Справа № 552/2097/24 Номер провадження 11-кп/814/1650/24Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2
10 вересня 2024 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду в складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
із секретарем судового засідання ОСОБА_5 ,
з участю прокурора ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12024170430000186, за апеляційною скаргою адвоката ОСОБА_9 - захисника в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 на вирок Київського районного суду м. Полтави від 23 квітня 2024 року,
Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судом першої інстанції обставини.
Вироком суду
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Чутове Полтавської області, громадянина України, з вищою освітою, не одруженого, інваліда 2-ї групи, раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,визнано винуватим та засуджено:
- за ч. 2 ст. 259 КК України із застосуванням положень ст. 69 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки 6 місяців;
- за ч. 1 ст. 436-2 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 2 роки.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначено ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки 6 місяців.
До набрання вироком законної сили залишено ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Початок строку відбування покарання ОСОБА_7 встановлено рахувати з моменту його затримання, а саме з 10.02.2024.
Застосовано щодо ОСОБА_7 примусові заходи медичного характеру у виді амбулаторної психіатричної допомоги за місцем відбування покарання.
Вирішено порядок стягнення судових витрат та долю речових доказів.
Згідно з вироком суду,
Епізод 1.
10 лютого 2024 року близько 06 год. 10 хв. ОСОБА_7 , перебуваючи за адресою свого проживання: АДРЕСА_2 , де у нього виник умисел, спрямований на завідомо неправдиве повідомлення про загрозу безпеці громадян, знищення та пошкодження об'єктів власності, а саме знищення та пошкодження критично важливих об'єктів інфраструктури - підрозділів ГУ НП в Полтавській області, що забезпечують діяльність органів державної влади.
Реалізуючи свій злочинний умисел та переслідуючи мету порушення громадської безпеки, ОСОБА_7 , 10.02.2024 близько 06 год. 10 хв., усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, тобто діючи з прямим умислом, використовуючи особистий мобільний телефон марки «Neffos», чорного кольору, ІМЕІ1: НОМЕР_1 ; ІМЕІ2: НОМЕР_2 , в середині якого встановлено сім - карту оператора мобільного зв'язку ТОВ «Лайфселл» з абонентським номером НОМЕР_3 , здійснив дзвінок на телефон спецлінії «102» Управління організаційно-аналітичного забезпечення та оперативного реагування ГУНП в Полтавській області, в ході якого, достовірно знаючи, що інформація, яку він збирається повідомити, є неправдивою, та розуміючи, що таке повідомлення створить обстановку загального страху і невпевненості у населення, порушить громадську безпеку, повідомив оператору спецлінії «102» неправдиву інформації, а саме «підірву Полтавську поліцію».
Внаслідок вказаних дій, завідомо неправдиве повідомлення ОСОБА_7 про підготовку та здійснення вибуху в підрозділі ГУ НП в Полтавській області внесено елементи дезорганізації та дестабілізації діяльності органів державної влади, відволікання певних сил і засобів від виконання їх обов'язків.
Епізод 2.
10 лютого 2024 року близько 06 год. 10 хв. ОСОБА_7 , будучи громадянином України, усвідомлюючи злочинність своїх дій, будучи обізнаним про здійснення РФ збройної агресії проти України, діючи умисно, на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України, бажаючи нав'язати певному колу осіб певну думку, перебуваючи за адресою свого проживання: АДРЕСА_2 , використовуючи особистий мобільний телефон марки «Neffos», чорного кольору, ІМЕІ1: НОМЕР_1 ; ІМЕІ2: НОМЕР_2 , в середині якого встановлено сім - карту оператора мобільного зв'язку ТОВ «Лайфселл» з абонентським номером НОМЕР_3 , здійснив дзвінок на телефон спецлінії «102» Управління організаційно-аналітичного забезпечення та оперативного реагування ГУНП в Полтавській області, в ході якого почав звеличувати президента російської федерації, тим самим вчинив глорифікацію осіб, які здійснювали збройну агресію РФ проти України, розпочату у 2014 році.
У даних висловлюваннях ОСОБА_7 , міститься виправдовування, визнання правомірною збройної агресії російської федерації проти України, розпочатої у 2014 році, виправдовування, визнання правомірною, заперечення тимчасової окупації частини території України, а також глорифікація осіб, які здійснювали збройну агресію російської федерації проти України, розпочату у 2014 році, представників збройних формувань російської федерації, іррегулярних незаконних збройних формувань, озброєних банд та груп найманців, створених, підпорядкованих, керованих та фінансованих російською федерацією, а також представників окупаційної адміністрації російської федерації, яку складають її державні органи і структури, функціонально відповідальні за управління тимчасово окупованими територіями України, та представників підконтрольних російській федерації самопроголошених органів, які узурпували виконання владних функцій на тимчасово окупованих територіях України.
Дії ОСОБА_7 суд кваліфікував:
по епізоду № 1: за ч. 2 ст. 259 КК України, як завідомо неправдиве повідомлення про підготовку вибуху критично важливих об'єктів інфраструктури, що забезпечують діяльність органів державної влади;
по епізоду № 2: за ч. 1 ст. 436-2 КК України, як виправдовування, визнання правомірною, заперечення збройної агресії російської федерації проти України, глорифікація її учасників.
Вимоги апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала.
В апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_9 - захисника в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 просить скасувати вирок в частині призначення покарання та ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_7 призначити покарання:за ч.2 ст.259 КК України із застосуванням положень ст.69 КК України - два роки шість місяців позбавлення волі; за ч. 1 ст. 436-2 КК України - один рік позбавлення волі.
Відповідно до ч. 1 ст.70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим остаточно визначити ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі строком на два роки шість місяців.
На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_7 від відбування призначеного судом покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк два роки.
На обґрунтування апеляційних вимог посилається на те, що призначене ОСОБА_7 покарання відповідає ступеню тяжкості злочину та особі обвинуваченого і за своїм розміром є явно несправедливим внаслідок суворості, оскільки не були належним чином з'ясовані з достатньою повнотою дані про особу обвинуваченого та не було враховано обставини що пом'якшують покарання.
Вказує, що увалюючи вирок, судом першої інстанції не було взято до уваги обставин, які б пом'якшували покарання під час його призначення та не були належним чином з'ясовані з достатньою повнотою дані про особу обвинуваченого, а саме:
- ОСОБА_7 співпрацював з органами досудового розслідування і активно сприяв розкриттю злочину;
- обвинувачений як на досудовому так і на судовому слідстві під час допиту визнавав вину у вчиненому ним злочині в повному обсязі, підтвердив усі ті обставини, які були встановлені досудовим слідством, щиро розкаявся у вчиненому та неодноразово наголошував на тому, що дуже жалкує та винить себе в тому що ним було вчинено кримінальне правопорушення;
- обвинувачений раніше не судимий, має міцні соціальні зв'язки, постійне місце проживання, є особою глибоко віруючою, на обліку у нарколога не перебуває, позитивно характеризується по місцю свого проживання;
- на момент вчинення кримінального правопорушення і на даний час являється інвалідом 2 групи за психічним захворюванням, перебуває на обліку в психіатра і періодично добровільно проходить стаціонарне лікування в закладах з надання психіатричної допомоги. Згідно висновку судово-психіатричної експертизи, ОСОБА_7 під час вчинення кримінального правопорушення через наявний психічний розлад не був здатний повною мірою усвідомлювати свої дії та керувати ними, а отже ОСОБА_7 є обмежено осудною особою, що є пом'якшуючою обставиною;
- на даний час ОСОБА_7 повністю усвідомив помилковість своїх суджень та неправильність своїх поглядів на ситуацію що склалася в країні і він дійсні розкаюється, що підтверджується поведінкою обвинуваченого під час судового розгляду.
Також зазначає, що обставинами, які обтяжують покарання обвинуваченого відповідно до ст.67 КК України, судом не встановлено.
Вказує, що звільнивши ОСОБА_7 від відбування покарання з іспитовим строком, суд тим самим надав би йому можливість подолати не тільки свій хворобливий стан, а і стати на шлях виправлення та довести свою спроможність бути правильно соціально орієнтованою людиною.
Позиції учасників судового провадження.
В суді апеляційної інстанції обвинувачений та його захисник підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити. Прокурор заперечила проти доводів скарги, просила вирок суду залишити без змін.
Мотиви суду.
Згідно з ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до статті 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.
Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Суд першої інстанції у повній мірі дотримався вказаних вимог закону. Висновок суду про доведеність винуватості обвинуваченого ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, за які його засуджено, та кваліфікація вчиненого за ч. 2 ст. 259 КК України, як завідомо неправдиве повідомлення про підготовку вибуху критично важливих об'єктів інфраструктури, що забезпечують діяльність органів державної влади та за ч. 1 ст. 436-2 КК України, як виправдовування, визнання правомірною, заперечення збройної агресії російської федерації проти України, глорифікація її учасників - є правильним та обґрунтований належними і допустимими доказами та детально наведеними у вироку, як того вимагає ст. 370 КПК України.
Доводи захисника про суворість призначеного покарання обвинуваченому та можливість його виправлення без ізоляції від суспільства, є безпідставними з огляду на наступне.
Відповідно до вимог ст. 65 КК України, при призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.
Згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, як засудженими, так і іншими особами.
У п. 3 постанови Пленуму Верховного суду України від 24.10.2003 № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» зазначено про те, що, досліджуючи дані про особу обвинуваченого, суд повинен з'ясувати його вік, стан здоров'я, поведінку до вчинення злочину як у побуті так і за місцем роботи чи навчання, його минуле (зокрема, наявність не знятих чи не погашених судимостей, адміністративних стягнень), склад сім'ї (наявність на утриманні дітей та осіб похилого віку), його матеріальний стан, тощо.
Суд першої інстанції, при призначенні покарання виконав вказані вимоги закону та роз'яснення Пленуму Верховного суду України від 24.10.2003 № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання».
Зокрема суд врахував, що відповідно до висновку судово-психіатричного експерта № 164 від 28.03.2024, ОСОБА_7 в даний час будь-яким хронічним психічним захворюванням не страждає, як і не виявляє ознак тимчасового розладу психічної діяльності чи недоумства, а виявляє ознаки іншого хворобливого стану психіки, а саме розладу особистості та поведінки органічного походження.
В період часу, до якого відносяться інкриміновані йому протиправні діяння ОСОБА_7 будь-яким хронічним психічним захворюванням не страждав, як і не знаходився в стані тимчасового розладу психічної діяльності, як і не виявляв ознак недоумства, а виявляв ознаки іншого хворобливого стану психіки, а саме розладу особистості та поведінки органічного походження.
Через наявний психічний розлад підекспертний не був здатний повною мірою усвідомлювати свої дії та керувати ними в період часу, до якого відносяться інкриміновані йому протиправні діяння.
ОСОБА_7 на даний час потребує застосування примусових заходів медичного характеру.
За своїм психічним станом ОСОБА_7 , не здатен повною мірою реалізувати свої права.
Суд врахував ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, які відповідно до ст. 12 КК України є тяжким та нетяжким злочинами, особу обвинуваченого, який до кримінальної відповідальності раніше не притягався та є інвалідом, а також наявність обставин, що пом'якшують покарання винного, а саме: щире каяття, активне сприяння розкриттю злочинів, те що він є обмежено осудною особою та інвалідом другої групи, а також відсутність обставин, що обтяжують покарання.
Таким чином, судом першої інстанції враховано ці обставини, як такі, що пом'якшують покарання і до яких покликається захисник у своїх доводах, безпідставно вказуючи на їх неврахування.
При цьому судом у вироку обговорено питання про можливість застосування до обвинуваченого положень ст. 69 КК України.
Згідно зі ст. 69 КК України за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов'язане з корупцією, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення. У цьому випадку суд не має права призначити покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої для такого виду покарання в Загальній частині цього Кодексу. За вчинення кримінального правопорушення, за яке передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, суд з підстав, передбачених цією частиною, може призначити основне покарання у виді штрафу, розмір якого не більше ніж на чверть нижчий від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу Для застосування положень ст. 69 КК України, необхідно встановити декілька обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення при цьому підлягає врахуванню і особа обвинуваченої. В іншому випадку застосування таких положень неможливе.
Суд дійшов правильного висновку про наявність підстав для застосування до ОСОБА_7 ст. 69 КК України
Суд умотивував своє рішення тим, що наявні декілька обставин, що пом'якшують покарання, а також те, що ОСОБА_7 до кримінальної відповідальності притягається вперше, характеризується позитивно, є інвалідом другої групи та через свій психічний стан є обмежено осудною особою, усвідомлення ним протиправності своєї злочинної поведінки та наміру в подальшому суворо дотримуватись закону, які на думку суду, істотно знижують ступінь тяжкості вчинених обвинуваченим кримінальних правопорушень, суд вважав за можливе, призначити покарання обвинуваченому нижче від найнижчої межі, встановленої санкцією ч. 2 ст. 259 КК України у виді позбавлення волі, яке на думку суду, не становитиме особистого надмірного тягаря для обвинуваченого.
При цьому, остаточне покарання ОСОБА_7 правильно було призначено відповідно до вимог ч. 1 ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим.
Судом також було обговорено питання щодо можливості звільнення обвинуваченого від відбування покарання з іспитовим строком та обґрунтовано ухвалено рішення про відсутність підстав для застосування положень ст. 75 КК України до ОСОБА_7 .
Так суд вказав, що підвищена суспільна небезпека вчинених кримінальних правопорушень та зухвалість, з якою їх було вчинено, переконали суд, що виключно реальне відбуття покарання ОСОБА_7 є пропорційним, необхідним, достатнім і справедливим для його виправлення та попередження нових злочинів.
Колегія суддів погоджується із таким висновком та не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги захисника та призначення обвинуваченому ОСОБА_7 менш суворого покарання і звільнення його від відбування покарання з іспитовим строком.
Керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів апеляційного суду ,-
Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_9 - захисника в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 залишити без задоволення, а вирок Київського районного суду м. Полтави від 23 квітня 2024 року щодо ОСОБА_7 - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом трьох місяців з дня проголошення, а засудженим, який утримується під вартою, у той же строк з часу отримання копії ухвали.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4