П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ№ 127/28928/24
16 вересня 2024 р.м. Вінниця
Суддя Вінницького міського суду Вінницької області Медяна Ю.В., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, що надійшла з Відділу адміністративної практики Управління патрульної поліції у Вінницькій області, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за ст. 122-4 КУпАП,
15.08.2024 о 10:07 год. в м. Вінниця, по вул. Чехова, 35Б, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Hyundai Veracruz, державний номерний знак НОМЕР_2 , здійснив наїзд на припаркований транспортний засіб Volkswagen Golf, державний номерний знак НОМЕР_3 , після чого залишив місце пригоди. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п.2.10.а ПДР України, за що передбачена адміністративна відповідальність за ст. 122-4 КУпАП.
В судовому засіданні ОСОБА_1 вину у вчиненні правопорушення не визнав. Повідомив, що він 15.08.2024 о 10:07 год. в м. Вінниця, по вул. Чехова, 35Б, керючи транспортним засобом Hyundai Veracruz, державний номерний знак НОМЕР_2 не відчув, що його транспортний засіб зіткнувся з іншим автомобілем, тобто він не знав про те, що сталася дорожньо-транспортна пригода, тому його дії не можна розцінювати як залишишення місця пригоди. Оцінивши, що його автомобіль не поміститься на дане паркомісце, припаркував свій автомобіль поруч на вільному паркомісці на тій же автостоянці. На його автомобілі відсутні ознаки зіткнення. Про вказану ДТП йому стало відомо через одинадцять днів, коли зателефонував інспектор поліції і повідомив про те, що він здійснив наїзд на припаркованний автомобіль та залишив місце пригоди.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі та в межах повноважень у спосіб, що передбачений як Конституцією, так і Законами України.
Статтею 62 Конституції України передбачено, що усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно п.2.10.а Правил дорожнього руху України, у разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов'язаний негайно зупинити транспортний засіб і залишатися на місці пригоди.
Відповідальність за ст. 122-4 КУпАП настає у разі залишення водіями транспортних засобів, іншими учасниками дорожнього руху на порушення встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, до якої вони причетні.
Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчинені, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно зі ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Склад адміністративного правопорушення - це передбачена нормами права сукупність об'єктивних і суб'єктивних ознак, наявність яких можна кваліфікувати як адміністративне правопорушення. Він включає в себе: а) об'єкт; б) об'єктивну сторону; в) суб'єкт; г) суб'єктивну сторону. Відсутність хоча б однієї з ознак означає відсутність складу в цілому.
Відсутність хоча б однієї із ознак складу адміністративного правопорушення унеможливлює прийняття рішення про притягнення особи до відповідальності та застосування відносно неї заходів державного примусу, зокрема накладення стягнення у виді штрафу.
При встановленні в діях водія ОСОБА_1 наявності вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.122-4 КУпАП слід враховувати, що об'єктивна сторона вказаного правопорушення виражається у залишенні місця дорожньо-транспортної пригоди особами, до якої вони причетні, а суб'єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі прямого або непрямого умислу.
За змістом ст.10 КУпАП, адміністративне правопорушення вважається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер свого діяння, передбачала його шкідливі наслідки і бажала або свідомо допускала їх настання.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 не мав умислу залишати місце дорожньо-транспортної пригоди, оскільки не відчув удару взагалі, про що свідчить його подальша поведінка. Оцінивши, що на даному паркувальному місці недостатньо місця для паркування його автомобіля, він від'їхав декілька метрів, припаркувавши свій автомобіль на наявне вільне місце на тій же парковці.
Будь-яких належних доказів на підтвердження протилежного, матеріали справи не містять.
Судом встановлено, що водій ОСОБА_1 поїхав з місця зіткнення, не розуміючи того, що він став учасником ДТП, про що дізнався лише через одинадцять днів після складання протоколу.
Відповідно до частини другої статті 251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Так, відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків.
Нормами ст. 252 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Протокол про адміністративне правопорушення є документом, що офіційно засвідчує подію адміністративного правопорушення і відповідно до ст. 251 КУпАП, є одними із джерел доказів, на основі яких ґрунтується повне, всебічне і об'єктивне з'ясування обставин справи та правильне її вирішення.
Проте, протокол про адміністративне правопорушення сам по собі без підтвердження іншими належними та допустимими доказами не є безумовним та беззаперечним доказом на доведення вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення, являє собою лише початковий правовий висновок щодо дій певної особи.
Зазначене узгоджується і з судовою практикою ЄСПЛ, згідно якої «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом» (п.43 рішення від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (Kobets v. Ukraine), з відсиланням на п. 282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey).
Таким чином, суд не вбачає в діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ст.122-4 КУпАП.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Виходячи з наведеного вище, суд дійшов висновку, що справа про адміністративне правопорушення підлягає закриттю, у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
На підставі викладеного, керуючись ст. 7, 9, 10, 122-4, 245, 247, 251, 252, 265, 266, 268, 280, 283, 284 КУпАП, суд
Справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП - закрити у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
На постанову суду може бути подана апеляційна скарга до Вінницького апеляційного суду протягом десяти днів з дня її постановлення.
Суддя