16 вересня 2024 рокуСправа №160/16224/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Рябчук О.С.
розглянувши у м. Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовною заявою Акціонерного товариства "Дніпровська теплоелектроцентраль" до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -
24 червня 2024 року засобами поштового зв'язку до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Акціонерного товариства "Дніпровська теплоелектроцентраль" до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, у якому позивач просить:
- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0315720411 від 27.05.2024 року про застосування штрафу в розмірі 845 359,03 грн. та № 0315660411 від 27.05.2024 року про застосування штрафу в розмірі 19 554,07 грн., винесені на підставі акту про результати камеральної перевірки щодо порушення термінів сплати узгодженої суми податкового зобов'язання по орендній платі з юридичних осіб від 29.04.2024 року № 30710/04-36-04-11-06/00130820.
Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначив наступне. Головне управління ДПС у Дніпропетровській області за результатами проведеної камеральної перевірки, оформленої актом перевірки № 30710/04-36-04-11-06/00130820 від 29.04.2024 року, зробило висновки про порушення АТ "Дніпровська теплоелектроцентраль" термінів сплати узгодженої суми податкового зобов'язання по орендній платі з юридичних осіб, що стало підставою для накладення штрафу згідно з п.124.1 Податкового кодексу України та винесення податкового повідомлень-рішень № 0315720411 від 27.05.2024 року про застосування штрафу в розмірі 845 359,03 грн. та № 0315660411 від 27.05.2024 року про застосування штрафу в розмірі 19 554,07 грн. Позивач не погоджується з оскаржуваним податковими повідомленнями-рішеннями та вказує, що за зобов'язаннями з орендної плати за декларацією з плати за землю протягом строків визначених в податкових деклараціях з орендної плати за землю за 2021 - 2023 року сплачено АТ «ДНІПРОВСЬКА ТЕЦ». Проте, контролюючим органом було самостійно здійснено зміну в призначенні платежів та скеровано сплачені суми на погашення податкового боргу, що на переконання позивача, суперечить приписам Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», п.33.2 ст.33 Закону України «Про платіжні послуги», оскільки право визначати призначення платежу у платіжних документах має лише платник, відповідно, позивач вважає, що в його діях відсутній сам факт правопорушення, передбаченого п.124.1 ст.124 ПК України. Обов'язок доведення вини, за яку платника податків можливо притягнути до фінансової відповідальності, покладено на контролюючий орган, про що зроблено висновок і у постанові Верховного Суду від 22.08.2023р. у справі №520/18519/21. Отже, позивач вважає, що АТ «ДНІПРОВСЬКА ТЕЦ» у відповідності до вимог ст. 287 Податкового кодексу України та з урахуванням суми податкового зобов'язання, визначеного податковою декларацією з плати за землю за 2020 рік своєчасно здійснило оплату орендної плати за землю за січень 2020. Тому висновки викладені в акті «Про результати камеральної перевірки щодо порушення термінів сплати узгодженої суми податкового зобов'язання по орендній платі з юридичних осіб № 30710/04-36-04-11-06/00130820 від 29.04.2024 року є необґрунтованими, а податкові повідомлення-рішення № 0315720411 від 27.05.2024 року про застосування штрафу в розмірі 845 359,03 грн. та № 0315660411 від 27.05.2024 року про застосування штрафу в розмірі 19 554,07 грн. згідно з пунктом 124.1 статті 124 Податкового кодексу України є протиправними та підлягають скасуванню.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями зазначена справа розподілена судді О.С. Рябчук.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.06.2024 р. відкрито провадження у адміністративній справі; справу №160/16224/24 призначено до розгляду за правилами спрощеного провадження без повідомлення сторін.
Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.
15.07.2024 р. від відповідача надійшов відзив на адміністративний позов. Відповідач проти позовних вимог заперечував, в обґрунтування своєї позиції зазначив наступне. ГУ ДПС у Дніпропетровській області проведено камеральну перевірку АТ “ДТЕЦ» за порушення правил сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з орендної плати. У ході перевірки актом про результати камеральної перевірки АТ “ДТЕЦ» №30710/04-36-04-11-06/00130820 від 29 квітня 2024 року встановлено порушення АТ “ДТЕЦ» вимог підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16, пункту 287.3 статті 287 Податкового кодексу України щодо термінів сплати узгоджених сум грошових зобов'язань з податку з орендної плази АТ “ДТЕЦ». Згідно відомостей інтегрованої картки АТ “ДТЕЦ» по платежу “орендна плата з юридичних осіб» борг позивача становить: станом на 01.01.2021 - 6644510,94грн.; станом на 01.01.2022 - 7950699,53грн.; станом на 01.01.2023 - 11329034,90грн. Сплачені АТ “ДТЕЦ» грошові кошти відображені в ІКП та. відповідно до пункту 87.9 статті 87 пункту 131.2 статті 132 та підпункту 6 пункту 2 розділу ІІІ Порядку №5 автоматично зараховані в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення. Відповідно до норми пункту 109.3 статті 109 Податкового кодексу України у випадках, визначених пунктами 123.2 - 12.3.5 статті 123, пунктами 124.2, 124.3 статті 124, пунктами 125-1.2 - 125-1.4 статті 125 нього Кодексу, необхідною умовою притягнення особи до фінансової відповідальності та вчинення податкового правопорушення є встановлення контролюючими органами вини особи. При винесенні податкового повідомлення-рішення до позивача було застосовано штраф у розмірі 10% - при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу (п. 124.1 ст. 124 Податкового кодексу України). В зв'язку з наведеним, оскаржувані податкові повідомлення-рішення є правомірними, винесеними у відповідності до вимог чинного законодавства.
Згідно до ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Частиною 4 статті 243 Кодексу адміністративного України встановлено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Згідно з ч.5 ст.250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Відповідно до ч. 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Акціонерне товариство «Дніпровська теплоелектроцентраль» 01.11.1991р. зареєстроване як юридична особа за адресою: Дніпропетровська область, місто Кам'янське, вулиця Заводська, будинок 2, основним видом діяльності Товариства є виробництво електроенергії, з 18.10.1991р. перебуває на обліку у Головному управлінні ДПС у Дніпропетровській області, Кам'янська ДПІ.
На підставі підпункту 19-1.1.1, пункту 19-1.1 статті 19-1, підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 розділу І, пункту 75.1 статті 75 розділу II та у порядку визначеному пунктом 76.2 статті 76 розділу II ПК України Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області було проведено камеральну перевірку щодо порушення термінів сплати (перерахування) земельного податку з юридичних осіб.
За результатами перевірки складено акт камеральної перевірки № 30710/04-36-04-11-06/00130820 від 29.04.2024 року "Про результати камеральної перевірки щодо порушення термінів сплати узгодженої суми податкового зобов'язання по орендній платі з юридичних осіб» Акціонерного товариства «Дніпровська теплоелектроцентраль».
За висновками наведеного акту встановлено, що дані камеральної перевірки свідчать про порушення позивачем вимог п.п.16.1.4 п.16.1 ст.16, п.287.3 ст.287 Податкового Кодексу України щодо термінів сплати узгоджених сум грошових зобов'язань по орендній платі з юридичних осіб.
Відповідальність платника за порушення правил сплати (перерахування) грошового зобов'язання передбачена статтею 124 Податкового кодексу України.
На підставі акту № 30710/04-36-04-11-06/00130820 від 29.04.2024 року відповідач прийняв податкові повідомлення-рішення форми “Ш» № 0315720411 від 27.05.2024 року про застосування штрафу в розмірі 845 359,03 грн. та № 0315660411 від 27.05.2024 року про застосування штрафу в розмірі 19 554,07 грн., яким Акціонерне товариство «Дніпровська теплоелектроцентраль» зобов'язано сплатити штраф у розмірі 10% за порушення строків сплати суми грошового зобов'язання з орендної плати за період 2021-2023 років.
Не погоджуючись з виявленими в ході перевірки порушеннями та прийнятими за їх наслідками податковими повідомленнями - рішеннями, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Розглянувши заявлені позовні вимоги, доводи сторін у їх обґрунтування, виходячи з системного аналізу норм чинного законодавства суд зазначає про наступне.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулює Податковий кодекс України (далі - Податковий кодекс України в редакції на час виникнення спірних відносин).
Цим Кодексом визначаються функції та правові основи діяльності контролюючих органів, визначених пунктом 41.1 статті 41 цього Кодексу, та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Відповідно до положень підпунктів 19-1.1, 19-1.1.2 пункту 19-1.1.статті 19-1 Податкового кодексу України контролюючі органи, що визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, виконують такі функції, зокрема, здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів, у тому числі проводять відповідно до законодавства перевірки та звірки платників податків, контролюють своєчасність подання платниками податків та платниками єдиного внеску передбаченої законом звітності (декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів), своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати податків, зборів, платежів.
За змістом підпунктів 20.1.4, 20.1.19 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право: проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення; застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи.
Відповідно до пунктів 61.1, 61.2 статті 61 Податкового кодексу України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Податковий контроль здійснюється органами, зазначеними у статті 41 цього Кодексу, в межах їх повноважень, встановлених цим Кодексом.
Пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
Відповідно до підпункту 75.1.1. пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового, даних СОД РРО.
Предметом камеральної перевірки також може бути, зокрема, своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.
Згідно із вимогами п.76.1 ст.76 ПК України установлено, що камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) такого органу або направлення на її проведення.
Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.
Приписами п.87.9 ст.87 Податкового кодексу України передбачено, що у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.
Пунктом 131.2 ст.131 Податкового кодексу України встановлено, що при погашенні суми податкового боргу (його частини) кошти, що сплачує такий платник податків, у першу чергу зараховуються в рахунок податкового зобов'язання. У разі повного погашення суми податкового боргу кошти, що сплачує такий платник податків, в наступну чергу зараховуються у рахунок погашення штрафів, в останню чергу зараховуються в рахунок пені.
Якщо платник податків не виконує встановленої цим пунктом черговості платежів або не визначає її у платіжній інструкції (чи визначає з порушенням зазначеного порядку), контролюючий орган самостійно здійснює такий розподіл такої суми у порядку, визначеному цим пунктом.
Таким чином, із аналізу наведених чинних приписів слідує, що камеральна перевірка є одним з видів податкових перевірок, встановлених пунктом 75.1 статті 75 ПК України, та за своєю правовою сутністю є формою поточного документального контролю за дотриманням платником вимог податкового законодавства на підставі декларацій та інших документів податкової звітності, одержаних від платника.
При цьому будь-якого окремого рішення для проведення даного виду перевірки не вимагається, оскільки подання платником податків податкової звітної документації автоматично виступає юридичним фактом для перевірки її достовірності.
Своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання є предметом камеральної перевірки, яка проводиться виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах податкового органу.
Камеральна перевірки своєчасності сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання проводиться з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 Податкового кодексу України, а саме: не пізніше закінчення 1095 дні, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання.
У разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків у платіжному документі.
Аналогічні правові висновки узгоджуються і з правовими висновками, які викладені у постанові Верховного Суду від 19.02.2019р. у справі №823/457/18, які є обов'язковими для врахування адміністративним судом у порядку, встановленому ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України.
Вищенаведене доводить, що аргументи позивача про відсутність повноважень контролюючого органу на зарахування сплачених платником податків коштів у рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму його сплати, визначеного платником податку за приписами п.87.9 ст.87, п.131.2 ст.131 Податкового кодексу України, спростовуються аналізом вимог податкового законодавства та вищезазначеними правовими висновками, які відповідають і правовій позиції Верховного Суду у вище наведеній постанові.
Досліджуючи питання факту своєчасності сплати позивачем узгоджених податкових (грошових) зобов'язань, визначених у податкових деклараціях за 2021-2023 р.р., що були предметом камеральної перевірки, та, на думку позивача, підтверджено копіями платіжних доручень, а також правомірності притягнення платника податків до відповідальності за порушення правил сплати грошового зобов'язання, передбаченої статтею 124 ПК України, суд зазначає таке.
Стаття 67 Конституції України визначає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Згідно із підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України передбачено, що платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
За правилами пункту 36.1 ст.36 Податкового кодексу України визначено, що податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.
Виконанням податкового обов'язку, як передбачено пунктом 38.1 статті 38 Податкового кодексу України, визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.
Згідно із пунктом 49.1 ст.49 Податкового кодексу України встановлено, що податкова декларація подається за звітний період у встановлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.
Пунктом 54.1 статті 54 Податкового кодексу України визначено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
Отже, податкові зобов'язання, які самостійно визначені платником у податкових деклараціях, є узгодженими.
Пунктом 287.3 статті 287 Податкового кодексу України передбачено, що податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.
Як видно із наявних в матеріалах справи копій документів, спір у цій справі виник щодо виявлення у ході проведення камеральної перевірки позивача факту несвоєчасності сплати позивачем узгодженого податкового (грошового) зобов'язання по орендній платі з юридичних осіб у визначені вище строки через те, що сплачені позивачем кошти за наведеними у акті перевірки № 30710/04-36-04-11-06/00130820 від 29.04.2024 року податковими деклараціями контролюючим органом були зараховані в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного позивачем виходячи з вимог п.87.9 ст.87, п.131.2 ст.131 Податкового кодексу України, а відповідно, строки сплати сум податкових (грошових) зобов'язань по орендній платі з юридичних осіб позивача за лютий 2022 р., лютий2023р. по податкових деклараціях, зазначених у акті перевірки № 30710/04-36-04-11-06/00130820 від 29.04.2024 року, визнано як порушення (затримка у сплаті) строків такої сплати узгоджених грошових зобов'язань, за що позивача згідно спірного податкового повідомлення-рішення було притягнуто до відповідальності у вигляді застосування штрафу у розмірі 10% на підставі п.124.1 ст.124 Податкового кодексу України.
Згідно із пунктом 124.1 цієї статті ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання (крім грошового зобов'язання у вигляді штрафних (фінансових) санкцій, застосованих до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, а також пені, застосованої до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу в таких розмірах:
- при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 5 відсотків погашеної суми податкового боргу;
- при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу.
Пунктами 109.2, 109.3 статті 109 Податкового кодексу України визначено, що порушення податкового законодавства та порушень вимог, встановлених іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, тягне за собою відповідальність, передбачену цим Кодексом та іншими законами України.
У випадках, визначених пунктами 123.2-123.5 статті 123, пунктами 124.2, 124.3 статті 124, пунктами 125-1.2-125-1.4 статті 125-1 цього Кодексу, необхідною умовою притягнення особи до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення є встановлення контролюючими органами вини особи.
А отже, у разі застосування контролюючим органом до платника податку штрафу за порушення строків сплати узгодженої суми грошового зобов'язання на підставі п.124.1 ст.124 Податкового кодексу України встановлення контролюючим органом вини такого платника у вчиненні ним умисного діяння доведенню не потребує, а достатнім є виявлення лише факту допущення платником податків порушення строку сплати такої узгодженої суми грошового зобов'язання.
У постановах від 03 серпня 2023 року у справі №520/22505/21, від 22 серпня 2023 року у справі №520/18519/21, від 5 жовтня 2023 року у справі №520/14773/21, від 16 листопада 2023 року у справі №160/24147/21 Верховний Суд сформував висновки, які дають можливість розмежувати обставини, які утворюють склад правопорушення, за яке платник податків може бути притягнутий до відповідальності на підставі пунктів 124.1, 124.2 або 124.3 статті 124 Податкового кодексу України.
Так позиція Верховного Суду, якщо її системазувати, полягає в тому, що відповідальність, передбачена пунктом 124.1 статті 124 Податкового кодексу України, не пов'язана із встановленням/доведенням вини платника податків у формі умислу у вчиненому діянні (дії або бездіяльності). Для притягнення до фінансової відповідальності платника податків згідно з цією нормою за загальним правилом достатнім є виявлення факту допущення платником податків порушення строку сплати узгодженої суми грошового зобов'язання.
Наведена правова позиція є такою, що узгоджується і з правовою позицією Верховного Суду у його постанові, яка була прийнята більш пізніше, від 23.01.2024р. у справі №160/17160/21, яка є обов'язковою для врахування адміністративними судами згідно із вимогами ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України.
Зазначені висновки спростовують аргументи позивача з приводу того, що саме контролюючий орган повинен довести вину позивача у вчиненні ним умисного правопорушення, оскільки така вина підлягає доведенню лише при застосуванні до платників податків штрафу на підставі п.124.2, п.124.3 ст.124 Податкового кодексу України, що підтверджено вищенаведеною правовою позицією.
Разом з тим, як встановлено судом із наявних в матеріалах справи документів, за спірним податковим повідомленням-рішенням до позивача застосовано штраф за затримку сплати сум грошових зобов'язань по орендній платі з юридичних осіб у розмірі 10% на підставі п.124.1 ст.124 Податкового кодексу України, за якою притягнення позивача до відповідальності можливе за умови виявлення лише факту допущення позивачем порушення строку сплати такої узгодженої суми грошового зобов'язання без встановлення його вини з урахуванням вищенаведених правових висновків.
Додана позивачем до позову копії платіжних доручень на підтвердження своєчасності сплати ним сум узгоджених грошових зобов'язань за податковими деклараціями, які наведені у акті перевірки № 30710/04-36-04-11-06/00130820 від 29.04.2024 року, з урахуванням наявності у позивача податкового боргу станом на 29.04.2024 року, на погашення якого відповідачем були спрямовані сплачені позивачем кошти, виходячи з обов'язку контролюючого органу, який міститься у п.87.9 ст.87, п.131.2 ст.131 ПК України, не можуть бути прийняті судом в якості доказів підтвердження своєчасної їх сплати, оскільки обов'язок погашення податкового боргу у першу чергу (за черговістю його виникнення) покладено і на позивача згідно наведених приписів податкового законодавства.
З урахуванням того, що за рахунок сплачених позивачем коштів був погашений його податковий борг за черговістю його виникнення, факт порушення позивачем строків сплати сум узгоджених грошових зобов'язань по орендній платі з юридичних осіб за податковими деклараціями поданими у період 2021-2023 р., які наведені в акті перевірки № 30710/04-36-04-11-06/00130820 від 29.04.2024 року, підтверджений матеріалами справи та позивачем не спростований.
Також, як уже зазначалося вище, позивач доказів відсутності податкового боргу по орендній платі з юридичних осіб станом на 29.04.2024 року суду не надав.
Враховуючи усе вищевикладене суд робить висновок, що позивач вчинив правопорушення щодо порушення строків сплати сум узгоджених грошових зобов'язань за податковими деклараціями, які наведені у акті перевірки № 30710/04-36-04-11-06/00130820 від 29.04.2024 року, тому позивача правомірно притягнуто до фінансової відповідальності у вигляді нарахування штрафу у розмір 10% за спірними податковими повідомленнями-рішеннями на підставі п.124.1 ст.124 Податкового кодексу України, у зв'язку із чим обґрунтованих підстав для їх визнання протиправними та скасування у адміністративного суду не має.
Не можуть бути покладені в основу цього судового рішення, тому відхиляються судом, аргументи позивача з приводу того, що контролюючим органом було самостійно здійснено зміну призначення платежів у платіжних документах позивача та сплачені кошти скеровано на погашення податкового боргу всупереч приписам Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», п.33.2 ст.33 Закону України «Про платіжні послуги», оскільки право визначати призначення платежу у платіжних документах має лише платник, з огляду на те, що вказані приписи законодавства не врегульовують правовідносин платника податків та контролюючого органу, не визначають порядок погашення податкового боргу, а відповідно, не підлягають застосуванню у даних правовідносинах.
Зараховувати кошти, що сплачує платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків має не право, а обов'язок контролюючий орган згідно до вимог вищенаведених проаналізованих приписів п.87.9 ст.87, п.131.2 ст.131 Податкового кодексу України, які підлягають застосуванню у даних правовідносинах, тому зараховуючи сплачені позивачем кошти в рахунок погашення податкового боргу, відповідач діяв у межах повноважень наданих його вказаними приписами податкового законодавства.
Також і посилання позивача на правову позицію Верховного Суду, викладену у його постанові від 22.08.2023р. у справі №520/18519/21, щодо обов'язку контролюючого органу при застосуванні штрафу за приписами ст.124 ПК України довести умисну вину позивача згідно із ст.112 ПК України не заслуговують на увагу, оскільки, як свідчить її зміст, платника податків у цій справі було притягнуто до фінансової відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 25% на підставі п.124.2 ст.124 ПК України, тоді як у спірних правовідносинах предметом спору є застосування штрафу у розмірі 10% на підставі п.124.1 ст.124 Податкового кодексу України, відповідно, наведена у ній правова позиція не є подібною до даних правовідносин і не підлягає врахуванню при розгляді цієї справи судом згідно із ч.5 ст.242 Податкового кодексу України.
В той же час щодо питання розмежування обставин, які утворюють склад правопорушення, за яке платник податків може бути притягнутий до відповідальності на підставі пунктів 124.1, 124.2 або п.124.3 статті 124 Податкового кодексу України правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 23.01.2024р. у справі №160/17160/21, який вище досліджений та врахований судом при вирішенні даного спору у відповідності до вимог ч.5 ст.242 Податкового кодексу України.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Суд враховує й те, що згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Приймаючи до уваги все вищевикладене та перевіривши правомірність прийняття спірного податкового повідомлення-рішення у відповідності до вимог ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд робить висновок, що податкові повідомлення-рішення № 0315720411 від 27.05.2024 року про застосування штрафу в розмірі 845 359,03 грн. та № 0315660411 від 27.05.2024 року про застосування штрафу в розмірі 19 554,07 грн. прийняті відповідачем у межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, обґрунтовано, з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Враховуючи наведене та те, що суд не встановив протиправності прийняття спірних податкових повідомлень-рішень про застосування до позивача штрафу у розмірі 10% на підставі п.124.1 ст.124 Податкового кодексу України, а позивач таких доказів суду не надав, то суд зробив висновок, що наведені вище податкові повідомлення-рішення № 0315720411 від 27.05.2024 року про застосування штрафу в розмірі 845 359,03 грн. та № 0315660411 від 27.05.2024 року про застосування штрафу в розмірі 19 554,07 грн. визнанню протиправними та скасуванню у судовому порядку не підлягають.
Належних і достатніх доказів, які б свідчили про протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, позивач під час розгляду справи не надав.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.
Частиною 3 статті 139 КАС України, суд передбачено, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України у зв'язку з відмовою позивачу в задоволенні позову, понесені ним судові витрати, пов'язані зі зверненням до суду, не відшкодовуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
Керуючись ст.ст. 244, 245, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні адміністративного позову Акціонерного товариства "Дніпровська теплоелектроцентраль" (51925 м. Кам'янське, Дніпропетровська область, вул. Заводська, 2, код ЄДРПОУ 00130820) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (вул. Сімферопольська, 17-а, м. Дніпро, 49000, код ЄДРПОУ 44118658) про скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.С. Рябчук