16 вересня 2024 рокум. Ужгород№ 260/4886/24
Суддя Закарпатського окружного адміністративного суду Скраль Т.В., розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (88008, Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Народна, 4, код ЄДРПОУ 20453063) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
31 липня 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, якою просить:"1) визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області щодо відмови у перерахунку ОСОБА_1 пенсії за віком з 10.08.2016 згідно вимог статей 26, 27, 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) по Україні за три календарних роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком, тобто 2013, 2014, 2015 роки, та здійснити відповідні виплати з урахуванням раніше виплачених сум з нарахуванням компенсації втрати частини доходів; 2) зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області здійснити перерахунок ОСОБА_1 , пенсії за віком з 10.08.2016 до 01.10.2017 згідно вимог статей 26, 27, 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", а саме застосувати, як базу для розрахунку (призначення) пенсії, розмір середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2013, 2014. 2015 роки, та здійснити відповідні виплати з урахуванням раніше виплачених сум з нарахуванням компенсації втрати частини доходів; 3) зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області здійснити повторний перерахунок ОСОБА_1 пенсії з 01.10.2017 по теперішній час із врахуванням змін щодо застосування показника середньої заробітної плати (доходу) по Україні за три календарних роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком, тобто 2013, 2014, 2015 роки з 10.08.2016 до 01.10.2017 та здійснити відповідні виплати з урахуванням раніше виплачених сум з нарахуванням компенсації втрати частини доходів; 4) зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області здійснити виплату ОСОБА_1 неоподатковану одноразову грошову допомогу, яка передбачена постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати» від 23 листопада 2011 року №1191".
09 серпня 2024 року ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду відкрито провадження по даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (без виклику) сторін. Зобов'язано Головне управління ПФУ в Закарпатській області надати суду до 28 серпня 2024 року пенсійну справу ОСОБА_1 .
Однак, станом на 30 серпня 2024 року відповідачем не надано суду пенсійну справу ОСОБА_1 .
30 серпня 2024 року ухвалою суду витребувано повторно від Головного управління ПФУ в Закарпатській області пенсійну справу ОСОБА_1 .
04 вересня 2024 року відповідачем надано пенсійну справу ОСОБА_1 №МВЗ-14.
1. Позиції сторін.
Заявлені позовні вимоги обґрунтовані тим, що посадові особи ГУ ПФУ в Закарпатській області при призначені в період з 14.09.2011 по 10.08.2016 ОСОБА_1 пенсії за вислугу років, як працівнику медичної сфери, керувалися нормами Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-ХІІ, яка обчислена відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а за призначенням пенсії відповідно до Закону № 1058-1V вона звернулась у 2016 році вперше. Виходячи з норм чинного законодавства у випадку, коли особі було призначено пенсію за Законом України «Про пенсійне забезпечення» за вислугу років, а у подальшому, при розрахунку пенсії за віком за Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», такій особі показник середньої заробітної платні має враховуватися за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії, оскільки пенсія за віком передбачена іншим законом. Крім того, на момент подачі позову до суду дізналася, що з 1 жовтня 2011 року особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого у статті 26 Закону №1058 працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, при призначенні пенсії за віком органами Пенсійного фонду України виплачується неоподатковувана одноразова грошова допомога на день її призначення. Станом на 1 жовтня 2011 року її страховий стаж становив 32 роки, що підтверджується витягом з пенсійної справи наданої ГУ ПФУ в Закарпатській області в додатку до відповіді на звернення. Відповідно до вищевказаного вона має право на отримання неоподаткованої одноразової грошової допомоги, оскільки дану допомогу, вона не отримала вчасно при призначенні ГУ ПФУ в Закарпатській області пенсії за віком.
27 серпня 2024 року відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, в якому просять відмовити в задоволенні позову. В обґрунтування зазначено, що правила, які регулюють переведення з одного виду пенсії на інший поширюються виключно на 3 види пенсій, які призначені Законом № 1058- IV, тобто пенсії за віком, пенсії по інвалідності та пенсій у зв'язку з втратою годувальника. При цьому, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом №1058- IV. Зважаючи на те, що позивачці було призначено пенсію за віком на пільгових умовах згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із зниженням пенсійного віку передбаченого п. «е» ст.55 Закон України «Про пенсійне забезпечення», яка в свою чергу перераховувалася у відповідності до положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», тому Головне управління вважає, що у спірних відносинах відсутній факт призначення нового виду пенсії, оскільки пенсія за віком на пільгових умовах призначена із зниженням віку, призначена їй відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» є пенсією за віком зі зменшенням загального пенсійного віку, що унеможливлює призначення позивачу пенсії за віком на загальних підставах повторно у зв'язку з досягненням загального пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та, відповідно, не може бути застосований при обчисленні пенсії показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за три останні роки, що передували переходу на пенсію по віку. Відтак, досягнення позивачкою передбаченого законом пенсійного віку не зумовлює виникнення у неї права на повторне призначення вже призначеної пенсії за віком.
Відповідно до статті 229 частини 4 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
2. Обставини, встановлені судом.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 14 вересня 2011 року призначена пенсія за вислугу років, як працівнику охорони здоров'я, відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення».
10 серпня 2016 року ОСОБА_1 звернулась до Головного управління ПФУ в Закарпатській області із заявою про призначення пенсії за віком.
З 10 серпня 2016 року ОСОБА_1 переведено на пенсію за віком, відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
10 червня 2024 року ОСОБА_1 звернулася до Головного управління ПФУ в Закарпатській області із заявою в якій просить провести перерахунок та виплату пенсії за віком з 10.08.2016 згідно вимог ст.ст. 26. 27, 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) по Україні за три календарних роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком, тобто 2013, 2014, 2015 роки, та здійснити відповідні виплати з урахуванням раніше виплачених сум з нарахуванням компенсації втрати частини доходів, (а.с. 15-16).
09 липня 2024 року Головне управління ПФУ в Закарпатській області листом повідомило ОСОБА_1 на заяву від 10 червня 2024 року, що на момент призначення пенсії за вислугу років застосовано показник середньої заробітної плати за 2010 рік, 1982,63 грн. Лише в одному випадку застосовується показник заробітної плати за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії. Якщо особа після призначення пенсії по інвалідності продовжувала працювати і набула не менш як 24 місяці страхового стажу після призначення пенсії (попереднього перерахунку пенсії без урахування перерахунку, передбаченого абзацом п'ятим частини четвертої статті 42 Закону) незалежно від перерв у роботі, під час переведення вперше з пенсії по інвалідності на пенсію за віком застосовується середня заробітна плата (дохід), визначена (визначений) частиною другою статті 40 Закону для призначення пенсії. З 10.08.2016 року переведено з пенсії за вислугу років на пенсію за віком з дотриманням норм статті 45 Закону. Розмір пенсії обчислено із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) пенсії. Відповідно до пункту 4-3 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону станом на сьогодні для обчислення пенсії застосовано показник середньої заробітної плати по Україні за 2014-2016 роки у розмірі 3764,40 грн, збільшений на осучаснений показник середньої заробітної плати згідно постанови Кабінету Міністрів України «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році» від 23.02.2024 року №185 (з 01.03.2024 року - 7994,47 грн), (а.с. 17).
Не погодившись із урахуванням показника середньої заробітної плати по Україні та невиплатою одноразової грошової допомоги, позивач звернулася до суду.
3. Мотиви суду та норми права, застосовані судом.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
За змістом статті 22 Конституції України права і свободи людини та громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються й не можуть бути скасовані. Під час прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів не допускається звуження змісту й обсягу наявних прав і свобод.
Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості й в інших випадках, передбачених законом (статті 44 Конституції України).
Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV) пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Частиною першою статті 9 Закону № 1058-IV передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Разом з тим, відповідно до частини 1 статті 10 цього ж Закону особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
За приписами частини 2 статті 40 Закону № 1058-IV заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Тимчасово, з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року, заробітна плата (дохід) для призначення пенсії визначається із середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2016 та 2017 роки; Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз1 + Кз2 + Кз3 + ... + Кзn ); К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.
Водночас частиною 3 статті 45 Закону № 1058-IV встановлено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Згідно із матеріалів справи позивачка в період з 14 вересня 2011 року по 10 серпня 2016 року отримувала пенсію за вислугу років, призначену відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, в свою чергу призначення позивачу пенсії 10 серпня 2016 року відповідно до Закону № 1058-ІV відбулось вперше.
Верховний Суд у постанові від 10.07.2018 у справі № 520/6808/17 зауважив, що частиною третьою статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеного саме за цим Законом, на інший. Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Тому зі змісту наведених норм слідує, що призначення та виплата пенсії позивачу за нормами Закону №1788-XII не входила до правового регулювання Закону № 1058-ІV, а є спеціальною пенсією для конкретно визначеного кола осіб.
Таким чином, отримуючи пенсію за Законом №1788-XII, позивач не користувалася жодним із видів передбачених пенсій, встановлених Законом № 1058-ІV. Відтак призначення позивачу пенсії за віком відповідно до Закону № 1058-ІV з 10 серпня 2016 року відбулось вперше.
За наведених обставин фактично йдеться про призначення позивачу іншого виду пенсії, а саме пенсії за віком обрахованої відповідно до Закону № 1058-ІV, замість раніше призначеної пенсії, обчисленої відповідно до вимог Закону №1788-XII. Переведенням ж з одного виду пенсії на інший є зміна виду пенсії, що визначені законодавством.
Отже, у випадку, коли особі було призначено пенсію згідно Закону №1788-XII, у подальшому, при розрахунку пенсії за віком за Законом № 1058-ІV, такій особі показник середньої заробітної плати має враховуватися за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії, оскільки пенсія за віком передбачена іншим законом.
Тому при призначенні позивачу з 10 серпня 2016 року пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV підлягає застосуванню середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2013-2015 роки (три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії), згідно частини 2 статті 40 цього Закону.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 22.01.2019 у справі № 577/2457/17.
З огляду на те, що Закон №1788-XII передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а призначення позивачу пенсії з 10 серпня 2016 року відповідно до Закону №1058-ІV відбулося вперше (переведення з одного на інший вид пенсії в межах одного Закону відсутнє), суд приходить висновку, що позивач має право на перерахунок пенсії за віком відповідно до Закону № 1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а саме за 2013-2015 роки.
Суд вважає, що відповідач безпідставно застосував норми частини 3 статті 45, пункту 4-3 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону №1058-IV, а не призначивши позивачу пенсію за віком за її заявою від з урахуванням вимог частини 2 статті 40 Закону №1058-IV, допустив протиправні дії.
Тому, приймаючи рішення про перехід з одного виду пенсії на інший за різними законами, без врахування положень статті 40 Закону № 1058-ІV, а саме без врахування при обчисленні розміру пенсії позивача показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за 2013-2015 роки, відповідач діяв протиправно.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає доведеним факт протиправності дій відповідача щодо обчислення ОСОБА_1 пенсії за віком із урахуванням показника середньої заробітної плати по Україні за 2010 рік та з метою захисту порушених прав позивача - зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області здійснити ОСОБА_1 з 10 серпня 2016 року перерахунок пенсію за віком на підставі Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні за 2013-2015 роки та виплатити пенсію з врахуванням проведених виплат.
Щодо здійснення перерахунку з нарахуванням компенсації втрати частини доходів, судом встановлено наступне.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 19 жовтня 2000 року №2050-III підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Згідно зі статтею 2 вказаного Закону компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі необхідно розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
Основною умовою для виплати громадянину передбаченої статтею 2 Закону №2050-III компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі заробітної плати/грошового забезпечення). При цьому, компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.
Пункти 1, 2 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року №159 відтворюють положення Закону №2050-ІІІ, конкретизують підстави та механізм виплати компенсацій.
Відповідно до статті 3 Закону №2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Як вбачається з матеріалів справи, позивач не зверталася до відповідача із заявою про нарахування та виплату їй компенсації втрати частини доходів, у зв'язку з порушенням строків виплати страхових виплат індексації відповідно до Закону №2050-ІІІ та Порядку №159, оскільки доказів протилежного матеріали справи не містять.
При цьому, відповідач не відмовляв позивачу своїм рішенням у виплаті відповідної компенсації.
За змістом статті 7 Закону №2050-ІІІ відмова власника або уповноваженого ним органу (особи) від виплати компенсації може бути оскаржена громадянином у судовому порядку.
З огляду на те, що у цій справі позивач не зверталася до відповідача із заявою про виплату компенсації відповідно до Закону №2050-ІІІ та Порядку №159, а відповідачі не відмовляли позивачу у виплаті відповідної компенсації, тому право позивача ще не було порушено суб'єктом владних повноважень і звернення її до суду з цією вимогою є передчасним.
Аналогічна правова позиція щодо спірних правовідносин викладена Верховним Судом у постанові від 04 травня 2022 у справі №200/14472/19-а.
Щодо виплати одноразової грошової допомоги, суд зазначає наступне.
Згідно з пунктом 7-1 Прикінцевих положень Закону № 1058-ІV особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е»-«ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.
Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 23.07.2011 № 1191 «Про затвердження Порядку обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати» грошова допомога надається особам, яким починаючи з 01 жовтня 2011 року призначається пенсія за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.
З аналізу наведених норм законодавства можна зробити висновок, що право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов'язується з:
1) наявністю у неї необхідного спеціального страхового стажу (від 25 до 30 років) роботи на певних визначених законодавством посадах,
2) виходом на пенсію саме з цих посад в закладах та установах державної та комунальної форми власності,
3) неотриманням такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» будь-якого іншого виду пенсії.
Таким чином, підставою для відмови у виплаті грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій за віком є, зокрема, отримання до моменту призначення пенсії за віком будь-якої іншої пенсії. Такий висновок зроблений у постанові Верховного Суду від 22.02.2018 у справі № 310/3774/17, обставини яких є аналогічними.
Також Верховний Суд у постанові від 02.03.2020 у справі №175/4084/16-а (2-а/175/86/16) щодо подібних правовідносин зазначив: «умовою наявності права на отримання вказаної грошової допомоги є не відсутність факту отримання особою будь-якого іншого виду пенсії на момент виходу на пенсію за віком, як помилково вважали суди попередніх інстанцій, а відсутність такого факту до моменту виходу на цю пенсію, тобто в будь-який момент до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону. Слід зазначити і про те, що законодавство не ставить право особи на отримання такої допомоги в залежність від розміру або тривалості отримання нею пенсії та часу її призначення, якщо такі обставини мали місце до виходу на пенсію за віком. Верховний Суд зазначає, що отримання вказаної грошової допомоги визначене законодавцем, як заохочувальний захід щодо осіб, які, отримавши право на призначення пенсії, виявили бажання працювати та одержувати пенсію з більш пізнього віку, тобто фактично відтермінували реалізацію права виходу на пенсію».
Встановлені обставини справи свідчать, що позивачці було призначено пенсію за вислугу років з 14 вересня 2011 року.
Отже, до призначення позивачці пенсії за віком їй призначалась пенсія за вислугу років, що виключає виплату грошової допомоги на підставі пункту 7-1 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення.
Відповідно до частини третьоїстатті 139 КАС Українипри частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Позивач при поданні адміністративного позову сплатила судовий збір у розмірі 1211,20 грн, що підтверджується квитанцією від 31 липня 2024 року № 9349-9323-2197-7368, (а.с. 8).
Таким чином, вказана сума судових витрат підлягає стягненню на користь позивача.
Керуючись статтями 9, 14, 139, 242-246, 255, 295 КАС України, суд, -
1. Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області щодо обчислення ОСОБА_1 пенсії за віком із урахуванням показника середньої заробітної плати по Україні за 2010 рік.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області здійснити ОСОБА_1 з 10 серпня 2016 року перерахунок пенсію за віком на підставі Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні за 2013-2015 роки та виплатити пенсію з врахуванням проведених виплат.
4. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (88008, Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Народна, буд. 4, код ЄДРПОУ 20453063) судові витрати у розмірі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 коп.) сплаченого судового збору.
5. В решті позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Повний текст рішення виготовлений та підписаний 16 вересня 2024 року.
СуддяТ.В.Скраль