16 вересня 2024 рокуСправа №160/18663/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді Горбалінського В.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправним та скасування рішення, -
11.07.2024 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ), в якій позивач просить:
- cкасувати та визнати нечинним рішення від 29.06.2024 про відмову в перетині державного кордону України, у виїзді з України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , прийняте інспектором першої категорії 5 групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (тип А) майстер сержантом ОСОБА_2 , уповноваженою службовою особою підрозділу охорони державного кордону, ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В обґрунтування позовної заяви зазначено, що позивач є студентом денної форми навчання будівельного факультету Навчально-наукового інституту «Придніпровська державна академія будівництва та архітектури» Українського державного університету науки і технологій. Позивач зауважує, що йому схвалено заявку на вступ для проведення академічних досліджень. Позивач зауважує, що є учасником програми освітньої академічної мобільності і прямував на навчання в іноземний заклад освіти, однак відповідачем протиправно відмовлено позивачу в перетині кордону. Позивач зауважує, що ним подавались всі необхідні документи для перетину кордону, однак оскаржуване рішення є необгрунтованим, оскільки не містить переліку ненаданих позивачем документів, необхідних для перетину кордону. Позивач просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
16.07.2024 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
ІНФОРМАЦІЯ_4 (Військова частина НОМЕР_1 ) отримав копію ухвали про відкриття провадження у справі 17.07.2024 року, що підвтерджується довідкою про доставку електронного листа, яка наявна в матеріалах справи.
Відповідач у встановлений судом строк відзиву на позовну заяву не надав, як і заяви про визнання позовних вимог.
Відповідно до ч.6 ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Дослідивши повно і всебічно письмові докази, які містяться в матеріалах справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
Як зазначає позивач, 29.06.2024 року, під час перетину державного кордону в міжнародному пункті пропуску для залізничного сполучення «Мостиська», позивачем були пред'явлені наступні документи: копія Довідки ННІПДАБА №10/12-1-19 від 24.06.2024 року; копія наказу ННІ ПДАБА від 07.06.2024 року №20зв; копія договору академічної мобільності №17 від 30.05.2024 року; е-квиток студента; військово-облікові документи з відміткою військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_5 про взяття на військовий облік.
29.04.2024 року інспектором першої категорії 5 групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (тип А) майстер сержантом ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) прийнято рішення про відмову в перетинанні державного кордону України.
Вказане рішення обгрунтоване тим, що ОСОБА_1 не зміг надати на паспортний контроль необхідні документи, які дають право на виїзд з України в умовах дії правового режиму воєнного стану відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №57 від 27.01.1995 року.
Вважаючи рішення відповідача протиправним, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Приписами статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правила перетинання державного кордону громадянами України, затверджені постановою Кабінету Міністірв України №57 від 27.01.1995 року, (далі по тексту - Правила №57, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначають порядок та умови перетинання громадянами України державного кордону.
Відповідно до п.2-19 Правил №57 у разі введення на території України воєнного стану пропуск через державний кордон громадян України чоловічої статі віком від 18 до 22 років, які за денною формою здобуття освіти здобувають ступінь вищої освіти бакалавра (магістра медичного, фармацевтичного або ветеринарного спрямування) в закладах вищої освіти України державної або комунальної форми власності та які згідно з Порядком реалізації права на академічну мобільність, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 2015 р. № 579 (Офіційний вісник України, 2015 р., № 66, ст. 2183; 2022 р., № 42, ст. 2290), є учасниками програм освітньої академічної мобільності і прямують на навчання в іноземні заклади освіти, здійснюється уповноваженими службовими особами Держприкордонслужби за умови виконання правил перетинання державного кордону України, наявності підтвердних документів.
Підтвердними документами для здобувачів освіти закладів вищої освіти України державної або комунальної форми власності, які є учасниками програм освітньої академічної мобільності, є:
- довідка від закладу вищої освіти України щодо направлення учасника програми освітньої академічної мобільності для навчання в іноземному закладі освіти із зазначенням підстави співробітництва, строку навчального семестру за кордоном, відсутності за результатами двох останніх семестрів (півріч) негативних оцінок і фактів перескладання заліків і екзаменів та підтвердження рівня володіння здобувачем освіти мовою викладання в іноземному закладі освіти;
- копія договору академічної мобільності, засвідчена закладом освіти України в установленому порядку;
- е-квиток студента (учня), перевірений засобами Порталу Дія за допомогою електронних пристроїв шляхом зчитування або введення унікального електронного ідентифікатора;
- військово-облікові документи з відповідними відмітками районного (об'єднаного районного), міського (районного у містах, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Здобувачі освіти закладу вищої освіти України державної або комунальної форми власності, які є учасниками програм освітньої академічної мобільності, можуть безперервно перебувати за кордоном не більше строку навчального семестру.
Згідно п.15 Правил №57 на підставі рішення уповноваженого законом державного органу про тимчасову відмову у виїзді за кордон (заборону виїзду), прийнятого відповідно до статті 6 Закону України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України", уповноважена службова особа підрозділу охорони державного кордону відмовляє громадянину у перетинанні державного кордону, про що виносить обґрунтоване письмове рішення із зазначенням причин відмови, один примірник якого видається громадянинові.
В даному випадку рішення про відмову у перетину державного кордону позивачу обґрунтовано тим, що позивач не зміг надати на паспортний контроль документи, що підтверджують підстави для виїзду за кордон, проте яких саме документів позивачем не надано, оскаржуване рішення прикордонної служби не визначає.
У розумінні пункту 19 частини першої статті 4 КАС України індивідуальний акт - акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.
Загальними вимогами, які висуваються до індивідуальних актів як актів правозастосування, є обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення суб'єктом владних повноважень конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.
Акти, що регулюють питання перетину державного кордону, мають на меті встановити норми права, які зачіпають права, свободи й законні інтереси осіб, які не є суб'єктами владних повноважень, а відтак підлягають обов'язковій реєстрації у порядку, визначеному діючим законодавством.
Тобто, можливість надання фізичною особою документів на підтвердження права на перетин державного кордону України в умовах воєнного стану залежить від чіткого визначення нормативно-правовим актом та, відповідно, суб'єктом владних повноважень конкретної підстави для відмови громадянину у перетині державного кордону.
Невиконання відповідачем законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості індивідуальних актів призводить до протиправності таких актів.
Суд зазначає, що матеріали справи містять копії документів позивача - здобувача освіти закладу вищої освіти України державної форми власності, який є учасниками програм освітньої академічної мобільності, а саме:
- довідка про академічну мобільність №10/12-1-19 від 24.06.2024 року, видана Навчально-науковим інститутом «Придніпровська державна академія будівництва та архітектури», щодо учасника програми освітньої академічної мобільності - позивача для навчання в іноземному закладі освіти із зазначенням підстави співробітництва, строку навчального семестру за кордоном, відсутності за результатами двох останніх семестрів (півріч) негативних оцінок і фактів перескладання заліків і екзаменів та підтвердження рівня володіння здобувачем освіти мовою викладання в іноземному закладі освіти
- копія Договору про наукове стажування за програмою міжнародної академічної мобільності бакалаврів, магістрів ННІ ПДАБА №17 від 30.05.2024 року, засвідчена закладом освіти України в установленому порядку;
- е-квиток ОСОБА_1 ;
- посвідчення про приписку до призовної дільниці №В/2004-1-15 від 11.03.2021 року, дійсне до 01.10.2024 року.
Суд зазначає, що документи, які наявні в матеріалах справи, відповідають переліку, визначено в п.2-19 Правил №57.
В свою чергу оскаржуване рішення не містить переліку документів, які не надав позивач при перетині кордону.
Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частини 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень полягає у тому, щоб рішення було прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі Суомінен проти Фінляндії (Suominenv. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
З огляду на викладене, рішення від 29.06.2024 року про відмову в перетинанні державного кордону України громадянину України, не відповідає критеріям обґрунтованості, оскільки відповідачем в оспорюваному рішенні не наведено законодавчо визначеної підстави для тимчасового обмеження позивачу права на виїзд з України, не зазначено документи, що підтверджують підставу для виїзду за кордон, які позивач не зміг надати на паспортний контроль.
Враховуючи викладене, рішення ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) від 29.06.2024 року, прийняте інспектором першої категорії 5 групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (тип А) майстер сержантом ОСОБА_2 , уповноваженою службовою особою підрозділу охорони державного кордону, ІНФОРМАЦІЯ_1 , про відмову в перетинанні державного кордону України громадянину України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , прийнято не на підставі та не у спосіб, що передбачений законодавством України, та необґрунтовано, тобто без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, не відповідає частині 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.
Відповідно до ст.90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Згідно ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Повно та всебічно дослідивши матеріали справи, проаналізувавши чинне законодавство України, суд дійшов висновку про задоволення позовної заяви ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправним та скасування рішення.
Відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що судовий збір у розмірі 1 211,20 грн. підлягає стягненню з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача.
Керуючись ст.2, 72-77, 139, 243-246, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення від 29.06.2024 року про відмову в перетинанні державного кордону України громадянину України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , прийняте інспектором першої категорії 5 групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (тип А) майстер сержантом ОСОБА_2 , уповноваженою службовою особою підрозділу охорони державного кордону, ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 1 211,20 грн. (одна тисячі двісті одинадцять гривень 20 копійок).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя В.В. Горбалінський