Справа № 542/604/24
Провадження № 2/542/265/24
11 вересня 2024 року селище Нові Санжари
Новосанжарський районний суд Полтавської області в складі:
головуючого судді - Кашуби М.І.,
за участю: секретаря судового засідання - Журавель О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Нові Санжари цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
До Новосанжарського районного суду Полтавської області з позовною заявою до ОСОБА_1 звернувся представник ТОВ «Коллект Центр» та просив стягнути з відповідачки заборгованість за кредитним договором №2108737013379 від 28.03.2021 в розмірі 59782,00 грн, судові витрати у справі.
У позовній заяві позивач зазначив, що 28.03.2021 між ОСОБА_1 та ТОВ «Служба миттєвого кредитування» було укладено договір про надання фінансових послуг № 2108737013379. На виконання умов вказаного договору позикодавцем було перераховано грошові кошти на рахунок позичальника у розмірі 5900,00 грн.
Вказав, що 01.12.2021 між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ТОВ «Вердикт капітал» було укладено договір факторингу № 1-12 з умовами вказаного договору ТОВ «Служба миттєвого кредитування» відступило ТОВ «Вердикт капітал» право вимоги до позичальників в тому числі до договору № 2108737013379 від 28.03.2021, уладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «Служба миттєвого кредитування».
Відповідо до договору про відсуплення права вимоги № 10-03/2023/01 від 10.03.2023 ТОВ «Вердикт капітал» відступило права вимоги до позичальників ТОВ «Коллект Центр» у тому числі за договором про надання фінансових послуг № 2108737013379 від 28.03.2021, уладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «Служба миттєвого кредитування».
Зазначив, що відповідачка свої зобов'язання за вищевказаним договором не виконала, внаслідок чого в неї виникла заборгованість у розмірі 59782,00 грн.
Ухвалою Новосанжарського районного суду Полтавської області від 30.04.2024 відкрито провадження у справі, призначено судове засідання для розгляду справи по суті.
В судове засідання представник позивача не з'явилася. До суду подала заяву, у якій просила розгляд справи здійснювати за відсутності представника позивача.
Згідно з частиною 3 статті 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Відповідачка, будучи належним чином повідомленою про день та час судового розгляду справи, в судове засідання повторно не з'явилася, заяв про відкладення розгляду справи чи відзиву на позов не надала.
Суд, відповідно до частини 1 статті 223 ЦПК України вважає можливим розглянути справу у відсутність учасників справи, які не з'явилися.
Ухвалою суду від 11.09.2024 вирішено провести заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
За вказаних обставин, відповідно до положень ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд ухвалює заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
Згідно з частиною 2 статті 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані у справі докази, встановив такі обставини справи та відповідні їм правовідносини.
Встановлено, що між ОСОБА_1 та ТОВ «Служба миттєвого кредитування» було укладено договір про надання фінансових послуг № 2108737013379 (а.с. 6-8). За умовами договору сума кредиту становить 5900,00грн, строк кредитування- 365 днів. Орієнтовний строк повернення кредиту 16 днів з моменту отримання кредиту.
Відповідно до заяви-анкети для отримання кредиту від 28.03.2024 відповідачка ОСОБА_1 ознайомившись із примірним (типовим) кредитним договором та його додатками, включаючи правила надання грошових коштів у позтку, в тому числі на умовах фінансового кредиту ТОВ «Служба миттєвого кредитування», що розміщені на офіційному сайті та погодившись з ними просила надати їй кедит на особисті потреби у розмірі 5900,00 грн на картковий рахунок № НОМЕР_1 та зобов'язалась повернути кредит у розмірі 5900,00 грн та сплатити проценти у розмірі 1888,00 грн (а.с. 8-зворот).
У договорі вказано, що він укладений у письмовій формі у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг». Договір підписаний електронним підписом одноразовим ідентифікатором (п. 4.15).
Надаючи оцінку зазначеним доказам у справі, суд враховуує, що електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.
Відповідно до частин першої, другої ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (утому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа.
Враховуючи положення ч.1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов'язкові реквізити документа.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний підпис є обов'язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб'єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
З урахуванням викладеного, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.
На обгрунтування отримання відповідачкою кредитних коштів на номер картки, вказаний у анкеті-заяві позивачем надано документ ТОВ « Вей фо пей» щодо підтвердження переказу грошових коштів, згідно з яким ТОВ « Вей фо пей» було здійснено переказ грошових коштів у розмірі 5900,00 грн на карту № НОМЕР_1 , згідно з договором « 2108737013379 (а.с. 11).
На підтвердження розміру заборгованості відповідачки ОСОБА_1 за кредитним договором № 2108737013379 від 28.03.2021 позивачем надано: розрахунок заборгованості за період з 28.03.2021 по 30.11.2021, згідно з яким станом на 30.11.2021 заборгованість становить 48852,00 (а.с. 11-зворот - 13): розрахунок заборгованості станом на 10.03.2023, згідно з яким заборгованість становить 101798,01 грн (а.с. 14); розрахунок заборгованості за період з 10.03.2023 по 08.03.2024 згідно з яким станом на 08.03.2024 заборгованість становить 107798,01 грн (а.с. 15).
Відомості, що містяться у розрахунку заборгованості свідчать про правильність розрахунку її розміру, здійсненого позивачем.
Разом з тим, враховуючи принцип розумності, співмірноті і пропорційності позивач просив стягнути заборгованість у розмірі 59782,00 грн, а саме: заборгованість за кредитом - 5900,00 грн, заборгованість за відсотками - 53882,00 грн.
За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Ч. 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).
Згідно із ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст ст. 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. На цю обставину звернула увагу Велика палата Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17.
За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ст. 1046 ЦК України договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Приписами ч. 1 ст. 530 ЦК України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), ч.2 ст. 530 ЦК України визначено, якщо строк виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ст. 611 ЦК України при порушенні зобов'язання наступають правові наслідки установлені договором або законом.
Згідно ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що матеріалами справи доведено, що відповідачка ОСОБА_1 дійсно отримала кредитні кошти, однак неналежним чином виконувала кредитні зобов'язання, добровільно не сплатила обумовлені кредитними правовідносини платежі, що призвело до виникнення заборгованості, яка підлягає стягненню з відповідачки.
При цьому відповідачка у судове засідання не з'явилася, не скористалася своїми процесуальними правами сторони в процесі і не надала належних доказів, які спростовують доводи позовної заяви щодо укладення між сторонами кредитного договору та розміру заборгованості.
За наведених обставин, вимога позивача про стягнення з відповідачки заборгованості за кредитним договором у розмірі 59782,00 грн є обґрунтованою.
Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Реалізуючи передбачене статтею 55 Конституції України, статтею 4 ЦПК України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.
Встановлено, що в обґрунтування позовних вимог та, в свою чергу, наявності у позивача права грошової вимоги до відповідачки, позивач посилався на договір факторингу №1-12, укладений 01.12.2021 між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ТОВ «Вердикт капітал», а також договір факторингу № 10-03/2023/01, укладений 10 березня 2023 року між ТОВ «Вердикт капітал» та ТОВ «Коллект центр».
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до статті 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
За частиною першою статті 513 Цивільного кодексу України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Відповідно до частини першої статті 517 Цивільного кодексу України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.
Таким чином, у Цивільному кодексі України встановлена можливість замінити кредитора у зобов'язанні шляхом відступлення права вимоги новому кредитору, вчинивши відповідний правочин у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким відступається.
В свою чергу, у зв'язку із заміною кредитора в зобов'язанні саме кредитне зобов'язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб'єктний склад у частині кредитора.
Відповідно до положень ст. 1077- 1079 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.
Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.
Сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.
Дослідивши надані до позовної заяви договори факторингу №1-12 від 01.12.2021 та № 10-03/2023/01 від 10.03.2023 суд встановив.
Відповідно до п. 2.1 та 7.1 договору факторингу №1-12 від 01.12.2021 первісний кредитор зобов'язується відступити за плату право грошової вимоги у сумі 60 168 947,00 грн, а фактор зобов'язується здійснити фінансування в порядку передбаченому цим договором, прийняти право грошової вимоги до боржників, що належать клієнту і стає новим кредитором за договорами про надання фінансових послуг, укладеними між клієнтами та боржниками. Сторони домовилися, що розмір фінансування за Реєстром боржників складає 5 535 543,12 грн.
Відповідно до платіжного доручення № 307600018 від 03.12.2021 ТОВ «Вердикт капітал» здійснило платіж на оплату згідно з договором факторингу № 1-12 від 01.12.2021 у розмірі 5 535 543,12 грн на рахунок ТОВ «Служба миттєвого кредитування».
Відповідно до Реєстру боржників до договору факторингу № 1-12 від 01.12.2021 ТОВ «Вердикт капітал» набуло права вимоги до відповідачки ОСОБА_1 за договором 2108737013379 у розмірі 48 852,00 грн.
Відповідно до п. 2.3 договору факторингу № 1-12 від 01.12.2021 фактор має право, зокрема, здійснювати нарахування та стягнення процентів за договорами фінансових послуг.
Відповідно до 7.1 договору факторингу № 10-03/2023/01 від 10.03.2023 сторони домовились що за відступлення прав вимоги за договорами позики (кредитними договорами) , відповідно до цього договору новий кредитор сплачує первісному кредитору грошові кошти у сумі 794 503,18 грн без ПДВ.
Так, згідно з актом зарахування зустрічних однорідних вимог, підписаним 31.03.2023 між ТОВ «Вердикт капітал» та ТОВ «Коллект центр» сторони дійшли згоди про зарахування зустрічних однорідних вимог за зобов'язаннями зазначеними у п. 1 та п. 2 цього акту, в тому числі і за договором № 10-03/2023/01 від 10.03.2023 у розмірі 794 503,18 грн.
Відповідно до Реєстру боржників до договору факторингу № 10-03/2023/01 від 10.03.2023 ТОВ «Коллект центр» набуло права вимоги до відповідачки ОСОБА_1 за договором 2108737013379 у розмірі 101 798,01 грн.
Відповідно до п. 5.4 договору факторингу № 10-03/2023/01 від 10.03.2023 новий кредитор, зокрема має право здійснювати нарахування та стягнення процентів за прострочення виконання грошового зобов'язання за кредитними договорами.
Враховуючи наведене, позивачем надано до суду докази виникнення прав і обов'язків за договорами факторингу № 1-12 від 01.12.2021, № 10-03/2023/01 від 10.03.2023 та докази наявності у позивача права грошової вимоги саме до відповідачки.
З урахуванням встановлених обставин справи з відповідачки ОСОБА_1 на користь ТОВ «Коллект центр» підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором 2108737013379 у розмірі 59 782,00 грн.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з приписів ст.141 ЦПК України, згідно з якою стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 3028,00 грн, згідно з квитанцією № 0421750034 від 19.03.2024, які зараховані до спеціального фонду державного бюджету України згідно з випискою.
Зважаючи на повне задоволення позовних вимог, сума судового збору, що підлягає стягненню з відповідачки на користь позивача становить 3028,00 грн.
Крім судового збору позивач просив стягнути з відповідачки витрати на правову допомогу в розмірі 17000,00 грн.
Представництво інтересів ТОВ «Коллект центр» під час судового розгляду даної справи здійснювало адвокатське об'єднання «Лігал Ассістанс» на підставі договору про надання правової допомоги № 02-01/2023 від 02.01.2023.
Відповідно до заявки про надання юридичної допомоги № 739 від 07.02.2024 адвокатським об'єднанням «Лігал Ассістанс» було здійснено супровід примусового стягнення заборгованості з ОСОБА_1 , а саме: надання усної консультації з вивченням документів, ціна за 2 години 4000,00 грн; підготовка пропозицій - ціна за годину 1000,00 грн; складання позовної заяви про стягнення боргу для подачі до суду - ціна за 4 години 12000,00 грн.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, до яких належать витрати на професійну правничу допомогу, що здійснив позивач, суд виходить з вимог ст. 133, 137, 141 ЦПК України, згідно яких судові витрати на професійну правничу допомогу, пов'язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову - покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (наданн япослуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Великою Палатою Верховного Суду у постанові по справі № 755/9215/15-ц, зроблено висновок, згідно якогоЦПК Українипередбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Аналогічні критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст.41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись положеннями статті 141 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Крім того, суд враховує, що згідно з правовою позицією Верховного Суду, висловленою в постанові від 07.12.2022 по справі № 873/96/22 під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою - сьомою, дев'ятоюстатті 129 ГПК України(а саме: пов'язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення чи заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).
Враховуючи характер виконаної адвокатським об'єднанням роботи, обумовленої договором про надання правової допомоги, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної адвокатським об'єднанням роботи та значимості таких дій у справі, суд дійшов висновку, що справедливим і співмірним є зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу та приходить до висновку про те, що сума витрат на правову допомогу у даній справі, яка відповідає критеріям дійсності та реальності, а також принципам справедливості, пропорційності та верховенства права становить 3000,00 грн.
На підставі положень ст. 141 ЦПК України вказана сума підлягає стягненню з відповідачки на користь позивача.
Керуючись статтями 4, 12, 13, 76-81, 141, 223, 263-265 ЦПК України, суд,-
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.
Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (код ЄДРПОУ 44276926, місцезнаходження: вул. Мечнікова, буд. 3, офіс 306, м. Київ) суму заборгованості за договором про надання фінансових послуг № 2108737013379 «Стандартний» від 28 березня 2021 року у розмірі 59 782,00 грн (п'ятдесят дев'ять тисяч сімсот вісімдесят дві грн 00 коп).
Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (код ЄДРПОУ 44276926, місцезнаходження: вул. Мечнікова, буд. 3, офіс 306, м. Київ) понесені витрати зі сплати судового збору у розмірі 3028,00 (три тисячі двадцять вісім грн 00 коп) та понесені витрати на правничу допомогу в розмірі 3000,00 грн (три тисячі грн 00 коп).
Відповідачці направити копію заочного рішення в порядку, передбаченому статтею 272 ЦПК України, протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Інші учасники справи, а також відповідач у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, мають право оскаржити рішення суду в апеляційному порядку протягом 30 днів з дня його проголошення, шляхом подання апеляційної скарги до Полтавського апеляційного суду через Новосанжарський районний суд Полтавської області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр», код ЄДРПОУ 44276926, місцезнаходження: вул. Мечнікова, буд. 3, офіс 306, м. Київ;
відповідач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Суддя Новосанжарського районного суду
Полтавської області Кашуба М.І.
Повний текст рішення виготовлено 16 вересня 2024 року.