16 вересня 2024 року м. Житомир справа № 240/11428/24
категорія 106020000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Лавренчук О.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом, у якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач, В/ч НОМЕР_1 ) щодо неналежного розгляду рапорту ОСОБА_1 від 27.04.2024 про звільнення з військової служби;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 розглянути рапорт ОСОБА_1 від 27 квітня 2024 року про звільнення з військової служби та за результатами його розгляду прийняте відповідне рішення.
Позовні вимоги мотивовані протиправною бездіяльністю відповідача щодо не розгляду рапорту ОСОБА_1 про звільнення з військової служби в запас на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 17.06.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Даною ухвалою також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.
У період з 01.07.2024 по 19.07.2024 головуюча у справі суддя перебувала у відпустці.
Представник відповідача надав відзив на позовну заяву, у якому заперечує проти задоволення позовних вимог. Свою позицію обґрунтовує тим, що рапорт про звільнення з військової служби від 27.04.2024 було розглянуто належно, надано оцінку долученим до рапорту документам, та надано відповідь від 22.05.2024, якою повідомлено, що «Таким чином підставою, яку можна застосувати для звільнення Вас з військової служби може бути лише - необхідність здійснювати постійний догляд за одним своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю І чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я» з урахуванням змін внесених до Закону № 2232-XII та вказано про додаткові умови, які мають бути підтверджені для прийняття рішення про звільнення з військової служби. Командування військової частини НОМЕР_1 , яке діяло у межах повноважень, на підставі та у спосіб, передбачений законодавством України, результатами опрацювання наданих позивачем документів, правомірно відмовлено казаному військовослужбовцю у звільненні з військової служби на підставі підпункту пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу». Просять відмовити у задоволенні позову.
Від представника позивача надійшла відповідь на відзив, у якій останній зазначає про необхідність визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо неналежного розгляду рапорту позивача від 27.04.2024 та зобов'язання його розглянути.
У період з 19.08.2024 по 02.09.2024 головуюча у справі суддя перебувала у відпустці.
Відповідно до положень ч. 5 ст.262, ч. 1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Суд зазначає, що судове рішення у справі, постановлене у письмовому провадженні, складене у повному обсязі відповідно до ч.4 ст.243 КАС України, з врахуванням положень ст.263 КАС України.
Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Суд, вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності встановив наступне.
Відповідно до довідки В/ч НОМЕР_1 від 22.02.2024, вона видана молодшому сержанту ОСОБА_1 в тому, що він перебуває на військовій службі в військовій частині НОМЕР_1 .
У зв'язку з наявністю у позивача батька, ОСОБА_2 , особи з інвалідністю ІІ групи, що підтверджується Довідкою до акта огляду МСЕК серії 12 ААГ №650519 від 05.02.2024, позивач 27.04.2024 звернувся із рапортом до командира військової частини НОМЕР_1 , у якому просив звільнити його з військової служби через сімейні обставини на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Представник позивача 17.05.2024 звернувся із адвокатським запитом до військової частини НОМЕР_1 з проханням повідомити про результати розгляду рапорту позивача від 27.04.2024.
У листі №8451 від 28.05.2024 відповідач повідомив адвоката позивача про результати розгляду запиту, за вихідним №25 від 17 квітня 2024 року зареєстрованого за вхідним №15012 від 22 травня 2024 року, стосовно молодшого сержанта ОСОБА_3 та вказано: " надаємо необхідну Вам інформацію, а саме: додаток: 1. Копія відмови, для повідомлення молодшому сержанту ОСОБА_4 , у звільнені з військової служби п./п. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок ськову службу», тобто через такі сімейні обставини або інші поважні а саме, як зазначено у рапорті, у зв'язку з необхідністю здійснення догляду за особою з інвалідністю ІІ групи, на 4 аркушах в 1 примірнику."
Позивач вважає, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність щодо неналежного розгляду рапорту ОСОБА_1 від 27.04.2024 про звільнення з військової служби, що стало підставою для звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За статтею 65 Конституції України - захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Згідно з пунктом 20 частини 1статті 106 Конституції України Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.
Указами Президента України №133/2022 від 14.03.2022, № 259/2022 від 18.04.2022, №341/2022 від 17.05.2022, №573/2022 від 12.08.2022, № 757/2022 від 07.11.2022, №58/2023 від 06.02.2023, №254/2023 від 01.05.2023 строк дії режиму воєнного стану продовжувався. Указами Президента України воєнний стан продовжено, діє на теперішній час.
Відповідно до частин 1-3 статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.92 № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII) захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту, посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов'язок включає у тому числі проходження військової служби.
Частиною 1 статті 2 Закону № 2232-XII визначено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Відповідно до п.2 п.п. "г" ч. 4 ст. 26 Закону №2232-ХІІ (у редакції на день подання рапорту 27.04.2024) військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби під час воєнного стану: через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу): у зв'язку з здійснення постійного догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також своїми чи пружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
18.05.2024 набув чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» №3633-IX.
Відповідно до п.п. «г» ч.4 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» у редакції станом 22.05.2024, військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах, під час дії воєнного стану: через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).
Відповідно до ч.12 ст.26 Закону у редакції станом 22.05.2024, військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин на таких підставах необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
Згідно із частиною 7 статті 26 Закону № 2232-XII, звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 548-ХІУ (далі - Статут) передбачено, що дія цього Статуту поширюється і на військовослужбовців.
У відповідності до вимог статті 14 згаданого Статуту передбачено, що із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити до наступного прямого начальника.
Пунктом 31 наведеного Статуту, встановлено, що начальники, яким військовослужбовці підпорядковані за службою, у тому числі і тимчасово, є прямими начальниками для цих військовослужбовців. Найближчий до підлеглого прямий начальник є безпосереднім начальником.
Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008 затверджено Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі - Положення).
За нормами пункту 2 Положення громадяни проходять військову службу у Збройних Силах України в добровільному порядку або за призовом. За призовом громадяни проходять: строкову військову службу; військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період.
Відповідно до п. 6, 7 Положення початок і закінчення проходження військової служби, строки військової служби, а також граничний вік перебування на ній визначено Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу». Військова служба закінчується в разі звільнення військовослужбовця з військової служби в запас або у відставку, загибелі (смерті), визнання судом безвісно відсутнім або оголошення померлим.
Відповідно до абзацу 2 пункту 12 Положення право видавати накази по особовому складу надається командирам, командувачам, начальникам, керівникам органів військового управління, з'єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, які утримуються на окремих штатах, за посадами яких штатом передбачено військове звання полковника (капітана 1 рангу) і вище, а також керівникам служб персоналу Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України.
Звільнення військовослужбовців із військової служби під час дії особливого періоду регламентовано пунктом 225 цього Положення.
Так, пп. 2 п. 225 Положення передбачено, що під час дії особливого періоду (з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації) - на підставах, передбачених частиною третьою, пунктом 2 частини четвертої, пунктом 3 частини п'ятої та пунктом 3 частини шостої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу»: під час дії особливого періоду (з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації) - на підставах, передбачених частиною третьою, пунктом 2 частини четвертої, пунктом 3 частини п'ятої та пунктом 3 частини шостої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу": у військових званнях до майстер-сержанта (майстер-старшини) включно за всіма підставами - командирами бригад (полків, кораблів 1 рангу) і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них.
Пунктом 233 Положення передбачено, що військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
В пункті 234 Положення зазначено, що перед звільненням військовослужбовців уточнюються дані про проходження ними військової служби, документально підтверджуються періоди служби, що підлягають зарахуванню до вислуги в календарному та пільговому обчисленні, проводиться розрахунок вислуги років військової служби. Вислуга років військової служби військовослужбовців розраховується не пізніше ніж за два місяці до дати, на яку планується звільнення. Інформація про розраховану вислугу років військової служби доводиться військовослужбовцю під підпис перед оформленням документів для його звільнення з військової служби. У разі незгоди з розрахунком вислуги років військової служби військовослужбовець повинен письмово обґрунтувати свої заперечення на аркуші з розрахунком вислуги років і засвідчити їх своїм підписом. У разі відмови військовослужбовця підписати розрахунок вислуги років про це робиться відповідний запис на цьому ж аркуші та засвідчується підписами осіб, які були присутні під час бесіди.
При звільненні військовослужбовця з військової служби за рішенням командування військової частини відповідно до підпункту 1 пункту 35 цього Положення рапорт на звільнення військовослужбовцем не подається. У такому разі командуванням військової частини складається аркуш бесіди з військовослужбовцем за формою, визначеною Міністерством оборони України.
Відповідно до пункту 241 Положення накази про звільнення військовослужбовців з військової служби оголошуються командирами (начальниками) військових частин.
За змісту пункту 242 Положення вбачається, що після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки за вибраним місцем проживання. Особи, звільнені з військової служби, зобов'язані у п'ятиденний строк прибути до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для взяття на військовий облік.
Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.
Інструкція про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затверджена наказом Міністра оборони України 10.04.2009 № 170 (далі - Інструкція № 170) визначає механізм реалізації та порядок організації у Збройних Силах України виконання вимог Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України.
Відповідно до пункту 1.5 Інструкції № 170 для встановлення, зміни, призупинення, або припинення правових відносин з громадянами України, які реалізуються наказами посадових осіб по особовому складу, у Генеральному штабі Збройних Сил України, Командуванні об'єднаних сил Збройних Сил України, видах Збройних Сил України, окремих родах сил Збройних Сил України, окремих родах військ Збройних Сил України, органах військового управління, з'єднаннях, військових частинах, вищих військових навчальних закладах, військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти, установах, організаціях, (далі - військові частини), оформляються: подання (додаток 1), рішення колегіальних органів, утворених і діючих відповідно до законодавчих актів і актів Міністерства оборони України, Резерв кандидатів для просування по службі (додаток 2), План переміщення військовослужбовців на посади номенклатури посад (далі - План переміщення на посади) (додаток 16) на військовослужбовців крім тих, які проходять строкову військову службу, зокрема щодо звільнення з військової служби.
Додатком 19 Інструкції № 170 передбачено перелік документів, що подаються з поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби.
Зокрема відповідно до п.5 Додатку при поданні до звільнення з військової служби за підставами: через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 12 червня 2013 року № 413 та визначено підпунктом «г» пунктів 1, 2 частини четвертої, підпунктом «ґ» пункту 2 частини п'ятої, підпунктом «г» пункту 2 частини шостої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», подаються копія аркуша бесіди; копія рапорту військовослужбовця; документи, що підтверджують наявність сімейних обставин або інших поважних причин; копія розрахунку вислуги років військової служби (при набутті права на пенсійне забезпечення за вислугою років).
Відповідно до пункту 14.10 Розділу XIV "Особливості проходження військової служби, служби в резерві та виконання військового обов'язку в запасі в особливий період" Інструкції № 170 ( в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин), звільнення з військової служби через сімейні обставини або інші поважні причини здійснюється за наявності оригіналів документів, що підтверджують таку підставу звільнення.
Документи на звільнення військовослужбовців направляються безпосередньо до посадових осіб, які мають право їх звільнення з військової служби. Наказ по особовому складу про звільнення цих військовослужбовців повинен бути виданий і доведений до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем взяття громадянина на військовий облік та до військової частини за місцем проходження військової служби в строки, що забезпечуватимуть вчасне здавання справ і посад і розрахунок військовослужбовців, а також виконання строків звільнення, визначених Президентом України.
Командири військових частин зобов'язані забезпечити своєчасне здавання посади, проведення усіх необхідних розрахунків з військовослужбовцями, стосовно яких видано наказ по особовому складу про звільнення з військової служби, у порядку, визначеному пунктом 242 Положення, та направлення їх на військовий облік до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки за місцем проживання.
Наказом Генерального штабу Збройних Сил України 07.04.2017 № 124 затверджена «Інструкція з діловодства у Збройних Силах України» (далі за текстом - Інструкція з діловодства у Збройних Силах України).
Відповідно до п. 2.1.6 Інструкції з діловодства у Збройних Силах України, рапорт (заява) - письмове звернення військовослужбовця (працівника) до вищої посадової особи з проханням (надання відпустки, матеріальної допомоги, поліпшення житлових умов, переведення - звільнення тощо) чи пояснення особистого характеру.
Згідно з п. 3.11.6 Інструкції з діловодства у Збройних Силах України, документи, в яких не зазначено строк виконання, повинні бути виконані не пізніше ніж за 30 календарних днів з моменту реєстрації документа у військовій частині (установи), до якої надійшов документ.
Отже, із аналізу наведених норм слідує, що подання рапорту «по команді» означає направлення (подання особисто) його в порядку підпорядкування безпосередньому командиру, який після розгляду та задоволення передає далі своєму безпосередньому командиру з відміткою про власне клопотання з відповідного питання. І так далі, до прямого керівника, командира військової частини або іншої особи, що наділена правом вирішувати питання по суті, зокрема, питання звільнення підлеглого військовослужбовця зі служби. Рапорт має дійти до останньої ланки з клопотаннями безпосередніх (прямих) командирів (начальників), а останні, в свою чергу,мають обов'язок прийняти відповідне рішення.
З системного аналізу вказаних норм права суд дійшов висновку, що наслідком написання рапорту військовослужбовця про звільнення з військової служби є наказ по особовому складу про звільнення з військової служби чи прийняття аргументованого рішення у формі відмови, у задоволенні рапорту.
Отже, станом на час розгляду відповідачем рапорту позивача та прийняття рішення по його суті, законодавство чітко вимагало наявності такої умови для звільнення, як відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи.
Супровідним листом військової частини НОМЕР_1 від 28.05.2024 №8451 на запит адвоката позивача, відповідачем надано копію відмови "для повідомлення молодшому сержанту ОСОБА_1 , старшому механіку - водію 1 танку 2 танкового взводу 3 танкової роти танкового батальйону про результати розгляду його рапорта про звільнення з військової служби" у якій ОСОБА_1 повідомлено про відсутність підстав для звільнення з військової служби на п./п. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», тобто через такі сімейні обставини або інші поважні чини, а саме, як зазначено у рапорті, у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю II групи, на 4 аркушах в 1 примірнику.
Відповідач у прийнятому 22.05.2024 рішенні та у відзиві на позовну заяву зазначає, що рапорт про звільнення з військової служби від 27.04.2024 було розглянуто належно, надано оцінку долученим до рапорту документам, та надано відповідь від 22.05.2024, якою повідомлено, що «Таким чином підставою, яку можна застосувати для звільнення Вас з військової служби може бути лише - необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю І чи ІІ групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я» з урахуванням змін внесених до Закону № 2232 та вказано про додаткові умови, які мають бути підтверджені для прийняття рішення про звільнення з військової служби.
Представником позивача до позовної заяви долучена нотаріально засвідчена заява ОСОБА_2 , адресована компетентним органам, зацікавленим особам, та всім, кого це сросується, яка містить наступний зміст: "у зв'язку із наявною інвалідністю, порушенням функцій організму, неспроможністю самостійно самообслуговуватися, потребую утримання, постійного стороннього догляду, матеріальної допомоги та погоджуюсь, щоб мій єдиний син - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований та фактично проживає зі мною за однією адресою, здійснював за мною догляд на непрофесійній основі та за його рахунок. Інших працездатних осіб та не військовозобов'язаних, в тому числі повнолітніх дітей, зобов'язаних відповідно до закону мене утримувати, окрім мого сина ОСОБА_6 , у мене не має. Разом з тим, я відмовляюся від надання мені догляду з боку будь-яких інших осіб на професійній та непрофесійній основі, таких як соціальні послуги за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів".
Вказана заява зареєстрована у реєстрі за №3645 від 03.06.2024. Враховуючи, що розгляд рапорту позивача від 27.04.2024 відбувся 22.05.2024, суд дійшов висновку, що вона не могла бути взята відповідачем до уваги, так, як на день розгляду рапорту позивача, її не існувало.
Інших доказів які б могли свідчити про відсутність інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я матеріали справи не містять.
Враховуючи, що станом на 22.05.2024 умова про необхідність доведення відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я була обов'язкова, відповідач не міг вирішувати рапорт позивача без її врахування на підставі норм, які вже на той час втратили чинність.
При цьому, суд враховує, що відповідачем не було у цьому випадку штучно порушенні розумні строки вирішення звернення позивача. Рапорт позивача вирішений в межах строку 1 місяць, як передбачає п.3.11.6 Інструкції з діловодству у Збройних силах України, що не дає підстав для висновків про зловживання відповідачем.
Відповідно до ст.61 Закону України «Про правотворчу діяльність» нормативно-правовий акт або окремий його структурний елемент визнається таким, що втратив чинність, у разі, якщо суб'єктом правотворчої діяльності прийнято новий нормативно-правовий акт, що регулює ті самі суспільні відносини.
Суд погоджується з відповідачем, що у цьому випадку повинен застосовуватися Закон на час прийняття рішення, а не на час подання рапорту, а тому відповідач правомірно відмовив у його задоволенні та звільненні позивача з військової служби.
Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
В той же час, надаючи оцінку позовним вимогам зобов'язального характеру та обраному позивачем способу захисту своїх прав, про які просить останній у межах цього позову, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Задовольняючи позовні вимоги повністю, суд, використовуючи повноваження, передбачені ч. 2 ст. 9 КАС України, самостійно визначає формулювання резолютивної частини судового рішення, з метою її більш ефективного виконання та надання повного захисту правам позивача.
Таким чином, суд дійшов висновку про правомірність дій відповідача при винесенні рішення про відмову у задоволенні рапорту позивача, про звільнення з військової служби від 27.04.2024.
За приписами частин 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. На думку суду, в даній справі, відповідачами доведено правомірності своїх дій у спірних правовідносинах.
Згідно положень статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З огляду на викладене, суд вважає, що позов є не обґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.
Враховуючи, що позивач, відповідно до п.12 ч. 1 ст. 5 Закону України Про судовий збір звільнений від сплати судового збору, питання щодо розподілу судових витрат судом не вирішувалось.
Керуючись статтями 2, 9, 77, 90, 139, 242-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
вирішив:
Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) до Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ) про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.В. Лавренчук
16.09.24