Україна
Донецький окружний адміністративний суд
17 вересня 2024 року Справа №200/1342/24
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Шувалової Т.О., розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 , подану в порядку статей 382, 383 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративній справі № 200/339/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» звернулась до Донецького окружного адміністративного суду із заявою поданою в порядку статей 382, 383 Кодексу адміністративного судочинства України, у справі № 200/1342/24.
Розглянувши вказану заяву з її додатками, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Частиною другою статті 383 КАС України встановлено вимоги до поданої заяви. Зокрема, зазначено, що у такій заяві зазначаються: 1) найменування адміністративного суду, до якого подається заява; 2) ім'я (найменування) позивача, поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 3) ім'я (найменування) відповідача, посада і місце служби посадової чи службової особи, поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 4) ім'я (найменування) третіх осіб, які брали участь у розгляді справи, поштова адреса, номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 5) номер адміністративної справи; 6) відомості про набрання рішенням законної сили та про наявність відкритого касаційного провадження; 7) інформація про день пред'явлення виконавчого листа до виконання; 8) інформація про хід виконавчого провадження; 9) документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати за подання відповідної заяви; 10) перелік документів та інших матеріалів, що додаються.
Згідно з частинами четвертою та п'ятою статті 383 КАС України, заяву може бути подано протягом десяти днів з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, але не пізніше дня завершення строку пред'явлення до виконання виконавчого листа, виданого за відповідним рішенням суду.
У разі відповідності заяви вимогам, зазначеним у цій статті, вона підлягає розгляду та вирішенню в порядку письмового провадження або в судовому засіданні на розсуд суду протягом десяти днів з дня її отримання.
У разі невідповідності заяви вказаним вище вимогам вона ухвалою суду, прийнятою в порядку письмового провадження, повертається заявнику. Така ухвала суду може бути оскаржена.
Таким чином, вказана процесуальна норма спрямована на захист прав особи-позивача щодо належного виконання рішення суду, яке набрало законної сили. Тобто, якщо позивач вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача на виконання судового рішення порушуються його права, свободи чи інтереси, то він має право звернутись до суду, в порядку статті 383 КАС України, із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності.
У свою чергу, як визначено у статті 1 Закону України «Про судовий збір», судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.
Відповідно до вимог статті 2 вказаного Закону, платники судового збору - громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.
Пунктом 1 частини першої статті 3 Закону України «Про судовий збір» врегульовано, що судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.
При цьому, подана у даній справі, в порядку статті 383 КАС України, заява до передбаченого частиною другою статті 3 Закону «Про судовий збір» вичерпного переліку заяв, за подання яких судовий збір не справляється, не відноситься.
З системного аналізу викладених положень, убачається, що на позивача покладено обов'язок сплати судового збору за подання відповідної заяви до суду як процесуальним законодавством, так і Законом України «Про судовий збір».
Належних та допустимих доказів на підтвердження наявності у позивачки, закріплених у статті 5 Закону «Про судовий збір», пільг позивачка не надала.
Втім, позивачкою, в порушення вимог пункту 9 частини другої статті 383 КАС України, документа про сплату судового збору не надано, підстав для звільнення її від сплати судового збору не зазначено.
Таким чином, враховуючи те, що подана заява не відповідає вимогам, визначеним п. 9 частиною другою статті 383 КАС України, слід повернути заяву позивачці, відповідно до вимог частини п'ятої статті 383 КАС України.
Аналогічні висновки щодо необхідності сплати судового збору за подання заяви в порядку статті 383 КАС України відображені також у постанові Верховного Суду від 27 червня 2019 року у справі №807/220/18 (провадження №К/9901/6667/19), у постанові Верховного Суду від 25.06.2020 у справі №0240/2226/18-а (провадження №К/9901/32201/19).
Також, суд враховує висновки Верховного Суду в ухвалі від 12 вересня 2023 року у справі №520/13521/21, в якій він зазначив: «Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, повернув заяву з двох підстав: - несплату судового збору чи підтвердження наявності підстав для звільнення від сплати; - надання відомостей про хід виконавчого провадження.
Невиконання кожної із цих вимог окремо є підставою для повернення заяви відповідно до абз. 2 частини п'ятої статті 383 КАС України, правильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм статті 383 КАС України є очевидним».
Суд не приймає посилання заявника на постанову Верховного Суду від 05.05.2022 у справі №520/9769/19, обґрунтовуючи відсутність підстав для сплати судового збору за подання заяви, яка передбачена статтею 383 КАС України, оскільки зазначене рішення стосується лише відсутності підстав для сплати судового збору за заявами, поданими у порядку статті 382 КАС України.
Крім того, приписи статті 382 КАС України не містять вимог щодо необхідності сплати судового збору на відміну від положень статті 383 КАС України, де пунктом 9 частини 2 прямо передбачено надання документу про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати за подання відповідної заяви.
Таким чином, суд доходить до висновку про повернення заяви заявнику.
Керуючись статтею 383 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ухвалив:
Заяву ОСОБА_1 , подану в порядку статей 382, 383 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративній справі № 200/339/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії - повернути заявнику.
Повернення заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена шляхом подачі протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення апеляційної скарги до Першого апеляційного адміністративного суду.
Суддя Т.О. Шувалова