ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"17" вересня 2024 р. справа № 300/8870/23
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
судді Біньковської Н.В.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення дій,-
ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Боровик І.В., звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, відповідно до змісту якого просить: визнати протиправним рішення щодо відмови в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2; зобов'язати зарахувати до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах та у пільгових розмірах відповідно до положень пункту «б» частини 1 статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», періоди роботи з 01.10.1987 по 08.11.2001 включно на посаді «відкатник-вакуумник»; зобов'язати врахувати до страхового стажу періоди роботи з 2000 по 2002 роки; зобов'язати призначити пенсію за віком на пільгових умовах і в пільгових розмірах за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 №1173, та відповідно до положень пункту «б» частини 1 статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що пенсійним органом протиправно відмовлено у зарахуванні до страхового стажу позивача періоди роботи з 01.10.1987 по 08.11.2001 та з 2000 по 2002. Позивач стверджує, що згідно відомостей трудової книжки серії НОМЕР_1 працювала на виробничому об'єднанні «Завод Арсенал» у період з 01.10.1987 по 08.11.2001 на посаді відкатник-вакуумник, а з 08.11.2001 по 01.03.2004 гравером у підрозділі «БМТ Арсенал», що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах. Просить позов задовольнити.
Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області скористалося правом подання відзиву на позов та просить у задоволенні позову відмовити. Зазначає, що страховий стаж позивача становить 30 років 4 місяці 28 днів, стаж роботи за Списком №2 відсутній, що не дає підстав для призначення пенсії. Трудова книжка позивача не містить відповідних записів про характер і час виконуваної роботи, розділ, підрозділ, пункт, найменування Списків або їх номери, до якого включається цей період роботи, тощо, в ній не зазначено про зайнятість повний робочий день на роботах зі шкідливими і важкими умовами праці. Позивачем не надано жодної довідки, яка підтвердила б наявність у позивача стажу роботи на пільгових умовах. Позивачем не наведено та не підтверджено жодними доказами неможливість отримання та надання нею до пенсійного органу довідку про підтвердження пільгового стажу роботи, враховуючи, що підприємство на якому вона працювала знаходиться в м. Києві, перебуває в стані припинення, але не ліквідоване (а.с.66).
У відповіді на відзив позивач не погоджується із доводами відповідача з підстав, аналогічних позовній заяві. Стверджує, що основним документом, який підтверджує стаж роботи в спірні період є трудова книжка (а.с.76).
Заяв про розгляд справи з викликом сторін суду не надходило. У відповідності до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглянув справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними в справі матеріалами.
14.09.2023 ОСОБА_1 у віці 55 років звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою про призначення пенсії за віком за Списком №2 (а.с.109).
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 21.09.2023 №262640006150 ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Зазначено, що стаж роботи за Списком №2 не визначено. В матеріалах справи відсутні довідки, які б підтверджували періоди роботи на пільгових умовах. Згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_1 від 27.09.1985 до страхового стажу не враховано періоди роботи з 01.07.2000 по 31.12.2002, так як в індивідуальних відомостях про застраховану особу відсутня інформація про нарахування заробітку (а.с.105).
Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві листом від 26.09.2023 за №0900-0209-8/13589 повідомило позивача про рішення від 21.09.2023 №262640006150 (а.с.104).
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із наступного.
Статтею 2 Закону України “Про пенсійне забезпечення» (надалі також - Закон №1788-XII) визначено, що за цим Законом призначаються: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.
Згідно із пунктом "б" частини 1 статті 13 Закону №1788-XII (у редакції Закону України від 02 березня 2015 року №213-VIII, який набрав чинності з 01 квітня 2015 року), на пільгових умовах мали право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зокрема, особи зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Працівникам, які не мають стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого загального стажу роботи пенсії за віком на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", зокрема, жінкам на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи. Зазначене зменшення пенсійного віку жінкам застосовується також у період збільшення віку виходу на пенсію по 31 грудня 2021 року.
До внесення змін Законом №213-VIII у статтю 13 Закону №1788-XII було передбачено, що працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, зокрема жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи - жінкам.
Таким чином, Законом України від 02.03.2015 №213-VIII віковий ценз для жінок з 50 років було збільшено до 55 років із одночасним запровадженням правил поетапного збільшення показника вікового цензу.
Судом встановлено, що надалі Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03.10.2017 №2148-VIII, який набрав чинності 11.10.2017 (надалі також - Закон №2148-VIII), Закон України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-ІV було доповнено розділом XIV-1 “Пенсійне забезпечення окремих категорій громадян».
Так, зокрема, згідно п.2 ч.2 ст.114 Закону №1058-ІV (в редакції Закону від 03.10.2017 №2148-VIII), на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Працівникам, які не мають стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п'ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону, зокрема, жінкам - на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи. Зазначене зменшення пенсійного віку для жінок застосовується також у період збільшення віку виходу на пенсію по 31 грудня 2021 року.
Законом України від 03.10.2017 №2148-VIII, у новій редакції був викладений п.2 розділу XV Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», де зазначалось, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.
Крім цього, в силу спеціальної вказівки у Законі України від 03.10.2017 №2148-VIII, наведені вище норми закону почали застосовуватись з 01.10.2017.
Отже, з 01.10.2017 правила призначення пенсій на пільгових умовах за Списком №2 почали регламентуватись одночасно двома законодавчими актами, а саме: пунктом "б" ст.13 Закону України “Про пенсійне забезпечення» у редакції Закону України від 02.03.2015 №213-VIII та п.2 ч.2 ст.114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у редакції Закону України від 03.10.2017 № 2148-VIII, який діє на час звернення позивача до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області.
Згодом, 23.01.2020 Конституційним Судом України прийнято рішення від 23.01.2020 №1-р/2020 “У справі за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень розділу I, пункту 2 розділу III “Прикінцеві положення» Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення від 02 березня 2015 року №213-VIII».
Конституційний Суд України зазначив, що стаття 13, частина друга статті 14, пункти "б"-"г" статті 54 Закону №1788 зі змінами, внесеними Законом №213, якими передбачено поетапне підвищення на 5 років віку виходу на пенсію на пільгових умовах з урахуванням відповідного стажу роботи та на пенсію за вислугу років для працівників, визначених у вказаних нормах, порушують легітимні очікування таких осіб, а отже, суперечать частині першій статті 8 Конституції України, тобто порушують принцип верховенства права, складовою якого є юридична визначеність.
Відповідно до пункту 1 резолютивної частини вказаного Рішення, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину другу статті 14, пункти "б" - "г" статті 54 Закону України “Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року №1788-XII зі змінами, внесеними Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року №213-VIII.
Згідно з пунктом 2 резолютивної частини вказаного Рішення, стаття 13, частина друга статті 14, пункти "б" - "г" статті 54 Закону України “Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року №1788-XII зі змінами, внесеними Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року №213-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
У відповідності до пункту 3 резолютивної частини вказаного Рішення, підлягають застосуванню стаття 13, частина друга статті 14, пункти "б" - "г" статті 54 Закону України “Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року №1788-XII в редакції до внесення змін Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року №213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: "На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: ... б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах. …".
Отже, з 23.01.2020 (часу прийняття цього Рішення КСУ) існують два Закони, які одночасно регламентують правила призначення пенсій за Списком №2, а саме: пункт “б» ст.13 Закону України “Про пенсійне забезпечення» в редакції до внесення змін Законом України від 02.03.2015 №213-VIII та п.2 ч.2 ст.114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в редакції Закону України від 03.10.2017 №2148-VIII.
При цьому, вказані закони містять розбіжності в умовах призначення пенсії жінкам на пільгових умовах за Списком №2 щодо вікового цензу та розміру стажу.
Оскільки національне законодавство допустило неоднозначне, множинне тлумачення прав та обов'язків осіб, які звертаються за призначенням пенсії на пільгових умовах за Списком №2, зокрема пункт "б" ст.13 Закону України “Про пенсійне забезпечення» у редакції до внесення змін Законом України від 02.03.2015 №213-VIII та п.2 ч.2 ст.114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у редакції Закону України від 03.10.2017 №2148-VIII, суд вважає за необхідне застосувати найбільш сприятливий для позивача підхід.
Аналогічна правова позиція викладена у рішенні Верховного Суду від 21.04.2021 в зразковій справі №360/3611/20.
Тобто, у розглядуваній справі до спірних правовідносин перевагу слід віддати саме тому закону, який у застосуванні є найбільш сприятливий для позивача, а саме пункт "б" ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у редакції до внесення змін Законом України від 02.03.2015 №213-VIII, положення якого визнано неконституційними.
Таким чином, в силу приписів пункту "б" частини 1 статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» пенсія на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи призначається працівникам за наявності трьох обов'язкових умов у сукупності:
- зайняття повний робочий день на відповідних роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України;
- атестація робочих місць;
- досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області в оскаржуваному рішенні, як підставу відмови вказало, що в матеріалах справи відсутні довідки, які б підтверджували періоди роботи на пільгових умовах.
Питання призначення пенсій на пільгових умовах згідно зі Списками №1 та №2 деталізоване у Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженому наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року №383 (надалі також - Порядок № 383).
Відповідно до пункту 3 Порядку № 383 при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992.
Списки № 1, 2 затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 22 серпня 1956 року №1173 застосовуються до пільгової роботи до 31 грудня 1991 року; якщо пільгова робота продовжується після 01 січня 1992 року (або тільки почалася після цієї дати), але не більше як до 11 березня 1994 року, - застосовуються Списки № 1, 2, затверджені постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26 січня 1991 року № 10; якщо пільгова робота продовжується після 11 березня 1994 року (або тільки почалась після цієї дати), але не більше як до 16 січня 2003 року, - застосовуються Списки № 1, 2, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 1994 року № 162.
Списком № 2, затвердженим постановою Ради Міністрів СРСР від 22 серпня 1956 року №1173, у пункті «а» підрозділу 1 «Електровакуумне виробництво» розділу 17 «Радіотехнічне виробництво» передбачено, зокрема, таку посаду як відкатники.
У Списку № 2, затвердженому постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26 січня 1991 року № 10, у розділі 16, підрозділ «а», позиція 2170100а-16373 «Виробництво виробів електронної техніки, передбачена посада відкатники-вакуумники.
Списком № 2, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 1994 року № 162, передбачено посаду відкатники-вакуумники (позиція 2170100а-16373, підрозділ «а», розділ 16 «Виробництво електронної техніки та радіоапаратури).
Таким чином посада (відкатник-вакуумник), яку займала позивач у Виробничому об'єднанні «Завод Арсенал» (ДП «Арсенал»), передбачена Списками №2, які були чинні у період роботи ОСОБА_1 з 01.10.1987 по 08.11.2001.
Пунктом 10 Порядку №383 визначено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637.
За змістом статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.1993 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (надалі також - Порядок №637).
Пунктами 1, 3 Порядку №637 передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. За відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Відповідно до пункту 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального стажу роботи приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5).
У довідці повинно бути вказано періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до яких включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка, в тому числі виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій.
Системний аналіз наведених вище положень дає змогу дійти висновку, що надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 07.03.2018 року у справі № 233/2084/17, від 16.05.2019 року у справі № 161/17658/16-а, від 27.02.2020 року у справі №577/2688/17, від 31.03.2020 року у справі №446/656/17, від 21.05.2020 року у справі №550/927/17, від 29.03.2023 в справі №360/4129/20.
Згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 від 27.09.1985 (а.с.22) позивач у спірний період:
- 01.10.1987 перекваліфікант відкатника-вакуумника у Виробничому об'єднанні «Завод Арсенал» - цех 24, перев. 2112 від 06.10.1987;
- 15.11.1987 у зв'язку із введенням нових тарифних умов переоформлена перекваліфікантом відкатника-вакуумника - цех 24, наказ №1170 від 12.10.1987,
- 04.01.1988 присвоєно другий розряд відкатника-вакуумника - цех 24, акт 537 від 04.02.1988,
- 01.04.1995 переведена в складальний цех №9 відкатником-вакуумником 2 розряду, наказ №150 від 20.03.1995,
- 01.09.1996 переведена в підрозділ «БМТ Арсенал», наказ №465 від 22.08.1996,
Виробниче об'єднання «Завод Арсенал» перейменовано на ДП «Завод Арсенал», наказ №195-к від 06.04.2001,
- 08.11.2001 переведена перекваліфікантом гравера до підрозділу «БМТ Арсенал», наказ №634 від 15.11.2001;
- 10.12.2001 переведена гравером 3 розряду підрозділу «БМТ Арсенал», наказ №715 від 24.12.2001;
- 10.11.2003 переведена гравером 4 розряду підрозділу «БМТ Арсенал», наказ №668-к від 21.11.2003.
20.06.1974 постановою Державного комітету СРСР з праці та соціальних питань № 162 затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах та організаціях (надалі також - Інструкція №162, яка діяла у спірний період роботи позивача з 01.10.1987).
Відповідно до пункту 2.13. Інструкції №162 у графі 3 розділу Відомості про роботу як заголовок пишеться повне найменування підприємства. Під цим заголовком у графі 1 ставиться порядковий номер запису, що вноситься, у графі 2 зазначається дата прийняття на роботу. У графі 3 трудової книжки Відомості про роботу пишеться: прийнятий або призначений до такого-то цеху, відділу, підрозділу, на дільницю, виробництво із зазначенням його конкретного найменування, а також роботи, професії або посади і присвоєного розряду. Записи про найменування роботи, професії або посади на яку прийнятий працівник, виконуються для робітників та службовців відповідно до найменування професій і посад, зазначених у Класифікаторі професій.
Аналогічні за змістом приписи містить пункт 14 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 (надалі також - Інструкція № 58, яка діяла у період роботи позивача до 08.11.2001).
Зокрема, за змістом абзацу 4 пункту 2.14 розділу 2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, юстиції України і Міністерства соціального захисту населення України за №58 від 29.07.1993 (надалі також - Інструкція №58), якщо працівник має право на пенсію за віком на пільгових умовах, запис у трудовій книжці робиться на підставі наказу, виданого за результатами атестації робочих місць, і має відповідати найменуванню Списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення.
Матеріали справи свідчать, що записи в трудовій книжці ОСОБА_1 за період роботи з 01.10.1987 по 08.11.2001 не містить відомостей, заповнених відповідно до Інструкції №162 та Інструкції №58.
Тому суд погоджується із доводами відповідача про відсутність в трудовій книжці позивача всіх необхідних відомостей, на підставі яких можна визначити право на пільгове пенсійне забезпечення.
Як зазначалося судом вище, згідно з пунктом 20 Порядку №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. В довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Однак, позивачем не надано довідки, які б засвідчували зайнятість позивача на роботах із шкідливими та важкими умовами праці повний робочий день в період з 01.10.1987 по 08.11.2001 у Виробничому об'єднанні «Завод Арсенал» (ДП «Арсенал»).
Також позивачем не доведено обставину неможливості видачі роботодавцем (головою комісії з припинення) уточнюючої довідки для підтвердження пільгового стажу роботи ОСОБА_1 . Так, згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань КП СПБ «Арсенал» перебуває в стані припинення.
Покликання позивача лише на записи у трудовій книжці в цьому випадку є недостатнім.
Згідно з пунктами 1, 2 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 серпня 1992 року № 442 (надалі також - Порядок №442, атестація робочих місць за умовами праці (надалі - атестація) проводиться на підприємствах і організаціях незалежно від форм власності й господарювання, де технологічний процес, використовуване обладнання, сировина та матеріали є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних виробничих факторів, що можуть несприятливо впливати на стан здоров'я працюючих, а також на їхніх нащадків як тепер, так і в майбутньому.
Основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.
Згідно з пунктом 4 Порядку № 383 атестація робочих місць за умовами праці (далі - атестація) проводиться в строки, передбачені колективним договором, але не рідше одного разу на 5 років.
До введення в дію Порядку №442 необхідною умовою призначення пенсії на пільгових умовах за Списком № 2 була зайнятість працівником повного робочого дня із шкідливими і важкими умовами праці, - за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України (тобто без проведення атестації робочих місць).
Відповідно до пункту 2 Порядку №383 під повним робочим днем слід уважати виконання робіт в умовах, передбачених Списками, не менше 80 відсотків робочого часу, установленого для працівників даного виробництва, професії чи посади, з урахуванням підготовчих, допоміжних, поточних ремонтних робіт, пов'язаних з виконанням своїх трудових обов'язків.
Тобто, виключно виконання робіт в умовах, передбачених Списками, не менше 80 відсотків робочого часу, установленого для працівників даного виробництва, професії чи посади, з урахуванням підготовчих, допоміжних, поточних ремонтних робіт, пов'язаних з виконанням своїх трудових обов'язків, вважається виконання роботи зі шкідливими умовами праці повний робочий день.
З 21.08.1992 підставою для призначення пенсії за віком на пільгових умовах є передусім наявність професії і виробництва у відповідних Списках та підтвердження шкідливих умов праці працівника безпосередньо на робочому місці результатами атестації робочих місць, проведення якої передбачено вищевказаним Порядком №442, за умови зайнятості працівника на вищеназваних роботах не менш як 80% робочого часу, встановленого для відповідного виробництва. Відсутність хоча б однієї з цих умов не дає права працівникові на пенсію за віком на пільгових умовах.
В матеріалах справи відсутні будь-які документи, які б підтверджували проведення атестації робочого місця позивача у спірні періоди. Відсутні будь-які докази звернення до роботодавця з метою отримання матеріалів атестації робочого місця за спірні періоди та відповідь на таке звернення. Також позивач не зазначила з яких причин такі докази не могли бути нею надані.
Однак у спірному випадку відсутні не тільки документи, які підтверджують атестацію робочого місця, але і будь-які уточнюючі довідки про зайнятість позивача на роботах із шкідливими та важкими умовами праці передбачених Списками №2 з 01.10.1987 по 08.11.2001 у Виробничому об'єднанні «Завод Арсенал» (ДП «Арсенал»), зокрема й щодо зайнятості позивача повними робочими днями на таких роботах.
Отже, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області правомірно не зараховано позивачу до стажу роботи на пільгових умовах за Списком №2 період роботи з 01.10.1987 по 08.11.2001.
Стосовно позовної вимоги позивача про зобов'язання відповідача врахувати до страхового стажу періоди роботи з 2000 по 2002 роки, суд зазначає наступне.
Із змісту спірного рішення від 12.09.2023 № 262640006150 слідує, що до страхового стажу позивача не враховано період роботи з 01.07.2000 по 31.12.2002, оскільки в індивідуальних відомостях про застраховану особу відсутня інформація про нарахування заробітку.
Згідно із абзацом 1 частини 1 статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (ч.2 ст.24 Закону №1058-IV).
За змістом статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. До стажу роботи зараховується також будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в'язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» (надалі також - Закон № 400/97-ВР, в редакції на час роботи позивача в спірний період) платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є, зокрема, суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об'єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників (пункт 1); філії, відділення та інші відокремлені підрозділи платників податку, зазначених у пункті 1 цієї статті, що не мають статусу юридичної особи, розташовані на території іншої, ніж платник збору, територіальної громади (пункт 2).
Збір на державне обов'язкове пенсійне страхування сплачується одночасно з одержанням коштів в установах банків на оплату праці (ст.5 Закону № 400/97-ВР).
В силу приписів пунктів 2.1, 6.1, 7.1, 7.2 та 19.1 Інструкції про порядок обчислення і сплати підприємствами, установами, організаціями та громадянами страхових зборів до Пенсійного фонду України, а також обліку надходження і витрачання його коштів, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України №11-1 від 06.09.1996 (надалі також - Інструкція 11-1, чинна в спірний період роботи позивача), на роботодавця покладається обов'язок щодо сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, а у випадку порушення ним встановленого порядку сплати такого збору посадові особи Пенсійного органу України наділені правом накладати на таких роботодавців адміністративні стягнення у вигляді штрафу .
Частиною 1 статті 40 Закону № 1058-IV передбачено, що для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.
Виходячи із наведеного суд зазначає, що збір на обов'язкове державне пенсійне страхування/страхові внески є умовою існування солідарної системи і підлягають обов'язковій сплаті. Перерахунок пенсії провадиться з урахуванням часу, коли особа підлягає обов'язковому державному пенсійному страхуванню, та за який підприємством, де працює людина, (страхувальником) сплачений збір на обов'язкове державне пенсійне страхування/страхові внески. Обов'язок по сплаті збору на обов'язкове державне пенсійне страхування/страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі їх сплату законом покладено на страхувальника. Відповідальність за несплату збору на обов'язкове державне пенсійне страхування/страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки воно здійснює їх нарахування із заробітної плати застрахованої особи.
Позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов'язку щодо належної сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування/страхових внесків, а отже, наявність заборгованості підприємства по збору на обов'язкове державне пенсійне страхування/страхових внесках не може бути підставою для незарахування до страхового стажу при призначенні пенсії позивачу періоду його роботи.
Отже, відсутність в інформаційній базі системи персоніфікованого обліку даних про сплату збору на обов'язкове державне пенсійне страхування/страхових внесків для нарахування пенсії не є підставою для незарахування періодів роботи через несплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.
Зворотній підхід є неприпустимим та таким, що суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 27 березня 2018 року в справі №208/6680/16-а, від 24 травня 2018 року у справі №490/12392/16, від 17 липня 2019 року в справі №144/669/17 та від 20 березня 2019 року в справі №688/947/17, від 31.10.2019 в справі №235/7373/16, від 08.04.2020 в справі №242/1568/17, від 06.07.2020 в справі №242/2179/17, від 01.03.2021 в справі №423/757/17, від 17 листопада 2021 року в справі № 242/5635/16-а, від 30.12.2021 в справі № 348/1249/17 від 08.04.2022 у справі №242/1568/17, від 11.10.2023 в справі №340/1454/21.
Крім того, позивачем до матеріалів справи долучені відомості про нараховані їй суми заробітної плати за 2001 - 2003 роки в ДП «Арсенал» від 04.12.2001, від 06.11.2001, від 04.11.2001, від 06.03.2001, від 06.12.2002, від 06.11.2002, від 04.10.2002, від 06.09.2002, від 06.06.2002. від 03.07.2002, від 03.06.2002, від 07.05.2002, від 03.04.2002, від 03.02.2002, від 02.01.2002, від 05.05.2003, від 07.10.2003, від 07.07.2003, від 06.08.2003, від 04.04.2003, від 05.03.2003, від 04.01.2003, в яких зазначені відповідні суми відрахувань до Пенсійного фонду (а.с.36-57).
Відповідачем не надано суду доказів вини позивача у несплаті збору на обов'язкове державне пенсійне страхування/страхових внесків за спірних період роботи в підрозділі «БМТ Арсенал».
Також, в матеріалах справи відсутні докази виконання пенсійним органом обов'язку в частині застосування адміністративних стягнень за порушення порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування та несплату або несвоєчасну сплату страхових внесків, відповідно.
Відтак, до страхового стажу роботи ОСОБА_1 підлягають зарахуванню період роботи в підрозділі «БМТ Арсенал» з 01.07.2000 по 31.12.2002.
З огляду на вказане суд зазначає, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області протиправно прийнято рішення від 21.09.2023 за №262640006150 про відмову в призначені пенсії за віком відповідно Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в частині відмови у зарахуванні до страхового стажу позивача періоду роботи з 01.07.2000 по 31.12.2002 в підрозділі «БМТ Арсенал» та в частині розгляду заяви позивача від 14.09.2023 відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а не згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення».
Щодо позовної вимоги позивача зобов'язати відповідача призначити пенсію за віком на пільгових умовах і в пільгових розмірах за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 №1173, та відповідно до положень пункту «б» частини 1 статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», суд зазначає наступне.
Згідно із розрахунком стажу страховий стаж ОСОБА_1 становить 30 років 4 місяці 28 днів, пільговий стаж роботи відсутній (а.с.73). В ході судового розгляду цієї справи судом встановлено, що позивачем не надано відповідачу достатнього обсягу документів в підтвердження наявності стажу роботи на пільгових умовах за Списком №2. Таких доказів не надано і суду.
За вказаних обставин, в задоволенні цієї позовної вимоги слід відмовити.
Підсумовуючи наведене вище, суд виснує про часткове задоволення позовних вимог.
Згідно із частиною 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1073,60 грн., відтак підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача сплачений судовий збір в сумі 536,80 грн. (50% задоволених позовних вимог). Доказів понесення інших судових витрат суду не надано.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 21.09.2023 за №262640006150 в частині відмови у зарахуванні до страхового стажу ОСОБА_1 періоду роботи з 01.07.2000 по 31.12.2002 в підрозділі «БМТ Арсенал» та в частині розгляду заяви ОСОБА_1 від 14.09.2023 відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088) зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) період роботи з 01.07.2000 по 31.12.2002 в підрозділі «БМТ Арсенал».
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) судовий збір в розмірі 536,80 грн. (п'ятсот тридцять шість гривень 80 копійок).
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя /підпис/ Біньковська Н.В.