Справа № 554/8549/22 Номер провадження 22-ц/814/1386/24Головуючий у 1-й інстанції Шевська О.І. Доповідач ап. інст. Дряниця Ю. В.
05 вересня 2024 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді: Дряниці Ю.В.,
суддів: Пилипчук Л.І., Чумак О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 13 листопада 2023 року у справі за позовом Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги теплопостачання,-
У серпні 2022 року представник КП «Харківські теплові мережі» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги теплопостачання.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідачу належать на праві власності нежитлові приміщення цокольного поверху №1-8 під літ.«А-5», загальною площею 77,3 кв. м. , що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 централізоване опалення та гаряче водопостачання якого здійснює КП «Харківські теплові мережі».
Відповідач не уклавши договір на постачання теплової енергії, безпідставно отримує теплову енергію за рахунок позивача, яку позивач подає у централізовану систему опалення житлового будинку, де розташоване приміщення відповідача.
Постачання теплової енергії у житловий фонд на потреби опалення здійснюється на підставі розпорядження місцевих органів влади про початок і закінчення опалювального сезону, а на потреби гарячого водопостачання - протягом року.
За період без договірного користування з 02.10.2016 по 01.05.2021 року, відповідачем безпідставно спожито теплової енергії на суму 163101,54 грн. За кожен розрахунковий період (календарний місяць) відповідачу направлялися платіжні вимоги-доручення про сплату за спожиту теплову енергію, що до цього часу не сплачені.
Таким чином у період з 02.10.2016 по 01.05.2021 року відповідач за рахунок позивача користувався тепловою енергією на потреби опалення без договору, тобто без відповідних на те підстав.
Позивач просить суд стягнути з ОСОБА_1 на свою користь вартість спожитої теплової енергії у розмірі 163101,54 грн. та судовий збір.
Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 13 листопада 2023 року позовні вимоги Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з теплопостачання задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі», заборгованість за теплову енергію за період з 02.10.2016 по 01.05.2021 року на загальну суму 163101,54 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі», судовий збір у розмірі 2481 грн.
З рішенням суду не погодилась відповідач, подавши апеляційну скаргу, в якій прохає рішення районного суду скасувати, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування апеляційної скарги посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального та процесуального права.
Вказує, що районним судом надано не правильну правову оцінку доказам позивача, поданим на підтвердження надання послуг теплопостачання, які відповідач вважає неналежними та недопустимими. Крім того, вказує, що нарахування заборгованості за спожиту теплову енергію позивачем проведено безпідставно, оскільки між сторонами не укладено відповідний договір про надання послуг.
Звертає увагу суду, що районним судом не було вирішено заяву відповідача про застосування строків позовної давності, яка була подана до суду разом із відзивом на позовну заяву.
Колегія суддів, заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та мотиви апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, позивач у справі КП «ХТМ», як виконавець комунальних послуг, надає послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання у житловий будинок по АДРЕСА_1
Відповідачу ОСОБА_1 належать на праві власності нежитлові приміщення цокольного поверху №1-8 під літ.«А-5», загальною площею 77,3 кв. м. , що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією договору купівлі продажу.
Постачання теплової енергії відповідачу підтверджується актами обстеження системи теплоспоживання обєкта в порядку здійснення контролю за режимами споживання теплової енергії за адресою АДРЕСА_1 за №175/5690 від 28.10.2016 року, №175/7024 від 06.ю11.2017 року, №175/8226 від 25.10.2018 року, №175/9751 від 02.12.2020 року, що складені представниками позивача.
Як встановлено місцевим судом, система опалення нежитлового приміщення, що належить відповідачу є невід'ємною частиною централізованого опалення житлового будинку. Над приміщенням відповідача знаходяться житлові квартири, опалення відповідача також здійснюється від житлового будинку, безпосередньо від суміжних опалювальних приміщень вбудованих в житловий будинок.
Задовольняючи позовні вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем належним чином було виконано свої обов'язки з надання послуг по теплопостачанню, а отже позовні вимоги є підтвердженими належними та допустимими доказами.
Колегія суддів погоджується з таким висновком місцевого суду з огляду на наступне.
Статтями 20, 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено обов'язки споживача та виконавця житлово-комунальних послуг. Зокрема, обов'язком споживача є укладення договору на надання житлово-комунальних послуг, підготовленого виконавцем на основі типового договору, а також оплата житлово-комунальних послуг у строки, встановлені договором або законом, а обов'язком виконавця - надання послуг вчасно та відповідної якості згідно із законодавством та умовами договору, а також підготовка та укладення зі споживачем договору про надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.
Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 ЦК України, згідно якої цивільні права та обов'язки виникають, зокрема, і із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Згідно вимог ст. 530 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином i у встановлений строк, відповідно до умов договору та вимог закону.
Відповідност.162 Житлового кодексу України, споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги по затвердженим в установленому порядку тарифам та в строки, встановлені договором або законом.
Частина 3 ст.31 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначає, що органи місцевого самоврядування встановлюють тарифи на житлово-комунальні послуги в розмірі не нижче економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво.
Відповідно до положень ст.32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.
Наведене свідчить, що відповідач зобов'язана була своєчасно і в повному обсязі оплачувати послуги з теплопостачання.
Згідно ст.19 Закону України «Про теплопостачання» від 02.06.2005 року № 2633-ІУ споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Відповідно до п.20 Правил плата за послуги з теплопостачання вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку або затверджених норм споживання на підставі платіжного документу.
Згідно п.23, п.29 Правил перерахунок розміру плати за послуги з теплопостачання проводиться лише у разі їх ненадання, надання не в повному обсязі або зниження їх якості.
Відповідно до п. 25 Правил відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства. Самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється.
Порядком відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, затвердженого наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України № 4 від 22.11.2005 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28.11.2007 року за № 1320/14587 (набув чинності з 09.12.2007 року) встановлено, що таке відключення відбувається на підставі рішення постійно діючої міжвідомчої комісії, створеної органом місцевого самоврядування або місцевим органом виконавчої влади, допускається відключення житлового будинку лише в цілому, можливість відключення окремої квартири виключена.
Пунктом 26 Правил № 630 передбачено, що відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється за умови забезпечення безперебійної роботи інженерного обладнання будинку та вжиття заходів щодо дотримання в суміжних приміщеннях вимог будівельних норм і правил з питань проектування житлових будинків, опалення, вентиляції, кондиціонування будівельної теплотехніки; державних будівельних норм з питань складу, порядку розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва, а також норм проектування реконструкції та капітального ремонту в частині опалення.
Згідно пунктів 2.6, 2.7 Порядку відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, затвердженого Наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22 листопада 2005 року №4(далі - Порядок), по закінченню робіт складається акт про відключення будинку від мереж централізованого опалення і гарячого водопостачання і в десятиденний термін подається заявником до постійно діючої міжвідомчої комісії для розгляду питань щодо відключення споживачів від мереж централізованого опалення і постачання гарячої води на затвердження. Після затвердження акта на черговому засіданні постійно діючої міжвідомчої комісії для розгляду питань щодо відключення споживачів від мереж централізованого опалення і постачання гарячої води сторони переглядають умови договору про надання послуг з централізованого теплопостачання.
Тобто єдиною законною підставою для відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення є відповідний акт постійно діючої міжвідомчої комісії для розгляду питань щодо відключення споживачів від мереж централізованого опалення і постачання гарячої води. Інших підстав чинне законодавство не передбачає.
Матеріали справи не містять відповідної проектної документації, яка б засвідчувала факт відключення приміщень відповідача від мережі централізованого теплопостачання, а також належних і допустимих доказів ненадання їй послуг з постачання тепла.
Оскільки система опалення нежитлових приміщень відповідача в житловому будинку по АДРЕСА_1 , які належать відповідачу на праві власності, є єдиною з системою опалення житлового будинку, та відповідачем, без укладання письмового договору, споживалась теплова енергія, що підтверджується актами про підключення та відключення опалення в житловому будинку по АДРЕСА_1 , які складені представниками КП «Харківські теплові мережі», місцевий суд дійшов вірного висновку про стягнення з відповідача заборгованості за спожиту теплову енергію.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про теплопостачання» місцева (розподільча) теплова мережа - сукупність енергетичних установок, обладнання і трубопроводів, яка забезпечує транспортування теплоносія від джерела теплової енергії, центрального теплового пункту або магістральної теплової мережі до теплового вводу споживача.
Колегія суддів погоджується з висновками суду, що опалення належних відповідачу нежитлових приміщень здійснюється в тому числі від житлового будинку та безпосередньо від суміжних опалювальних приміщень.
Оскільки система опалення нежитлових приміщень відповідача, є єдиною з системою опалення житлового будинку, відповідачем за період з 02.10.2016 по 01.05.2021 року без укладання письмового договору споживалась теплова енергія.
Як встановлено п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», індивідуальний споживач зобов'язаний: оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Хоч у частині першій статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» й передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, проте відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 цього Закону споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг.
Згідно із п. 5 ч. 3 ст.20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Як свідчить тлумачення статті 526 ЦК України цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов'язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Це правило є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і недоговірних зобов'язань. Недотримання умов виконання призводить до порушення зобов'язання.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.
Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
Аналогічні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2020 року у справі № 712/8916/17 (провадження № 14-448 цс 19) та постановах Верховного Суду: від 26 вересня 2018 року у справі № 750/12850/16-ц (провадження № 61-11107 св 18), від 06 листопада 2019 року у справі № 642/2858/16 (провадження № 61-26204 св 18), від 04 вересня 2022 року у справі № 201/1807/21 (провадження № 61-2572 св 22), від 07 листопада 2023 року у справі № 643/17352/20 (провадження № 61-9449 св 22), від 22 грудня 2023 року у справі № 607/2611/22 (провадження № 61-9399 св 23).
Згідно статей 13, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до частини 1 статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Отже, сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі винести рішення у справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов'язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.
Доводи апеляційної скарги щодо ненадання позивачем послуг теплопостачання ґрунтуються на припущеннях, та ані в суді першої інстанції, ані у апеляційному суді відповідачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження зазначених доводів, що є процесуальним обов'язком сторони у справі, відповідно до положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України.
Посилання відповідача на невірний розрахунок заборгованості також належним чином не обґрунтований, тому зазначений довод не заслуговує на увагу суду.
Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина друга статті 78 ЦПК України).
Обставин, встановлених місцевим судом, відповідача у апеляційній скарзі не спростувала.
Наведені в апеляційній скарзі доводи є тотожними позиції відповідачів, висловленій у відзиві на позовну заяву, та фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди апелянта з висновками суду першої інстанції, а тому не дають підстав для висновку про неправильне застосування місцевим судом норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Разом з цим, з матеріалів справи вбачається, що відповідачем 13.10.2022 року, тобто до ухвалення рішення, подано заяву про застосування строків позовної давності, яка зареєстрована судом та приєднана до справи.
Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України).
Отже, позовна давність є строком для подання позову суб'єктом, право якого порушене. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
Відповідно до статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
З наданого позивачем розрахунку вбачається, з березня 2013 року за відповідачем рахується заборгованість за спожиту теплову енергію.У позовних вимогах позивачем заявлено до стягнення заборгованість з 02.10.2016 року по 01.05.2021 року. З позовом КП Харківські теплові мережі» звернулось до суду 23.08.2022 року. Клопотання про поновлення строку позовної давності щодо вимог за період з жовтня 2016 по серпень 2019 року позивачем не надавалось.
Відповідно до частини четвертої статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Отже, з наведеного слідує, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за спожиту теплову енергію у межах строку позовної давності, з урахуванням заявленого періоду з 22.08.2019 року по 01.05.2021 року у розмірі 48186 грн. 85 коп.
У частині першій статті 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
По справі позивачем сплачено судовий збір 2481 грн. (а.с. 4) при зверненні до суду з даним позовом, відповідачем за подачу апеляційної скарги сплачено 3721,50 грн судового збору (а.с. 171).
В зв'язку з тим, що під час стягнення судових витрат на користь сторін пропорційно до задоволених і відмовлених в задоволенні вимог, як позивач, так і відповідачі поєднують одночасно статус боржника і стягувача, то колегія суддів приходить до висновку, що на користь позивача судові витрати не підлягають стягненню, а повинні бути вирахувані із суми, що підлягає стягненню на користь відповідача. Таким чином, з позивача необхідно стягнути на користь відповідача 1891,76 грн. (2623,65-731,90).
Керуючись ст. ст. 367, 368, 376, 379, 381, 382, 383, 384 ЦПК України суд, -
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 13 листопада 2023 року - змінити, зменшивши розмір стягнутої з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» заборгованості за теплову енергію з 163101 грн. 50 коп. до 48186 грн. 85 коп.
Стягнути з Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1891 грн. 76 коп.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Суддя-доповідач: Ю. В. Дряниця
Судді: Л.І. Пилипчук
О.В. Чумак