23 серпня 2024 рокуСправа №160/14937/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді: Букіної Л.Є., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві, в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 08.04.2024 року №262440009021 в частині визначення страхового стажу судді у відставці без врахування до стажу судді 02 роки служби в Збройних Силах Радянської Армії, 01 рік 10 місяців 29 днів навчання в Українській юридичній академії ім. Ф.Е. Дзержинського, 02 роки 04 місяці 07 днів праці на посаді за юридичною професією. Взагалі 06 років 06 місяців 06 днів;
- зобов'язати відповідача зарахувати позивачеві до стажу роботи, що дає право на призначення щомісячного довічного грошового утримання 02 роки служби в Збройних Силах Радянської Армії, 01 рік 10 місяців 29 днів навчання в Українській юридичній академії ім. Ф.Е. Дзержинського, 02 роки 04 місяці 07 днів праці на посаді за юридичною професією із визначенням загального відсотку щомісячного довічного грошового утримання судді в розмірі 84% суддівської винагороди працюючого судді на відповідній посаді;
- зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді в розмірі 84% від суддівської винагороди з 13.02.2024 року виходячи із обрахунку стажу судді - 37 років 06 місяців 06 днів з урахуванням раніше виплачених сум щомісячного довічного грошового утримання судді.
Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю оскарженого рішення, яким невірно визначений стаж роботи, що дає право на призначення щомісячного довічного грошового утримання без врахування до його складу 02 роки служби в Збройних Силах Радянської Армії, 01 рік 10 місяців 29 днів навчання в Українській юридичній академії ім. Ф.Е. Дзержинського, 02 роки 04 місяці 07 днів праці на посаді за юридичною професією, що у свою чергу вплинуло на зменшення відсоткового показника суддівської винагороди працюючого судді на відповідній посаді.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.06.2024 р. відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників процесу. Тією ж ухвалою суду запропоновано відповідачу надати відзив на позовну заяву.
Відповідач відзив на позовну заяву не надав.
Дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, проаналізувавши відповідні норми чинного законодавства, суд виходить із такого.
Судом встановлено, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в м.Києві позивачеві з 14.02.2024 призначено щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці згідно Закону України «Про судоустрій і статус суддів», в розмірі, що складає 72% заробітної плати працюючого судді на відповідній посаді.
Згідно із розрахунку стажу Форми РС-право, страховий стаж позивача (в якому міститься посилання на спірне рішення) склав - 44 роки 01 місяців 00 днів, в тому числі стаж на посаді судді 31 рік 08 місяців 11 днів.
Натомість, згідно із наданого ВАСУ розрахунку стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання, стаж позивача становить 37 років 06 місяців 06 днів, з них: 02 роки служби в лавах Радянської Армії; 01 рік 10 місяців 29 днів навчання у Харківському юридичному інституті ім. Ф.Е. Дзержинського 1/2 (01.09.1987-30.06.1991); 01 рік 10 місяців 25 днів стаж (досвід) роботи (професійної діяльності); з 01.06.1992 року по 12.11.1992 року - в.о. народного судді Баглійського районного народного суду м. Дніпродзержинська.
Вважаючи, що відповідачем неправомірно обрахований стаж роботи, що дає право на призначення щомісячного довічного грошового утримання, позивач звернувся до суду із цим позовом.
При вирішені спору суд виходить із того, що відповідно до частини 1 статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №1402-VIІІ, який набув чинності 30 вересня 2016 року, суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
Згідно зі статтею 142 Закону №1402-VI щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді (частина третя).
У разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання (частина четверта).
Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України (частина п'ята).
Абзацом сьомим пункту 1 розділу III «Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.01.2008 №3-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 20 березня 2017 року №5-1), зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.03.2008 за №200/14891) установлено, що до заяви про призначення щомісячного довічного утримання додається розрахунок стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці (додаток 4).
Абзацом четвертим пункту 34 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402-VIII встановлено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).
Станом на час призначення позивача на посаду судді чинним був Закон УСРС «Про статус суддів в СРСР» від 04.08.1989 №328-1, відповідно до якого народним суддею міг бути обраний громадянин СРСР, який досяг на день виборів 25 років, мав вищу юридичну освіту, стаж роботи за юридичною спеціальністю не менше двох років і склав кваліфікаційний екзамен.
З цих підстав, з урахуванням положень абзацу четвертого пункту 34 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402-VIII, для визначення в позивача стажу роботи на посаді судді необхідно керуватись також положеннями Закону УСРС «Про статус суддів в СРСР» від 04.08.1989 №328-1.
Крім того, з набранням чинності Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у зв'язку з прийняттям Закону України «Про Вищий антикорупційний суд», яким внесені зміни до статті 137 Закону № 1402-VIII, суддям додатково до стажу роботи на посаді судді, що дає право на відставку, підлягає зарахуванню стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) тривалістю, яка вимагалася законом для призначення на посаду судді станом на дату призначення на посаду судді.
Частину другу статті 137 Закону № 1402-VIII (зі змінами, внесеними Законом від 12 липня 2018 року № 2509-VIII) потрібно тлумачити таким чином, що до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) судді у сфері права, який вимагався законом як мінімальний для набуття таким суддею права для призначення на посаду судді на дату такого призначення, оскільки вказана норма закону призвела до покращення правового становища суддів, надавши можливість зараховувати до стажу роботи на посаді судді їхній стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) у сфері права тривалістю, яка вимагалася законом для призначення на посаду судді станом на дату призначення їх на посаду.
Судом встановлено, що у період з 15.10.1985 року по 31.10.1986 року та з 22.07.1991 року по 31.05.1992 року позивач виконував обов'язки судового виконавця Баглійського районного народного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області та помічника судді голови Баглійського районного народного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області та відповідно цей стаж (01 рік 10 місяців 25 днів) має бути зарахований до стажу роботи, що дає право на призначення щомісячного довічного грошового утримання.
Позивач же наполягає, що такий стаж (на посаді за юридичною професією) має складати 02 роки 04 місяці 07 днів, однак судом встановлено, що період з 01.06.1992 року по 13.11.1992 року до стажу роботи, що дає право на призначення щомісячного довічного грошового утримання зарахований.
У відповідності до абзацу другого статті 1 Указу Президента України від 10 липня 1995 року №584/95 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів» (Указ №584/95) до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах та період проходження строкової військової служби.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.06.2008 №545, яка набрала чинності з 01.03 2008, внесені зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 03.09. 2005 №865 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» та доповнено її в частині пункту 3-1 абзацом такого змісту: «До стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби».
Таким чином, на підставі вищезазначених норм до стажу позивача на посаді судді підлягає зарахуванню половина строку навчання у вищому юридичних навчальному закладі та календарний період проходження строкової військової служби
За таких обставин, до стажу роботи позивача, який дає право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання належить враховувати стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) у сфері права тривалістю 01 рік 10 місяців 25 днів, половина строку навчання у вищому юридичних навчальному закладі тривалістю 01 рік 10 місяців 29 днів та календарний період проходження строкової військової служби 02 роки 00 місяців 00 днів.
Відповідно, не вчинивши таких дій, відповідач допустив протиправну бездіяльність.
Ні позивачем на відповідачем до матеріалів справи не долучено до матеріалів справи копію рішення від 08.04.2024 року №262440009021, у зв'язку з чим суд позбавлений можливості надати оцінку викладеним у ньому мотивам за переліком критеріїв, визначених процесуальним законодавством, а тому вимогу позивача про його скасування залишає без задоволення.
Таким чином, оскільки позивач перебуває на обліку відповідача, а тому останнього слід зобов'язати зарахувати позивачеві до стажу роботи на посаді судді, який дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) у сфері права тривалістю 01 рік 10 місяців 25 днів, половина строку навчання у вищому юридичних навчальному закладі тривалістю 01 рік 10 місяців 29 днів та календарний період проходження строкової військової служби 02 роки 00 місяців 00 та з урахуванням цього стажу здійснити перерахунок загального відсоткового показника щомісячного довічного грошового утримання судді, внаслідок чого здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 14.02.2024 року з урахуванням раніше виплачених сум.
Вимога позивача про здійснення такого перерахунку з 13.02.2024 року задоволенню не підлягає, адже це був його останній робочий день.
Також суд залишає без задоволення позовні вимоги із приводу здійснення відповідачем спірного перерахунку виходячи із конкретного відсоткового показника та загального показника стажу роботи, що дає право на призначення щомісячного довічного грошового утримання, адже, по-перше це його виключною компетенцією, а по-друге, задоволення позову у означений вище спосіб є ефективним способом відновлення порушеного права.
Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.
Розподіл судових витрат здійснюється за правилами статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, пропорційно до задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. 241-246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві щодо не зарахування ОСОБА_1 до стажу роботи на посаді судді, який дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) у сфері права тривалістю 01 рік 10 місяців 25 днів, половина строку навчання у вищому юридичних навчальному закладі тривалістю 01 рік 10 місяців 29 днів та календарний період проходження строкової військової служби 02 роки 00 місяців 00
Зобов'язати Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи на посаді судді, який дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) у сфері права тривалістю 01 рік 10 місяців 25 днів, половина строку навчання у вищому юридичних навчальному закладі тривалістю 01 рік 10 місяців 29 днів та календарний період проходження строкової військової служби 02 роки 00 місяців 00 та з урахуванням цього стажу здійснити перерахунок загального відсоткового показника щомісячного довічного грошового утримання судді, внаслідок чого здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 14.02.2024 року з урахуванням раніше виплачених сум.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 605 (шістсот п'ять), 60 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, у разі якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного перегляду справи.
Рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя Л.Є. Букіна