13 вересня 2024 року Справа № 280/6472/24 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Батрак І.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справ
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до Головного управління ДПС у Запорізькій області
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головне управління ДПС у м. Києві
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 , позивач) звернулась до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі - ГУ ДПС у Запорізькій області, відповідач), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 05.03.2024 №00025830709 про застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, частково у сумі 38745,00 грн, з яких: 630,00 грн - штраф за проведення розрахункових операцій без використання РРО та 38115,00 грн - фінансова санкція за порушення порядку, встановленого законодавством обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації.
На обґрунтування позовних вимог в позовній заяві вказує, що висновок контролюючого органу щодо проведення суб'єктом господарювання готівкових розрахунків без застосування РРО та видачі розрахункових документів встановленого зразка на суму 805,00 грн здійснено виключно на підставі перерахунку коштів у касі господарської одиниці та співставлення суми готівки на місці проведення розрахунків з загальною сумою виручки з Х-звіту по РРО. Проте, на думку позивача, такі факти взагалі не можуть свідчити про реалізацію товарів без застосування РРО, оскільки Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» не регулює порядок здійснення суб'єктом господарювання касових операцій, а встановлює вимоги щодо умов та порядку використання суб'єктами господарювання реєстраторів розрахункових операцій. Що стосується дотримання суб'єктом господарювання порядку касової дисципліни, то такий порядок регулюється Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженим постановою НБУ від 29.12.2017 №148. Також наголошує, що контролюючим органом застосований штраф у розмірі 150% вартості проданих з порушенням товарів, однак такий штраф не може застосовуватись, оскільки він передбачений за повторне вчинення правопорушення. Щодо встановленого перевіркою порушення в частині не забезпечення ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації зауважує, що під час перевірки позивач був позбавлений можливості надати пояснення та документи, зокрема форму ведення товарних запасів, оскільки перевірка тривала усього 1 год. 10 хв., що враховуючи територіальне розташування та здійснення основної господарської діяльності позивача у м. Запоріжжі, взагалі нівелює будь-які його права, передбачені п. 17.1.6 Податкового кодексу України. При цьому, стверджує, що матеріали перевірки не містять ані запиту на отримання документів, ані акту про засвідчення факту відмови платника податків від надання документів. Таким чином, вважає, що встановлений у акті перевірки факт того, що до перевірки не надано форму ведення обліку товарних запасів не відповідає фактичним обставинам справи та не підтверджується наявними у матеріалах перевірки доказами.
Ухвалою судді від 15.07.2024 відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами в порядку, визначеному статтею 262 КАС України. Відповідачу запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву.
Відповідач позов не визнав, на адресу суду через систему «Електронний суд» 29.07.2024 подав відзив (вх. №35312), в якому пояснює, що фактичною перевіркою встановлено порушення п.1, 2 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а саме: перед початком фактичної перевірки проведено контрольну розрахункову з придбання 1 шт. навушників «Remax RM-510» за ціною 385,00 грн, розрахунок проведено у готівковій формі та продавцем видано нефіскальний чек (службовий чек на суму товару). Реєстратор розрахункових операцій не застосовувався, розрахунковий документ встановленої форми не видавався. Крім того, вказує, що перевіркою встановлено, що на місці проведення розрахунків наявні готівкові кошти (з урахуванням контрольної розрахункової операції) у сумі 1560,00 грн, проте відповідно до х-звіту РРО сума готівки складає - 755,00 грн. Таким чином, суб'єктом господарювання проведено готівкові розрахункові операції без застосування РРО та без видачі розрахункових документів встановленого зразка на суму - 420,00 грн (без урахування покупки - 385,00 грн). При цьому, матеріально-відповідальною особою, яка здійснювала розрахунки, особисто складено опис наявності готівки на місці проведення розрахунків та нею підписано, в якому прописано, що всі кошти, які зазначені в переліку, є виручкою від продажу товарів та службове внесення. Також зазначає, що перевіркою встановлено, що у відділі магазину знаходяться в реалізації не продовольчі товари на загальну суму 38115,00 грн, проте документи, які підтверджують облік, походження та надходження даного товару (накладні, ТТН, тощо) відсутні та до перевірки не надані (опис товару додається до акту), також до перевірки не надано форму ведення обліку товарних запасів. Таким чином, вважає, що суб'єктом господарювання не забезпечено ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації на суму 38115,00 грн. Підкреслює, що на початок фактичної перевірки (в день отримання наказу про проведення перевірки) позивач зобов'язаний був надати фахівцям податкового органу Форму обліку, яка ведеться в магазині, та первинні документи на товари, які знаходяться на початок перевірки в реалізації. У разі якщо оригінали первинних документів відсутні у місці продажу, посадовій особі контролюючого органу можуть бути надані копії таких первинних документів з подальшим пред'явленням їх оригіналів до закінчення перевірки. У разі вибуття товару, позивач мав надати Форму обліку з підшитими для зберігання такими документами, що згруповані в хронологічному порядку їх відображення у Формі обліку. Проте, під час перевірки такі документи не надані, про об'єктивні причини неможливості їх надання до перевірки позивач не повідомив. З огляду на викладене, вважає, що до позивача правомірно та обґрунтовано застосовані санкції відповідно до чинних норм Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а тому просить у задоволенні позову відмовити.
Ухвалою суду від 13.08.2024 залучено до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головне управління ДПС у м. Києві (далі - ГУ ДПС у м. Києві, третя особа).
Пояснення від третьої особи щодо позову/відзиву на адресу не надходили.
Враховуючи приписи частини 5 статті 262 КАС України справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).
Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (частина 5 статті 250 КАС України).
Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.
Згідно з офіційними відомостями, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ОСОБА_1 офіційно зареєстрована фізичною особою-підприємцем. Основним видом діяльності позивача є: 47.75 Роздрібна торгівля косметичними товарами та туалетними приналежностями в спеціалізованих магазинах.
06.02.2024 на підставі пп. 80.2.2 п. 80.2 ст. 80, п.69.27 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», Закону України «Про ціни і ціноутворення» ГУ ДПС у м. Києві видано наказ №656-п, відповідно до якого наказано провести фактичні перевірки платників податків-об'єктів, зазначених у додатках 1-38, з питань дотримання порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин із працівниками (найманими працівниками), дотримання вимог законодавства щодо встановлених державною фіксованих цін, граничних цін та граничних рівнів торговельної надбавки (націнки). Зокрема, у переліку суб'єктів господарювання для проведення фактичних перевірок вказано ФОП ОСОБА_1 , адреса об'єкта: АДРЕСА_1 , тривалість перевірки - не повинна перевищувати 10 діб, дата початку перевірки - 07.02.2024.
На підставі наказу ГУ ДПС у м. Києві № 656-п від 06.02.2024 та направлень від 07.02.2024 № 23042/26-15-07-07-041, № 3043/26-15-07-07-01 фахівцями ГУ ДПС у м. Києві було розпочато та проведено фактичну перевірку позивача за вищевказаною адресою.
Судом встановлено, що фахівцями ГУ ДПС у м. Києві продавцю ФОП ОСОБА_1 - ОСОБА_2 було пред'явлено службові посвідчення осіб, які зазначені в направленнях на проведення перевірки та надано для ознайомлення копію наказу про проведення перевірки та самі направлення на перевірку, що підтверджується її особистим підписом у вищевказаних направленнях.
За результатами проведеної перевірки складено та зареєстровано акт фактичної перевірки №9440/26/15/07/2678604483 від 08.02.2024, за висновками якого перевіркою позивача встановлено, зокрема порушення п.1, 2, 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
У зв'язку з відмовою особи, що уповноважена здійснювати розрахункові операції ОСОБА_2 від підписання та отримання матеріалів перевірки складено акт відмови №812 від 07.02.2024. Заперечення на акт фактичної перевірки від позивача не надходили.
На підставі матеріалів перевірки та викладених вище висновків Акта, 05.03.2024 ГУ ДПС у Запорізькій області прийнято спірне податкове повідомлення-рішення №00025830709 (форма «С»), яким за порушення п.1, 2, 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», яким до позивача застосовано сума штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у розмірі 39130,00 грн.
Позивач звертався до ДПС України в адміністративному порядку зі скаргою (вих. №01/03 від 21.03.2024) про скасування податкового повідомлення-рішення від 05.03.2024 №00025830709, однак отримав рішення від 22.05.2024 №15081/6/99-00-06050106 про відмову у задоволені скарги у повному обсязі.
Вважаючи прийняте відповідачем податкове повідомлення-рішення відповідача від 05.03.2024 №00025830709 в частині застосування штрафу у сумі 38745,00 грн протиправним, позивач звернувся до суду із даним позовом про його скасування. При цьому, суд зауважує, що спір щодо правомірності дій під час призначення та проведення перевірки, яка стала підставою для винесення оскарженого рішення, між сторонами відсутній.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій та програмних реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначає Закон України від 06.07.1995 № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі - Закон № 265/95-ВР), дія якого поширюється на усіх суб'єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.
Відповідно до п.1, 2 ст. 3 Закону № 265/95-ВР суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов'язані:
1) проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу програмні реєстратори розрахункових операцій зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.
Використання програмних реєстраторів розрахункових операцій при оптовій та/або роздрібній торгівлі пальним забороняється;
2) надавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов'язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений в паперовій та/або електронній формі (у тому числі, але не виключно, з відтворюванням на дисплеї реєстратора розрахункових операцій чи дисплеї пристрою, на якому встановлений програмний реєстратор розрахункових операцій QR-коду, який дозволяє особі здійснювати його зчитування та ідентифікацію із розрахунковим документом за структурою даних, що в ньому міститься, та/або надсиланням електронного розрахункового документа на наданий такою особою абонентський номер або адресу електронної пошти);
З наведеного слідує, що суб'єкти господарювання зобов'язані проводити розрахункові операції через реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи та видавати (в паперовому вигляді та/або електронній формі) відповідний розрахунковий документ, що підтверджує виконання розрахункової операції.
Пунктом 1 ст. 17 Закону № 265/95-ВР встановлено, що фінансові санкції у відповідних розмірах застосовуються за такі порушення: у разі встановлення в ході перевірки факту: непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи; невидача (в паперовому вигляді та/або електронній формі) відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об'єкті такого суб'єкта господарювання у розмірі 100 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за порушення, вчинене вперше; 150 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за кожне наступне вчинене порушення.
Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що п. 1 ст. 17 Закону №265/95-ВР встановлює відповідальність за невиконання суб'єктом господарювання щонайменше одного з трьох обов'язків: 1) непроведення розрахункової операції через РРО; 2) проведення розрахункової операції через РРО, однак, на неповну суму покупки; 3) невидача відповідного (тобто такого, що відповідає вимогам щодо форми і змісту) розрахункового документа. Перші два обов'язки суб'єкта господарювання випливають зі змісту пункту 1 статті 3 Закону № 265/95-ВР, а третій - з пункту 2 статті 3 Закону № 265/95-ВР. Відповідно, наявність будь-якої з таких обставин (у сукупності або окремо) і утворює склад правопорушення.
Предметом доказування у справах, пов'язаних із притягненням суб'єкта господарювання до відповідальності на підставі п. 1 ст. 17 Закону № 265/95-ВР, є встановлення на підставі належних і допустимих доказів фактів, з якими контролюючий орган пов'язує допущення порушення суб'єктом господарювання вимог п. 1 та/або 2 ст. 3 Закону № 265/95-ВР.
У випадку притягнення суб'єкта господарювання до фінансової відповідальності за невиконання обов'язку, встановленого п. 1 ст. 3 Закону № 265/95-ВР, перевірці підлягають обставини безпосереднього здійснення розрахункової операції, однак, її непроведення через РРО, та/або здійснення розрахункової операції на більшу суму, ніж проведено через РРО.
У випадку притягнення суб'єкта господарювання до фінансової відповідальності за невиконання обов'язку, встановленого п. 2 ст. 3 Закону № 265/95-ВР перевірці підлягають як обставини видачі/невидачі розрахункового документа, так і обставини відповідності такого вимогам щодо форми і змісту.
З матеріалів справи вбачається, що проведеною фактичною перевіркою відділу магазина «Best buy Case», що розташований за адресою: м. Київ, вул. Лугова, буд. 12, ТРЦ «Караван», в якому здійснює господарську діяльність ФОП ОСОБА_1 , було встановлено проведення розрахункової операції на повну суму покупки без застосування реєстратора розрахункових операцій. Так, перед початком фактичної перевірки проведено контрольну розрахункову з придбання 1 шт. навушників «Remax RM-510» за ціною 385,00 грн. Розрахунок проведено у готівковій формі та продавцем видано нефіскальний чек (службовий чек на суму товару). Реєстратор розрахункових операцій не застосовувався, розрахунковий документ встановленої форми не видавався. Крім того, перевіркою встановлено, що на місці проведення розрахунків наявні готівкові кошти (з урахуванням контрольної розрахункової операції) у сумі 1560,00 грн, проте відповідно до Х-звіту РРО сума готівки складає 755,00 грн. Таким чином, суб'єктом господарювання проведено готівкові розрахункові операції без застосування РРО та без видачі розрахункових документів встановленого зразка на суму 420,00 грн (без урахування покупки - 385,00 грн).
В частині застосування до ФОП ОСОБА_1 штрафних санкцій у розмірі 100% вартості проданих з порушенням товарів на суму 385,00 грн за проведення розрахункової операції без застосування РРО позивач не заперечує.
Також суд зауважує, що позивач не надає жодних пояснень та/або обґрунтувань з приводу встановленого порушення в частині проведення готівкових розрахункових операцій без застосування РРО та без видачі розрахункових документів встановленого зразка на суму 420,00 грн, не спростовує жодним належним та допустимим доказом доводи контролюючого органу з цього приводу.
При цьому, при ухваленні рішення судом враховано, що матеріально-відповідальною особою ОСОБА_3 , яка здійснювала розрахунки, під час перевірки особисто складено опис наявності готівки на місці проведення розрахунків та нею підписано. В описі наявності готівки прописано, що всі кошти, які зазначені в переліку, є виручкою від продажу товарів та службове внесення.
Отже, позивач при проведенні розрахунків на суму 420,00 грн не користувався реєстраторами розрахункових операцій/програмними реєстраторами розрахункових операцій, тому застосування відповідачем відповідних фінансових санкцій за порушення при проведенні розрахункових операцій є законним та обґрунтованим, що доводами позовної заяви та матеріалами справи не спростовується.
Однак, як вбачається з розрахунку фінансових санкцій контролюючим органом застосовано до позивача за наведене вище порушення штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 630,00 грн із розрахунку 150% вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (420,00 грн*150%).
Між тим, відповідачем не доведено суду, що позивач, протягом останнього календарного року притягувався до відповідальності за аналогічне правопорушення, а тому застосування до позивача санкції за допущене правопорушення у сфері РРО як за таке, що вчинено повторно є протиправним.
Ураховуючи вищевикладене у сукупності, суд дійшов висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 05.03.2024 №00025830709 є протиправним та підлягає скасуванню в частині застосування до позивача штрафних санкцій у сумі 210,00 грн.
Відповідно до п. 177.10 ст. 177 ПК України, фізичні особи - підприємці зобов'язані вести облік доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару. Облік доходів і витрат може вестися в паперовому та/або електронному вигляді, у тому числі через електронний кабінет.
За приписами п. 12 ст. 3 Закону № 265/95-ВР суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов'язані: вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів, здійснювати продаж лише тих товарів, що відображені в такому обліку. Порядок та форма обліку товарних запасів для фізичних осіб - підприємців, у тому числі платників єдиного податку, встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. При цьому суб'єкт господарювання зобов'язаний надати контролюючим органам на початок проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження товарних запасів (зокрема, але не виключно, документи щодо інвентаризації товарних запасів, документи про отримання товарів від інших суб'єктів господарювання та/або документи на внутрішнє переміщення товарів), які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті).
Порядок ведення обліку товарних запасів для ФОП, у тому числі платників єдиного податку, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2021 № 496 (далі - Порядок № 496), визначає правила ведення обліку товарних запасів та поширюється на фізичних осіб - підприємців, у тому числі платників єдиного податку (далі - ФОП), які відповідно до Закону № 265/95-ВР зобов'язані вести облік товарних запасів та здійснювати продаж лише тих товарів, що відображені в такому обліку, та осіб, які фактично здійснюють продаж товарів (надання послуг) та/або розрахункові операції в місці продажу (господарському об'єкті) такого ФОП.
Облік товарних запасів здійснюється ФОП шляхом постійного внесення до Форми ведення обліку товарних запасів (далі - Форма обліку) інформації про надходження та вибуття товарів на підставі первинних документів, які є невід'ємною частиною такого обліку (п. 1 розд. II Порядку № 496).
Первинні документи, на підставі яких внесено записи до Форми обліку, є обов'язковими додатками до такої форми. Внесення даних до Форми обліку щодо надходження товарів на підставі первинних документів здійснюється до початку їх реалізації.
Таким чином, суб'єкт господарювання зобов'язаний вести облік товарних запасів за місцем їх реалізації та здійснювати лише продаж тих товарів, що відображаються в такому обліку.
Відповідно до ст. 20 Закону №265/95-ВР до суб'єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, та/або не надали під час проведення перевірки документи, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті), за рішенням контролюючих органів застосовується фінансова санкція у розмірі вартості таких товарів, які не обліковані у встановленому порядку, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
З матеріалів справи вбачається, що під час перевірки в присутності продавця позивача було складено опис наявних товарних запасів, на які відсутні документи, що підтверджують облік та походження товарів. Отже, фахівцями ГУ ДПС у м. Києві встановлено, що у відділі магазину знаходяться в реалізації не продовольчі товари на загальну суму 38115,00 грн. Проте, документи, які підтверджують облік, походження та надходження даного товару (накладні, ТТН, тощо) відсутні та до перевірки не надані (опис товару додається до акту). Також, до перевірки не надано форму ведення обліку товарних запасів. Таким чином, суб'єктом господарювання не забезпечено ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації на суму 38115,00 грн.
В ході проведення фактичної перевірки позивачем не надано первинні документи на товар, який реалізується в магазині, та підтверджують його походження, та оприбуткування, згідно з відомостю ТМЦ.
Натомість, реалізація товару в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів, здійснення продажу лише тих товарів, що відображені в такому обліку є обов'язком суб'єкта господарювання відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону №265/95-ВР, а ст. 20 цього Закону передбачає санкцію, що може бути застосована до суб'єкта господарювання в тому випадку, коли ця особа реалізує товари, які не обліковані у встановленому порядку, тобто не веде обліку товарів або веде його з порушенням порядку.
Суд зауважує, що відповідно до пункту 85.2 статті 85 ПК України платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки (безвідносно до її виду).
Згідно з п. 85.4 ст. 85 ПК України при проведенні перевірок посадові (службові) особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).
При цьому, позивачем в обґрунтування позовних вимог вказано, що неможливість надання на момент проведення перевірки Форми ведення обліку товарних запасів обумовлена територіальним розташуванням та здійсненням основної господарської діяльності позивача у м. Запоріжжі.
Суд не погоджується з такими доводами позивача та з цього приводу зазначає таке.
Розділом II Порядку № 496 безпосередньо врегульований Порядок ведення обліку товарних запасів, який полягає в наступному:
Облік товарних запасів здійснюється ФОП шляхом постійного внесення до Форми обліку інформації про надходження та вибуття товарів на підставі первинних документів, які є невід'ємною частиною такого обліку.
ФОП, яка здійснює діяльність у декількох місцях продажу (господарських об'єктах), веде облік товарних запасів також за кожним окремим місцем продажу (господарським об'єктом) на підставі первинних документів, які підтверджують отримання товарів такою ФОП або окремим місцем продажу (господарським об'єктом), та/або первинних документів на внутрішнє переміщення товарів між ФОП та його окремими місцями продажу (господарськими об'єктами). Первинні документи на внутрішнє переміщення товарів є невід'ємною частиною такого обліку.
Первинні документи, на підставі яких внесено записи до Форми обліку, є обов'язковими додатками до такої форми. Внесення даних до Форми обліку щодо надходження товарів на підставі первинних документів здійснюється до початку їх реалізації.
Форма обліку ведеться за вибором ФОП у паперовій або в електронній формі. (п. 2).
Згідно з пп. 9-11 розділу II Порядку № 496 заборонено продаж товарів, на які у місцях продажу таких товарів (господарських об'єктах) відсутні:
1) первинні документи, записи про які внесено до Форми обліку;
2) відповідні записи у Формі обліку про наявні первинні документи;
3) первинні документи і записи у Формі обліку про такі первинні документи.
Форма обліку, первинні документи на товари мають зберігатись у місці продажу (господарському об'єкті) до моменту вибуття останньої одиниці товару, відображеної в таких первинних документах.
Такі документи щомісячно групуються в хронологічному порядку їх відображення у Формі обліку та/або підшиваються для подальшого зберігання разом із Формою обліку, в якій інформацію про такі документи відображено.
Форма обліку, первинні документи, які підтверджують облік та походження товарів, надаються посадовій особі контролюючого органу на її вимогу під час проведення перевірки. У разі якщо оригінали первинних документів відсутні у місці продажу, посадовій особі контролюючого органу можуть бути надані копії таких первинних документів з подальшим пред'явленням їх оригіналів до закінчення перевірки (за потреби).
Такі документи надаються особисто ФОП або особою, яка фактично здійснює продаж товарів (надання послуг) та/або розрахункові операції в місці продажу (господарському об'єкті) такої ФОП.
Форма обліку в електронній формі на вимогу посадових осіб контролюючого органу має бути візуалізована у форматі, який дозволяє такій особі здійснити його перегляд та/або копіювання.
З такого правового регулювання слідує, що документами, які підтверджують облік та походження товарів, є встановлена Порядком № 496 Форма ведення обліку товарних запасів, а також первинні документи. Форма обліку та первинні документи, які підтверджують облік та походження товарів, надаються посадовій особі контролюючого органу на її вимогу під час проведення перевірки у форматі, який дозволяє такій особі здійснити його перегляд та/або копіювання. Саме на ФОП покладено обов'язок забезпечення внесення до Форми ведення обліку товарних запасів інформації про надходження та вибуття товарів та зберігання первинних документів.
Судом встановлено, що позивачем на початок проведення перевірки на вимогу контролюючого органу не надано Форму ведення обліку товарних запасів та документи, що підтверджують придбання та походження товарів, що реалізовувались та знаходяться в реалізації, у форматі, який дозволив би перевіряючим особам здійснити його перегляд та/або копіювання.
Разом з цим, абзацом 1 п. 44.6 ст. 44 ПК визначено, що у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в п. 86.7 ст. 86 цього Кодексу (протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта) платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.
Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає в порядку п. 86.7 ст. 86 цього Кодексу документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки, такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення (абз. 2 п. 44.6 цієї статті)
Відповідно до п. 85.2 ст. 85 ПК України, платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.
Цьому обов'язку кореспондує право контролюючого органу при проведенні перевірок вимагати у платників податків первинні фінансово-господарські, бухгалтерські та інші документи, які б підтверджували дотримання вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на відповідача, як це зазначено у п. 85.4 ст. 85 ПК України.
Отже, суд наголошує про обов'язок платника податків надати контролюючому органу саме під час проведення перевірки первинні документи, які підтверджують ведення обліку товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті). Обов'язок платника податків зберігати документи й надавати їх посадовим особам контролюючого органу під час перевірки або у терміни, визначені в п. 86.7 ст. 86 ПК України (протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта), кореспондує з компетенцією контролюючого органу здійснювати перевірку на підставі документів. Ненадання платником податків документів прирівнюється нормами п. 44.6 ст. 44 ПК України до їх відсутності.
Частинами 1-3 ст. 73 КАС України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Суд враховує також, що заперечення на акт перевірки позивачем до ГУ ДПС у м. Києві не направлялись, що саме позивачем не спростовано. При цьому, первинні документи на товари, що перебували на реалізації у відділі магазину, не надавались позивачем ані до ДПС разом зі скаргою на податкове повідомлення-рішення, ані до суду разом із позовною заявою.
Таким чином, перевіркою встановлено та позивачем не спростовано, що ФОП ОСОБА_1 не забезпечено ведення в порядку встановленому законодавством, обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації на суму 38115,00 грн, не надав контролюючого органу на початок проведення перевірки документи, що підтверджували б облік та походження товарних запасів.
За наведених обставин, суд дійшов висновку про відмову ФОП ОСОБА_1 у задоволенні вимог про скасування ППР від 05.03.2024 №00025830709 про застосування до позивача штрафних санкцій у сумі 38115,00 грн.
Інших суттєвих доводів та/або доказів щодо обґрунтування заявлених позовних вимог та заперечень проти них, які могли б потягнути зміну висновків суду щодо спірних правовідносин, сторонами суду не наведено та не надано.
При цьому щодо решти доводів сторін слід зазначити, що згідно з п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Частиною 2 ст. 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з ч. 1 та 2 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд, відповідно до ст. 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності..
Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню.
Згідно із частиною 3 статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
У зв'язку із частковим задоволенням позовних вимог, суд вважає за необхідне стягнути на користь ФОП ОСОБА_1 документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору у сумі 6,06 грн за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Запорізькій області пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (0,5%).
Керуючись ст. ст. 9, 137, 139, 242-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд -
Адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 166, код ЄДРПОУ ВП 44118663), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головне управління ДПС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ ВП 44116011) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення в частині задовольнити частково.
Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Запорізькій області від 05.03.2024 №00025830709 в частині застосування до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 210,00 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути з Головного управління ДПС у Запорізькій області за рахунок бюджетних асигнувань на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 суму судового збору у розмірі 6,06 грн.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя І.В. Батрак