ЄУН: 336/6267/24
Провадження №: 2-а/336/66/2024
17.09.24
іменем України
17 вересня 2024 року м. Запоріжжя
Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого судді: Петренко Л.В., за участі секретаря судового засідання Нагорних О.С.,
розглянувши в судовому засіданні в залі суду, за правилами спрощеного позовного провадження, з урахуванням положень для розгляду окремих категорій термінових адміністративних справ, адміністративну справу № 336/6267/24 (номер провадження 2-а/336/66/24 за позовною заявою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Пухир Павло Володимирович, до Управління патрульної поліції в Запорізькій області Департаменту патрульної поліції, інспектора поліції взводу 2 роти 2 батальйону 1 Управління патрульної поліції в Запорізькій області Департаменту патрульної поліції рядового поліції Гаманець Юлії Олегівни, Департаменту патрульної поліції
про визнання незаконною та скасування постанови серії ЕНА №2282851 від 31.05.2024 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, -
встановив:
21 червня 2024 року до суду звернувся представник позивача адвокат Пухир П.В., який діє в інтересах ОСОБА_1 з позовною заявою до Управління патрульної поліції в Запорізькій області Департаменту патрульної поліції, інспектора поліції взводу 2 роти 2 батальйону 1 Управління патрульної поліції в Запорізькій області Департаменту патрульної поліції рядового поліції Гаманець Юлії Олегівни, про визнання незаконною та скасування постанови серії ЕНА №2282851 від 31.05.2024 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що 31.05.2024 року інспектором - поліцейською 2 взводу 2 роти 1 батальйону управління патрульної поліції в Запорізькій області рядовий поліції Гаманець Юлією Олегівною було складено постанову серія ЕНА №2282851 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі (за ч.1 ст. 122 КУпАП).
Зазначену постанову йому не було вручено під час її складання, та з невідомих причин було надіслано на неправильну адресу. Він зареєстрований та мешкає за адресою АДРЕСА_1 , проте постанову про накладання стягнення було надіслано йому за місцем роботи за адресою - 69068, м. Запоріжжя, пр. Моторобудівників 15. Зазначений документ було отримано лише 10.06.2024 року, що підтверджується копію із журналу реєстрації вхідної кореспонденції ТОВ «НВП «Юпітер».
З постановою серії ЕНА №2282851 від 31.05.2024 року про накладення адміністративного стягнення він не згоден та вважає її незаконною, необґрунтованою та такою що підлягає скасуванню.
31.06.2024 року, він о 14-36 год рухався разом зі своєю пасажиркою гр. ОСОБА_2 на службовому автомобілі Honda CR-V державний номер НОМЕР_1 по пр. Моторобудівників в м. Запоріжжя в напрямку вул. Іванова. Напроти будинку №64 по пр. Моторобудівників в м. Запоріжжя (напроти Шевченківського РАГС) йому довелося зупинитись у другому ряду на односторонній проїзній частині в напрямку вул. Іванова з двох причин: по-перше, він шукав де припаркуватись і йому здалося, що водій розташованого попереду авто марки «міцубісі» має намір виїхати з парковки біля бордюру та звільнити місце; по-друге його пасажирці ОСОБА_2 стало зле - її укачало протягом руху і їй терміново треба було вийти з автомобіля та піти до аптеки за ліками від нудоти, яка була розташована поруч.
Тому очікуючи звільнення місця на парковці він дозволив дружині вийти із авто та піти до аптеки. Він не мав наміру здійснювати тривалу зупинку або стоянку у другом ряді прохідної частини, він не глушив автомобіля, із автомобіля не виходив та мав намір продовжити рух та припаркуватися належним чином біля бордюру. Очікуючи на виїзд автомобіля «міцубісі» до його автомобіля (на якому він їхав) під'їхав наряд поліції який його зупинив, заборонив подальший рух та почав складати протокол. Оскільки працівниця поліції забрала його документи, то він не міг покинути проїзну частину дороги.
На проїзній частині відсутня дорожня розмітка, тому неможливо встановити де він здійснив зупинку. Він керувався п.15.9 ПДР (зупинка на відстані до протилежного краю проїзної часті зліва було більше 3 метрів, він перешкоджав проїзду транспортних засобів. Він не створив перешкод дорожньому руху або загрозу безпеці руху, докази таких дій відсутні.
Його вина у вчиненні правопорушення передбаченого ст.122 КУпАП не доведена, а також інспектором невірно застосований пункт ПДР, в частині визначення термінів «зупинка», «стоянка».
Вважає, що ним була виконана вимушена зупинка транспортного засобу, та були вжиті всі заходи для того, щоб не перешкоджати руху інших транспортних засобів, проте працівники поліції не взяли до уваги даний факт та склали постанову серія ЕНА №2282851 від 31.05.2024 року.
Оскаржувана постанова про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121 КУпАП не може бути визнана законною, оскільки з боку відповідача не надано доказів, які підтверджують правомірність прийнятого ним рішення, а порушення закону при розгляді справи про адміністративне правопорушення, а саме, не виконання вимог щодо всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин справи в цій частині, які мають значення для правильного її вирішення, є істотними, і які порушують його законні права та інтереси. Відсутність передбачених законом доказів скоєння правопорушення може призвести до випадків безпідставного притягнення особи до адміністративної відповідальності.
У зв'язку з чим позивач звернувся до суду за захистом своїх прав та просить скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 122 КУпАП про накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу, а провадження у цій справі закрити, також просив стягнути з відповідача судові витрати.
Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 24 червня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі. Поновлено позивачу, пропущений процесуальний строк, встановлений законом для звернення до суду з позовною заявою. Залучено до участі у справі у якості співвідповідача Департамент патрульної поліції. Розгляд справи постановлено проводити за правилами спрощеного позовного провадження, з урахуванням положень статей 268, 269, 286 КАС України для розгляду окремих категорій термінових адміністративних справ. Справу призначено до розгляду в судовому засіданні. Роз'яснено, що у справах, визначених статтями 273-277, 280-283, 285-289 КАС України, заявами по суті справи є позовна заява та відзив на позовну заяву (відзив).
Запропоновано відповідачам у строк визначений судом надіслати: суду - відзив на позовну заяву і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову; іншим учасникам справи - копію відзиву та доданих до нього документів.
Витребувано у Департаменту патрульної поліції матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, при розгляді якої винесена оскаржувана постанова.
Відповідачі відзиву на позовну заяву не подавали.
Позивач та його представник в судове засідання не з'явилися, про дату та час розгляду справи належним чином повідомлені. Позивач надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності позовні вимоги підтримав та просив задовольнити.
Відповідачі, в судове засідання не з'явилися, про дату та час розгляду справи належним чином повідомлені, причини неявки суду не повідомили, заяв та клопотань від них до суду не надходили.
Неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень ст. 268 КАС України, не перешкоджає розгляду справи.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши зібрані по справі докази та враховуючи норми чинного законодавства, дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що 31 травня 2024 року о 14-45 год за адресою м. Запоріжжя пр. Моторобудівників, 64 поліцейським 2 взводу 2 роти 1 батальйону УПП в Запорізькій області рядовим поліції Гаманець Юлією Олегівною, винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕНА №2282851.
В постанові зазначено, що водій ОСОБА_1 31 травня 2024 року о 14-36 год. в м. Запоріжжі по пр. Моторобудівників, 64, здійснив зупинку (стоянку) транспортного засобу Honda CR-V НОМЕР_1 , який належить ТОВ «НВП «Юпітер», на проїжджій частині в другому ряду, чим порушив п. 15.4 ПДР - порушення правил стоянки, розміщення транспортного засобу на проїжджій частині в два і більше рядів, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Прийнято рішення: застосувати до ОСОБА_1 адміністративне стягнення штраф у розмірі 340,00 грн.
В п. 7 оскаржуваної постанови, зазначено, що до постанови додано: 471266.
В позовній заяві позивачзазначив, що з постановою відповідача не згоден, оскільки його вина у вчиненні правопорушення передбаченого ч. 1 ст.122 КУпАП не доведена, а також інспектором невірно застосований пункт ПДР, в частині визначення термінів «зупинка», «стоянка». Ним була виконана вимушена зупинка транспортного засобу, оскільки його пасажирці стало зле та були вжиті всі заходи для того, щоб не перешкоджати руху інших транспортних засобів, проте працівники поліції не взяли до уваги даний факт та склали постанову серія ЕНА №2282851 від 31.05.2024 року.
Поліцейський 2 взводу 2 роти 1 батальйону УПП в Запорізькій області рядовий поліції ОСОБА_3 при розгляді справи про адміністративне правопорушення неповно з'ясував обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Зокрема, на місці вчинення правопорушення та розгляду справи поліцейський не перевірив твердження позивача про те, що він, керуючи транспортним засобом Honda CR-V НОМЕР_1 в м. Запоріжжі по пр. Моторобудівників, 64, не порушував вимоги п. 15.4 Правил дорожнього руху України, оскільки здійснив вимушену зупинку автомобіля в другому ряді.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення врегульовано розділом IV КУпАП.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення які стосуються правил дорожнього руху, зокрема ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
За приписами частини 1 статті 8 Закону України «Про Національну поліцію», поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
За змістом статті 31 Закону України «Про Національну поліцію» поліція може застосовувати такі превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.
Нормами п. 1 частини 1 ст. 40 та частини другої згаданої статті Закону України «Про національну поліцію» визначено, що поліція для виконання покладених на неї завдань та здійснення повноважень, визначених законом, може застосовувати такі технічні прилади, технічні засоби та спеціалізоване програмне забезпечення: 1) фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні прилади та технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень.
Технічні прилади та технічні засоби, передбачені пунктами 1 і 2 цієї частини, поліція може закріплювати на однострої, у/на безпілотних повітряних суднах, службових транспортних засобах, суднах чи інших плавучих засобах, у тому числі тих, що не мають кольорографічних схем, розпізнавальних знаків та написів, які свідчать про належність до поліції, а також монтувати/розміщувати їх по зовнішньому периметру доріг і будівель.
Поліція може використовувати інформацію, отриману за допомогою фото- і відеотехніки, технічних приладів та технічних засобів, що перебувають у чужому володінні.
Відповідно до пункту 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженій наказом Міністерства внутрішніх справ України 07.11.2015 № 1395, зареєстрованій в Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 р. за № 1408/27853 (далі - Інструкція), у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.
Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених, зокрема частиною 1 статті 122 КУпАП.
Згідно з пунктом 2 розділу ІІІ Інструкції, постанова у справі про адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою статті 122 КУпАП виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.
Поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до пункту 1 розділу ІV Інструкції, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, поліцейський виносить постанову по справі про адміністративне правопорушення.
Частиною 2 ст.283 КУпАП визначено загальні вимоги до постанови про накладення адміністративного стягнення, яка має містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
Статтею 283 КУпАП встановлено, що постанова у справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених ч. 2 цієї статті, має містити відомості про: - дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; - транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); - технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався); - розмір штрафу та порядок його сплати; - правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; - відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно зі статтею 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Стаття 280 КУпАП закріплює обов'язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.
Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
В розумінні статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Відповідно до частини першої статті 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.
Частиною 2 ст. 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
З наведеної норми слідує, що при прийнятті суб'єктом владних повноважень відповідного рішення таке рішення повинно містити інформацію про докази, які підтверджують викладені в ньому факти. У випадку ж відсутності посилань на певні докази, що підтверджують факт викладеного порушення суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення.
Оскаржувана постанова щодо якої поставлено питання про її протиправність відомостей про: технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис, не містить.
Відповідно до правової позицією висловленою в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 19 лютого 2020 року у справі №524/1284/17 (адміністративне провадження №К/9901/15713/18), де зазначено, що постанова про притягнення до відповідальності за порушення ПДР має містити дані про технічний засіб, яким таке адмінправопорушення зафіксоване.
Сама по собі постанова про накладення адміністративного стягнення, за відсутності доказів на підтвердження зазначених цій в постанові обставин, не може бути підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Вказані висновки узгоджуються з позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду щодо надання достатніх та належних доказів в підтвердження правомірності оскаржуваної постанови, викладеним у постанові від 23.10.2019 року у справі N 357/10134/17 (провадження № К/9901/32368/18).
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року № 3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (із змінами та доповненнями, далі - ПДР України).
Відповідно до ч. 1 ст. 122 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність водіїв транспортних засобів, за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, що тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до п. 15.4. Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року № 1306 (далі ПДР України) транспортні засоби не дозволяється ставити на проїзній частині в два і більше ряди.
Разом з тим ПДР України передбачають і дії водія в разі вимушеної зупинки, на що посилається позивач.
Пунктом 1.10 ПДР України визначено, що вимушена зупинка - припинення руху транспортного засобу через його технічну несправність чи небезпеку, яка спричинена вантажем, який перевозиться, станом учасника дорожнього руху, появою перешкоди для руху.
Стоянка - припинення руху транспортного засобу на час, більший ніж 5 хвилин, з причин, не пов'язаних з необхідністю виконання вимог цих Правил, посадкою (висадкою) пасажирів, завантаженням (розвантаженням) вантажу.
Учасник дорожнього руху - особа, яка бере безпосередню участь у процесі руху на дорозі як пішохід, водій, пасажир, погонич тварин, велосипедист, а також особа, яка рухається в кріслі колісному.
Законодавцем не ототожнюються поняття «зупинка» та «стоянка».
Згідно з п.15.14 ПДР України передбачено, що в разі вимушеної зупинки в місці, де зупинку заборонено, водій повинен вжити всіх заходів, щоб прибрати транспортний засіб, а за неможливості це зробити - діяти згідно з вимогами пунктів 9.9 - 9.11 цих Правил.
Відповідно до п. 9.9 Правил дорожнього руху аварійна світлова сигналізація повинна бути ввімкнена: а) у разі вимушеної зупинки на дорозі; б) у разі зупинки на вимогу поліцейського або внаслідок засліплення водія світлом фар; в) на механічному транспортному засобі, що рухається з технічними несправностями, якщо такий рух не заборонено цими Правилами; г) на механічному транспортному засобі, що буксирується; ґ) на механічному транспортному засобі, позначеному розпізнавальним знаком "Діти", що перевозить організовану групу дітей, під час їх посадки чи висадки; д) на всіх механічних транспортних засобах колони під час їх зупинки на дорозі; е) у разі скоєння дорожньо-транспортної пригоди.
Постанова у справі про адміністративне правопорушення ПДР має містити докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою такого правопорушення.
Пунктом 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» роз'яснено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
При цьому, згідно ст. 251 КУпАП, доказами можуть бути пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновок експерта, речові докази, показання технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколи про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
В оскаржуваній постанові не наведено жодного доказу вини позивача у скоєнні даного правопорушення, в тому числі і не зазначено жодних відомостей про фіксування подій, а також, не визначено, яким чином відповідач дійшов висновку, що позивач 31 травня 2024 року о 14-36 год. в м. Запоріжжі по пр. Моторобудівників, 64, здійснив зупинку (стоянку) транспортного засобу, на проїжджій частині в другому ряду.
Оскаржувана постанова не містяться будь-яких фактичних даних, на основі яких у визначеному законом порядку поліцейський встановив наявність чи відсутність адміністративного правопорушення. Саме лише візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції не може бути доказом у справі у тому випадку, коли воно не зафіксовано у встановленому законом порядку.
Закон України «Про Національну поліцію» (закон № 580-VIII) надає право поліції використовувати інформацію відеозапису в якості речового доказу наявності або відсутності факту правопорушення.
Суд зазначає, що Верховний Суд у постанові від 26.04.2018 у справі №338/1/17 вказав, що візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксоване у встановленому законом порядку.
Суд звертає увагу на те, що працівники поліції наділені повноваженнями щодо фіксування події адміністративного правопорушення, мають відповідні технічні засоби та спеціальні знання, однак, враховуючи те, що відповідач мав можливість для формування доказової бази щодо правопорушення, яке описане в оскаржуваній постанові, до суду належних доказів правопорушення надано не було.
В матеріалах справи відсутні будь-які дані щодо здійснення відеофіксації або письмових пояснень свідків події.
Позивач вказує, що ним була виконана вимушена зупинка транспортного засобу, оскільки його пасажирці стало зле та були вжиті всі заходи для того, щоб не перешкоджати руху інших транспортних засобів.
Поліцейський 2 взводу 2 роти 1 батальйону УПП в Запорізькій області рядовий поліції ОСОБА_3 при розгляді справи про адміністративне правопорушення неповно з'ясував обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Зокрема, на місці вчинення правопорушення та розгляду справи поліцейський не перевірив твердження позивача про те, що він, керуючи транспортним засобом Honda CR-V НОМЕР_1 в м. Запоріжжі по пр. Моторобудівників, 64, не порушував вимоги п. 15.4 Правил дорожнього руху України, оскільки здійснив вимушену зупинку автомобіля в другому ряді.
Суд звертає увагу, що представником відповідача не надано належних доказів на підтвердження вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Згідно з ч. 9 ст. 80 КАС України у разі неподання суб'єктом владних повноважень витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з'ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами, а у разі неподання доказів позивачем - також залишити позовну заяву без розгляду.
Отже, саме відповідач зобов'язаний довести правомірність складання ним постанови, зокрема, шляхом доведення належними та допустимими доказами порушення позивачем ПДР, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Ухвалою суду від 24 червня 2024 року у відповідача витребувано матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, при розгляді якої винесена оскаржувана постанова, але витребувані матеріали суду не надані.
27 червня 2024 року представник відповідача подав до суду заяву про перенесення розгляду справи призначеної на 02 липня 2024 року на іншу дата та надання часу для подання відзиву та доказів
Станом на 17 вересня 2024 року до суду витребувані матеріали відповідачем не надавались.
Матеріали справи не містять доказів про наявність адміністративного правопорушення в діях позивача. При цьому, сама по собі постанова про притягнення до адміністративної відповідальності не є безперечним доказом вчинення ним правопорушення, оскільки така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому повинно передувати фіксування цього правопорушення, що в даному випадку працівником патрульної поліції здійснено не було, оскільки в оскаржуваній постанові про адміністративне правопорушення жодні посилання на відповідні докази відсутні.
Суд враховує, що у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення Конституційний суд України в своєму рішенні від 26 травня 2015 року №5-рп/2015 зазначив, що провадження у справі про адміністративне правопорушення передбачає низку визначених у законі послідовних дій відповідного органу (посадової особи). За загальним правилом фіксація адміністративного правопорушення починається зі складення уповноваженою посадовою особою протоколу про його вчинення.
Суд зазначав у наведеному Рішенні, що КУпАП визначає систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності. Вказані положення є законодавчими гарантіями об'єктивного і справедливого розгляду справи про адміністративне правопорушення, реалізація яких можлива лише у разі, якщо між стадією складення протоколу про адміністративне правопорушення і стадією розгляду відповідної справи по суті існуватиме часовий інтервал, достатній для підготовки до захисту кожному, хто притягається до адміністративної відповідальності (п.2.2 Рішення).
Окрім того, Суд у наведеному Рішенні аналізує можливість притягнення особи до відповідальності у так званому у скороченому провадженні. При цьому Суд вказує, що скорочене провадження у справах про зазначені адміністративні правопорушення передбачає, зокрема, фіксацію адміністративного правопорушення і накладання адміністративного стягнення на правопорушника безпосередньо на місці його вчинення.
Тобто, позиція Суду полягає у тому, що навіть у випадку, коли протокол про адміністративне правопорушення не складається, стадія фіксації адміністративного правопорушення та формування адміністративної справи є обов'язковою та має передувати такому розгляду справи.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.
У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 КУпАП (ч. 2 ст. 251 КУпАП).
Тобто, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача - суб'єкта владних повноважень, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій, законність прийнятих рішень.
Відповідачем як суб'єктом владних повноважень не надано належних, допустимих та достатніх доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП та притягнення останнього до адміністративної відповідальності з дотриманням визначеної законом процедури.
З аналізу вищезазначених норм процесуального права слідує, що законодавець встановив презумпцію вини суб'єкта владних повноважень, рішення, дії чи бездіяльність якого оскаржується, - повідомлені позивачем обставини справи про рішення, дії чи бездіяльність відповідача - суб'єкта владних повноважень відповідають дійсності, доки відповідач не спростує їх.
З матеріалів справи не вбачається, що такий обов'язок суб'єктом владних повноважень виконано.
Відповідачем жодними належними та допустимими доказами не доведено факту вчинення позивачем зазначеного у оскаржуваній постанові адміністративного правопорушення, зокрема, не представлено відео- або фото фіксації можливого порушення правил дорожнього руху, або свідків події на місці вчинення правопорушення під час його вчинення.
Отже, для винесення постанови про накладення стягнення за адміністративне правопорушення відповідна посадова особа на підставі належних та допустимих доказів повинна прийти до переконання як про сам факт вчинення адміністративного правопорушення, так і про його вчинення саме цією особою.
За наведених обставин, оскаржувана постанова прийнята з порушенням частини 2 ст. 77 КАС України та п. 3 ч. 2 ст. 2 КАС України та є необґрунтованою та такою, що прийнята без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Відповідно до частини 1, 2 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України).
Згідно із статтею 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил паркування транспортних засобів, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил випуску у плавання малих, спортивних суден і водних мотоциклів, правил судноплавства на морських і внутрішніх водних шляхах, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів (статті 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частина перша статті 44, стаття 89, частина друга статті 106-1, частини перша, друга, третя, четверта і шоста статті 109, стаття 110, частина четверта статті 116-2, стаття 117, частини перша і друга статті 119, частини перша, друга, третя, п'ята, шоста, восьма, десята і одинадцята статті 121, статті 121-1, 121-2, частини перша і друга статті 121-3, частини перша, друга, третя, п'ята і шоста статті 122, частина перша статті 123, статті 124-1, 125, частини перша, друга і четверта статті 126, частини перша, друга і третя статті 127, статті 128 - 129, частина перша статті 132-1, частини перша і п'ята статті 133, частини третя, шоста, восьма, дев'ята, десята і одинадцята статті 133-1, стаття 135, стаття 136 (за винятком порушень на автомобільному транспорті), стаття 137, частини перша, друга і третя статті 140, статті 148, 151, частини шоста, сьома і восьма статті 152-1, статті 161, 164-4, стаття 175-1 (за винятком порушень, вчинених у місцях, заборонених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради), статті 176, 177, частини перша і друга статті 178, статті 180, 181-1, частина перша статті 182, статті 183, 192, 194, 195).
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Системний аналіз зазначених правових норм дає підстави вважати, що при розгляді справ про адміністративні правопорушення, зокрема, передбачених частиною 2 статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення, працівники органів (підрозділів) Національної поліції діють від імені органів Національної поліції, а отже не можуть виступати відповідачем у таких справах, оскільки належним відповідачем є саме відповідний орган (підрозділ) Національної поліції (така правова позиція також висловлена у постанові Верховного Суду від 26.12.2019 року № 724/716/16-а).
Отже, інспектор поліції взводу 2 роти 2 батальйону 1 Управління патрульної поліції в Запорізькій області Департаменту патрульної поліції Гаманець Ю.О., не є належним відповідачем по справі.
За таких обставин у задоволенні позову до інспектора поліції взводу 2 роти 2 батальйону 1 Управління патрульної поліції в Запорізькій області Департаменту патрульної поліції Гаманець Ю.О., слід відмовити.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Статтею 246 КУпАП передбачено, що порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в органах (посадовими особами), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначається цим Кодексом та іншими законами України.
Відповідно до статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Нормами частин 1-3 статті 73КАС України встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Частинами 1, 2 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Тобто, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача суб'єкта владних повноважень, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій, законність прийнятих рішень.
В свою чергу, обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення.
Відповідно до статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше, як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Сама ж по собі наявність оскаржуваної постанови не підтверджує факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення.
Статтею 9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Необхідними елементами адміністративного правопорушення є доведення факту протиправності дій особи та її вини.
Згідно із пунктом 1 статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Відповідачі не надали суду жодного доказу вчинення позивачем адміністративного правопорушення та не довели належними та допустимими доказами правомірність прийнятого ним рішення.
Відповідно до частин 1, 2 статті 211 КАС України суд під час розгляду справи повинен безпосередньо дослідити докази у справі: ознайомитися з письмовими та електронними доказами, висновками експертів, поясненнями учасників справи, викладеними в заявах по суті справи, показаннями свідків, оглянути речові докази.
Відповідно до частини 3 статті 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Згідно статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Підсумовуючи викладене в сукупності, суд дійшов до висновку, що в діях позивача склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП відсутній, оскільки факт порушення позивачем ПДР України не підтверджується належними та допустимими доказами зібраними у справі.
Оцінивши належність, допустимість, достовірність доказів наданих сторонами, а також достатність і взаємний зв'язок цих доказів у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, оскільки досліджені докази свідчать про відсутність події адміністративного правопорушення, постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №2282851 від 31.05.2024 року підлягає скасуванню, провадження у справі про адміністративне правопорушення слід закрити.
Щодо судових витрат
Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При зверненні до суду з позовною заявою позивач сплатив судовий збір у розмірі 605,60 грн., що підтверджується квитанцією.
У зв'язку із задоволенням позовних вимог суд дійшов до висновку, що судові витрати, понесені позивачем, а саме витрати по оплаті судового збору належать відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у розмірі 605,60 грн.
Доказів понесення позивачем інших судових витрат до позовної заяви не надано.
Керуючись ст.ст. 5-9, 72-77, 79, 90, 132, 139, 241-246, 250, 251, 268, 271, 272, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ухвалив:
Позовні вимоги ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Пухир Павло Володимирович, до Управління патрульної поліції в Запорізькій області Департаменту патрульної поліції, інспектора поліції взводу 2 роти 2 батальйону 1 Управління патрульної поліції в Запорізькій області Департаменту патрульної поліції рядового поліції Гаманець Юлії Олегівни, Департаменту патрульної поліції про визнання незаконною та скасування постанови серії ЕНА №2282851 від 31.05.2024 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, - задовольнити частково.
Постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕНА №2282851 від 31.05.2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладення стягнення у виді штрафу в розмірі 340,00 грн., винесену поліцейським 2 взводу 2 роти 1 батальйону УПП в Запорізькій області рядовим поліції ОСОБА_3 - скасувати.
Закрити справу про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП.
У задоволенні позовних вимог до інспектора поліції взводу 2 роти 2 батальйону 1 Управління патрульної поліції в Запорізькій області Департаменту патрульної поліції Гаманець Юлії Олегівни - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції (вул. Федора Ернста, буд. 3, м. Київ, 03048, код ЄДРПОУ 40108646) на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 605,60 грн.
У справах, визначених статтями 273 - 277, 280 - 289 цього Кодексу, суд проголошує повне судове рішення.
Копії судових рішень у справах, визначених цією статтею, невідкладно видаються учасникам справи або надсилаються їм, якщо вони не були присутні під час його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Третього апеляційного адміністративного суду через Шевченківський районний суд м. Запоріжжя або безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.
Реквізити сторін:
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач - Управління патрульної поліції в Запорізькій області Департаменту патрульної поліції, місцезнаходження: 69005, м. Запоріжжя, вул. Перемоги, буд.96,
Інспектор поліції взводу 2 роти 2 батальйону 1 Управління патрульної поліції в Запорізькій області Департаменту патрульної поліції рядовий поліції Гаманець Юлія Олегівна, місцезнаходження: м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 96.
Департамент патрульної поліції (03048, місто Київ, вулиця Федора Ернста, 3, код ЄДРПОУ 40108646, електронна адреса: ІНФОРМАЦІЯ_3 ).
Дата складання повного судового рішення 17 вересня 2024 року.
Суддя: