ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"17" вересня 2024 р. справа № 300/8151/23
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Боброва Ю.О., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (далі - відповідач) про зобов'язання нарахувати та виплатити пенсію з 01.07.2021 по 31.05.2022 з урахуванням щомісячної доплату до пенсії в розмірі 2000,00 грн., згідно постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 №713 “Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб», без обмеження її максимальним розміром; зобов'язання зняти обмеження у розмірі виплати пенсії з 01.01.2018 за кожний раз, коли змінювався прожитковий мінімум для непрацездатних осіб; визнання протиправними дії щодо нарахування та виплати разової грошової допомоги до Дня Незалежності України у 2023 році у меншому розмірі; зобов'язання здійснити перерахунок та виплату недоплаченої разової грошової допомоги до Дня Незалежності України у 2023 році у розмірі семи мінімальних пенсій за віком, із урахуванням виплачених сум.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Ухвалою суду від 05.12.2023 позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - роз'єднано.
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про зобов'язання нарахувати та виплатити пенсію з 01.07.2021 по 31.05.2022 з урахуванням щомісячної доплату до пенсії в розмірі 2000,00 грн., згідно постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 №713 “Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб», без обмеження її максимальним розміром; зобов'язання зняти обмеження у розмірі виплати пенсії з 01.01.2018 за кожний раз коли змінювався прожитковий мінімум для непрацездатних осіб - судом вирішено розглядати в межах провадження адміністративної справи № 300/8151/23.
Виділено в самостійне провадження позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправними дії щодо нарахування та виплати разової грошової допомоги до Дня Незалежності України у 2023 році у меншому ніж встановлено законом розмірі та зобов'язання здійснити перерахунок та виплату недоплаченої разової грошової допомоги до Дня Незалежності України у 2023 році у розмірі семи мінімальних пенсій за віком, із урахуванням виплачених сум.
Позовні вимоги мотивовані тим, що на виконання судового рішення пенсійним органом проведено перерахунок пенсії, однак протиправно здійснено обмеження пенсії максимальним розміром, що призвело до зменшення її розміру. Зазначає про безпідставне обмеження пенсії максимальним розміром з тих підстав, що рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 за №7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) обмеження максимального розміру пенсії, встановленого частиною 7 статті 43 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Також вказав, що рішеннями Конституційного Суду України від 12.10.2022 за №7-р(II)/2022 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення про обмеження пенсії максимальним розміром згідно приписів частини 2 статті Закону України “Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» за № 3668-VI. Також вказав неправомірне обмеження у розмірі виплати пенсії з 01.01.2018 за кожний раз коли змінювався прожитковий мінімум для непрацездатних осіб. Просив позов задовольнити повністю.
Представниця відповідача скористалась правом на подання відзиву на позовну заяву. Проти заявлених позовних вимог заперечила з підстав, наведених у відзиві, який міститься в матеріалах справи. Просила суд у задоволенні позову відмовити, з урахуванням тієї обставини, що на виконання судового рішення №300/1144/23 позивачу здійснено виплату з 01.06.2022 щомісячної доплату до пенсії в розмірі 2000,00 грн., згідно постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 №713 “Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб», проте щодо виплати пенсії без обмеження максимальним розміром зобов'язань не покладалось. У період з 01.07.2021 по 31.05.2022 позивачу була встановлена вказана доплата. Також зазначила, що на позивача поширюються приписи частини 7 статті 43 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та частини 2 статті Закону України Закону України “Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» за №3668-VI, якими встановлено обмеження пенсії максимальним розміром та, які неконституційними не визнавалися. Окрім цього, на думку Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, позивачем пропущений шестимісячний строк звернення до суду з даним позовом.
Розглянувши матеріали адміністративної справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), у відповідності до вимог статті 263 КАС України, дослідивши наявні в матеріалах адміністративної справи письмові докази та заперечення проти них, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, судом установлено наступне.
Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області та отримує пенсію по інвалідності відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-ХІІ.
Відповідно до протоколів за пенсійною справою, позивачу у період з 01.07.2021 по 31.05.2022 виплачувалася щомісячна доплата до пенсії в розмірі 2000,00 грн., згідно постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 №713 “Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб» (а.с. 10-11).
Вказане також підтверджується рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 28.04.2023 року у справі №300/1144/23, яким зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 з 01.06.2022 щомісячну доплату відповідно до постанови Кабінету Міністрів України “Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб» від 14.07.2021 №713 у розмірі 2000 гривень.
Відтак згідно протоколу від 01.08.2021 розмір пенсії з 01.07.2021 максимальним розміром, станом на момент виплати, обмежено не було.
Також, судом встановлено, що рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18.02.2022 року у справі №300/386/22, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області провести перерахунок основного розміру пенсії ОСОБА_1 з 01.04.2019, відповідно до довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 04.10.2021 №9/1/3898 про розмір грошового забезпечення станом на 05.03.2019, встановленого за відповідною (аналогічною) посадою, яку позивач обіймав на день звільнення зі служби, з урахуванням окладу за посадою, окладу за військовим званням, відсоткової надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, премії, - у розмірах станом на 05.03.2019 та виплату пенсії з урахуванням раніше виплачених сум.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 06.10.2022 року у справі №300/2037/22 зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити з 01.04.2019 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 без обмеження пенсії максимальним розміром - десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням раніше проведених виплат.
На виконання вказаних судових рішень відповідачем проведено відповідні перерахунки пенсії позивачу.
Надалі відповідачем також проводилися перерахунки пенсії на виконання судових рішень (а.с. 25-27).
Позивач вважаючи протиправними дії відповідача щодо обмеження пенсії максимальним розміром з 01.07.2021 по 31.05.2022 з урахуванням щомісячної доплату до пенсії в розмірі 2000,00 грн., згідно постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 №713 “Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб» та з 01.01.2018 за кожний раз коли змінювався прожитковий мінімум для непрацездатних осіб, та такими, що порушують його право на належне пенсійне забезпечення, звернувся до суду з метою захисту своїх прав.
Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.
Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Право на соціальний захист належить до основоположних прав і свобод, які гарантуються державою і, за жодних умов не можуть бути скасовані, а їх обмеження не допускається, крім випадків, передбачених Конституцією України(статті 22 та 64).
Згідно із положеннями частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтями 129 та 129-1 Конституції України, однією із основних засад судочинства є обов'язковість судових рішень. Суд ухвалює рішення іменем України, яке є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Частинами 2, 3 статті 14 КАС України передбачено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Судом встановлено, що відповідачем на виконання судового рішення від 06.10.2022 року у справі №300/2037/22, позивачу здійснено перерахунок та виплату пенсії з 01.04.2019 без обмеження її максимальним розміром.
Згідно наданих відповідачем пояснень у відзиві на позовну заяву та відмові, зазначено, що виплата проведена у межах максимального розміру пенсії, визначеного законом, а саме частини 7 статті 43 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Суд наголошує, що у даному випадку висновки суду у справі від 06.10.2022 року у справі №300/2037/22 щодо виплати пенсії без обмеження максимальним розміром є обов'язковими для відповідача не лише в межах цієї справи, але і під час виникнення/існування інших правовідносин, які пов'язані з пенсійним забезпеченням позивача.
Зважаючи на це, у відповідача відсутнє право повторного застосуванням обмеження максимальним розміром, тобто знову вчиняти ті ж самі дії, які вже були визнані судом протиправними, умисно ігноруючи рішення суду, які набрали законної сили.
Суд зауважує, що в справі №300/2037/22 зазначено дату, з якої здійснюється перерахунок та виплата пенсії без обмеження максимальним розміром (з 01.04.2019), однак в ній не встановлена будь-яка кінцева або гранична дата. Це означає, що відповідач зобов'язаний виплачувати позивачу пенсію без обмеження максимальним розміром, незалежно від підстав здійснення перерахунку, до зміни правового регулювання таких правовідносин.
Суд наголошує на тому, що право позивача на обчислення його пенсії без застосування обмеження максимальним розміром вже захищене судовими рішеннями, а тому з аналогічних підстав пенсія позивача не може бути обмежена максимальним розміром.
Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 6 липня 1999 року №8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20 березня 2002 року №5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).
У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення (Рішення № 5-рп/2002).
Зважаючи на це, відповідач повинен при кожному наступному перерахунку пенсії позивача проводити перерахунок без її обмеження максимальним розміром, як це встановлено вищенаведеному рішенні суду. Окрім цього, позивач позбавлений права без будь-яких на те правових підстав самостійно проводити перерахунок пенсії, встановлюючи обмеження.
Більше того суд зазначає, що рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частини 7 статті 43 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» №2262-XII від 09.04.1992, згідно з якими максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 грн.
Як встановлено судом та не заперечується відповідачем, рішенням Конституційного Суду України від 12.10.2022 за №7-р(II)/2022 визнати такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), приписи статті 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи“ від 8 липня 2011 року №3668-VI зі змінами, що поширюють свою дію на Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб“ від 9 квітня 1992 року № 2262-XII, в тім, що вони не забезпечують соціальних гарантій високого рівня, які випливають зі спеціального юридичного статусу громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також осіб, що збройно захищають суверенітет, територіальну цілісність та недоторканність України під час агресії Російської Федерації проти України, розпочатої в лютому 2014 року.
Таким чином, обмеження пенсії максимальним розміром не поширюється в цілому на осіб, яким пенсія виплачується відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб“ від 9 квітня 1992 року №2262-XII.
Відтак, і твердження представника відповідача про те, що приписи частини 7 статті 43 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та частини 2 статті Закону України Закону України “Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» за №3668-VI, неконституційними не визнавалися є абсолютно безпідставним.
Отже, посилання представника відповідача на те, що відповідно до вказаного рішення Конституційного Суду України пенсії підлягають виплаті без обмеження максимальним розміром виключно особам, які перебувають на службі у ЗСУ чи збройно захищав суверенітет, територіальну цілісність та недоторканність України під час агресії Російської Федерації проти України, розпочатої в лютому 2014 року, а тому на позивача поширюються норми Закону України “Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» за №3668-VI, є безпідставними.
Безпідставними є твердження відповідача про те, що пенсія позивача після перерахунку обмежується максимальним розміром, а судовими рішеннями на пенсійний орган не покладено зобов'язань щодо здійснення перерахунку пенсії без обмеження її максимальним розміром з урахуванням проведеної індексації, оскільки будь-яких норм, які б містили приписи щодо обмеження пенсії позивача максимальним розміром, чинне законодавство не містить та відповідачем таких норм, не наведено.
Відтак, жодних визначених законом обмежень пенсії максимальним розміром, немає.
Відповідно до наявним матеріалів справи судом встановлено, що позивачу проведені численні перерахунки пенсії на виконання судових рішення та на відповідно до приписів чинного законодавства.
Згідно розрахунку на доплату (виплату, утримання) пенсії за пенсійною справою позивача від 05.12.2023 у період з 01.01.2018 по 31.03.2019 пенсію позивача не було обмежено максимальним розміром. Вказане також підтверджується протоколами за пенсійною справою від 01.01.2018 та від 01.01.2019 (а.с. 64-66).
Доказів обмеження пенсії за вказаний період позивачем чи його представником, відповідачем суду не надано.
Як вже зазначено судом, рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 06.10.2022 року у справі №300/2037/22 зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити з 01.04.2019 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 без обмеження пенсії максимальним розміром - десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням раніше проведених виплат.
Проте відповідно до протоколів за пенсійною справою від 01.01.2020, 01.06.2022, 01.09.2023, 17.01.2024 пенсію позивача з 01.01.2020 повторно обмежено максимальним розміром, а тому з цієї дати слід здійснити перерахунок (а.с. 67-71, 77).
З урахуванням викладеного, обмеження пенсії позивача максимальним розміром з 01.01.2020 року є протиправним.
Також судом встановлено, що у період з 01.07.2021 по 31.05.2022 була встановлена щомісячна доплата до пенсії в розмірі 2000,00 грн., згідно постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 №713 “Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб». Доказів відсутності нарахування вказаної доплати за спірний період суду не надано.
Таким чином з огляду на вищенаведене відсутня необхідність встановлення дат коли змінювався прожитковий мінімум та обмежувався розмір пенсії, як про це просить позивач, оскільки судом зазначено дату з якої протиправно обмежено пенсію максимальним розміром та, відповідно, з якої необхідно проводити перерахунок пенсії без обмеження максимальним розміром.
Отже, суд вважає, що належним способом захисту порушеного права позивача є зобов'язання відповідача провести перерахунок та виплату позивачу пенсії з 01.01.2020 без обмеження її максимальним розміром, з урахуванням проведених виплат.
Суд також не погоджується із доводами представника відповідача щодо пропущеного позивачем шестимісячного строку звернення до суду, та зазначає, що відповідно до частини 3 статті 51 Закону №2262-ХІІ, перерахунок пенсій у зв'язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.
Аналіз даної статті дає підстави дійти до висновку, що, за загальним правилом, не існує строкового обмеження стосовно виплати пенсії у визначеному законодавством розмірі за минулий час, яку особа не отримувала з вини відповідного суб'єкта владних повноважень.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 25.05.2016 у справі №164/1904/14-ц, у постановах Верховного Суду від 30.10.2018 у справі №493/1867/17, від 19.03.2019 у справі №806/1952/18.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість заявлених позовних вимог, тому позов підлягає задоволенню частково.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо застосування з 01.01.2020 ОСОБА_1 обмеження пенсії максимальним розміром.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити з 01.01.2020 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 без обмеження її максимальним розміром, з урахуванням проведених виплат.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Відповідно до статей 295, 297 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Згідно статті 255 КАС України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ;
відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, код в ЄДРПОУ - 20551088, вул. Січових Стрільців, буд. 15, м. Івано-Франківськ, 76018.
Суддя /підпис/ Бобров Ю.О.