17 вересня 2024 р. Справа № 524/9786/23
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Бегунца А.О.,
Суддів: Мельнікової Л.В. , Курило Л.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 03.05.2024, головуючий суддя І інстанції: Л.М. Петрова, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, повний текст складено 03.05.24 по справі № 524/9786/23
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області
про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач звернувся до Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, а саме просить: визнати протиправною бездіяльність ГУ ПФУ в Полтавській області у відмові позивачу виплатити вже нараховану пенсію з 01.12.2022 по теперішній час без обмеження максимальним розміром; стягнути з держави Україна в особі ГУ ПФУ в Полтавській області та виплатити позивачу суму недоплаченої частини пенсії з урахуванням виплаченого, у розмірі 736046,16 грн за період з 01.12.2022 по 01.12.2023; зобов'язати відповідача виплатити позивачу вже нараховану пенсію у розмірі 82642,18 з 01.12.2023, з наступними виплатами та доплатами і проведенням її індексації; застосувати контроль за виконанням рішення суду (стаття 382 КАС України).
В обґрунтування позову зазначено, що позивач має статус "особа з інвалідністю" внаслідок війни ІІ групи та статус "Учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції - 1-ї категорії". Позивачу встановлена друга група інвалідності безстроково. Зазначає, що перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Полтавській області, як одержувач пенсії відповідно до постанови КМУ №1210 від 23.11.2011. 09 грудня 2021 року КМУ прийнято постанову №1307 "Про внесення змін до постанови КМУ від 23.11.2011 №1210 і від 26.09.2012 №886". Відповідно до постанови №1307 відповідач провів перерахунок пенсії позивача після якого розмір пенсії нараховано у більшому розмірі, але виплачує позивачу пенсію з обмеженням максимального розміру. 06 листопада 2023 року позивач звернувся до відповідача із заявою про виплату вже нарахованої пенсії позивачу, без обмеження максимального розміру, з урахуванням рішення Конституційного Суду України. Позивач зазначає, що відповідач інформує позивача, що відповідно до статті 2 Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08.07.2011 № 3668-VI максимальний розмір пенсії для осіб, які отримують пенсії відповідно до Закону №796, не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Позивач стверджує, що обмеження максимального розміру пенсії порушує суть конституційних гарантій взятих на себе державою щодо безумовного забезпечення соціальних стандартів викладених у Законі № 796-ХІІ.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 03.05.2024 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо відмови ОСОБА_1 у виплаті пенсії без обмеження максимальним розміром у десять прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити ОСОБА_1 з 20.03.2024 перерахунок та виплату пенсії без обмеження її максимальним розміром у десять прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням раніше виплачених сум.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з вказаним рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення норм права та невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, просить рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 03.05.2024 скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що за наслідками здійснення відповідачем перерахунку пенсії позивача з 01.03.2023 розмір її з надбавками склав 82642,18 грн, проте виплата пенсії обмежена максимальним розміром, який становить 20930 грн. Відтак, на осіб, яким пенсія перерахована відповідно до Закону №3668-VI та Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", та розмір якої перевищує максимальний розмір, встановлений цим Законом, поширюються приписи законодавства, чинні на час здійснення такого перерахунку.
Вказав, що при винесені рішення не враховані правовоі позиції Верховного Суду, викладені у постановах Верховного Суду від 21.12.2021 у справі №580/5962/20, від 02.05.2018 у справі №704/87/17, від 03.04.2018 у справі №361/4922/17, 15.05.2019 у справі №554/4191/17, від 21.11.2019 у справі №161/14321/16-а, від 10.12.2020 у справі №580/492/19, від 10.09.2021 у справі №580/5238/20, від 15.11.2023 у справі №120/6735/23, від 05.09.2023 у справі №120/1602/23.
Позивач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
Колегія суддів зазначає, що з огляду на ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, що позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Полтавській області та отримує пенсію по інвалідності відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
13 листопада 2023 року позивач звернувся до відповідача із заявою про роз'яснення на підставі якого документу проведено перерахунок пенсії та причини обмеження пенсії позивача.
Листом ГУ ПФУ в Полтавській області від 27.11.2023 позивача повідомлено, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Полтавській області як отримувач пенсії по інвалідності 2 групи згідно з Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2021 №1307 "Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року №1210 і від 26 вересня 2012 року №886" позивачу з 01 грудня 2022 року проведено перерахунок пенсії у зв'язку з індексацією пенсій особам з інвалідністю із числа учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, після якого розмір пенсії з надбавками склав 81142,18 грн. Враховуючи законодавчо встановлене обмеження пенсії максимальним розміром, розмір пенсії до виплати з 01.12.2022 становить 20930,00 грн (прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, 2093,00 грн х 10). З 01.03.2023 пенсію перераховано згідно з пунктами 1 та 10 постанови Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2023 року №168 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році", при цьому розмір пенсії з надбавками склав 82642,18 грн, розмір пенсії до виплати залишився на рівні 20930,00грн.
06 листопада 2023 року позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив у зв'язку з прийняттям Конституційним Судом України рішення про визнання неконституційними обмеження пенсії позивача по інвалідності відповідно до статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" позивач просив виплатити йому в повному обсязі пенсію без обмеження її максимального розміру.
Листом ГУ ПФУ в Полтавській області від 14.11.2023 повідомило позивача, що він перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Полтавській області як отримувач пенсії по інвалідності 2 групи згідно Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2021 №1307 "Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року №1210 і від 26 вересня 2012 року №886" позивачу з 01 грудня 2022 року проведено перерахунок пенсії в зв'язку з індексацією пенсій особам з інвалідністю із числа учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, після якого розмір пенсії з надбавками склав 81142,18 грн. Враховуючи законодавчо встановлене обмеження пенсії максимальним розміром, розмір пенсії до виплати з 01.12.2022 становить 20930,00 грн. (прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, 2093,00 грн. х 10). З 01.03.2023 пенсію перераховано згідно з пунктами 1 та 10 постанови Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2023 року №168 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році2, при цьому розмір пенсії з надбавками склав 82642,18 грн., розмір пенсії до виплати залишився на рівні 20930,00 грн.
Позивач не погоджуючись із бездіяльністю відповідача, звернувся до суду.
Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог суд першої інстанції виходив з визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо відмови ОСОБА_1 у виплаті пенсії без обмеження максимальним розміром у десять прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність та зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити ОСОБА_1 з 20.03.2024 перерахунок та виплату пенсії без обмеження її максимальним розміром у десять прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням раніше виплачених сум.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №796-ХІІ від 28.02.1991, Закон спрямований на захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розв'язання пов'язаних з нею проблем медичного і соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території; громадян, які постраждали внаслідок інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, та розв'язання пов'язаних з цим проблем медичного і соціального характеру.
Згідно зі статтею 49 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №796-ХІІ пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: державної пенсії; додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Відповідно до частини першої статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №796-ХІІ пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно із законодавством. Дружинам (чоловікам), які втратили годувальника із числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, віднесених до категорії 1, пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається незалежно від причинного зв'язку смерті з Чорнобильською катастрофою.
Як встановлено судом з матеріалів справи, позивачу з 25.04.2008 призначено пенсію по інвалідності відповідно до статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №796-ХІІ.
Відповідач в апеляційній скарзі зазначив, що норми Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08.07.2011 № 3668-VI щодо обмеження пенсії максимальним розміром є чинними та не визнані неконституційними.
Вирішуючи питання наявності правових підстав для обмеження розміру пенсійної виплати позивача десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, коелгія судді взазначає наступне.
Обмеження максимального розміру пенсії вперше були введені в дію Законом України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08.07.2011 № 3668-VI, який набрав чинності 01.10.2011.
За положеннями статті 2 Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08.07.2011 № 3668-VI максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до, зокрема, законів України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Підпунктом 6 пункту 6 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08.07.2011 №3668-VI внесено зміни до деяких законодавчих актів України зокрема, до статті 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №796-ХІІ, а саме частину третю цієї статті викладено в новій редакції, згідно з якою максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, установлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Так, згідно з частиною третьою статті 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №796-ХІІ (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.
Відтак, на осіб, яким пенсія перерахована відповідно до нормативно-правових актів, вказаних у статті 2 Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" № 3668-VІ, зокрема, Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №796-ХІІ, та розмір якої перевищує максимальний розмір, встановлений цим Законом, поширюються приписи законодавства, чинні на час здійснення такого перерахунку.
Зазначені висновки відповідають позиції Верховного Суду, викладеної у постановах від 28.02.2024 у справі № 240/20830/21, від 24.04.2024 у справі № 580/365/20.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, враховуючи висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 25 січня 2023 року у справі № 380/12268/20, у постанові від 05.09.2023 у справі №120/1602/23 зазначив, що норми пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 3668-VI є лише частиною вказаного нормативно-правового акта, не дублюються іншими актами, встановлюють межі застосування норм інституту "обмеження максимального розміру пенсії" за колом осіб в момент набуття чинності Закону №3668-VI та спрямовані на збереження соціальних прав і інтересів в сфері пенсійних відносин, реалізація яких мала місце до набуття вступу в силу даного Закону.
Разом з тим, з часу набрання чинності вказаним Законом він поширює свою дію на всю територію України і розповсюджується на всіх осіб, які отримують пенсії за законодавством України (зокрема, призначені (перераховані) відповідно до нормативно-правових актів, вказаних у статті 2 Закону №3668-VI).
Норми статті 2 Закону №3668-VI також кореспондуються з положеннями частини третьої статті 67 Закону № 796-XII.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Однак, 20.03.2024 Конституційний Суд України прийняв рішення №2-р(II)/2024, яким визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), припис статті 2 Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 8 липня 2011 року № 3668-VI зі змінами, що поширює свою дію на Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року № 796-XII зі змінами, припис першого речення частини третьої статті 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року № 796-XII зі змінами.
Відповідно до пункту 2 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 20.03.2024 №2-р(II)/2024 припис статті 2 Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 8 липня 2011 року № 3668-VI зі змінами, що поширює свою дію на Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року № 796-XII зі змінами, припис першого речення частини третьої статті 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року № 796-XII зі змінами, визнані неконституційними, утрачають чинність із дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Згідно з частиною другою статті 152 Конституції України, закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Отже, з 20.03.2024 - з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 20.03.2024 №2-р(II)/2024 стаття 67 Закону №796-XII не містить норм про обмеження пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, також припис статті 2 Закону №3668-VI зі змінами, що поширює свою дію на Закон №796-XII,зі змінами, визнано неконституційними.
З урахуванням вище наведеного колегія суддів зазначає, що з 01.12.2022 по 19.03.2024 включно припис статті 2 Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" №3668-VI, що поширює свою дію на Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №796-XII, та припис першого речення частини третьої статті 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №796-XII, які встановлювали обмеження пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, були чинними, а тому підлягали обов'язковому застосуванню.
Відтак відповідач у вказаний період по 19.03.2024 правомірно керувався положеннями вказаних законів, обмежуючи розмір пенсійної виплати позивача десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність.
Натомість з 20.03.2024 відповідач не має правових підстав обмежувати пенсію позивача максимальним розміром десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, оскільки рішенням Конституційного Суду України від 20.03.2024 №2-р(II)/2024 визнано неконституційними припис статті 2 Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" №3668-VI зі змінами, що поширює свою дію на Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №796-XII зі змінами, припис першого речення частини третьої статті 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №796-XII.
Також безпідставним є посилання позивача на рішення Конституційного Суду України від 13.09.2023 №7-р(І)2023, оскільки вказаним рішенням визнано таким, що відповідає Конституції України (є конституційним), положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у частині, за якою норми і положення статті 50 Закону №796-XII зі змінами застосовуються у порядку та розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування та визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у частині, за якою норми і положення статті 54 Закону №796-XII зі змінами застосовуються у порядку та розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування. Тобто, вказане рішення Конституційного Суду України від 13.09.2023 №7-р(І)2023 не стосується положень Закону №3668-VI та Закону №796-XII в частині обмеження пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність.
З огляду на викладене вище, колегія суддів зазначає, що обмежуючи у період з 01.12.2022 по 19.03.2024 розмір пенсійної виплати позивача десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, відповідач діяв правомірно, протиправності у його діях не вбачається.
Однак, як встановлено вище, з 20.03.2024 - відповідач не має правових підстав обмежувати пенсію позивача максимальним розміром десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, з огляду на рішення Конституційного Суду України від 20.03.2024 №2-р(II)/2024.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що для повного захисту прав, свобод та інтересів позивача, слід зобов'язати відповідача здійснити з 20.03.2024 перерахунок та виплату пенсії позивачу без обмеження її максимальним розміром у десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням раніше виплачених сум.
Стосовно доводів апелянта про неврахування судом першої інтсанцїі висновків Верховного Суду викладених у постановах від 21.12.2021 у справі №580/5962/20, від 02.05.2018 у справі №704/87/17, від 03.04.2018 у справі №361/4922/17, 15.05.2019 у справі №554/4191/17, від 21.11.2019 у справі №161/14321/16-а, від 10.12.2020 у справі №580/492/19, від 10.09.2021 у справі №580/5238/20, від 15.11.2023 у справі №120/6735/23, від 05.09.2023 у справі №120/1602/23, колегія суддів вважає такі безпідставними, оскільки вони стосуються періоду коли норма про обмеження пенсії максимальним розміром була чинною. Наразі визнано неконституційним припис статті 2 Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" №3668-VI зі змінами, що поширює свою дію на Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №796-XII зі змінами, припис першого речення частини третьої статті 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №796-XII, з огляду на рішення Конституційного Суду України від 20.03.2024 №2-р(II)/2024.
Отже, враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку, про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Колегія суддів, переглянувши рішення суду першої інстанції, дійшла висновку, що при прийнятті рішення, суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального права.
Наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
Згідно із ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області - залишити без задоволення.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 03.05.2024 по справі № 524/9786/23 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя А.О. Бегунц
Судді Л.В. Мельнікова Л.В. Курило