її роботи у такого підприємця.
З огляду на викладене, позбавлення позивача гарантованого Конституцією України права на пенсійне забезпечення внаслідок невиконання роботодавцем свого обов'язку по сплаті страхових внесків є неприпустимим та таким, що суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту. А відтак, період із 01.01.2004 по 05.04.2004, із 21.07.2006 по 13.10.2006, із 01.01.2009 по 20.05.2011, із 20.12.2021 по 20.12.2022 підлягав зарахуванню до страхового стажу позивача.
Відповідно до абз. частини 1 статті 24 Закону № 1058-IV період, протягом якого особа, яка підлягала загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню на випадок безробіття, отримувала допомогу по безробіттю (крім одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності) та матеріальну допомогу у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації, включається до страхового стажу. А відтак, період із 24.12.2022 по 22.01.2023, за який виплачувалася допомога по безробіттю, підлягає зарахуванню до страхового стажу ОСОБА_1 .
Враховуючи, що страховий стаж позивача, який визнається пенсійним органом становить 29 років 5 місяців 03 дні, а період навчання ОСОБА_1 у Конотопській автомобільній школі ТСО України з 15.12.1980 по 30.03.1981, періоди роботи позивача у колективному господарстві «Більшовик» Путивльського району Сумської області з 01.09.1980 по 30.04.1981, на підприємствах у російській федерації з 17.02.2002 по 17.08.2002, з 19.01.2003 по 21.07.2003, з 19.09.2003 по 25.09.2003, з 09.06.2004 по 14.12.2004, у приватних підприємців з 01.01.2004 по 05.04.2004, з 21.07.2006 по 13.10.2006, 01.01.2009 по 20.05.2011, із 20.12.2021 по 20.12.2022, та отримання допомоги по безробіттю із 24.12.2022 по 22.01.2023 підлягають зарахуванню до страхового стажу позивача та у своїй сукупності становлять 4 роки 6 місяців 21 день, позивач станом на дату первинного звернення до пенсійного органу за мав страховий стаж, який дорівнює 33 роки 11 місяців 24 дні, що давав йому право на призначення пенсії за віком.
Враховуючи встановлені судом апеляційної інстанції обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність у пенсійного органу підстав для відмови в призначенні пенсії за віком та вважає підтвердженим факт трудової зайнятості ОСОБА_1 протягом спірних періодів, що дає йому право на призначення пенсії за віком.
При цьому, слід зауважити, що з матеріалів справи вбачається, що позивач неодноразово звертався до пенсійних органів із заявою про призначення пенсії та ним за результатами отримання неодноразових відмов вживались заходи задля усунення виявлених недоліків.
Колегія суддів враховує, що відповідачі фактично дублювали підстави для відмови при цьому додаючи нові підстави для того, щоб відмовити позивачу у призначенні пенсії.
Так, в матеріалах справи наявні 10 рішень пенсійних органів мотивовані абсолютно різними підставами, що в свою чергу, розцінюється судом апеляційної інстанції, як створення штучних перешкод для отримання позивачем своєї соціальної гарантії у вигляді пенсії.
Між іншим, Європейський суд з прав людини підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах "Беєлер проти Італії" [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява 33202/96, п. 120, ECHR 2000, "Онер'їлдіз проти Туреччини" [ВП] (Oneryэldэz v. Turkey [GC]), заява 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, "Megadat.com S.r.l. проти Молдови" (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), заява 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Також, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), заява 55555/08, п. 74, від 20.05.2010, і "Тошкуце та інші проти Румунії" (Toscuta and Others v. Romania), заява 36900/03, п. 37, від 25.11.2008) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах.
З огляду на викладене, відповідачами не дотримано принципу належного урядування, оскільки рішення, прийняті за результатами розгляду заяв позивача, приймались за однакових обставин із порушенням встановленого порядку та не відповідають вимогам закону.
Колегія суддів зауважує, що спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Зазначена позиція повністю кореспондується з висновками Європейського суду з прав людини, відповідно до яких, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).
Отже, "ефективний засіб правого захисту" в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату.
Згідно з положеннями Рекомендації Комітету ОСОБА_4 Європи № R (80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом ОСОБА_4 11 березня 1980 року під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов'язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб'єкта.
На законодавчому рівні поняття "дискреційні повноваження" суб'єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку.
Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується із обраним судом першої інстанції способом захисту та зазначає, що належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача буде зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (Хмельницька обл., Хмельницький р-н, місто Хмельницький, вул. Чекірди Гната, будинок 10, код ЄДРПОУ 21318350) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 20.10.2023 про призначення з 28.03.2023 пенсії за віком, з урахуванням до страхового стажу у розмірі 29 років 5 міс. 3 дні періоду роботи з 01.09.1980 по 30.04.1981, з 13.08.1984 по 28.02.1986, з 17.02.2002 по 17.08.2002, з 19.01.2003 по 21.07.2003, з 19.09.2003 по 25.09.2003, з 01.01.2004 по 05.04.2004, з 09.06.2004 по 14.12.2004, а також з 01.09.2006 по 13.10.2006, 01.02.2011 по 28.02.2011, з 01.08.2022 по 30.11.2022, період служби згідно контракту добровольця територіальної громади від 28.01.2023 за період з 01.01.2023 по 30.09.2023, період навчання з 15.12.1980 по 25.03.1981, з прийняттям рішення за результатом розгляду поданої заяви, з урахуванням правової оцінки, наданої судом.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
За визначенням, наведеним у статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного колегія суддів, погоджується з висновками суду першої інстанції в частині задоволення позову, а тому відсутні підстави для його скасування.
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції в цій частині не спростовують.
Керуючись ч. 4 ст. 229, ч. 4 ст. 241, ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області - залишити без задоволення.
Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 14.05.2024 по справі № 480/12787/23 в частині задоволення позову - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя Т.С. Перцова
Судді В.Б. Русанова С.П. Жигилій