Рівненський апеляційний суд
Іменем України
10 вересня 2024 року м. Рівне
Справа № 569/8194/24
Провадження № 11-кп/4815/496/24
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Рівненського апеляційного суду в складі:
судді-доповідача - ОСОБА_1 ,
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участі: секретаря судового засідання - ОСОБА_4 ,
прокурора - ОСОБА_5 ,
обвинуваченого - ОСОБА_6 ,
потерпілої - ОСОБА_7 ,
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Рівне апеляційну скаргу прокурора Рівненської окружної прокуратури ОСОБА_8 на вирок Рівненського міського суду Рівненської області від 19 червня 2024 року у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до ЄРДР за № 12024186010000320 від 04 березня 2024 року відносно
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця м. Рівне, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , з вищою освітою, не працюючого, вдівця, раніше не судимого,
- обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122 КК України, -
Вироком Рівненського міського суду Рівненської області від 19 червня 2024 року ОСОБА_6 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.122 КК України та призначено йому покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки.
На підставі ст.ст. 75, 76 КК України звільнено ОСОБА_6 від відбування покарання у виді обмеження волі з випробуванням, якщо він, протягом іспитового строку, тривалістю 1 рік, не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов'язки, а саме: періодично з'являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
За вироком суду ОСОБА_6 , 04 березня 2024 року, приблизно о 07 год. 30 хв., перебуваючи на загальній площадці біля квартири АДРЕСА_2 , діючи умисно, усвідомлюючи протиправний та суспільно-небезпечний характер своїх дій, вчиняючи дії, пов'язані з домашнім насильством, під час конфлікту, з метою заподіяння особі, з якою перебуває в сімейних відносинах, в розумінні п. 3 ч. 1 ст. 1, п. 4 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», а саме матері - ОСОБА_7 тілесних ушкоджень, умисно обома руками схопив потерпілу за ліву руку та почав її викручувати і заламувати, внаслідок чого спричинив потерпілій ОСОБА_7 тілесні ушкодження, які згідно висновку експерта відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості по критерію тривалого розладу здоров'я.
В поданій апеляційній скарзі прокурор, не оспорюючи фактичних обставин, встановлених судом першої інстанції, правильності кваліфікації дій обвинуваченого, покликається на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Вказує, що суд не застосував обмежувальні заходи до ОСОБА_6 , який вчинив домашнє насильство стосовно свої матері, яка є особою похилого віку, нанісши їй середньої тяжкості тілесне ушкодження з метою отримати 20 грн. Звертає увагу, що судом не надано належної оцінки обставинам, які обтяжують покарання, даним про особу обвинуваченого, який ніде не працює, зловживає алкоголем, та не покладено обов'язок виконати заходи, передбачені пробаційною програмою.
Просить вирок Рівненського міського суду Рівненської області від 19 червня 2024 року відносно ОСОБА_6 за ч.1 ст. 122 КК України скасувати. Ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_6 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.122 КК України та призначити покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_6 від відбування покарання у виді обмеження волі з випробуванням, якщо він, протягом іспитового строку, тривалістю 1 рік, не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов'язки, передбачені ч.3 ст. 76 КК України, а саме: періодично з'являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.
Застосувати до ОСОБА_6 згідно ст. 91-1 КК України обмежувальні заходи, поклавши на нього обов'язок відповідно до п.5 ч.1 ст. 91-1 КК України у виді направлення для проходження програми для кривдників на строк 3 місяці. Організацію, виконання та проходження програми для кривдника покласти на Рівненську міську раду. У решті вирок суду залишити без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, прокурора, який підтримав апеляційну скаргу, обвинуваченого та потерпілу, які підтримали апеляційну скаргу прокурора, перевіривши вирок суду в межах апеляційної скарги прокурора, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Відповідно до положень ч.1 ст.404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_6 , правильність кваліфікації його дій за ч.1 ст.122 КК України, як умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у ст. 121 КК України, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров'я, а також вид і міра призначеного судом покарання, застосування положень ст. 75 КК України та визначений іспитовий строк, з покладенням відповідних обов'язків, передбачених ст. 76 КК України, в апеляційній скарзі прокурора не оскаржується, а тому вирок суду в цій частині в апеляційному порядку не перевіряється.
На переконання колегії суддів, доводи апеляційної скарги прокурора щодо застосування до обвинуваченого ОСОБА_6 обмежувальних заходів, передбачених п.5 ч.1 ст. 91-1 КК України та виконання заходів, передбачених пробаційною програмою, передбачених п.4 ч.3 ст. 76 КК України є необґрунтованими.
Відповідно до ч.1 ст.91-1 КК України в інтересах потерпілого від злочину, пов'язаного з домашнім насильством, одночасно з призначенням покарання, не пов'язаного з позбавленням волі, або звільненням з підстав, передбачених цим Кодексом, від кримінальної відповідальності чи покарання, суд може застосувати до особи, яка вчинила домашнє насильство, один або декілька обмежувальних заходів, відповідно до якого (яких) на засудженого можуть бути покладені відповідні обов'язки, зокрема, направлення для проходження програми для кривдників.
Аналізуючи вказану норму закону вбачається, що законодавець за правилами законодавчої техніки в цілях правової визначеності цілеспрямовано використав у цій нормі формулювання «суд може застосувати до особи, яка вчинила домашнє насильство, один або декілька обмежувальних заходів».
Таким чином, застосування обмежувальних заходів до кривдника за вчинення домашнього насильства є правом суду, а не обов'язком. Тому на практиці суд застосовує обмежувальні заходи тільки тоді, коли вважає, що для цього є підстави. Те саме стосується і направлення кривдника для проходження пробаційної програми.
Під час апеляційного розгляду було встановлено, що обвинувачений розкаявся у вчиненому, зробив для себе відповідні висновки, пообіцяв в подальшому такого не робити.
Потерпіла підтвердила кардинальні позитивні зміни в поведінці ОСОБА_6 від подій, які мали місце 04 березня 2024 року та відсутність погроз з боку останнього чи будь-яких конфліктів між ними.
З огляду на зазначене обвинуваченим і потерпілою та на обставини кримінального провадження, зокрема, те, що обвинувачений вину визнав повністю, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, вчинення ОСОБА_6 одного епізоду щодо спричинення потерпілій тілесних ушкоджень, відсутність в останньої будь-яких претензій до обвинуваченого, на думку колегії суддів, відсутні підстави для застосування до останнього обмежувальних заходів, передбачених п.5 ч.1 ст. 91-1 КК України. Враховуючи позитивну посткримінальну поведінку обвинуваченого, усвідомлення своєї протиправної поведінки, його самостійну позицію щодо формування соціально сприятливих змін особистості, корекції соціальної поведінки з метою недопущення повторних кримінальних правопорушень, враховуючи принципи розумності, виваженості, індивідуалізації, співмірності, достатності і справедливості, на переконання колегії суддів, виправлення ОСОБА_6 можливе без виконання заходів, передбачених пробаційною програмою.
З огляду на викладене, підстав для задоволення апеляційної скарги прокурора не встановлено.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -
Вирок Рівненського міського суду Рівненської області від 19 червня 2024 року відносно ОСОБА_6 за ч.1 ст. 122 КК України залишити без зміни, а апеляційну скаргу прокурора - без задоволення.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3