Справа № 541/2294/24
Номер провадження 2/541/880/2024
Іменем України
17 вересня 2024 року м. Миргород
Миргородський міськрайонний суд Полтавської області в складі:
головуючого судді: Третяка О. Г.,
секретаря судового засідання Олешко Н.А.,
розглянувши в спрощеному позовному провадженні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -
21 червня 2024 року позивачка звернулася до суду з позовом, в якому просить розірвати шлюб між нею та відповідачем, зареєстрованим 01 жовтня 2021 року Миргородським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Миргородському районі Полтавської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми), актовий запис № 263.
В обґрунтування своїх вимог позивачка вказала, що вона перебуває з відповідачем в зареєстрованому шлюбі. Сторони мають неповнолітню дитину - доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Спільне життя з відповідачем не склалося, сімейні відносини припинені. Сім'я остаточно розпалася і відновлена бути не може. Збереження шлюбу суперечить інтересам сторін, у зв'язку з чим просить розірвати шлюб.
Ухвалою судді Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 26 червня 2024 року по справі відкрито провадження та постановлено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Позивачка в судове засідання не з'явилася, просила розгляд справи проводити без її участі та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, проти винесення заочного рішення не заперечувала. Після розірвання шлюбу просить відновити дошлюбне прізвище « ОСОБА_4 » та не стягувати судові витрати з відповідача (а.с. 2).
Відповідач належним чином повідомлений про час та місце слухання справи, до судового засідання 26.07.2024 та 17.09.2024 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позов не надав, в зв'язку з чим на підставі ч. 3 ст. 223, ч. 1 ст. 280 ЦПК України справу розглянуто у відсутність відповідача на підставі доказів, наявних в матеріалах справи (а.с. 16, 18-20, 23).
17 вересня 2024 року постановлено ухвалу про заочний розгляд справи.
В зв?язку з неявкою в судове засідання сторін, відповідно до ст. 247 ч. 2 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Суд, беручи до уваги наполягання позивачки на задоволенні позову, відсутність заперечень проти позову з боку відповідача, дослідивши письмові матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню на підставі ст. 112 Сімейного кодексу України, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що сторони перебувають у шлюбі, який зареєстровано 01 жовтня 2021 року Миргородським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Миргородському районі Полтавської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми), актовий запис № 263 (а.с. 8). Як вбачається з свідоцтва про шлюб позивачка, у зв'язку з укладенням шлюбу, змінила своє прізвище « ОСОБА_4 » на « ОСОБА_5 ». Сторони мають неповнолітню дитину - доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 9). Сімейні відносини припинені. Наміру поновити шлюбні відносини у сторін не має.
Відповідно до ч. 1 ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка, примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Згідно ч. 3, 4 ст. 56 СК України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв'язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом.
Статтею 109 СК України передбачено, що шлюб розривається судом, якщо буде встановлено, що заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі дружини та чоловіка і що після розірвання шлюбу не будуть порушені їх права, а також права їх дітей.
Відповідно до ч. 1 ст. 110 Сімейного кодексу України позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.
Згідно із ст. 112 СК України суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини з інвалідністю та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Згідно ч. 2 ст. 114 Сімейного кодексу України у разі розірвання шлюбу судом, шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.
З матеріалів справи вбачається, що між сторонами склалися напружені стосунки, шлюбні відносини вони не підтримують і не мають бажання дійти примирення. Позивачка на розірванні шлюбу наполягає і на примирення не згодна, тому подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б її інтересам, що має істотне значення.
Відповідно до ст. 111 СК України суд вживає заходи щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства.
Із позовної заяви та заяви позивача вбачається, що вони не виявили бажання зберегти сім'ю, тому суд приходить до висновку про недоцільність надання сторонам часу для примирення.
Задовольняючи позов про розірвання шлюбу, суд виходить з того, що добровільність шлюбу - одна з основних його засад. Шлюб - це сімейний союз, при цьому слово «сімейний» засвідчує, що шлюб створює сім'ю, а слово «союз» підкреслює договірну природу шлюбу, яка зумовлює його добровільний характер. Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Шлюб припиняється внаслідок його розірвання. Розірвання шлюбу засвідчує стійкий розлад подружніх стосунків. Позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя. Для поваги до права дружини або чоловіка на пред'явлення вимоги про розірвання шлюбу потрібен прояв другим з подружжя власної гідності, поваги до себе. Позивач скористався даним правом та звернувся до суду з цим позовом, наполягає на розірванні шлюбу.
Збереження шлюбу можливе на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги та підтримки, тобто на тому, що є моральною основою шлюбу, а позивач не має намір зберігати шлюб з відповідачем. Приймаючи до уваги заяву позивача, суд вважає, що подальше спільне життя подружжя та збереження шлюбу суперечило б її інтересам, що має істотне значення, внаслідок чого позов підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 16 Загальної декларації прав людини від 10 грудня 1948 року чоловіки і жінки користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.
Відповідно до ч. 3 ст. 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, беручи до уваги вимоги ст. 110 СК України.
Згідно зі ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Таке положення національного законодавства України відповідає ст. 16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім'ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання. Позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя. Оскільки позивачка наполягає на розірванні шлюбу, то відповідно відмова в розірванні шлюбу буде примушенням до шлюбу та шлюбним відносинам, що є неприпустимим.
Судом встановлено, що волевиявлення позивачки, яка наполягає на задоволенні позову, є її свідомим вибором, зробленим без будь-якого зовнішнього впливу чи примусу. Відповідач свою позицію у справі не виявив бажання висловити.
За таких обставин суд вважає, що сім'я сторін розпалась остаточно, підстав для досягнення примирення між сторонами немає, подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечить інтересам подружжя і тому суд приходить до висновку про розірвання шлюбу між сторонами.
Статтею 113 СК України передбачено, що особа, яка змінила прізвище у зв'язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.
Оскільки позивач ОСОБА_6 заявила, що вона бажає після розірвання шлюбу відновити своє дошлюбне прізвище « ОСОБА_4 », тому суд вважає за необхідне відновити позивачу дошлюбне прізвище « ОСОБА_4 ».
В зв'язку з тим, що позивач просив не стягувати судові витрати з відповідача, тому суд, керуючись принципом диспозитивності цивільного судочинства, закріпленим у ст. 13 ЦПК України, не вирішує питання про розподіл судових витрат згідно з ст. 141 ЦПК України.
На підставі ст. ст. 105, 110-112 Сімейного Кодексу України, керуючись ст. ст. ст. 3, 4, 11-13, 19, 200, 206 , 263, 265, 268, 280-281 ЦПК України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - задовольнити повністю.
Шлюб, зареєстрований 01 жовтня 2021 року Миргородським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Миргородському районі Полтавської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми), актовий запис № 263 між ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 - розірвати.
При реєстрації розірвання шлюбу ОСОБА_8 відновити дошлюбне прізвище « ОСОБА_4 ».
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до Полтавського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня його проголошення.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.
Учасники справи:
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженка м. Ашкелон Ізраїль, місце реєстрації: АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 .
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженець с. Кибинці, Миргородський район, Полтавська область, місце реєстрації: АДРЕСА_2 , рнокпп НОМЕР_2 .
Суддя: О. Г. Третяк