Номер провадження 22-з/821/153/24 Справа № 705/4530/21
про вирішення відводу суддів
17 вересня 2024 р. м. Черкаси
Черкаський апеляційний суд в складі судді цивільної палати Василенко Л. І., розглянувши заяву ОСОБА_1 про відвід суддів Новікова Олега Миколайовича, Гончар Надії Іванівни , Фетісової Тетяни Леонідівни у справі за заявою ОСОБА_1 про виправлення описки в ухвалі Черкаського апеляційного суду від 22 серпня 2022 року в цивільній справі №705/4530/21 за позовом Уманського комунального підприємства «Уманьтеплокомуненерго» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за надання послуг з централізованого опалення,-
В провадженні Черкаського апеляційного суду знаходиться вказана цивільна справа.
Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 22.08.2024, визначено колегію суддів: Новіков О. М. - головуючий суддя і судді Гончар Н. І., Фетісова Т. Л.
Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 13 вересня 2024 року задоволено заяву судді Фетісової Т. Л. про самовідвід.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.09.2024, визначено колегію суддів: Новіков О. М. - головуючий суддя і судді Гончар Н. І., Карпенко О. В.
13 вересня 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про відвід суддів Новікова О. М., Гончар Н. І. та Фетісової Т. Л.
Заява мотивована тим, що суддя Новіков О. М., який може і не збирався у відпустку, пішов на змову з головою суду Сіренком Ю. В. та не розглядав справу № 705/4530/21 у строк, передбачений законом, що демонстративно чинить до цього часу.
Вважає, що в даному випадку достатньою підставою для відводу є не доведений факт упередженості чи необ'єктивності судді, а наявність обґрунтованого конкретними обставинами припущення, що суддя в силу дії певних чинників не може зберегти безсторонність.
Станом на 13.09.2024 судді Новіков О. М., Гончар Н. І. та Фетісова Т. Л. не вчинили жодних дій, передбачених процесуальним законом для розгляду заяви ОСОБА_1 про виправлення описки.
Оскільки суддя Фетісова Т. Л. виключена зі складу колегії суддів у зв'язку із заявленим нею та задоволеним самовідводом, тому колегія суддів вирішувала питання щодо обґрунтованості заяви ОСОБА_1 та наявності законних підстав для відводу не всій колегії суддів у складі Новікова О. М., Гончар Н. І. та Фетісової Т. Л., а лише суддів Новікова О. М. та Гончар Н. І.
Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 16 вересня 2024 рокузаяву ОСОБА_1 про відвід суддів Новікова О. М. та Гончар Н. І. визнано необґрунтованою, авирішення питання про відвід згідно заяви ОСОБА_1 у даній справі від 13.09.2024 передано судді, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому ч. 1 ст. 33 ЦПК України.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16 вересня 2024 року вказану справу розподілено судді Черкаського апеляційного суду Василенко Л. І.
Дослідивши матеріали справи та доводи заяви ОСОБА_1 про відвід колегії суддів, приходжу до висновку про необхідність залишення її без задоволення.
Частиною 1 ст. 40 ЦПК визначено, що питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.
Згідно з ч. 2 та ч. 3 ст. 40 ЦПК України питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому ч. 1 ст. 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.
Згідно ч. 7 ст. 40 ЦПК України питання про відвід вирішується невідкладно. Вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, здійснюється протягом двох робочих днів, але не пізніше призначеного засідання по справі. У разі розгляду заяви про відвід суддею іншого суду - не пізніше десяти днів з дня надходження заяви про відвід. Відвід, який надійшов поза межами судового засідання, розглядається судом у порядку письмового провадження.
Питання про відвід вирішується судом у відповідності до вимог ч. 8 ст. 40 ЦПК України без повідомлення учасників справи.
Згідно ч. 3 с. 39 ЦПК України відвід повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Після спливу вказаного строку заявляти відвід (самовідвід) дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів із дня, коли заявник дізнався про таку підставу.
Підстави для відводу судді визначені ст. ст. 36-37 ЦПК України.
Відповідно до положень ст. 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді.
Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених ст. 37 цього Кодексу. У ч. 4 ст. 10 ЦПК України та ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов'язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України та практику ЄСПЛ як джерело права.
У рішенні ЄСПЛ у справі «Білуха проти України» (№ 33949/02, § 49-52, від 09 листопада 2006 року) зазначено, що наявність безсторонності відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції повинна визначатися за суб'єктивним та об'єктивним критеріями. Відповідно до суб'єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у цій справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд, як такий, та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. Стосовно суб'єктивного критерію, особиста безсторонність суду презюмується, допоки не надано доказів протилежного. Стосовно об'єктивного критерію, то це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими.
Аналогічні висновки ЄСПЛ викладені у рішенні від 24 травня 1989 року у «Справі Гаусшильдта» (§ 46) де зазначено, що наявність безсторонності для цілей п.1 ст. 6 Конвенції визначається за допомогою суб'єктивного критерію, тобто оцінювання особистого переконання конкретного судді у конкретній справі, а також за допомогою об'єктивного критерію, тобто з'ясування того, чи надав цей суддя достатні гарантії для виключення будь-якого легітимного сумніву з цього приводу.
За об'єктивним критерієм підлягає з'ясуванню, чи існують факти, які можна встановити та які можуть ставити під сумнів безсторонність судді. Вирішальним у цьому є те, чи є побоювання учасників справи щодо відсутності безсторонності у певного судді об'єктивно підтвердженими.
Тобто, при вирішенні того, чи є у цій конкретній справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя чи судді можуть бути небезсторонніми, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими (рішення у справі «Ветштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland), п. 44; та рішення у справі «Ферантелі та Сантанжело проти Італії» (Ferrantelli and Santangelo v. Italy), від 7серпня 1996 poку, п. 58).
Презумпція особистої неупередженості судді діє, допоки не з'являться докази на користь протилежного.
Слід зауважити, що не можуть бути підставою для відводу суддів заява, яка містить тільки припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними, достатніми, достовірними і допустимими доказами. Тому відвід має бути вмотивований, тобто в ньому неодмінно мають бути наведені аргументи, а до самої заяви долучені відповідні докази, які підтверджують наявність підстав для відводу.
Перевіривши доводи заяви про відвід та дослідивши матеріали справи, приходжу до висновку, що обставини, на які вказує заявник, як на підставу відводу суддівНовікова О. М. та Гончар Н. І., не можуть бути визнані законними та обґрунтованими підставами для відводу.
Будь-яких доказів на підтвердження упередженості та необ'єктивності суддів Новікова О. М., Гончар Н. І. заявник не надала.
Посилання у заяві на той факт, що судом порушено строки розгляду заяви про виправлення описки передбачені ч. 3 ст. 269 ЦПК України, не є об'єктивними обставинами, які свідчать про упередженість складу суду. Крім того, порушення даних строків зумовлено перебуванням учасника складу колегії суддів Новікова О. М. у щорічній відпустці, а тому не зумовлено його упередженістю до заявника. Крім того, до початку розгляду заяви про виправлення описки по суті, судом вирішуються питання заявлених у справі відводів та самовідводів.
Доводи поданої заяви про наявність змови між суддею Новіковим О. М. та головою суду Сіренком Ю. В. жодним чином не підтверджені та є припущеннями заявника.
Слід зазначити, що необґрунтоване усунення судді від участі у розгляді певної справи є порушенням права на справедливий суд, так само як і незадоволення обґрунтованої заяви про відвід судді.
Отже, в даній справі всі доводи заявника носять характер непідтверджених припущень, які не знайшли свого об'єктивного обґрунтування та розумного пояснення, що могли б бути добросовісно сприйняті та оцінені судом, тому приходжу до висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про відвід суддів Новікова О. М. та Гончар Н. І.
Керуючись ст. ст. 33, 36, 39, 40 ЦПК України, апеляційний суд,
ухвалив:
Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід суддів Новікова Олега Миколайовича та Гончар Надії Іванівни у справі за заявою ОСОБА_1 про виправлення описки в ухвалі Черкаського апеляційного суду від 22 серпня 2022 року в цивільній справі №705/4530/21 за позовом Уманського комунального підприємства «Уманьтеплокомуненерго» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за надання послуг з централізованого опалення.
Ухвала набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя Л. І. Василенко