ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"17" вересня 2024 р. справа № 300/2168/24
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Остап?юка С.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії, -
25.03.2024 ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася в суд з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (далі - відповідач) про визнання протиправними дії та зобов'язання здійснити з 09.04.2022 перерахунок та виплату пенсії із врахуванням в подвійному розмірі стажу роботи з 01.01.2004 до 03.05.2022.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 01.04.2024 відкрито провадження у справі, а розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження відповідно до статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України.
Позивач заявлені позовні вимоги щодо предмету спору обґрунтовує тим, що з 09.04.2022 їй призначено пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Відповідач протиправно відмовив у зарахуванні в подвійному розмірі згідно з статтею 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» період її роботи з 01.01.2004 до 03.05.2022 на посадах завідувачки бактеріологічною лабораторією та лікаря-бактеріолога, у зв'язку з чим звернулася до суду з даним адміністративним позовом.
Відповідач направив суду відзив на позовну заяву із викладом заперечень щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову, з якими не погоджуються, із посиланням на відповідні норми права та твердження. Просив в задоволенні позову відмовити з тих підстав, що період роботи з 01.01.2004 до 03.05.2022 не може бути враховано до страхового стажу на пільгових умовах в подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Суд, розглянувши відповідно до вимог статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, встановив наступне.
ОСОБА_1 з 09.04.2022 призначено пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
При призначенні позивачу пенсії відповідач не зарахував періоди її роботи на посадах завідувачки бактеріологічною лабораторією та лікаря-бактеріолога до стажу роботи у подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30.12.2022 у справі за № 300/4151/22, яке набрало законної сили 24.04.2023, визнано протиправним та скасовано рішення №092850014524 від 19.07.2022 відділу призначення пенсій управління пенсійного забезпечення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про відмову ОСОБА_1 в перерахунку пенсії з врахуванням стажу роботи з 01.02.1989 по 24.01.1991 на посаді лікаря-бактеріолога Калуської центральної районної лікарні та з 24.01.1991 по 01.01.2004 на посаді завідувачки бактеріологічною лабораторією поліклінічного відділу Калуського територіально-медичного об'єднання, в подвійному розмірі. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити з 09.04.2022 перерахунок та виплату призначеної ОСОБА_1 пенсії із врахуванням у подвійному розмірі стажу її роботи з 01.02.1989 по 24.01.1991 на посаді лікаря-бактеріолога Калуської центральної районної лікарні та з 24.01.1991 по 01.01.2004 на посаді завідувачки бактеріологічною лабораторією поліклінічного відділу Калуського територіально-медичного об'єднання.
На виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30.12.2022 у справі за № 300/4151/22 відповідач здійснив перерахунок пенсії позивача та зарахував до її стажу у подвійному розмірі стаж роботи з 01.02.1989 до 31.12.2003.
На звернення позивача про зарахування до її стажу в подвійному розмірі згідно з статтею 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» періоди її роботи з 01.01.2004 до 03.05.2022 на посадах завідувачки бактеріологічною лабораторією та лікаря-бактеріолога, відповідач відмовив, у зв'язку з чим позивач звернулася до суду з даним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку даним правовідносинам та досліджуючи наявність правових підстав для зарахування відповідно до статті 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення" в подвійному розмірі періоду роботи позивача з 01.01.2004 до 03.05.2022 на посадах завідувачки бактеріологічною лабораторією та лікаря-бактеріолога, суд зазначає наступне.
Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.
Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно з пунктом 1 Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України за № 637 від 12.08.1993 основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до пункту 3 даного Порядку за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Наказом Міністерства праці України за №58 від 29.07.1993 затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників.
Відповідно до пункту 1.1 «Загальні положення» Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
З аналізу вказаних норм, суд зазначає, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності відповідних записів у трудовій книжці стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, архівними установами. У випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються довідки підприємств, установ, організацій, виписки із наказів, особові рахунки та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про трудові книжки працівників» за №301 від 27.04.1993 відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, а тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, а отже, й не може впливати на її особисті права.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 09.08.2019 у справі № 654/890/17, який відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України застосував суд в даній адміністративній справі.
Згідно записів копії трудової книжки серії НОМЕР_1 та довідки Комунального некомерційного підприємства «Калуська міська лікарня Калуської міської ради» за № 157 від 03.05.2022 позивач працювала та обіймала посади: лікаря-бактеріолога бактеріологічної лабораторії з 01.02.1989 до 24.01.1991; завідувача бактеріологічною лабораторією з 24.01.1991 до 01.09.1999; завідувача бактеріологічною лабораторією поліклінічного відділення Калуського ТМО з 01.05.1999 до 01.02.2005; завідувача бактеріологічною лабораторією районної лікарні Калуської районної ради з 01.02.2005 до 01.09.2005; завідувача бактеріологічною лабораторією центральної районної поліклініки Калуської ЦРЛ з 01.09.2005 до 01.06.2006; лікаря-бактеріолога клініко-діагностичної лабораторії центральної районної поліклініки Калуської ЦРЛ з 01.06.2006 до 02.01.2008; лікаря-бактеріолога бактеріологічного відділу клініко-діагностичної лабораторії центральної районної поліклініки Калуської ЦРЛ з 02.01.2008 до 01.01.2009; лікаря-бактеріолога бактеріологічного відділу клініко-діагностичної лабораторії діагностичного відділення комунального закладу «Районна лікарня Калуської районної ради» з 01.01.2009 до 01.01.2011; лікаря-бактеріолога бактеріологічного відділу клініко-діагностичної лабораторії діагностичного відділення центральної районної поліклініки Калуської ЦРЛ з 01.01.2011 до 01.01.2012; лікаря-бактеріолога бактеріологічного відділу клініко-діагностичної лабораторії комунального закладу «Районна лікарня Калуської районної ради» з 01.01.2012 до 03.05.2022.
28.10.2019 комунальний заклад «Районна лікарня Калуської районної ради» реорганізовано шляхом перетворення в КНП «Районна лікарня Калуської районної ради». 24.02.2021 Комунальне некомерційне підприємство «Районна лікарня Калуської районної ради» перейменовано в Комунальне некомерційне підприємство «Калуська міська лікарня Калуської міської ради».
Відповідно до довідки Комунального некомерційного підприємства «Калуська міська лікарня Калуської міської ради» за № 157 від 03.05.2022 посада лікаря-бактеріолога відноситься до посад, що дає право на підвищення посадового окладу за шкідливі та важкі умови праці у зв'язку з проведеннями досліджень з живим збудником небезпечних інфекційних захворювань, з вірусами, які викликають ці захворювання п. 2.19 Додатку 3, в використанням хімічних речовин, віднесених до алергенів згідно Додатку 7 та п.2.4.5 Наказу Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства охорони здоров'я від 5 жовтня 2005 року №308/519 “Про впорядкування умов оплати праці працівників закладів охорони здоров'я та установ соціального захисту населення» до цього наказу. Відповідно до наказу МОЗ України від 19.07.1995 року “Про затвердження Переліку особливо небезпечних, небезпечних інфекційних та паразитарних хвороб людини і носійства збудників цих хвороб», розробленого на виконання статті 28 Закону України “Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення» холера, черевний тиф та паратифи, дизентерія, ієреініози, дифтерія, менінгіт, кашлюк відносяться до небезпечних інфекційних хвороб. Бактеріологічний відділ клініко-діагностичної лабораторії виконує вище зазначені дослідження з живим збудником небезпечних інфекційних захворювань, що згідно з наказом МОЗ України відносяться до особливо небезпечних, небезпечних інфекційних та паразитарних хвороб людини і носійства збудників цих хвороб, тому робота в даному відділу прирівнюється до роботи в інфекційних закладах (відділеннях) і зараховується до стажу в подвійному розмірі згідно статті 60 Закону України “Про пенсійне забезпечення».
Згідно із пунктом 1 частини 1 статті 1 Закон України «Про захист населення від інфекційних хвороб» від 06.04.2000 №1645-III, інфекційні хвороби - розлади здоров'я людей, що викликаються живими збудниками (вірусами, бактеріями, рикетсіями, найпростішими, грибками, гельмінтами, кліщами, іншими патогенними паразитами), продуктами їх життєдіяльності (токсинами), патогенними білками (пріонами), передаються від заражених осіб здоровим і схильні до масового поширення.
Згідно з статтею 7 Закон України «Про захист населення від інфекційних хвороб» лікування хворих на інфекційні хвороби може проводитися в акредитованих у встановленому законодавством порядку державних і комунальних спеціалізованих закладах (відділеннях) охорони здоров'я та клініках наукових установ, а також в акредитованих закладах охорони здоров'я, заснованих у встановленому законодавством порядку на приватній формі власності. У разі якщо перебіг інфекційної хвороби легкий, а епідемічна ситуація в осередку інфекційної хвороби благополучна, лікування такого хворого під систематичним медичним наглядом може здійснюватися амбулаторно, крім випадків, передбачених статтями 22, 27 і 31 цього Закону.
Лікуванням хворих на інфекційні хвороби можуть займатися особи, які мають медичну освіту та відповідають кваліфікаційним вимогам, установленим центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я, у тому числі особи, які в установленому порядку займаються приватною медичною практикою.
Із роз'яснень Міністерства охорони здоров'я України №05.03-18-54/973 від 27.01.2010 року слідує, що інфекційний заклад (відділення) - це заклад (відділення), де надають медичну допомогу хворим на інфекційні хвороби (тобто інфекційна лікарня або інфекційне відділення, протитуберкульозний заклад або відділення тощо) або працюють з матеріалом, який містить або потенційно інфікований збудниками інфекційних хвороб (тобто бактеріологічна лабораторія).
Відповідно до наказу Міністерства охорони здоров'я України від 19.07.1995 "Про затвердження Переліку особливо небезпечних, небезпечних інфекційних та паразитарних хвороб людини і носійства збудників цих хвороб", розробленого на виконання статті 28 Закону України "Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення" холера, черевний тиф та паратифи, дизентерія, ієрсініози, дифтерія, менінгіт, кашлюк відносяться до небезпечних інфекційних хвороб.
Бактеріологічний відділ клініко-діагностичної лабораторії виконує вище зазначені дослідження з живим збудником небезпечних інфекційних захворювань що згідно з наказом МОЗ України відносяться до особливо небезпечних, небезпечних інфекційних та паразитарних хвороб людини і носійства збудників цих хвороб, тому робота в даному відділу прирівнюється до роботи в інфекційних закладах (відділеннях) і зараховується до стажу в подвійному розмірі згідно статті 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Таким чином, трудовою книжкою серії НОМЕР_1 та довідкою Комунального некомерційного підприємства «Калуська міська лікарня Калуської міської ради» за № 157 від 03.05.2022 підтверджено, що позивач працювала на посадах завідувачки бактеріологічною лабораторією та лікаря-бактеріолога, робота в яких прирівнюється до роботи в інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров'я і зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.
Суд зазначає, що 01 січня 2004 року набрав чинності Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», який розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Згідно з частиною четвертою статті 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 1 січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років.
Крім того, за правилами пункту 16 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Відповідно до статті 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення" робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров'я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров'я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров'я, а також у закладах з надання психіатричної допомоги зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.
В даних правовідносинах суд встановив, що протягом спірного періоду позивач працювала у інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров'я.
За правилами статті 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та в силу приписів пункту 16 Розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" період роботи у інфекційному закладі охорони здоров'я підлягає зарахуванню до стажу роботи на пільгових умовах у подвійному розмірі.
Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 27 квітня 2023 року у справі №160/14078/22. Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постановах від 04 грудня 2019 року у справі № 689/872/17 та від 20 квітня 2022 року у справі № 214/3705/17, у яких суд залишив без змін рішення судів першої та апеляційної інстанцій, якими зобов'язано відповідачів зарахувати до страхового стажу в подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення" періоди роботи позивачів в інфекційних закладах після 01 січня 2004 року, тобто після дати набрання чинності Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Більше того, відповідно до правових висновків Верховного Суду, викладених в постанові 22.12.2021 у справі №688/2916/17, колегія суддів погодилася з висновком судів попередніх інстанцій, що стаж роботи позивача на посаді лікаря-бактеріолога в інфекційному відділенні закладу охорони здоров'я має зараховуватися до спеціального стажу в подвійному розмірі, як це передбачено статтею 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення", оскільки протягом зазначеного періоду така особа працювала з особливо небезпечними та небезпечними інфекціями.
Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Суд зазначає, що редакція статті 60 Закону №1788-XII є чинною на теперішній час, а стаття 24 Закону №1058-IV не скасовує статтю 60 Закону №1788-XII та не зупиняє її дію.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 04 грудня 2019 року, у справі №689/872/17 та від 27 лютого 2020 року, у справі №462/1713/17.
У постанові від 03.11.2021 у справі №360/3611/20, Велика Палата Верховного Суду, визначаючи співвідношення між Законом №1058 та Законом №1788 вказала, що Конституція України не передбачає можливості надання певному закону вищої юридичної сили щодо інших законів, або можливості передбачити законом заборону законодавцю приймати інші закони, що регулюють однопредметні відносини. Крім того, Закон №1788 був прийнятий раніше за Закон №1058.
Окрім того, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що якби законодавець мав намір обмежити сферу застосування Закону України «Про пенсійне забезпечення», то він мав би виключити із Закону України «Про пенсійне забезпечення» усі інші положення, чого зроблено не було.
Враховуючи встановлені обставини справи та оскільки на момент призначення позивачу пенсії період роботи з 01.01.2004 до 03.05.2022 підлягав зарахуванню до стажу позивача в подвійному розмірі, то суд приходить до висновку про наявність порушення прав позивача з боку відповідача щодо не зарахування на момент призначення пенсії періодів роботи позивача в інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров'я на посадах завідувачки бактеріологічною лабораторією та лікаря-бактеріолога з 01.01.2004 до 03.05.2022 в подвійному розмірі.
При цьому, суд зазначає, що періоди перебування особи у відпустках без збереження заробітної та по догляду за дитиною зараховується до спеціального стажу роботи, проте в одинарному розмірі.
Такий висновок суду відповідає висновками Верховного Суду, викладених у справах № 314/404/17, № 349/422/16-а, який відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України застосував суд в даній адміністративній справі.
Відповідно до частин першої та другої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Європейський Суд з прав людини в своєму рішенні "Великода проти України" від 03 червня 2014 року зазначив, що законодавчі норми можуть змінюватися, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.
При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.
Таким чином, застосовуючи механізм захисту порушеного права та його ефективного відновлення, керуючись повноваженнями, наданими частиною 2 статті 9, частинами 2, 3 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, з врахуванням змісту заявлених вимог, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню, а належним способом захисту відновлення порушених прав позивача є зобов'язання відповідача здійснити з 09.04.2024 перерахунок та виплату позивачу пенсії із зарахуванням, при розрахунку розміру пенсії, відповідно до статті 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до її страхового стажу період роботи в інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров'я на посадах завідувачки бактеріологічною лабораторією та лікаря-бактеріолога з 01.01.2004 до 03.05.2022 в подвійному розмірі.
Решта доводів відповідача на спірні правовідносини не впливають та висновків суду по суті спору не змінюють.
За таких обставин, суд вважає адміністративний позов позивача обґрунтованим, а позовні вимоги підлягають до задоволення повністю.
Стаття 132 Кодексу адміністративного судочинства України визначає види судових витрат.
Відповідно до частини 1 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 132 даного Кодексу до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з частиною 1 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Відповідно частини 2 статті 134 даного Кодексу за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Згідно з пунктом 1 частини 3 зазначеної статті Кодексу адміністративного судочинства України для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Відповідно до частини 4 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Частина 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Документально підтвердженими судовими витратами в даній справі є витрати позивача на сплату судового збору в розмірі 1 211, 20 гривень, згідно з квитанцією № 0.0.3550475234.1 від 25.03.2024.
Доказів про сплату заявлених в позовній заяви витрати, пов'язаних з розглядом справи (на професійну правничу допомогу) в розмірі 3 000 гривень згідно ордеру на надання правничої (правової) допомоги серії АТ № 1030056, виданого адвокатом Гавриленком Віктором Григоровичем, на момент розгляду даної адміністративної справ позивач суду не надала.
Як наслідок, враховуючи, що позов підлягає задоволенню повністю, то на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягають стягненню сплачений судовий збір в розмірі 1 211, 20 гривень.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо не зарахування на момент призначення ОСОБА_1 пенсії періодів роботи в інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров'я на посадах завідувачки бактеріологічною лабораторією та лікаря-бактеріолога з 01.01.2004 до 03.05.2022 в подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (індекс 76018, вулиця Січових Стрільців, будинок 15, місто Івано-Франківськ, код ЄДРПОУ 20551088) здійснити з 09.04.2022 ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) перерахунок та виплату пенсії із зарахуванням до страхового стажу періоду роботи в інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров'я на посадах завідувачки бактеріологічною лабораторією та лікаря-бактеріолога з 01.01.2004 до 03.05.2022 в подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (індекс 76018, вулиця Січових Стрільців, будинок 15, місто Івано-Франківськ, код ЄДРПОУ 20551088) сплачений судовий збір в розмірі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статтей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя /підпис/ Остап'юк С.В.
Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду.
Рішення не набрало законної сили.
Суддя Остап'юк С.В.
« 13» вересня 2024 року.
М.П.