вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
про зупинення провадження у справі
10.09.2024м. ДніпроСправа № 904/2714/24
за позовом Західної окружної прокуратури міста Дніпра Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради, м. Дніпро
до Фізичної особи-підприємця Кузьмінова Володимира Олександровича, м. Дніпро
про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою; припинення володіння нерухомим майном
Суддя Ніколенко М.О.
Представники:
Прокурор: Буршаєвський К.Л. (в залі суду) - посвідчення № 069934 від 01.03.2023
Від позивача: Костюченко О.Т. (в залі суду) - самопредставництво
Від відповідача: не з'явився
Західна окружна прокуратура міста Дніпра Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради звернулась до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Кузьмінова Володимира Олександровича про:
- зобов'язання відповідача усунути перешкоди Дніпровській міській раді у користуванні самовільно зайнятою земельною ділянкою, розташованою за адресою: м. Дніпро, вул. Немировича-Данченка, 60Б, привівши її у придатний до використання стан, шляхом знесення об'єкту самочинного будівництва: автостоянки, яка складається з будівлі охорони літ. А-1 площею 4,2 кв. м., навісу літ. Б площею 22 кв.м., огорожі № 1, 2 площею 186,9 кв.м., замощення літ. І, загальною площею 841,9 кв.м.;
- припинення володіння Фізичної особи-підприємця Кузьмінова Володимира Олександровича нерухомим майном: автостоянкою, яка складається з будівлі охорони літ. А-1 площею 4,2 кв.м., навісу літ. Б площею 22 кв.м., огорожі № 1, 2 площею 186,9 кв.м., замощення літ. І, загальною площею 841,9 кв.м., яка розташована за адресою: м. Дніпро, вул. Немировича-Данченка, 60Б, проведену рішенням приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Андрєєвою Ганною Олегівною номер 29244610 від 14.04.2016 (номер запису - 14155510) шляхом внесення до Державного реєстру запису про відсутність права із закриттям розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи на об'єкт нерухомого майна № 481996412101.
Ухвалою суду від 24.06.2024 прийняти позовну заяву до розгляду та відкрито загальне провадження у справі. Призначено підготовче засідання на 30.07.2024.
Ухвалою суду від 24.06.2024 задоволено заяву Західної окружної прокуратури міста Дніпра Дніпропетровської області про вжиття заходів забезпечення позову.
Ухвалою суду від 30.07.2024 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів. Відкладено підготовче засідання на 10.09.2024.
Протокольною ухвалою від 10.09.2024 судом відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про залишення позовної заяви без руху.
Відповідач, 10.09.2024 надав до суду клопотання про зупинення провадження у справі № 904/2714/24 до перегляду Великою Палатою Верховного Суду судового рішення у подібних правовідносинах у справі № 914/1785/22.
Так, в обґрунтування позову прокурор зазначив, що ОСОБА_1 було збудовано об'єкт нерухомості - автостоянку, яка складається з будівлі охорони літ. А-1 площею 4,2 кв. м., навісу літ. Б площею 22 кв.м., огорожі № 1, 2 площею 186,9 кв.м., замощення літ. І, загальною площею 841,9 кв.м. на земельній ділянці, що не перебувала у власності чи користуванні Євдокімова Ю.Ю. та не була відведена для цієї мети.
Після цього, за твердженням прокурора, декілька разів змінювався номінальний власник об'єкту спірної нерухомості. Наразі номінальним власником автостоянки є відповідач - Фізична особа-підприємець Кузьмінов Володимир Олександрович.
Разом з тим, ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2024 прийнято до розгляду справу № 914/1785/22 за позовом Львівської міської ради до Приватного підприємства «Ярина Плюс» та Фізичної особи-підприємця Михайліва Євгенія Євгенійовича про скасування державної реєстрації права приватної власності, визнання недійсними договорів купівлі-продажу, зобов'язання звільнити самовільно зайняті земельні ділянки шляхом демонтажу (знесення) приміщень.
Передаючи справу № 914/1785/22 на розгляд Великої Палати Верховного Суду Касаційний господарський суд виходив з того, що вимогу про зобов'язання звільнити самовільно зайняті земельні ділянки шляхом демонтажу (знесення) спірних нежитлових приміщень позивач (власник земельних ділянок) заявив до останнього набувача такого нерухомого майна.
Частинами третьою - п'ятою статті 376 ЦК України встановлено, що право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно. Якщо ж власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.
Зазначивши, що положення частини четвертої статті 376 ЦК України обмежують коло осіб, зобов'язаних знести об'єкт самочинного будівництва, їх забудовником, Касаційний господарський суд дійшов висновку, що застосування положень наведеної норми ЦК України призводить до вирішення спору між особою - власником земельної ділянки та особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво.
У той же час, згідно із доводами Касаційного господарського суду, Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду (далі - Касаційний цивільний суд) у своїх постановах від 02 червня 2021 року у справі № 509/11/17, від 30 вересня 2022 року у справі № 201/2471/20, від 15 березня 2023 року у справі № 205/213/22, від 05 квітня 2023 року у справі № 199/6251/18, від 31 травня 2023 року у справі № 201/4483/20 дотримується правової позиції, що належним відповідачем за позовом власника землі про знесення об'єкта самочинного будівництва є не забудовник, а саме останній набувач такого об'єкта, який зареєстрував за собою право власності на самочинне будівництво.
Колегія суддів Касаційного господарського суду з викладеним не погоддилася і вважає за необхідне відступити від цього висновку, викладеного у зазначених постановах Касаційного цивільного суду.
Велика Палата Верховного Суду встановила, що у справах № 509/11/17, № 201/2471/20, № 205/213/22, № 199/6251/18, № 201/4483/20, від висновків Касаційного цивільного суду у яких вважає за необхідне відступити Касаційний господарський суд, позови в частині звільнення земельних ділянок шляхом знесення (демонтажу) об'єктів самовільного будівництва були пред'явлені уповноваженими органами власників земельних ділянок до осіб, які здійснили таку самовільну забудову, тоді як спірні земельні ділянки не були відведені для цієї мети, або без відповідних документів, які дають право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Касаційний цивільний суд, керуючись положеннями частини четвертої статті 376 ЦК України, а також частини другої статті 212 ЗК України, виснував, що позови у цих справах у цій частині вимог задоволенню не підлягають, оскільки належним відповідачем за такою вимогою є особа, яка є власником відповідної забудови на день подання позову, тобто останній набувач такого майна, а не особи, які вчинили такі забудови і надалі здійснили їх відчуження.
Звернення з позовом до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови у позові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі №523/9076/16-ц, від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц, від 12 грудня 2018 року у справі № 570/3439/16-ц, від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц, від 30 січня 2019 року у справі № 552/6381/17, від 01 квітня 2020 року у справі № 520/13067/17, від 03 квітня 2024 року у справі № 917/1212/21), тобто встановлення особи, до якої належить подавати позов, безпосередньо впливає на результат вирішення спору у таких правовідносинах і може стати підставою для скасування судових рішень.
В рамках перегляду Великою Палатою Верховного Суду судового рішення у справі №914/1785/22 буде сформовано правовий висновок щодо того, яка особа є належним відповідачем у справі про звільнення земельної ділянки шляхом знесення (демонтажу) об'єктів самовільного будівництва: останній набувач такого майна чи особа, яка здійснила самочинне будівництво і надалі здійснила відчуження самочинно збудованого об'єкту.
Господарським процесуальним законом визначені процесуальні механізми забезпечення єдності судової практики, що полягають у застосуванні спеціальної процедури відступу від висновків щодо застосування норм права, викладених у раніше постановлених рішеннях Верховного Суду. Логіка побудови й мета існування цих процесуальних механізмів указує на те, що в цілях застосування норм права в подібних правовідносинах за наявності протилежних правових висновків суду касаційної інстанції необхідно виходити з того, що висновки, які містяться в судових рішеннях судової палати Касаційного господарського суду, мають перевагу над висновками колегії суддів, висновки об'єднаної палати Касаційного господарського суду - над висновками палати чи колегії суддів цього суду, а висновки Великої Палати Верховного Суду - над висновками об'єднаної палати, палати й колегії суддів Касаційного господарського суду (аналогічна правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду від 25.06.2019 у справі № 911/1418/17, від 15.01.2020 у справі № 914/261/18, від 12.02.2020 у справі № 916/2259/18).
Відповідно до п. 7 ч. 1 статті 228 Господарського процесуального кодексу України, суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадках перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.
А отже, провадження у справі № 904/2714/24 слід зупинити на підставі п. 7 ч. 1 статті 228 Господарського процесуального кодексу України до перегляду Великою Палатою Верховного Суду судового рішення у подібних правовідносинах у справі № 914/1785/22.
Керуючись ст.ст. 228, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1.Зупинити провадження у справі № 904/2714/24 до перегляду Великою Палатою Верховного Суду судового рішення у подібних правовідносинах у справі № 914/1785/22.
2.Зобов'язати сторони в 10-ти денний термін з моменту настання таких обставин повідомити суд про наявність підстав для поновлення провадження у справі.
Ухвала набирає законної сили 10.09.2024.
Ухвала може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст ухвали складений 16.09.2024.
Суддя М.О. Ніколенко