Україна
Донецький окружний адміністративний суд
17 вересня 2024 року Справа№200/5614/24
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Молочної І. С., розглянувши в порядку спрощеного провадження (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
14 серпня 2024 року ОСОБА_1 , позивач, звернувся з позовом до Донецького окружного адміністративного суду з вимогами до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 09 серпня 2024 року про відмову у перерахунку пенсії;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити перерахунок пенсії і виплатити додаткові кошти з урахуванням довідки про заробітну плату №338 від 11 липня 2024 року, яку видало Товариство з обмеженою відповідальністю «Луганська телефонна компанія», довідки про заробітну плату №12-б від 30 жовтня 2023 року, яку видало Публічне акціонерне товариство «Надимське підприємство залізничного транспорту», починаючи з 01 серпня 2024 року.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 19 серпня 2024 року відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін та витребувано визначені судом докази по справі.
30 серпня 2024 року до суду надійшли докази по справі, які долучено судом до матеріалів справи.
03 вересня 2024 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, який долучено судом до матеріалів справи.
04 вересня 2024 року позивач надав до суду відповідь на відзив на позовну заяву, який долучено судом до матеріалів справи.
Інших клопотань від сторін до суду не надходило.
За правилами пункту 2 частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Згідно з нормами частини третьої статті 263 КАС України у справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив.
Відповідно до частини п'ятої статті 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Відтак, відсутні перешкоди для розгляду справи по суті.
Так, позивач в обґрунтування позовних вимог зазначає, що 01 серпня 2024 року через свій особистий кабінет на сайті Пенсійного фонду України позивач відправила заяву №5890 про перерахунок пенсії до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, до якої додала, зокрема, довідку №12-б від 30 жовтня 2023 року про заробітну плату, п. Старий Надим; довідку №16-К від 30 жовтня 2023 року про перейменування підприємства, п. Старий Надим; довідку №338 від 11 липня 2024 року про заробітну плату, м. Луганськ; довідку №101-345 від 12 жовтня 2022 року про перейменування підприємства, м. Луганськ. Відповідач рішенням від 09 серпня 2024 року відмовив позивачу у зарахуванні довідки про заробітну плату №338 від 11 липня 2024 року, яку видало Товариство з обмеженою відповідальністю «Луганська телефонна компанія», а також довідки про заробітну плату №12-б від 30 жовтня 2023 року, яку видало Публічне акціонерне товариство «Надимське підприємство залізничного транспорту», оскільки надані довідки про заробітну плату для обчислення пенсії не підтверджені первинними документами та підлягають зустрічній перевірці законності їх видачи.
Крім того, позивач зазначив, що довідка №101-345 від 12 жовтня 2022 року про перейменування підприємства, м. Луганськ, вже була предметом розгляду у справі №200/5371/22, в якій були застосовані загальні принципи («Намібійські винятки»). А тому на думку позивача, цей документ вже не є спірним.
Позивач вважає таке рішення відповідача протиправним та таким, що порушує його конституційні права на пенсійне забезпечення. Просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Відповідач надав відзив на позовну заяву, за змістом якого заперечив проти задоволення позовних вимог, обґрунтовуючи це тим, що 01 серпня 2024 року позивач звернулась із заявою №5890 про перерахунок пенсії (зміна періоду врахованої заробітної плати за 60 календарних місяців до 01 липня 2000 року). Автоматичним розподілом справ в електронній підсистемі було визначено, що розгляд заяви позивача здійснюється відділом пенсійного забезпечення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області. 09 серпня 2024 року за результатами розгляду вищевказаної заяви прийнято рішення №054450003748 про відмову в перерахунку пенсії. До заяви про перерахунок пенсії позивачем додано довідку про заробітну плату від 30 жовтня 2023 року №12/б, видану ПАТ «Надимське підприємство залізничного транспорту» (установа знаходиться на території російської федерації) за період роботи з лютого 1986 року по травень 1988 року та довідку про заробітну плату №338 від 11 липня 2024 року, видану ТОВ «Луганська телефонна компанія» (установа знаходиться на тимчасово окупованій території України) за період роботи з липня 1982 року по вересень 1983 року.
Відповідач зауважує, що з огляду на те, що припинено дію певних міжнародних договорів у галузі пенсійного забезпечення у нього відсутні підстави для врахування при обчисленні розміру пенсії позивача довідки про заробітну плату, виданої підприємством, яке знаходиться в російській федерації, та він позбавлений можливості провести зустрічну перевірку законності видачі спірної довідки про заробітну плату, наданої позивачем разом із заявою про перерахунок пенсії.
Крім того, відповідач зазначив, що органи державної влади України, не мають права здійснювати листування, робити запити та будь-яким іншим способом взаємодіяти із представниками самопроголошених «республік». Будь-які органи, їх посадові особи на тимчасово непідконтрольній Україні території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом і будь який акт, виданий вказаними органами є недійсним та не створює правових наслідків. Також відсутня можливість проведення зустрічної перевірки відповідності змісту довідки про заробітну плату від 11 липня 2024 року №338 первинним документам, тому зазначена довідка не може бути врахована при обчислені розміру пенсії.
Позивач надав відповідь на відзив на позовну заяву, в якій заперечував проти доводів відповідача та просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.
Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України, що підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_1 .
Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області та з 16 квітня 2022 року отримує пенсію за віком, призначену відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», що підтверджується матеріалами справи та не заперечується сторонами.
Судом встановлено, що відповідно до записів №4-5 трудової книжки серії НОМЕР_2 , на ім'я ОСОБА_1 , позивач:
- з 26 липня 1982 року по 20 вересня 1983 року - працювала електромонтером п'ятого розряду у Ворошиловградській міській телефонній мережі.
Крім того, судом встановлено, що відповідно до довідки №101/345 від 12 жовтня 2022 року про роботу та структурні зміни, яка видана Товариством з обмеженою відповідальністю «Луганська телефонна компанія» м. Луганськ, ЛНР, ОСОБА_1 у період з 26 липня 1982 року по 20 вересня 1983 року працювала електромонтером п'ятого розряду у Ворошиловградській міській телефонній мережі.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 13 лютого 2023 року у справі №200/5371/22 адміністративний позов ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; рнокпп: НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (місцезнаходження: пл. Соборна, буд. 3, м. Слов'янськ, Донецька область, 84122, код ЄДРПОУ 13486010), Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (місцезнаходження: вул. Ольжича, буд. 7, м. Житомир, Житомирська область, 10003; код ЄДРПОУ 13559341). про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, від 17.11.2022 №054450003748 про відмову ОСОБА_1 в перерахунку пенсії за віком.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 26.07.1982 по 20.09.1983.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити перерахунок та виплатити пенсію ОСОБА_1 з 16.04.2022, з дати призначення пенсії, з урахуванням страхового стажу за період роботи з 26.07.1982 по 20.09.1983, та з урахуванням раніше виплачених сум.
В іншій частині позовних вимог - відмовлено.
01 серпня 2024 року позивач через вебпортал Пенсійного фонду України звернувся до територіальних органів Пенсійного фонду України із заявою про перерахунок пенсії.
До зазначеної заяви позивачем долучено, зокрема, копії довідок №12/б від 30 жовтня 2023 року, №16/К від 30 жовтня 2023 року, №338 від 11 липня 2024 року, №101/345 від 12 жовтня 2022 року. Доказів протилежного відповідачем не надано.
09 серпня 2024 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області прийнято рішення №054450003748 про відмову в перерахунку пенсії ОСОБА_1 , в якому зазначено, зокрема, наступне.
« ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулась із заявою від 01 серпня 2024 року №5890 через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України щодо перерахунку пенсії - зміна періоду 60 місяців до 01 липня 2000 року відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058).
До заяви долучені довідки про заробітну плату для обчислення пенсії від 11 липня 2024 року №338 за період роботи з 01 липня 1982 року по 30 вересня 1983 року, від 30 жовтня 2023 року №12/6 за період роботи з 01 лютого 1984 року по 31 травня 1985 року.
Відповідно до статті 43 Закону №1058 для перерахунку пенсії враховується заробітна плата (дохід), з якої було раніше обчислено пенсію, за документами, наявними в пенсійній справі, або за вибором пенсіонера - заробітна плата (дохід) за період, передбачений абзацом першим частини першої статті 40 цього Закону, а саме, за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 1 липня 2000 року незалежно від перерв.
Відповідно до статті 44 Закону №1058 та порядку подання та оформлення документів, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1 орган, що призначає пенсію, має право проводити перевірку достовірності даних, зазначених в документах, які надані для призначення (перерахунку) пенсії.
Надані заявницею довідки про заробітну плату для обчислення пенсії не підтверджені первинними документами та підлягають зустрічній перевірці законності їх видачі.
Враховуючи вищевикладене прийнято рішення відмовити ОСОБА_1 в перерахунку пенсії - зміна періоду 60 місяців до 01 липня 2000 року відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.».
Матеріали справи не містять доказів пропозиції суб'єкта владних повноважень надати позивачу додаткові документи.
Позивач, не погодившись із зазначеним рішенням відповідача, звернувся із цим позовом до суду.
Судом встановлено, що довідка №12/б від 30 жовтня 2023 року щодо розміру заробітної плати за період з лютого 1984 року по травень 1985 року, видана ОСОБА_1 Публічним акціонерним товариством «Надимське підприємство залізничного транспорту», м. Надим, Ямало-Ненецький автономний округ, Російська Федерація.
Довідка №16/К від 30 жовтня 2023 року, яка уточнює роботу в районах Крайньої Півночі та прирівняних до неї місцевостях, видана ОСОБА_1 Публічним акціонерним товариством «Надимське підприємство залізничного транспорту», м. Надим, Ямало-Ненецький автономний округ, Російська Федерація.
Довідка №338 від 11 липня 2024 року щодо розміру заробітної плати з липня 1982 року по вересень 1983 року, видана ОСОБА_1 Товариством з обмеженою відповідальністю «Луганська телефонна компанія», м. Луганськ, ЛНР.
Довідка №101/345 від 12 жовтня 2022 року про роботу та структурні зміни, видана ОСОБА_1 Товариством з обмеженою відповідальністю «Луганська телефонна компанія», м. Луганськ, ЛНР.
Відповідно до записів №4-7 трудової книжки серії НОМЕР_2 , на ім'я ОСОБА_1 , позивач:
- з 26 липня 1982 року по 20 вересня 1983 року - працювала електромонтером п'ятого розряду у Ворошиловградській міській телефонній мережі;
- з 15 лютого 1984 року по 20 листопада 1986 року - працювала електромонтером п'ятого розряду в Новоуренгойському підприємстві залізничного будівництва, район Крайньої Півночі.
Крім того, судом встановлено, що відповідно до розрахунку страхового стажу ОСОБА_1 , форми РС-право, до загального страхового стажу позивача зараховано періоди роботи, зокрема, з 26 липня 1982 року по 20 вересня 1983 року та з 15 лютого 1984 року по 20 листопада 1986 року («Особливості території: «КП зі строков. договором»).
Отже, спірним питанням у справі є правомірність прийняття відповідачем рішення від 09 серпня 2024 року №054450003748 про відмову в перерахунку пенсії ОСОБА_1 .
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керувався наступним.
Згідно із статтею 1 Конституції України Україна є соціальною та правовою державою.
Відповідно до частини другої статті 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Відповідно до частини четвертої статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Водночас у пункті 5 рішення № 8-рп/2005 від 11 жовтня 2005 року Конституційний Суд України зазначив, що право на пенсійне забезпечення є складовою конституційного права на соціальний захист.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Відповідно до положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-IV (далі - Закон №1058-IV), цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Відповідно до положень частини першої статті 1 Закону № 1058-IV встановлено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.
Відповідно до абзаців 1, 2 частини першої статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. До страхового стажу для обчислення розміру пенсії за віком, з якого обчислюється розмір пенсії по інвалідності або у зв'язку з втратою годувальника, крім наявного страхового стажу, зараховується також на загальних підставах відповідно період з дня встановлення інвалідності до досягнення застрахованою особою віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, та період з дня смерті годувальника до дати, коли годувальник досяг би віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону.
Частиною другою статті 24 Закону №1058-IV передбачено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно з частиною четвертою статті 24 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Відповідно абзацу 1 частини першої статті 40 Закону №1058-IV для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.
Отже, Закон №1058-IV встановлює, що заробітна плата за період до 30 червня 2000 року повинна враховуватись не лише в тому випадку, якщо страховий стаж осіб починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, а й за бажанням самих пенсіонерів.
Для визначення розміру пенсії за віком відповідно до частини другої статті 27 цього Закону заробітна плата для обчислення частини пенсії за період страхового стажу до набрання чинності цим Законом визначається на умовах і в порядку, передбачених законодавством, що діяло раніше, а для обчислення частини пенсії за період страхового стажу після набрання чинності цим Законом - на умовах, передбачених абзацом першим цієї частини (абзац четвертий частини першої статті 40 Закону №1058-IV).
Заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку (абзац п'ятий частини першої статті 40 Закону №1058-IV).
Згідно з частиною першою статті 44 Закону №1058-IV призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом. Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи. Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.
Відповідно до частини третьої статті 44 Закону №1058-IV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії (абзац 1 частини п'ятої статті 45 Закону №1058-IV).
Аналіз наведених норм права дає підстави вважати, що єдиною і обов'язковою умовою для обчислення особі пенсії за віком з урахуванням заробітної плати за період роботи до 1 липня 2000 року, є підтвердження нарахування такої заробітної плати первинними документами, зокрема, виписками з особових рахунків, платіжними відомостями та іншими документами про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працювала особа, яка звертається за призначенням пенсії.
На підставі пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України 25 листопада 2005 року №22-1, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за №1566/11846, (далі - Порядок №22-1) при прийманні документів працівник структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб:
ідентифікує заявника (його представника);
надає інформацію щодо умов та порядку призначення (перерахунку) пенсії;
реєструє заяву, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта;
уточнює інформацію про факт роботи (навчання, служби, підприємницької діяльності) і про інші періоди діяльності до 01 січня 2004 року, що можуть бути зараховані до страхового стажу. У разі необхідності роз'яснює порядок підтвердження страхового стажу, повідомляє про право особи на здійснення доплати до мінімального страхового внеску відповідно до частини третьої статті 24 Закону, та/або на добровільну участь у системі загальнообов'язкового пенсійного страхування;
проводить опитування свідків для підтвердження стажу відповідно до пунктів 17-19 Порядку підтвердження наявного стажу роботи. Опитування свідків проводиться згідно із пунктом 12 Порядку підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу для призначення пенсії;
з'ясовує наявніcть у заявника особливого (особливих) статусу (статусів), особливих заслуг, інших обставин, які можуть бути підставою для встановлення підвищень, надбавок, доплат;
повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів;
сканує документи. На створені електронні копії накладає кваліфікований електронний підпис;
надсилає запити про отримання необхідних відомостей з відповідних державних електронних інформаційних реєстрів, систем або баз даних згідно з пунктом 2.28 розділу II цього Порядку;
повідомляє про можливості подавати заяви через вебпортал або засобами Порталу Дія;
видає особі або посадовій особі розписку із зазначенням дати прийняття заяви, переліку одержаних і відсутніх документів, строку подання додаткових документів для призначення пенсії та пам'ятку пенсіонеру (додаток 7). Скановані розписка та пам'ятка пенсіонеру зберігаються в електронній пенсійній справі;
повідомляє особу, у вибраний нею спосіб, про відсутність відомостей або/та наявність розбіжностей у відповідних інформаційних реєстрах, системах або базах даних та строки подання необхідних документів для призначення пенсії, не пізніше двох робочих днів після отримання відповідної інформації.
Після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Як встановлено судом вище, матеріали справи не містять доказів пропозиції суб'єкта владних повноважень позивачу надати додаткові документи після прийняття його заяви від 01 серпня 2024 року №5890.
Згідно норм пункту 4.7 Порядку №22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Так, відповідач в оскаржуваному рішенні зазначає, зокрема, що надані позивачем довідки про заробітну плату для обчислення пенсії не підтверджені первинними документами та підлягають зустрічній перевірці законності їх видачі.
Водночас, суд звертає увагу, що неможливість вчинення державним органом тих чи інших дій, у даному випадку проведення перевірки достовірності відомостей, підтверджених в особових рахунках та визначення сум, на які нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, не може бути підставою для обмеження прав пенсіонера, оскільки це не залежить від волі особи.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 26 жовтня 2022 року у справі №808/1735/18.
Окрім того, згідно з пунктом 2 частини першої статті 64 Закону №1058-IV виконавча дирекція Пенсійного фонду та її територіальні органи мають право, зокрема, проводити планові та позапланові перевірки документів для оформлення пенсії, виданих підприємствами, установами та організаціями, а також поданих відомостей про застрахованих осіб, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсійні виплати. Таке право передбачене і в пункті 4.2 Порядку №22-1.
Тому, з наведених норм права слідує, що перевірка достовірності виданих підприємством документів покладається на пенсійний орган, а сумніви останнього щодо обґрунтованості їх видачі, самі по собі не можуть бути підставою для відмови у неврахуванні заробітної плати при призначенні пенсії.
Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 21 лютого 2020 року у справі №291/99/17.
Також, Верховний Суд у постанові від 08 лютого 2021 року у справі №2487/68/17, дійшов висновку, що особа, яка звертається за отриманням пенсії, не може нести відповідальність за неналежне оформлення роботодавцем особових справ працівників, відсутність у них певних документів, їх умисне ненадання на запити уповноважених органів, зокрема під час проведення пенсійним органом зустрічних перевірок на предмет достовірності поданих йому на розгляд документів (в тому числі уточнюючих довідок) і обґрунтованості їх видачі, й так само за неналежне, неповне проведення пенсійним органом таких перевірок.
Так, рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 13 лютого 2023 року у справі №200/5371/22 встановлено, що відповідно до записів трудової книжки позивача серії НОМЕР_2 та довідки №101/345 від 12.10.2022 про роботу та структурні зміни, яка видана Товариством з обмеженою відповідальністю «Луганська телефонна компанія» м. Луганськ, ЛНР, ОСОБА_1 у період з 26 липня 1982 року по 20 вересня 1983 року працювала електромонтером п'ятого розряду у Ворошиловградській міській телефонній мережі.
Матеріалами справи підтверджено, що згідно розрахунку страхового стажу позивача, форма РС-право, період роботи з 26 липня 1982 року по 20 вересня 1983 року зараховано органом пенсійного фонду до страхового стажу позивача, що не є спірним питанням у справі.
Матеріалами справи також підтверджено, що відповідно до розрахунку страхового стажу ОСОБА_1 , форми РС-право, до загального страхового стажу позивача також зараховано період роботи з 15 лютого 1984 року по 20 листопада 1986 року («Особливості території: «КП зі строков. договором»).
Водночас, на підтвердження розміру отриманої заробітної плати за зазначені періоди позивачем надано довідки №12/б від 30 жовтня 2023 року щодо розміру заробітної плати за період з лютого 1984 року по травень 1985 року, яку видано Публічним акціонерним товариством «Надимське підприємство залізничного транспорту», м. Надим, Ямало-Ненецький автономний округ, Російська Федерація, та №338 від 11 липня 2024 року щодо розміру заробітної плати з липня 1982 року по вересень 1983 року, яку видано Товариством з обмеженою відповідальністю «Луганська телефонна компанія», м. Луганськ, ЛНР.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України виключно законами визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.
Згідно з частиною першою статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Відповідно до статті 19 Закону України «Про міжнародні договори України» від 29 червня 2004 року №1906-IV чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства.
Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.
Відповідно до частин першої, четвертої статті 1 Закону України від 05 листопада 1991 року №1788-XII «Про пенсійне забезпечення» громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом. У тих випадках, коли договорами (угодами) між Україною та іншими державами передбачено інші правила, ніж ті, що містяться у цьому Законі, то застосовуються правила, встановлені цими договорами (угодами).
Відповідно до частин першої, другої статті 4 Закону №1058-IV законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України "Про недержавне пенсійне забезпечення", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.
Якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.
Постановою Верховної ради України №1958-ХІІ від 10 грудня 1991 року «Про ратифікацію Угоди про створення Співдружності Незалежних Держав» було ратифіковано Угоду про створення Співдружності Незалежних Держав, підписану від імені України 08 грудня 1991 року у м. Мінську.
Відповідно до статей 2, 4 Угоди про створення Співдружності Незалежних Держав від 08 грудня 1991 року високі Договірні Сторони гарантують своїм громадянам незалежно від їхньої національності або інших відмінностей рівні права і свободи. Кожна з Високих Договірних Сторін гарантує громадянам інших Сторін, а також особам без громадянства, що проживають на її території, незалежно від їхньої національної належності або інших відмінностей громадянські, політичні, соціальні, економічні та культурні права і свободи відповідно до загальновизнаних міжнародних норм про права людини. Високі Договірні Сторони розвиватимуть рівноправне і взаємовигідне співробітництво своїх народів і держав у галузі політики, економіки, культури, освіти, охорони здоров'я, охорони навколишнього середовища, науки, торгівлі, у гуманітарній та інших галузях, сприятимуть широкому інформаційному обміну, сумлінно і неухильно дотримуватимуться взаємних зобов'язань. Сторони вважають за необхідне укласти угоди про співробітництво у зазначених галузях.
Уряди держав - учасниць Угоди про створення Співдружності Незалежних Держав від 08 грудня 1991 року, керуючись статтями 2, 4 цієї Угоди, уклали 13 березня 1992 року Угоду про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежності держав у галузі пенсійного забезпечення (далі - Угода від 13 березня 1992 року).
Відповідно до статті 1 Угоди від 13 березня 1992 року пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць цієї Угоди та членів їхніх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.
Відповідно до статті 6 Угоди від 13 березня 1992 року:
1. Призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання.
2. Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.
3. Обчислення пенсій проводиться з заробітку (доходу) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу.
У разі, якщо в державах - учасницях Угоди запроваджена національна валюта, розмір заробітку (доходу) визначається виходячи з офіційно встановленого курсу на момент призначення пенсії.
Рішенням Економічного Суду Співдружності Незалежних Держав від 26 березня 2008 року №01-1/2-07 визначено, зокрема, що норма пункту 3 статті 6 Угоди від 13 березня 1992 року встановлює правило, згідно з яким розмір пенсії визначається із заробітку (доходу) за періоди роботи, що зараховуються до трудового стажу, і застосовується при первинному призначенні пенсії в державах-учасницях Угоди від 13 березня 1992 року. Конкретні періоди роботи для визначення середнього заробітку (доходу) при призначенні пенсії передбачаються пенсійним законодавством кожної держави-учасниці цієї Угоди.
Таким чином, під час вирішення питання про наявність у позивача права на перерахунок пенсії відповідачем повинна була бути врахована заробітна плата, отримана ним на території будь-якої з держав - учасниць Угоди, в тому числі на території Російської Федерації.
Відповідно до статті 13 Угоди від 13 березня 1992 року кожний учасник цієї Угоди може вийти з неї, направивши відповідне письмове повідомлення депозитарію. Дія Угоди стосовно цього учасника припиняється після закінчення шести місяців з дня отримання депозитарієм такого повідомлення. Пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.
Відповідно до частини другої статті 24 Закону України «Про міжнародні договори України» припинення та зупинення дії міжнародного договору України здійснюються, зокрема, щодо міжнародних договорів, які укладено від імені Уряду України та які не потребували надання згоди на їх обов'язковість Верховною Радою України або затвердження Президентом України, а також щодо міжвідомчих договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України, - у формі постанови Кабінету Міністрів України.
Відповідно до частини першої статті 25 Закону України «Про міжнародні договори України» припинення дії міжнародного договору України звільняє Україну від будь-якого зобов'язання щодо виконання договору і не впливає на права, зобов'язання чи правове становище України, що виникли в результаті виконання договору до припинення його дії.
Відтак, враховуючи наслідки припинення дії міжнародного договору України, за особами, яким в період дії міжнародного договору набули відповідного страхового стажу для отримання пенсії з урахуванням норм такого міжнародного договору, зберігається право на її отримання, оскільки на момент припинення дії міжнародного договору вже існує захищене право особи на пенсійні виплати.
Постановою Кабінету Міністрів України від 29 листопада 2022 року №1328 «Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійною забезпечення» постановлено про вихід з Угоди про гарантії прав громадян-учасниць Співдружності Незалежних Державу галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13 березня 1992 року у м. Москві.
Листом Міністерства закордонних справ України від 29 грудня 2022 року №72/14-612-108210 повідомлено Міністерство юстиції України, що відповідно до пункту 11 Порядку ведення Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів та користування ним, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 квітня 2001 року №376 (із змінами), після письмового повідомлення Виконавчого комітету Співдружності Незалежних Держав про рішення української сторони вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13 березня 1992 року в м. Москва, зазначений міжнародний договір України припинить свою дію для України 19 червня 2023 року.
Міністерство юстиції України своїм повідомленням від 10 січня 2023 року, яке було опубліковано у Офіційному віснику України від 10 січня 2023 року, підтвердило припинення Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року для України 19 червня 2023 року.
У той же час, Російською Федерацією 11 червня 2022 року було прийнято закон №175-ФЗ (мовою оригіналу) «О денонсации Российской Федерацией соглашения о гарантиях прав граждан государств - участников Содружества Независимых Государств в области пенсионного обеспечения», який відповідно до статті 2 вказаного закону набрав чинності 30 червня 2022 року.
Отже, відповідно до статті 13 Угоди від 13 березня 1992 року Російська Федерація з 01 січня 2023 року не є державою-учасницею Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежності держав у галузі пенсійного забезпечення, відтак дія вказаної угоди між Україною та Російською Федерацією припинилась внаслідок виходу з Угоди одного з підписантів, а саме Російської Федерації, з 01 січня 2023 року.
Внаслідок виходу з вказаної угоди України, Угода від 13 березня 1992 року припинила дію з 19 червня 2023 року щодо взаємовідносин України з іншими державами-учасницями вказаної угоди.
Проте, частиною другою статті 13 Угоди від 13 березня 1992 року було гарантовано, що пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.
З аналізу вказаних норм законодавства вбачається, що навіть у випадку виходу держави-учасниці із Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, пенсійні права громадян такої держави не втрачають своєї сили.
Відтак, суд вважає, що неврахування відповідачем відомостей, зазначених у довідці №12/б від 30 жовтня 2023 року щодо розміру заробітної плати позивача за період з лютого 1984 року по травень 1985 року, при перерахунку пенсії позивача, є порушенням конституційних прав позивача на отримання належного пенсійного забезпечення.
Крім того, суд зазначає, що оскільки приписами частин першої та другої статті 4 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» на тимчасово окупованій території на строк дії цього Закону поширюється особливий правовий режим перетину адміністративної межі та лінії зіткнення між тимчасово окупованою територією та іншою територією України, вчинення правочинів, проведення виборів та референдумів, реалізації інших прав і свобод людини і громадянина. Правовий режим тимчасово окупованої території передбачає особливий порядок забезпечення прав і свобод громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території.
Згідно із частиною першою статті 18 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» громадянам України гарантується дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України, у тому числі соціальних, трудових, виборчих прав та права на освіту, після залишення ними тимчасово окупованої території.
За приписами частини другої статті 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом.
Частиною третьою статті 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» встановлено, що будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків, крім документів, що підтверджують факт народження, смерті, реєстрації (розірвання) шлюбу особи на тимчасово окупованій території, які додаються до заяви про державну реєстрацію відповідного акта цивільного стану.
Тобто, відповідно до наведених норм закону, необхідною умовою для визнання незаконним акта органу, який знаходиться на тимчасово окупованій території є створення такого органу, обрання чи призначення у порядку, не передбаченому законом.
Трудовий стаж позивач набув у період, коли населений пункт, на території якого підприємство здійснювало господарську діяльність, перебував під контролем української влади ще задовго до тимчасової окупації територій України, і підприємство на якому він працював, також було утворено відповідно до законодавства України.
Всі первинні документи, на підставі яких позивач має право на отримання належного розміру пенсії, були сформовані до окупації територій України і не можуть піддаватися сумніву та позбавляти позивача права на отримання пенсії, обрахованої із заробітку, який він отримував на законних підставах, тільки з тих міркувань, що Україна тимчасово не здійснює контроль на території, де позивач набув стаж роботи.
Верховний Суд раніше сформулював правовий висновок щодо застосування норм матеріального права у спорах цієї категорії у подібних правовідносинах. Зокрема, у постанові від 02 жовтня 2018 року (справа №569/14531/16-а) проаналізував положення статті 19 Конституції України, статей 3, 4, 9, 17, 18 Закону № 1207-VІІ, у розрізі міжнародних принципів закладених у документі "Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії" в якому у 1971 році Міжнародний суд Організацій Об'єднаних Націй (далі - ООН) зазначив, що держави - члени ООН зобов'язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але "у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосована до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів", у рішеннях Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справах "Лоізіду проти Туреччини" (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45), "Кіпр проти Туреччини" (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та "Мозер проти Республіки Молдови та Росії" (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016) згідно з якими: "Зобов'язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного, - вважають судді ЄСПЛ, - Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим (ЄСПЛ). Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать".
Верховний Суд зазначив, що у виняткових випадках, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу.
Враховуючи наведене, суд вважає, що можливо застосувати названі загальні принципи («Намібійські винятки»), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та ЄСПЛ, в контексті оцінки документів, виданих закладами, що знаходяться на тимчасово не контрольованій владою території України, як доказів, оскільки неприйняття їх призведе до порушень і обмежень прав позивача на соціальний захист та гарантоване йому право на пенсійне забезпечення в належному розмірі.
Отже, відомості, зазначені в довідках №12/б від 30 жовтня 2023 року щодо розміру заробітної плати позивача за період з лютого 1984 року по травень 1985 року та №338 від 11 липня 2024 року щодо розміру заробітної плати з липня 1982 року по вересень 1983 року, підлягають врахуванню органами Пенсійного фонду України при здійсненні перерахунку пенсії позивача.
Отже, у даному випадку, відмова Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області в реалізації позивачем права на соціальне забезпечення порушує баланс між конституційним правом позивача на соціальне забезпечення, та завданням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо перерахунку пенсії.
Враховуючи те, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області за результатом розгляду заяви позивача від 01 серпня 2024 року протиправно не враховано відомості про заробітну плату отриману позивачем у періоди з липня 1982 року по вересень 1983 року та з лютого 1984 року по травень 1985 року, які зазначені у довідках №338 від 11 липня 2024 року та №12/б від 30 жовтня 2023 року, відповідно, що призвело до не з'ясування реальної зміни розміру пенсії у бік збільшення, та вірогідності покращення становища пенсіонера за наслідками такого перерахунку, суд дійшов висновку про визнання протиправним та скасування рішення від 09 серпня 2024 року №054450003748.
Разом із цим, суд зауважує, що правовідносини, що є предметом судового розгляду у даній справі, виникли не у зв'язку з не виплатою позивачу додаткових коштів починаючи з 01 серпня 2024 року. Адже, предметом оскарження у даній справі є правомірність дій органу пенсійного фонду щодо відмови здійснити перерахунок та виплатити позивачу пенсії з урахуванням довідки про заробітну плату №338 від 11 липня 2024 року, яку видало Товариство з обмеженою відповідальністю «Луганська телефонна компанія», довідки про заробітну плату №12-б від 30 жовтня 2023 року, яку видало Публічне акціонерне товариство «Надимське підприємство залізничного транспорту».
Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною другою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З огляду на те, що перерахунок пенсії з урахуванням довідки про заробітну плату №338 від 11 липня 2024 року, яку видало Товариство з обмеженою відповідальністю «Луганська телефонна компанія», довідки про заробітну плату №12-б від 30 жовтня 2023 року, яку видало Публічне акціонерне товариство «Надимське підприємство залізничного транспорту», відповідачем не здійснено, суд зазначає, що спору щодо виплати ОСОБА_1 додаткових коштів починаючи з 01 серпня 2024 року на час звернення позивача у цій справі до суду не існувало.
З огляду на викладене, суд вважає передчасною вимогу позивача зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області виплатити ОСОБА_1 додаткові кошти починаючи з 01 серпня 2024 року.
Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до пункту 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09 грудня 1994 року, серія A, №303-A, п.29).
Згідно із частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Згідно з частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Оскільки суд наділений повноваженнями щодо зобов'язання відповідача, та з метою захисту порушених прав позивача, суд вважає за доцільне визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 09 серпня 2024 року №054450003748 про відмову в перерахунку пенсії ОСОБА_1 , зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 01 серпня 2024 року з урахуванням відомостей, зазначених у довідках №12/б від 30 жовтня 2023 року та №338 від 11 липня 2024 року, та з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
При цьому, суд вважає, вищевказаний спосіб захисту достатнім, враховуючи обставини по справі.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною другою статті 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Підсумовуючи, суд приходить висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до квитанції №1443-1880-2630-4793 від 14 серпня 2024 року позивачем сплачено судовий збір в сумі 968,96 грн.
Згідно частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, зважаючи на те, що позивачем сплачено суму судового збору та позовні вимоги задоволено, суд приходить висновку про необхідність стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача суму судового збору на користь позивача.
Керуючись статтями 2, 6, 8-9, 19-20, 22, 25-26, 72-78, 90, 139, 241-246, 255, 262, 263, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; рнокпп: НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (місцезнаходження: пл. Соборна, буд. 3, м. Слов'янськ, Донецька область, 84122, код ЄДРПОУ 13486010) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 09 серпня 2024 року №054450003748 про відмову в перерахунку пенсії ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 01 серпня 2024 року з урахуванням відомостей, зазначених у довідках №12/б від 30 жовтня 2023 року та №338 від 11 липня 2024 року, та з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 968 (дев'ятсот шістдесят вісім) грн. 96 коп.
Рішення складено у повному обсязі та підписано 17 вересня 2024 року.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду у паперовому вигляді або через електронний кабінет (https://id.court.gov.ua/) у підсистемі «Електронний суд».
У разі застосування судом частини третьої статті 243 КАС України строк на апеляційне оскарження обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя І.С. Молочна