Справа № 537/1388/24 Номер провадження 22-ц/814/2624/24Головуючий у 1-й інстанції Дядечко І.І. Доповідач ап. інст. Пилипчук Л. І.
12 вересня 2024 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючий суддя Пилипчук Л.І.,
судді Дряниця Ю.В., Чумак О.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи у місті Полтаві цивільну справу за апеляційними скаргами Головного управління Національної поліції в Полтавській області
на рішення Крюківського районного суду м.Кременчука Полтавської області від 18 квітня 2024 року та додаткове рішення цього ж суду від 07 травня 2024 року, постановлені суддею Дядечко І.І.,
у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції України в Полтавській області про відшкодування майнової шкоди, завданою внаслідок вчинення дорожньо-транспортної пригоди,
25.03.2024 ОСОБА_1 звернулася в суд із указаним позовом, у якому просить стягнути з Головного управління Національної поліції України в Полтавській області на її користь майнову шкоду, завдану внаслідок вчинення дорожньо-транспортної пригоди, у розмірі 12 928,41 грн., а також судові втрати, що складаються із витрат зі сплати судового збору в розмірі 968,96 грн. та 12 000,00 грн. витрат на правничу допомогу.
В обґрунтування вимог позову зазначає, що 13.11.2021 о 13-20 год. у м.Кременчуці по проспекту Свободи, буд.8А водій ОСОБА_2 , керуючи службовим транспортним засобом СКС PGO-42ПП, д.н.з. НОМЕР_1 , в порушення вимог п.13.1. Правил дорожнього руху, не дотримався безпечної дистанції, унаслідок чого скоїв зіткнення з автомобілем SCODA Octavia A5, д.н.з. НОМЕР_2 , що рухався попереду та зупинився під керуванням ОСОБА_3 , унаслідок чого обидва транспортні засоби отримали механічні пошкодження.
Постановою Крюківського районного суду м.Кременчука від 22.02.2022 (справа №537/5922/21) ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП; провадження у справі закрито у зв'язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення.
Позивачка є власницею автомобіля SCODA Octavia A5, д.н.з. НОМЕР_2 , який внаслідок ДТП отримав механічні пошкодження, вартістю відновлювального ремонту 39 751,44 грн., що підтверджується висновком експерта №69-21 від 29.11.2021.
Фактична вартість відновлювального ремонту склала 33 500,00 грн., а 10.08.2022 ОСОБА_1 отримала страхове відшкодування від ПрАТ «УПСК» у розмірі 20 571,59 грн. Розмір недоотриманого відшкодування за завдану майнову шкоду складає 12 928,41 грн., які позивач просить стягнути з Головного управління Національної поліції України в Полтавській області, як безпосереднього володільця службового транспортного засобу СКС PGO-42ПП, д.н.з. НОМЕР_1 .
Рішенням Крюківського районного суду м.Кременчука Полтавської області від 18.04.2024 позов задоволено.
Стягнуто з Головного управління Національної поліції в Полтавській області на користь ОСОБА_1 12 928,41 грн. майнової шкоди, завданої внаслідок вчинення дорожньо-транспортної пригоди.
Стягнуто з Головного управління Національної поліції в Полтавській області на користь ОСОБА_1 968,96 грн. сплаченого судового збору.
Рішення районного суду вмотивовано тим, що відповідач, як володілець джерела підвищеної небезпеки має нести цивільно-правову відповідальність, у вигляді відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок ДТП, що є сумою різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою.
Додатковим рішенням Крюківського районного суду м.Кременчука Полтавської області від 07.05.2024 заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Захарова О.С. про ухвалення додаткового судового рішення - задоволено частково.
Стягнуто з Головного управління Національної поліції в Полтавській області на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000,00 грн.
При постановленні додаткового рішення районний суд дійшов висновку, що такий розмір стягнення підтверджений належними доказами, є обґрунтованим і пропорційним до предмета спору.
Відповідач Головне управління Національної поліції в Полтавській області оскаржило такі судові рішення в апеляційному порядку. Посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи та неповне їх з'ясування, просить судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову по суті спору та відмовити у задоволенні заяви про стягнення правничих витрат.
Посилаючись на положення статей 1, 19, 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», вважає відсутніми підстави для стягнення правничих витрат, оскільки стороною позивача не надано акту приймання-передачі виконаних робіт, а також доказів на підтвердження сплати ОСОБА_1 на користь адвоката будь-якого гонорару та оприбуткування отриманої суми гонорару даними Книгами обліку доходів і витрат.
Вважає, що при постановленні оскаржуваного рішення суд першої інстанції застосував неактуальну позицію Верховного Суду, залишивши поза увагою дійсну позицію Великої Палати Верховного Суду у справах №147/66/17 від 14.12.2021, №755/18006/15-ц від 04.07.2018, за змістом якої основний тягар відшкодування шкоди, спричиненої за наслідками ДТП, повинен нести страховик та саме він є належним відповідачем у справах за позовами про відшкодування шкоди в межах страхової суми. Натомість покладення обов'язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування відповідальності та сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності.
Із підстав викладеного, враховуючи, що цивільно-правова відповідальність ГУНП в Полтавській області, як власника автомобіля СКС PGO-42ПП, д.н.з. НОМЕР_1 , застрахована в ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія», де страхова сума за шкоду, заподіяну майну становить 130 000,00 грн., вважає, що саме страхова компанія повинна нести матеріальну відповідальність за спричинену майнову шкоду, що втричі менше за ліміт відповідальності страховика.
Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 05.08.2024 відкрито апеляційне провадження; у справі закінчено підготовчі дії та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, про що постановлена ухвала апеляційного суду від 19.08.2024.
27.08.2024 до Полтавського апеляційного суду надійшли відзиви представника позивача - адвоката Захарова О.С. на апеляційні скарни, які просить залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, як законні та обґрунтовані.
Зазначає, що на теперішній час акт виконаних робіт між ОСОБА_1 та адвокатом не підписано, а тому у позивача ще не виник обов'язок сплати гонорару, що відповідає вимогам п.5.2. Договору про надання правничої допомоги від 22.03.2024. При цьому норми ЦПК України чітко встановлюють, що стягненню з особи підлягають також витрати, які сторона має сплатити в майбутньому у зв'язку з розглядом справи.
Посилаючись на обставини, встановлені судовим рішенням від 01.06.2023 у справі №537/2741/22, які у відповідності до ч.4 ст.82 ЦПК України не потребують доказуванню, доводить, що саме з ГУНП в Полтавській області підлягає стягненню різниця між вартістю відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу та отриманим страховим відшкодуванням у розмірі 12 928,41 грн.
Вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційних скарг, апеляційний суд приходить до наступних висновків.
Судом установлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 є власницею автомобіля SCODA Octavia A5, д.н.з. НОМЕР_2 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобі серії НОМЕР_3 ./а.с.21/
Транспортний засіб «СКС PGO-42ПП», д.н.з. НОМЕР_1 , належить Головному управлінню Національної поліції в Полтавській області. На момент вчинення ДТП цивільно-правова відповідальність ГУ НП в Полтавській області застрахована в ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія», що підтверджується полісом обов'язкового страхування №АТ 0813186, де страхова сума за шкоду, заподіяну майну становить 130 000,00 грн./а.с.68/
Згідно із висновком судового експерта Корягіна В.В. №69-21 за результатами проведення авто товарознавчого дослідження автомобіля SCODA Octavia A5, д.н.з. НОМЕР_2 , вартість матеріального збитку, заподіяного власнику автомобіля складає величину 26 265,19 грн./а.с.10-20/
За змістом Акту виконаних робіт №52319 від 16.12.2021 про надання послуг з технічного обслуговування і ремонту, складеного СТО АВТО ЛЕНД на замовлення ОСОБА_1 , та засвідченого печаткою ОСОБА_4 , автомобіль: SCODA Octavia A5, д.н.з. НОМЕР_2 , де: загальна вартість ремонтних робіт склала 20 740,00 грн.; загальна вартість запасних частин - 12 760,00 грн.; загальна вартість ремонту 33 600,00 грн./а.с.7/
Згідно із розрахунковою квитанцією «Автоленд», посвідченою печаткою ОСОБА_4 , 16.12.2021 сплачено 33 500,00 грн. за ремонт автомобіля SCODA Octavia A5, д.н.з. НОМЕР_2 ./а.с.8/
10.08.2022 ОСОБА_1 отримала страхове відшкодування у розмірі 20 571,59 грн. згідно Акту#036/037/017286/21/1 за автомобіль держ.номер: НОМЕР_2 , що підтверджується інформацією ПУМБ про рух коштів./а.с.6/
Рішенням Крюківського районного суду м.Кременчука Полтавської області від 01.06.2023, яке залишено без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 10.01.2024 (справа №537/2741/22) стягнуто з Головного управління Національної поліції в Полтавській області на користь ОСОБА_1 1 000,00 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок ДТП та 4 600,00 грн. в рахунок відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
У задоволенні позовних вимог про відшкодування майнової шкоди завданої внаслідок ДТП відмовлено, оскільки ПАТ «УПСК» не є належним відповідачем за такими вимогами; тоді як позивач таких вимог до ГУ НП в Полтавській області не заявляв./а.с.22-26, 28-35/
Задовольняючи позовні вимоги, районний суд виходив із того, що відповідач, як власника джерела підвищеної небезпеки, має відшкодувати позивачці різницю між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, виходячи із розрахунку 33 500,00 грн. - 20 571,59 грн. = 12 928,41 грн.
При постановленні додаткового рішення районний суд визнав наявними підстави для компенсації понесених позивачем правничих витрат у розмірі 5 000,00 грн., що відповідатиме критеріям розумності та співмірності.
Апеляційний суд із висновками суду першої інстанції по суті спору погоджується. Доводи апеляційної скарги їх правильність не спростовують, зводяться до довільного тлумачення норм права та переоцінки доказів на власну користь.
Майнова шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (частина друга статті 1187 ЦК України).
За змістом частини першої статті 28, статті 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов'язана, зокрема,з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу. У зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок ДТП, з евакуацією транспортного засобу з місця ДТП до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент ДТП, чи до місця здійснення ремонту на території України.
Згідно з роз'ясненнями, викладеними у пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 №6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), були використані нові вузли, деталі, комплектуючі частини іншої модифікації, що випускаються взамін знятих з виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не вправі вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації. Зношеність пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого його вартості (при відшкодуванні збитків).
Таким чином обов'язком страховика є відшкодування витрат, пов'язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, тому за обставин цієї справи у нього не виникло обов'язку повного відшкодування шкоди в межах ліміту відповідальності.
За змістом позиції Верховного Суду, сформованої у справі №6-69цс15 від 02.12.2015, правильним є стягнення з товариства, працівник якого є винуватцем ДТП, різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов'язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).
Наведена позиція Верховного Суду є релевантною до спірних правовідносин та за правилами частини четвертої статті 263 ЦПК України обов'язковою для застосування.
При цьому колегія суддів ураховує, що Верховний Суд висловлює правові висновки у справах з огляду на встановлення судами певних фактичних обставин справи, і такі висновки не є універсальними та типовими до всіх справ і фактичних обставин, які можуть бути встановлені судами. Із огляду на різноманітність суспільних правовідносин та обставин, які стають підставою для виникнення спорів у судах, з урахуванням фактичних обставин, які встановлюються судами на підставі наданих сторонами доказів у кожній конкретній справі, суди повинні самостійно здійснювати аналіз правовідносин та оцінку саме релевантності і необхідності застосування правових висновків Верховного Суду в кожній конкретній справі. Наведене відповідає позиції Великої Палати Верховного Суду від 22.03.2023 у справі №154/3029/14-ц.
Посилання відповідача на загальні висновки у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2021 у справі №147/66/14 та від 04.07.2018 №755/18006/15-ц щодо застосування норм права не підтверджують доводів апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права при постановлені оскаржуваного рішення, оскільки фактичні обставини у наведених, як приклад справах відрізняються від тих, що установлені судом у справі, яка переглядається.
Між тим, підстав вважати, що позов пред'явлено до неналежного відповідача, яким, на думку ГУ НП в Полтавській області, має бути страховик колегія суддів не вбачає, оскільки наведене не відповідає нормам матеріального права, правильно застосованих до спірних правовідносин, та, серед іншого підтверджується судовим рішенням у справі №537/2741/22, обставини ним встановлені за правилами частини 4 статті 82 ЦПК України не підлягають доказуванню при розгляді цієї справи.
Стосовно підставності стягнення правничих витрат, колегія суддів ураховує наступне.
Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема: змагальність сторін; диспозитивність відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункти 4, 5, 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (частини перша - другастатті 133 ЦПК України).
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частини третя-п'ята статті 137 ЦПК України).
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 137 ЦПК України).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц сформовано висновок, що з аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
У постанові Верховного Суду від 16.02.2023 у справі №824/9/22 зазначено, що при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини.
Відшкодування витрат на правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу. Наведене відповідає позиції Верховного Суду у справі №127/9918/14-ц від 12.04.2023.
Суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо (частина перша статті 11 ЦПК України).
У справі, що переглядається, матеріалами справи підтверджено, що представництво інтересів позивача ОСОБА_1 здійснювалося адвокатом Захаровим О.С. на підставі договору про надання правничої (правової) допомоги від 22.03.2024, де сума гонорару в суді першої інстанції становить 12 000,00 грн./а.с.27/; а також фактичне надання адвокатом його довірителю правничих послуг, зокрема: складання позовної заяви та участь у судовому засіданні.
Вирішуючи питання компенсації понесених правничих витрат, районний суд дійшов правильного висновку, що заявлений до стягнення розмір правничих витрат є надмірним, визнавши наявними підстави для його зменшення. Між тим і постановлений до стягнення районним судом розмір правничих витрат у 5 000,00 грн. не відповідає критеріям реальності та співмірності зі справою, яка є малозначною, не потребує значного часу, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт.
Із огляду на викладене, враховуючи позицію Верховного Суду у справі №922/2658/19, за змістом якої суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенства права, апеляційний суд дійшов висновку, що постановлений до стягнення розмір правничих витрат слід зменшити із 5 000,00 грн. до 3 000,00 грн.
Доводи апеляційної скарги щодо відсутності підстав для відшкодування правничих витрат через відсутність акту приймання-передачі виконаних робіт, а також доказів на підтвердження сплати ОСОБА_1 на користь адвоката будь-якого гонорару, колегія суддів відхиляє. По-перше, такі правничі витрати, як складання позовної заяви та участь адвоката у судовому засіданні є очевидними та фактично прийнятими ОСОБА_1 ; по-друге, відсутність доказів на підтвердження сплати клієнтом адвокату гонорару не вливає на обов'язок відповідача відшкодувати відповідні правничі витрати.
Інші доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на доказах, а тому апеляційним судом до уваги не приймаються. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року), (Проніна проти України, №63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Із огляду на викладене апеляційний суд приходить до висновку, що рішення районного суду є законним і обґрунтованим, підстави для його зміни чи скасування відсутні, а тому воно підлягає залишенню без змін, апеляційна скарга - без задоволення.
Апеляційна скарга на додаткове рішення підлягає частковому задоволенню, а відповідне рішення зміні в частині розміру правничих витрат, який слід зменшити із 5 000,00 грн. до 3 000,00 грн.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Полтавській області на рішення Крюківського районного суду м.Кременчука Полтавської області від 18 квітня 2024 року - залишити без задоволення.
Рішення Крюківського районного суду м.Кременчука Полтавської області від 18 квітня 2024 року - залишити без змін.
Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Полтавській області на додаткове рішення Крюківського районного суду м.Кременчука Полтавської області від 07 травня 2024 року - задовольнити частково.
Додаткове рішення Крюківського районного суду м.Кременчука Полтавської області від 07 травня 2024 року змінити в частині розміру правничих витрат, постановлених до стягнення із Головного управління Національної поліції в Полтавській області на користь ОСОБА_1 , зменшивши їх із 5 000,00 грн. до 3 000,00 грн.
В іншій частині додаткове рішення Крюківського районного суду м.Кременчука Полтавської області від 07 травня 2024 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий суддя Л.І. Пилипчук
Судді Ю.В. Дряниця
О.В. Чумак