Справа № 453/1288/24
№ провадження 2/453/524/24
17 вересня 2024 року Сколівський районний суд Львівської області у складі: головуючого - судді Брони А.Л.,
секретаря судового засідання Бендеш А.І.,
без учасників справи,
розглянувши у залі суду у місті Сколе Львівської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
31.07.2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» в особі директора М. Ткаченко звернулося до Сколівського районного суду Львівської області з позовною заявою до ОСОБА_1 , в якій просить:
- стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (код ЄДРПОУ 44276926, місцезнаходження: 01133, м. Київ, вул. Мечнікова, будинок 3, офіс 306), заборгованість за договором №3288433 від 13.09.2021 у розмірі 69 646 грн. 00 коп.;
- стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (код ЄДРПОУ 44276926, місцезнаходження: 01133, м. Київ, вул. Мечнікова, будинок 3, офіс 306), понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 028 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 17 000 грн. 00 коп.
Ухвалою судді Сколівського районного суду Львівської області Брони А.Л. від 01.08.2024 року було прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін у справі на підставі ч.5 ст. 279 ЦПК України.
Розгляд справи відбувся 17.09.2024 року без учасників справи.
Позовні вимоги позивач обгрунтовує тим, що 13 вересня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» та ОСОБА_1 було укладено Договір про споживчий кредит № 3288433.
Згідно з п.1.1 Договору кредитодавець зобов'язався на умовах, визначених цим договором, та на строк, визначений п.1.3 договору, надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі, визначеній у п.1.2 договору, а позичальник зобов'язався повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у встановлений п.1.4 договору термін та виконати інші зобов'язання у повному обсязі на умовах та у строки/терміни, що визначені договором.
Відповідно до п. 1.2 Договору сума (загальний розмір) кредиту становив 11 500, 00 грн.
Згідно з п.1.3. Договору кредит надавався строком на 29 днів з 13 вересня 2021 року (строк кредитування).
Згідно з п.1.4 Договору термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів користування кредитом (дата платежу): 12 жовтня 2021 року.
Відповідно до п.1.5.2 Договору проценти за користування кредитом: 3 335, 00 грн., які нараховуються за ставкою 1,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.
Згідно п.1.6 Договору стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5.00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.
Згідно п.4.2. Договору у разі прострочення позичальником зобов'язань зі сплати заборгованості згідно з умовами цього договору кредитодавець, починаючи з дня, наступного за датою спливу строку кредитування, з урахуванням пролонгацій та оновлених графіків платежів, що складаються у зв'язку з продовженням строку кредитування (пролонгацією), має право (не обов'язок) нарахувати проценти за стандартною (базовою) ставкою передбаченою п.1.6 договору в якості процентів за порушення грошового зобов'язання, передбачених ст. 625 ЦК України. У випадку нарахування процентів, вважається, що ця умова договору встановлює інший розмір процентів в розумінні ч.2 ст. 625 ЦК України, на рівні стандартної (базової) ставки, передбаченої п.1.6 договору.
Згідно з п.6.1 кредитного договору, цей договір укладається в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі Кредитодавця та доступний зокрема через сайт Кредитодавця та/або відповідний мобільний додаток чи інші засоби.
Відповідач здійснив дії, спрямовані на укладення договору позики шляхом заповнення заяви про надання (отримання) кредиту на сайті з введенням коду підтвердження, який є одноразовим ідентифікатором на підписання електронного договору, та зазначенням інформації щодо реквізитів банківської картки, на рахунок якої в подальшому Кредитодавцем було перераховано грошові кошти у розмірі 11 500 грн. 00 коп.
Всупереч умовам договору відповідач отримані кредитні кошти у строк не повернув та не сплатив проценти за користування кредитом.
28.12.2021 року між Товаристом з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та Товаристом з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» було укладено Договір факторингу № 28-12/2021-72, згідно умов якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Мілоан» відступило Товариству з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» право грошової вимоги до позичальників, в тому числі за договором про споживчий кредит № 3288433 від 13 вересня 2021 року, укладеним між Товаристом з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та ОСОБА_1 .
В свою чергу, Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» відступило право вимоги Товариству з обмеженою відповідальністю "Коллект Центр" згідно Договору відступлення права вимоги №10-03/2023/01 від 10 березня 2023 року, в тому числі за договором про споживчий кредит № 3288433 від 13 вересня 2021 року, укладеним між Товаристом з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та ОСОБА_1 . Таким чином, ТзОВ "Коллект Центр" наділено правом грошової вимоги до відповідача.
Оскільки, відповідачка належним чином не виконувала своїх договірних зобов'язань, у неї виникла заборгованість в сумі 83 835, 00 грн., з яких:
- заборгованість за основним зобов'язанням (за тілом кредиту) - 11 500,00 грн.;
-заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 72 335,00 грн.
Проте, враховуючи принцип розумності, співмірності і пропорційності, позивач просить суд стягнути заборгованість у розмірі 69 646,00 грн., з яких:
-заборгованість за основним зобов'язанням (за тілом кредиту) - 11 500,00 грн.;
-заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 58 146,00 грн.
29.08.2024 року на адресу суду за вх. №5881 надійшов до суду відзив відповідачки ОСОБА_1 на позовну заяву ТзОВ «Коллект Центр», в якому зазначає наступне.
На підтвердження стягнення заборгованості за кредитним договором позивач зазначає, що між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено Договір факторингу, після чого ТОВ «Вердикт Капітал» відступило право вимоги ТОВ «Коллект Центр». Однак у справі відсутні належні та достовірні докази передачі права вимоги до відповідача від первісного кредитора до позивача. Також відповідачка вказує, що позивачем не надано підтвердження сплати первісному кредитору коштів за Договором факторингу, як того вимагає Закон. Крім того, такий документ як витяг з реєстру боржників, не передбачений Договором факторингу. До того ж, наданий Витяг не підписаний сторонами, а сформований самим позивачем. Таким чином, на думку відповідачки, у справі відсутні належні та достовірні докази передачі права вимоги до відповідача від первісного кредитора до позивача. Надані позивачем кредитний договір, договір Факторингу, реєстр боржників, розрахунок заборгованості відповідач вважає неналежними доказами, оскільки дані докази не підтверджують наявність права вимоги у кредитора. Разом з тим, реєстр права вимоги не є документом, який підтверджує факт передачі кредитних коштів і не може бути доказом у справі на підтвердження доводів позивача про існування будь-яких кредитних зобов'язань перед позивачем.
Відповідачка зазначає, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження сплати новим кредитором грошових коштів первісному кредитору за передачу права грошової вимоги, та зарахування їх на рахунок останнього.
Щодо наданих розрахунків заборгованості відповідач зазначає наступне.
У матеріалах справи наявний розрахунок заборгованості, однак наданий позивачем розрахунок заборгованості за вказаними кредитними договорами складений самим позивачем і не містить жодного підтвердження реальності господарської операції. Розрахунок заборгованості є внутрішнім документом фінансової установи та не містить відомостей, що дозволили б суду перевірити чи передавалися в дійсності кошти позичальнику в кредит. Розрахунки заборгованості, на які посилається позивач, не є первинними документами, які підтверджують отримання кредиту, користування ним, укладення договору на умовах, які вказані позивачем в позовній заяві, а отже не є належними доказами існування боргу. Наявність роздрукованого розрахунку заборгованості за договором є неналежним та недостатнім доказом для задоволення позовних вимог, оскільки сам розрахунок, умови кредитування тощо, є внутрішніми документами установи та не містять відомостей, що дозволили б суду перевірити, чи видавалися кредитні кошти, на який строк, правильність нарахування відсотків позивачем.
Відповідачка зазначає, що та обставина, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, не позбавляє позивача обов'язку надати суду належні та допустимі докази щодо розміру заборгованості за відсотками, оскільки саме таким чином діють принципи диспозитивності та змагальності сторін у цивільному процесі. Відтак, надані позивачем розрахунок заборгованості та витяг з реєстру боржників до договору факторингу не можуть вважатися належними доказами на підтвердження наявності заборгованості.
Щодо нарахованих процентів за користування кредитними коштами відповідач зазначає наступне.
Відповідно до вказаного Договору ТОВ «Мілоан» зобов'язувалось надати відповідачу кредит у розмірі 11 500 гривень, строк кредиту становив 30 днів, тобто погоджений мною строк становив 30 днів.
Позивач просить стягнути заборгованість, відповідно до розрахунку заборгованість за Договором, в розмірі 69 646, 00 грн, що складається з: заборгованості по тілу кредиту - 11 500,00 грн; заборгованість по процентах - 58 146,00 грн. Відповідач вважає, що дана сума абсолютно не відповідає принципу пропорційності, оскільки нараховані відсотки в декілька раз перевищують суму заборгованості по тілу кредиту. Вказана сума заборгованості по відсотках, нарахована з порушенням вимог закону, оскільки, відповідно до ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право стягнути заборгованість по нарахованим та несплаченим процентах за користування кредитними коштами у межах погодженого сторонами строку кредитування. Таким чином, після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з ч.2 ст. 1050 ЦК України право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється.
Як вбачається із матеріалів справи, сума заборгованості за користування кредитними коштами нарахована поза межами користування кредитом, тому є безпідставною та не підлягає задоволеню, оскільки після закінчення строку кредитування у позикодавця відсутні правові підстави нараховувати передбачені договором проценти.
Щодо нарахування інфляційних витрат та 3% річних відповідач зазначає наступне.
Відповідальність за порушення грошового зобов'язання передбаченастаттею 625 ЦК України, згідно з частиною другою якої боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 року «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженимЗаконом № 2102-ІХ від 24.02.2022, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Наразі, строк дії воєнного стану продовжено.
Пунктами 18, 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем). У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії. Тобто, з 24.02.2022 штрафні санкції, передбачені ст. 625 ЦК України не нараховуються.
Щодо стягнення витрат на правову допомогу у розмірі 17 000 грн. відповідач зазначає наступне.
У ЦПК України закріплено вимогу для кожної із сторін процесу подавати до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які сторона понесла і які очікує понести у зв'язку з розглядом справи (стаття 134 ЦПК України). Попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат є обов'язковою складовою першої заяви по суті спору, оскільки з огляду на статтю 134 ЦПК України попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат враховується судом під час вирішення питання про розподіл судових витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Види робіт або послуг адвоката, витрат, про відшкодування яких у справі заявлено вимогу, мають відповідати умовам договору про надання правової допомоги, положенням Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» і процесуального закону
Частиною 4 статті 137 ЦПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог ч.4 ст. 137 ЦПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Верховний Суд при зменшенні витрат на правову допомогу також враховує: «чи змінювалася правова позиція сторін у справі в судах першої, апеляційної та касаційної інстанції; чи потрібно було адвокату вивчати додаткові джерела права, законодавство, що регулює спір у справі, документи та доводи, якими протилежні сторони у справі обґрунтували свої вимоги, та інші обставини».
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01.12.2021 у справі № 910/20852/20: «Як вбачається з рішень судів попередніх інстанцій і матеріалів справи, правова позиція Товариства була сталою і не зазнавала змін протягом розгляду спору трьома судовими інстанціями, а адвокатське об'єднання надавало правову допомогу Товариству в усіх цих інстанціях, тому, відповідно, було обізнане у справі з усіма деталями, що з неї випливають».
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Таким чином, з огляду на викладене, відповідач вважає, що сума коштів у розмірі 17 000 гривень за надання правової допомоги є завищеною, неспівмірною зі складністю справи та підлягає зменшенню.
Зважаючи на вищевикладене відповідачка просить відмовити у задоволені позовних вимог ТОВ «Коллект Центр» про стягнення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту.
На підставі ч.3 ст. 211, ч.2 ст. 247 ЦПК України справа слухається у відсутність сторін без фіксування судового процесу технічними засобами.
Дослідивши матеріали справи суд вважає, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є невід'ємною частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов'язків має право на справедливий судовий розгляд.
Згідно з ч.1 ст. 4, ч.1 ст. 5 ЦПК України, кожна особа має право у порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
В силу положень ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Виходячи із наведених вище процесуальних норм суд встановив наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.
Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст. 628 ЦК України).
Відповідно до частин першої та другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Судом встановлено, що 13 вересня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено Договір про споживчий кредит № 3288433, згідно якого відповідач отримав кредит в сумі 11 500,00 грн. зі сплатою процентів, строком на 29 днів до 12 жовтня 2021 року.
Пунктом 1.5.1 Договору встановлено розмір комісії - 1 150 грн. 00 корп.
Пунктом 1.5.2 визначено проценти за користування кредитом - 3 335 грн. 00 коп., а п.1.6. визначено стандартну (базову) ставку за користування кредитом в розмірі 5% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.
Відповідно до п. 2.2.2 Договору, нарахування Кредитодавцем процентів за користування кредитом здійснюється з дати, наступної за днем надання кредиту, по дату завершення строку кредитування (з урахуванням можливих пролонгацій) на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування, з урахування особливостей, передбачених п.2.2.3 Договору.
Пунктом 2.3. Договору передбачено умови пролонгації, у т.ч. на стандартних (базових) умовах (п.2.3.1.2), згідно з якими позичальник може збільшити строк кредитування на 1 день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування до 60 днів, і протягом цього періоду нараховуються проценти за стандартною (базовою) ставкою, передбаченою в п. 1.6. Договору (5%).
З урахуванням п.п. 4.1., 4.2. Договору, пролонгація обумовлює складання оновлених графіків платежів.
Згідно з п. 4.2. Договору, у разі прострочення позичальником зобов'язань зі сплати заборгованості кредитодавець, починаючи з наступного дня після закінчення строку кредитування, з урахуванням пролонгацій та оновлених графіків платежів, що складаються у зв'язку з продовженням строку кредитування (пролонгацією), має право (не обов'язок) нарахувати проценти за стандартною (базовою) ставкою , передбаченою в п.1.6. договору в якості процентів за порушення грошового зобов'язання, передбаченого ч. 2 ст. 625 ЦК України.
Згідно з п.6.1 Договору, Договір укладається в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства та доступний зокрема через сайт Товариства та/або відповідний мобільний додаток чи інші засоби.
Розміщені в особистому кабінеті позичальника проект кредитних договорів або інформація з посиланням на них є пропозицією ТОВ «Мілоан» про укладення кредитного договору (офертою). Відповідь про прийняття пропозиції про укладення кредитного договору (акцепт) надається позичальником шляхом відправлення ТОВ «Мілоан» електронного повідомлення та відбувається із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який надсилається ТОВ «Мілоан» електронним повідомленням (SMS) на мобільний телефон позичальника, а позичальник використовує одноразовий ідентифікатор (отриману алфавітно-цифрову послідовність) для підписання цього кредитного договору/електронного повідомлення про прийняття пропозиції про його укладення (акцепту). Електронне повідомлення (акцепт) може бути відправлене позичальником ТОВ «Мілоан» через веб-сайт або у SMS-повідомленні з мобільного телефонного номера позичальника на номер 2277. Після укладення кредитний договір розміщується в особистому кабінеті позичальника (п.6.2 кредитного договору).
За змістом п.6.3 Договору позичальник, приймаючи пропозицію ТОВ «Мілоан» про укладення кредитного договору, також погоджується з усіма додатками та невід'ємними частинами (у т. ч. правилами, паспортом споживчого кредиту та графіком платежів) Договору в цілому та підтверджує, що він:
-ознайомлений, погоджується з усіма визначеннями, умовами та змістом, повністю розуміє, і зобов'язується неухильно дотримуватись умов кредитного договору та правил надання фінансових кредитів (послуг) ТОВ «Мілоан», що розміщені на веб-сайті ТОВ «Мілоан» та є невід'ємною частиною цього договору;
-не перебуває під впливом алкогольних, наркотичних, психотропних, токсичних речовин, здатний усвідомлювати значення своїх дій та управляти своїми вчинками; на момент підписання кредитного договору не існує ніяких обставин, які могли б негативно вплинути на платоспроможність позичальника та/або які створюють загрозу належному виконанню цього договору про які він не повідомив ТОВ «Мілоан» (судові справи, майнові вимоги третіх осіб тощо);
-вся інформація надана ТОВ «Мілоан», в т.ч. під час заповнення та відправлення заяви про надання кредиту, є повною, актуальною та достовірною; відповідає вимогам заявника, що встановлені розділом 2 правил надання фінансових кредитів (послуг) ТОВ «Мілоан», що розміщені на веб-сайті ТОВ «Мілоан» та є невід'ємною частиною цього договору.
Укладення ТОВ «Мілоан» кредитного договору з позичальником в електронній формі юридично є еквівалентним отриманню ТОВ «Мілоан» ідентичного за змістом кредитних договорів, які підписані власноручним підписом позичальника, у зв'язку з чим створює для сторін такі ж правові зобов'язання та наслідки (п. 6.4 договору).
Кредитний договір прирівнюється до такого, що укладений у письмовій формі (п. 6.5 договору).
Згідно п. 7.1 цей Договір, що складається з Правил та індивідуальної частини (з додатками № 1 та № 2), набуває чинності з моменту його укладення в електронній формі, а права та обов'язки сторін, що ним обумовлені, з моменту отримання кредиту, який визначається згідно Правил та відповідно до способу надання кредиту, визначеному у п.2.1 цього Договору і діє до моменту повного фактичного виконання сторонами своїх зобов'язань. Сторони домовились, що повне виконання зобов'язань повинно відбутись не пізніше дати, встановленої п. 1.4 договору.
Згідно додатку № 1 до договору про споживчий кредит № 3288433 від 13 вересня 2021 року, заборгованість відповідача за вказаним договором мала бути сплачена 12 жовтня 2021 року в загальному розмірі 15 985 грн. з яких: 11 500,00 грн. сума кредиту за договором, 3 335, 00 грн. проценти за користування кредитом, 1 500,00 грн. - комісія за надання кредиту.
Факт отримання кредитних коштів в сумі 11 500,00 грн. відповідачем підтверджується платіжним дорученням № 56150789 від 13 вересня 2021 року, копія якого наявна в матеріалах справи.
28 грудня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» було укладено Договір факторингу № 28-12/2021-72, згідно умов якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Мілоан» (первісний кредитор) відступило Товариству з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» (новий кредитор) право грошової вимоги, в тому числі до позичальника за договором про споживчий кредит № 3288433 від 13 вересня 2021 року, укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та ОСОБА_1 .
Згідно реєстру боржників, долученого до Договору факторингу № 28-12/2021-72 від 28.12.2021, Клієнт (Товариство з обмеженою відповідальністю «Мілоан») відступає Факторові (Товариству з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал») право вимоги заборгованостей до боржників клієнта на умовах, передбачених Договором факторингу № 28-12/2021-72 від 28.12.2021 року. Під номером «790» зазначено боржника ОСОБА_1 .
В свою чергу Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» відступило право вимоги до позичальника Товариству з обмеженою відповідальністю "Коллект Центр" відповідно до Договору відступлення права вимоги №10-01/2023/01 від 10 березня 2023 року.
Згідно реєстру боржників, долученого до Договору №10-03/2023/01 від 10.03.2023 року про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги, під номером «22834» зазначено боржника ОСОБА_1 .
З наданих позивачем розрахунків, в тому числі витягу з Додатку № 3 до Договору № 28-12/2021-72 про відступлення (купівлі-продажу) права вимоги від 28 грудня 2021 року вбачається, що станом на час звернення до суду відповідач має заборгованість перед позивачем за договором про споживчий кредит № 3288433 від 13 вересня 2021 року в сумі 83 835, 00 грн., з яких:
- заборгованість за тілом кредиту - 11 500,00 грн.;
-заборгованість за процентами на дату відступлення права вимоги - 72 335,00 грн.
Однак у позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 69 646,00 грн., з яких 11 500,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту та 58 146,00 грн. - заборгованість за процентами на дату відступлення права вимоги.
Відповідно до п.1 ч.2 ст. 11 ЦК України договори та інші правочини є підставами виникнення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч.1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Згідно з ч.1 ст. 641 ЦК України, пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (ст. 1046 ЦК України).
У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Частина 5 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Як зазначив Верховний Суд у постанові від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19, не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.
Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.
Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.
З досліджених матеріалів справи встановлено, що відповідачем була прийнята пропозиція (оферта) укласти електронний кредитний договір позики, розміщений на веб-сайті miloan.ua, шляхом реєстрації та заповнення заявки з накладенням електронного підпису одноразовим ідентифікатором F41137 надісланим кредитором 13 вересня 2021 року у смс-повідомленні засобом зв'язку за номером телефону, який вказаний у довідці ТзОВ «Мілоан» про ідентифікацію, копію якої долучено до позовної заяви.
Такі дії сторін свідчать про укладення договору з дотриманням встановленої Законом України «Про електронну комерцію» форми правочину.
Згідно ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику.
Приписами ч.1 ст. 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ст. 526, 629 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до вимог ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання наступають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Судом встановлено, що відповідачем було порушено свої зобов'язання перед позивачем за умовами Договору.
Щодо нарахованих позивачем процентів на дату відступлення права вимоги, суд зазначає наступне.
Як вбачається з умов пунктів 1.3, 1.4. Договору про споживчий кредит № 3288433 від 13 вересня 2021 року, кредит надається строком на 29 днів з 13 вересня 2021 року (строк кредитування), термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом (дата платежу) - 12 жовтня 2021 року.
Відповідно до п.2.3.1.2 договору про споживчий кредит № 3288433 від 13 вересня 2021 року позичальник може збільшити строк кредитування на один день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування.
Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз, коли позичальник продовжує користуватися кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. Якщо позичальник здійснює продовження строку кредитування на стандартних умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду на який продовжено строк кредитування нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, наведеною в п. 1.6. Договору.
Однак позивачем, в порядку ст. 81 ЦПК України, не надано суду доказів пролонгації строку кредитування, зокрема, доказів складання та доведення до відповідача оновлених графіків платежів, передбачених п. п.4.1, 4.2 договору про споживчий кредит № 3288433.
Крім того, наведені умови кредитного договору є суперечливими, оскільки пунктами 1.3, 1.4 цього кредитного договору чітко визначено, що позичальник зобов'язаний повернути кредитодавцю кредит та проценти за користування кредитом 12 жовтня 2021 року.
Таким чином, за умовами договору про споживчий кредит № 3288433 від 13 вересня 2021 року сторони погодили строк його дії до 12 жовтня 2021 року, тому саме із зазначеної дати кредитодавець - Товариство з обмеженою відповідальністю «Мілоан» не мав права нараховувати проценти за користування кредитом.
З відомостей про щоденні нарахування та погашення судом встановлено, що після закінчення строку дії договору про споживчий кредит № 3288433 від 13 вересня 2021 року, позивачем, а також попереднім кредитором - Товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» нараховувалися проценти згідно п.п.1.6, 2.3.1.2 Договору, тобто після закінчення строку дії договору.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц зробила висновок, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з ч.2 ст.1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч.2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання. Подібні правові висновки викладено також в постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 лютого 2020 року у справі № 912/1120/16, від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 4 статті 263 ЦПК України).
Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з ст. 1050 ЦК України.
Відтак суд вважає безпідставним нарахування процентів після спливу терміну кредитування, передбаченого п.п.1.3, 1.4 договору про споживчий кредит № 3288433 від 13 вересня 2021 року, оскільки останнім днем повного повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом та комісії сторони договору встановили 12 жовтня 2021 року. Аналогічні положення щодо строку кредитування містяться і в Додатках № 1 та № 2 до Договору.
Так, в п. 4.2 Договору наголошується на тому, що нарахування процентів за стандартною (базовою) ставкою поза строком кредитування є не нарахування процентів за користування кредитом, а мірою відповідальності, передбаченою ч.2 ст. 625 ЦК України.
Разом з цим, частиною 1 статті 1050 ЦК України визначено, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (ч.1 ст. 1050 ЦК України).
Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Тобто даною нормою закону передбачено можливість стягнення процентів за порушення зобов'язання, розмір яких встановлено законом - 3% річних або договором.
Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства (пункт 3 частини першої статті 3 ЦК України).
Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами (частини друга та третя статті 6 ЦК України).
Оскільки право позикодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом (в тому числі, за прострочення заборгованості) припиняється, тому відповідальність за порушення грошового зобов'язання настає у розмірі встановленому законом, а саме ч.2 ст. 625 ЦК України, тобто на рівні 3 % річних.
Позивач же в свою чергу не заявляв такої вимоги про стягнення заборгованості, виходячи з розміру, визначеного законом, відповідного розрахунку вказаної заборгованості суду не надавав, тому, з огляду на принцип диспозитивності, суд не може вийти за межі позовних вимог.
Враховуючи наведене, суд вважає обґрунтованим нарахування відсотків за користування кредитом у відповідності до погодженого графіку платежу (додаток №1 до договору про споживчий кредит № 3288433 від 13 вересня 2021 року,) та відомостей про щоденні нарахування та погашення за договором про споживчий кредит № 3288433 від 13 вересня 2021 року, у розмірі 3 335 грн. (115*29), що разом із сумою заборгованості за тілом кредиту у розмірі - 11 500, 00 грн., становитиме 14 835 грн. 00 коп.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат, суд враховує наступне.
Відповідно до ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу.
Позивачем при поданні позову понесено судові витрати зі сплати судового збору за подачу позовної заяви у розмірі 3 028, 00 грн., та витрати на правову допомогу у розмірі 17 000 грн.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог; інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:
1) у разі задоволення позову - на відповідача;
2) у разі відмови в позові - на позивача;
3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
На підтвердження понесених позивачем витрат на правничу допомогу надано: договір про надання правової допомоги № 07-06/2024 від 07 червня 2024 року; прайс-лист АО «Лігал Ассістанс», затверджений Рішенням Загальних зборів № 01-11/2023 від 01 листопада 2023 року; платіжну інструкцію № 0406030000 від 10 січня 2024 року на суму 51 000,00 грн.; заявку на надання юридичної допомоги № 268 від 01 липня 2024 року; витяг з акту № 3 про надання юридичної допомоги від 05 липня 2024 року.
Відтак, у відповідності до положень ч.ч.1,2 ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивачем було заявлено позовну вимогу про стягнення з відповідача 69 646 грн. 00 коп. заборгованості, в той же час суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, а саме на 21,3%, а тому суд дійшов висновку, що із відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 644 грн. 70 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 621 грн. 00 коп., тобто в розмірі пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 89, 141, 264, 265, 268, 274 ЦПК України, ст.ст. 525, 526, 530, 536, 549, 610-611, 612, 1050, 1054, 1056-1 ЦК України, Законом України «Про споживче кредитування», суд-
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (код ЄДРПОУ 44276926, місцезнаходження: 01133, м. Київ, вул. Мечнікова, будинок 3, офіс 306), заборгованість за договором про споживчий кредит №3288433 від 13.09.2021 у розмірі 14 835 (чотирнадцять тисяч вісімсот тридцять п'ять) грн. 00 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (код ЄДРПОУ 44276926, місцезнаходження: 01133, м. Київ, вул. Мечнікова, будинок 3, офіс 306), понесені витрати зі сплати судового збору у розмірі 644 (шістсот сорок чотири) грн. 70 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (код ЄДРПОУ 44276926, місцезнаходження: 01133, м. Київ, вул. Мечнікова, будинок 3, офіс 306), понесені витрати на правову допомогу у розмірі 3 621 (три тисячі шістсот двадцять одна) грн. 00 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Львівського апеляційного суду.
Повне найменування сторін у справі:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр», місцезнаходження: 01133, м. Київ, вул. Мечнікова, будинок 3, офіс 306, код ЄДРПОУ 44276926.
Відповідач:ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Суддя