17 вересня 2024 року м. Житомир справа № 240/16364/24
категорія 105000000
Суддя Житомирського окружного адміністративного суду Семенюк М.М., розглянувши позовну заяву Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області до Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) в особі: Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області ЦМУМЮ про визнання протиправною та скасування постанови,
встановив:
Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 02.09.2024, копію якої позивач отримав 03.09.2024, позовну заяву було залишено без руху та надано строк 5 днів для усунення недоліків позовної заяви, які не були усунуті.
Після спливу строку, наданого судом на виконання ухвали, позивач подав заяву від 10.09.2024 (вх. від 11.09.2024) про продовження процесуального строку, в якій посилаючись на те, що кошти для оплати судового збору надійдуть після 01.09.2024, просив продовжити строк для усунення недоліків.
Розглянувши заяву, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно з ч.1 ст. 118 Кодексу адміністративного судочинства України процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
Відповідно до частин 2,6 ст. 121 КАС України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Про поновлення або продовження процесуального строку, відмову у поновленні або продовженні процесуального строку суд постановляє ухвалу, яка не пізніше наступного дня з дня її постановлення надсилається особі, яка звернулася із відповідною заявою.
Отже, законодавством регламентовано право суду продовжити встановлений ним процесуальний строк.
Судом було забезпечено відповідачу можливість сплатити судовий збір та реалізувати право на звернення до суду, однак, це не призвело до сплати судового збору та усунення недоліків позовної заяви.
Посилання на відсутність коштів для сплати судового збору без підтвердження належними доказами відсутність коштів та вчинення будь-яких дій з боку позивача щодо отримання необхідного фінансування для цих цілей, не може свідчити про тяжке матеріальне становище позивача яке позбавляє його можливості сплатити судовий збір.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду викладеної в ухвалах від 21.03.2018 (справа №813/2320/13-а), від 03.01.2018 (справа №826/18916/16), від 19.03.2018 (справа №804/4712/16), постанові від 27.03.2018 (справа №804/15691/15), від 06 липня 2021 року (справа №640/20749/20), від 14 липня 2021 року (справа № 160/12103/20, № 160/11986/20) обмежене фінансування бюджетної установи не є підставою для її звільнення від сплати судового збору, відстрочення або розстрочення сплати судового збору.
Крім того, статтею 44 КАС України, передбачено обов'язок осіб, які беруть участь у справі (учасників справи), добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема, щодо сплати судового збору.
З метою виконання процесуального обов'язку, особа, яка має намір подати позовну заяву та подала її, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії.
Зазначене стосується і суб'єктів владних повноважень, які фінансується з Державного бюджету України, зокрема, в частині видатків на оплату судового збору, а тому держава повинна створити належні фінансові можливості і заздалегідь передбачити відповідні кошти на вказані цілі у кошторисах установ.
Клопотання особи про продовження строку повинно бути належним чином обґрунтовано з підтвердження належними доказами обставин, які позбавляють його можливості сплатити судовий збір у визначений судом строк та можливість сплати у подальшому.
Позивачем не надані документи, що можуть вважатись належним доказом, які свідчать про можливість сплати судового збору.
Отже, матеріали справи не містять підтвердження належними доказами щодо можливого фінансування цих витрат найближчим часом, що не може бути підставою для подальшого подовження процесуальних строків.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне відмовити у задоволені заяви про продовження процесуального строку від 10.09.2024 (вх. від 11.09.2024), яка подана в порушення ч. 2 ст. 121 КАС України, після закінчення строку для усунення недоліків позовної заяви, останнім днем якого було 09.09.2024.
Інших обставин, окрім відсутності коштів, в заяві про продовження строку на усунення недоліків не наведено.
Лише відсутність коштів для сплати судового збору без вжиття відповідних заходів, не може вважатися належною підставою для продовження строку на усунення недоліків позовної заяви, тому заява не підлягає задоволенню.
Станом на 17 вересня 2024 року позивачем не було усунуто недоліки позовної заяви, а тому позовну заяву, відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України, слід повернути позивачу.
На підставі викладеного, керуючись статтями 121, 169, 243, 248 КАС України,
ухвалив:
Відмовити в задоволенні заяви Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 10.09.2024 (вх. від 11.09.2024) про продовження процесуального строку.
Позовну заяву Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області до Центрального міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ) в особі: Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області ЦМУМЮ про визнання протиправною та скасування постанови про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії повернути позивачу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Сьомого апеляційного адміністративного суду.
Суддя М.М. Семенюк