17 вересня 2024 року м. Житомир справа № 240/30641/23
категорія 105000000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Чернової Г.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) в особі Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом до Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) в особі Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області, в якому з урахуванням уточнених позовних вимог просить:
- визнати протиправною бездіяльність старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Сладь Тетяни Павлівни та виконувача обов'язки начальника відділу примусового виконання рішень у Житомирській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Корнєєва Миколи Миколайовича у вигляді не накладення штрафу у відповідності до вимог ст. 75 Закону України " Про виконавче провадження" на Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області за умисне невиконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 25.07.2022 у справі 240/8632/22.
- зобов'язати Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ) в особі Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області за умисне невиконання рішення Житомирського окружного адмініістративного суду від 25.07.2022 у справі №240/8632/22 у відповідності до вимог ст. 75 Закону України "Про виконавче провадження" накласти на Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області штраф у розмірі 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановити новий строк виконання рішення суду від 25.07.2022 у справі № 240/8632/22.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що державним виконавцем допущено протиправну бездіяльність з приводу вчинення дій у межах виконавчого провадження №71328967, у зв'язку з чим не виконано судове рішення, щодо здійснення нарахування та виплати з 01.12.2019 без обмеження максимального розміру пенсії, з урахуванням вже виплачених сум.
Ухвалою від 30.10.2023 позовну заяву залишено без руху та позивачу наданий строк для усунення недоліків адміністративного позову.
Після усунення позивачем вказаних в ухвалі недоліків, 13 листопада 2023 відкрито провадження у справі, яка розглядається за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, яке призначено на 22.11.2023.
Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позову за безпідставністю. Заперечуючи позовні вимоги відповідач вказує, що в даному випадку боржник, надавши підтвердження здійснення заходів направлених на виконання рішення суду, не ухилявся від його виконання. Одночасно з цим, звертає увагу суду на те, що позивачем не зазначено у позовній заяві аргументованих підстав визнання бездіяльності державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень.
У судове засідання 22.11.2023 представники сторін не з'явилися
Зважаючи на відсутність перешкоди для розгляду справи у судовому засіданні та приймаючи до уваги відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд подальший розгляд справи здійснює в письмовому провадженні.
Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Суд встановив, що у відділі примусового виконання рішень перебуває виконавче провадження №71328967 з примусового виконання виконавчого листа по справі № 240/8632/22, що виданий 09 березня 2023 року Житомирським окружним адміністративним судом, яким зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 , починаючи з 01.12.2019 без обмеження максимального розміру пенсії, з урахуванням вже виплачених сум.
Постанову про відкриття виконавчого провадження № 71328967 було винесено 17.03.2023 та надано боржнику 10 робочих днів для виконання рішення суду.
17.03.2024 Головне управління Пенсійного Фонду України в Житомирській області повідомило відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), що по вказаному виконавчому провадженню рішення суду виконано добровільно в межах наданих компетенції та фінансування. ОСОБА_1 відповідно до рішення суду з 01.12.2019 проведено перерахунок пенсії без обмеження максимального розміру пенсії, з урахуванням вже виплачених сум та нараховано доплату за період з 01.12.2019 по 31.12.2022 в розмірі 94275,24грн про, що наданий відповідний розрахунок.
Також повідомлено, що інформацію про виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 09.03.2023 та про суму нарахованих, але невиплачених коштів надано Пенсійному фонду України шляхом включення до реєстру судових рішень , фінансування яких здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України підсистеми "Реєстр судових рішень" Інтегрованої комплексної інформаційної системи Пенсійного фонду України, обов'язок ведення та заповнення якої покладено на територіальні органи Пенсійного фонду України.
Розмір бюджетних асигнувань, виділених Головному управлінню на виконання судових рішень у 2022році встановлено в розмірі 14224,3 тис. грн використано повністю та проведено виплату нарахованих коштів на виконання рішень судів, які надійшли включно по 30.06.2020року.
З 01 квітня 2021 року функції з виплати пенсій покладені безпосередньо на Пенсійний фонд України, а не на його територіальні органи.
Згідно з постановою Кабінету Міністрів України "Деякі питання організації виплати пенсій та грошової допомоги" від 16.12.2020 № 1279 з 01.04.2021 перерахування коштів на пенсійні виплати здійснюється централізовано Пенсійним фондом України, що утворилися внаслідок нарахування пенсійних виплат за судовим рішенням, буде здійсена безпосередньо Пенсійним фондом України за умови надходження відповідного бюджетного фінансування.
З огляду на те, судом встановлено, що рішення суду не виконано. Відповідачем вказаний факт не оспорюється.
Звертаючись до суду, позивач наголошує на повному невиконанні рішення суду та вважає протиправною бездіяльність державного виконавця у виконавчому провадженні №71328967 з примусового виконання виконавчого листа Житомирського окружного адміністративного суду, виданого у справі №240/8632/22, що полягає у не вчиненні та не прийнятті, передбачених Законом України "Про виконавче провадження" виконавчих дій та рішень, спрямованих на забезпечення повного та фактичного виконання виконавчого документа про перерахунок та виплату пенсії без обмеження максимального розміру з урахуванням вже виплачених сум, а саме у вигляді ненакладання штрафу.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Статтею 1291 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.
Відповідно до статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Конституційний Суд України, розглядаючи справу № 1-7/2013, у рішенні від 26 червня 2013 року, звернув увагу, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012). Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).
Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року №3447-IV, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
ЄСПЛ неодноразово висловлював думку в контексті тлумачення статті 6 Конвенції, що без ефективної системи виконання судових рішень існування судової системи позбавлене будь-якого сенсу. Також підкреслював, що органи державної влади є одним із компонентів держави й інтереси цих органів повинні збігатися з необхідністю належного здійснення правосуддя, кінцевим етапом якого є виконання судового рішення.
Так, у рішенні від 19 березня 1997 року по справі «Горнсбі проти Греції», ЄСПЛ зазначив, що право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду одній зі сторін. Важко уявити ситуацію, щоб пункт 1 статті 6 Конвенції докладно описував процедурні гарантії, які надаються сторонам цивільного судового процесу у провадженні, що є справедливим, відкритим і оперативним, і не передбачав би при цьому гарантій виконання судових рішень. Тлумачення статті 6 як такої, що стосується виключно права на звернення до суду і проведення судового розгляду, могло б призвести до ситуацій, несумісних із принципом верховенства права, що його Договірні Сторони зобов'язалися дотримуватися, коли вони ратифікували Конвенцію. Отже, виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має розглядатися як невід'ємна частина судового процесу для цілей статті 6 Конвенції.
Якщо адміністративний (виконавчий) орган відмовляється виконувати, не виконує чи затягує виконання судового рішення, то передбачені статтею 6 Конвенції гарантії, які забезпечуються стороні на етапі судового розгляду справи, фактично втрачають свій сенс (пункт 68 рішення у справі «Піалопулос та інші проти Греції» від 15 березня 2001 року).
У справі «Сорінг проти Об'єднаного Королівства» ЄСПЛ у рішенні від 07 липня 1989 року визначив, що на державі лежить прямий обов'язок дотримуватися громадянських прав осіб і забезпечувати належне та своєчасне виконання рішення суду, що набрало законної сили. Виконання будь-якого судового рішення є невід'ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам статті 6 Конвенції. Поза сумнівом, вирішення справи в суді без невиправданого і необґрунтованого зволікання є запорукою ефективного захисту особою своїх прав. Водночас судовий захист, як і діяльність суду, не може вважатися дієвим, якщо судові рішення не виконуються або виконуються неналежним чином і без контролю суду за їх виконанням, зазначено в Концепції.
Пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов'язків цивільного характеру.
Право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень складовою права на справедливий судовий захист.
Отже, обов'язок виконати судове рішення виникає з моменту набрання ним законної сили.
Спеціальним законом, що здійснює регулювання правовідносин, які склалися в процесі примусового виконання судових рішень та рішень інших органів, є Закон України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VIII з наступними змінами та доповненнями у редакції, яка є чинною на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон України № 1404-VIIІ).
Статтею 1 Закону № 1404-VIII передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Пунктом 1 частини 1 статті 3 вказаного Закону передбачено, що примусовому виконанню підлягають рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
За змістом ст.5 Закону №1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 18 Закону №1404-VIII державний виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Пунктом 1 частини 3 статті 18 Закону №1404-VIII визначено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону.
Відповідно до частин першої та другої статті 63 Закону №1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Відповідно до частин 5, 6 статті 26 Закону №1404-VIII виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
За рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню).
Згідно з частинами 1-2 статті 63 Закону №1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Відповідно до частини 1 статті 75 цього ж Закону у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
Таким чином, виконання судового рішення як завершальна стадія судового провадження, є невід'ємним елементом права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції, складовою права на справедливий суд.
Тобто надаючи оцінку діям/бездіяльності державного виконавця, вчиненим у межах виконавчого провадження, слід з'ясувати чи їх сукупність була спрямована на примусове виконання рішень і проводилася на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, Законом №1404-VIII, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону №1404-VIII, а також достатність прийнятих рішень, які відповідно до цього Закону №1404-VIII підлягали примусовому виконанню.
Згідно із частинами 1 - 4 статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частиною 1 та 2 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Всупереч вказаним нормам відповідачем не було доведено та не надано суду належних та допустимих доказів, на підтвердження вчинення дій, які були б спрямовані на примусове виконання рішення суду у межах повноважень та у спосіб, що визначені чинним законодавством, а тому порушене право позивача підлягає судовому захисту та поновленню шляхом винесення рішення про визнання неправомірною бездіяльності Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) в особі Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області та зобов'язати відповідача вчинити дії передбачені Законом України "Про виконавче провадження" щодо виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 25.07.2022 по справі № 8632/22.
Що стосується позовних вимог зобов'язати Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ) в особі Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області за умисне невиконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 25.07.2022 у справі №240/8632/22 у відповідності до вимог ст. 75 Закону України "Про виконавче провадження" накласти на Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області штраф у розмірі 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановити новий строк виконання рішення суду від 25.07.2022 у справі № 240/8632/22., суд наголошує, що вчинення виконавчих дій, в тому числі і щодо застосування штрафу є дискриційними повноваженнями відповідача і суд не має права перебирати їх на себе.
Враховуючи наведене вище в сукупності, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Відповідно до частини 5 статті 139 КАС України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від сплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Приймаючи до уваги те, що позивача звільнено від сплати судового збору та матеріали справи не містять доказів понесення ним інших судових витрат, суд вирішує розподіл судових витрат у цій частині не здійснювати.
Керуючись статтями 2, 77, 90, 139, 242-246, 250, 272, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
вирішив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) в особі Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області про визнання бездіяльності та зобов'язання вчинити дії - задовольнити.
Визнати бездіяльність Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) в особі Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області протиправною.
Зобов'язати Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ) в особі Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області вчинити дії передбачені Законом України "Про виконавче провадження" щодо повного виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 25.07.2022 по справі № 8632/22.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 272 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня проголошення рішення за правилами, встановленими статтями 287, 296-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Г.В. Чернова
17.09.24