09.09.2024 року м. Дніпро Справа № 908/535/22
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Чередка А.Є. (доповідач)
суддів: Мороза В.Ф., Іванова О.Г.,
при секретарі судового засідання: Ліпинському М.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Дніпрофінансгруп»
на ухвалу Господарського суду Запорізької області (суддя Ніколаєнко Р.А.) від 22.01.2024 р. у справі № 908/535/22
за заявою боржника - фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідент. номер НОМЕР_1 )
кредитор - Товариство з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Дніпрофінансгруп» (49089, м. Дніпро, вул. Автотранспортна, 2, оф. 205, код ЄДРПОУ 40696815)
про неплатоспроможність, -
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 22.01.2024 р. у справі № 908/535/22:
- грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Дніпрофінансгруп» до Боржника в розмірі 3 212 648,43 грн заборгованості та в розмірі 5 368,00 грн сплаченого за подання заяви з грошовими вимогами до Боржника судового збору відхилено;
- відсторонено арбітражного керуючого Ревункова Віталія Михайловича (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого № 1891 від 21.12.2018) від виконання повноважень керуючого реалізацією у справі № 908/535/22 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 ;
- керуючим реалізацією у справі № 908/535/22 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 призначено арбітражного керуючого Камінську Анну Анатоліївну (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого № 1413 від 19.07.2013, адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ).
Не погодившись із зазначеною ухвалою до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Дніпрофінансгруп», в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Запорізької області від 22.01.2024 р. у справі № 908/535/22 в частині відхилення грошових вимог ТОВ “ФК “Дніпрофінансгруп» до боржника ОСОБА_1 в розмірі 3 212 648,43 грн. заборгованості за кредитним договором № ОД14/02/2008/840-К/6 від 04.02.2008 року та в розмірі 5 368,00 грн. сплаченого судового збору за подання заяви з грошовими вимогами до Боржника ОСОБА_1 , та постановити в цій частині нову ухвалу, якою задовольнити заяву про грошові вимоги ТОВ “ФК “Дніпрофінансгруп» до боржника ОСОБА_1 в розмірі 3 212 648,43 грн. заборгованості за кредитним договором № ОД14/02/2008/840-К/6 від 04.02.2008 року та в розмірі 5 368,00 грн. сплаченого судового збору за подання заяви з грошовими вимогами та включити ці вимоги до реєстру вимог кредиторів 4-ї черги без права вирішального голосу.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт, зокрема зазначає, що відповідно до кредитного договору № ОД14/02/2008/840-К/6 від 04.02.2008 року ВАТ КБ “Надра» було надано ОСОБА_1 у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості та платності грошові кошти в сумі 122 975,64 доларів США. Відсотки за користування кредитом становлять 12,89 % на рік.
Приазовським районним судом Запорізької області винесено рішення від 10.10.2011 року у справі № 2-243/2011 про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за вказаним кредитним договором, що утворилася станом на 29.03.2011 року у загальній сумі 1 121 277 гривень 04 копійки. Зміни порядку, умов та строку дії кредитного договору цим рішенням не відбувалося.
Отже апелянт вважає, що висновки Господарського суду Запорізької області в оскаржуваній ухвалі у справі № 908/535/22 щодо того, що банк та надалі його правонаступник звернувся із позовом про дострокове повернення кредитних коштів, є помилковими. Так само помилковими вважає апелянт висновки суду щодо втрати кредитором права на отримання подальших платежів згідно з умовами кредитного договору з причини реалізації права на дострокове повернення кредитних коштів шляхом звернення у 2011 році з позовом до суду про дострокове стягнення.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.02.2024 для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: головуючого судді-доповідача Чередка А.Є., суддів Мороза В.Ф., Коваль Л.А.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 11.04.2024 р. поновлено строк подання апеляційної скарги та відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Дніпрофінансгруп» на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 22.01.2024 р. у справі № 908/535/22, розгляд апеляційної скарги призначено в судове засідання на 24.06.2024 р.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 24.06.2024 р. розгляд апеляційної скарги відкладено в судове засідання на 09.09.2024 р.
Представницею ОСОБА_1 подано до Центрального апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу, у відповідності до якого вважає апеляційну скаргу безпідставною і просить відмовити у її задоволенні та залишити в силі ухвалу Господарського суду Запорізької області від 22.01.2024 р. у справі № 908/535/22.
В обґрунтування своїх заперечень проти доводів апеляційної скарги боржник, зокрема зазначає, що рішенням Приазовського районного суду Запорізької області від 10.10.2011 року у справі № 2-243/2011 стягнуто з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № ОД14/02/2008/840-К/6 від 04.02.2008 року у загальній сумі 1 121 277,04 гривень. Зі вказаного рішення вбачається, що банк звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором достроково у повному обсязі на підставі ст. 1050 ЦК України, тобто банк станом на 10.03.2011 року змінив строки повернення кредиту у повному обсязі та вказаним рішенням суду стягнув заборгованість боржника у повному обсязі.
Отже боржник вважає, що пред'явивши позов кредитор змінив порядок, умови і строк дії кредитного договору та не має права вимагати стягнення заборгованості в іншій сумі, аніж та, яка була стягнута за рішенням суду, а тому заява кредитора щодо збільшення вимог є необґрунтованою і підстави для її задоволення відсутні.
Також боржник зауважує, що заява кредитора не містить жодних розрахунків заборгованості боржника перед кредитором. Відповідно із заяви та доданих до неї документів неможливо пересвідчитись на якій правовій підставі кредитор нарахував заборгованість у розмірі 3 212 648,43 грн та з чого така заборгованість складається і за який період розрахована.
Окрім зазначеного, боржник зазначає, що Кодексом України з процедур банкрутства не передбачено норми про збільшення грошових вимог кредитора до боржника у процедурі неплатоспроможності. Кодекс передбачає лише норму щодо розгляду поточних вимог кредитора у ліквідаційній процедурі (процедурі погашення боргів). Проте заява ТОВ “Фінансова компанія “Дніпрофінансгруп» не є заявою поточного кредитора, у зв'язку з чим боржник вважає, що вимоги кредитора не є законними та обґрунтованими.
На підставі розпорядження керівника апарату суду щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судової справи у зв'язку з перебуванням на лікарняному судді Коваль Л.А., та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.09.2024 р., для розгляду справи визначено колегію суддів у складі головуючого судді - Чередка А.Є., суддів - Іванова О.Г., Мороза В.Ф.
Представник апелянта в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав у повному обсягу та просив її задовольнити.
Керуюча реалізацією у справі № 908/535/22 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 арбітражна керуюча Камінська А.А. у судовому засіданні підтримала правову позицію кредитора, просила скасувати оскаржувану ухвалу та визнати грошові вимоги кредитора у повному обсягу.
Представниця боржника у судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечила, вважає оскаржувану ухвалу законною та обґрунтованою, постановленою з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а апеляційну скаргу безпідставною.
Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, судова колегія дійшла до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Господарського суду Запорізької області від 09.06.2022 відкрито провадження у справі № 908/535/22 про неплатоспроможність Боржника - фізичної особи ОСОБА_1 ; введено процедуру реструктуризації боргів фізичної особи ОСОБА_1 ; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, керуючим реструктуризацією призначено арбітражного керуючого Ревункова Віталія Михайловича.
Постановою Господарського суду Запорізької обла від 07.12.2022 у справі № 908/535/22 визнано Боржника - фізичну особу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідент.номер НОМЕР_1 ) банкрутом та введено процедуру погашення боргів.
До погодження зборами кредиторів кандидатури керуючого реалізацією майна боржника керуючим реалізацією майна боржника - фізичної особи ОСОБА_1 призначено арбітражного керуючого Ревункова Віталія Михайловича (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого № 1891 від 21.12.2018; ідент.номер 2954204271; адреса для кореспонденції: 53201, Дніпропетровська обл., м. Нікополь, а/с 33), який виконував повноваження керуючого реструктуризацією у справі.
Офіційне оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і введення процедури погашення боргів боржника здійснено судом 08.12.2022 за № 69679 на офіційному вебпорталі “Судова влада України».
Від Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Дніпрофінансгруп» - Кредитора судом отримано заяву про збільшення грошових вимог до боржника (вих. № 1229/1/Б від 29.12.2023).
Незважаючи на назву звернення суд першої інстанції, вивчивши зміст заяви, встановив, що фактично подана Кредитором заява про збільшення грошових вимог до боржника являється окремою заявою з грошовими вимогами до Боржника і саме так її розцінив суд.
Розглянувши по суті вказану заяву Кредитора про грошові вимоги до Боржника, місцевий господарський суд дійшов висновку, що ПАТ КБ “Надра» та надалі його правонаступник - ТОВ “ФК “Дніпрофінансгруп», реалізувавши право на дострокове повернення кредитних коштів шляхом звернення до суду з позовом про дострокове стягнення та отримавши судове рішення про стягнення, втратили право на отримання платежів згідно з умовами Кредитного договору.
З урахуванням таких висновків суд першої інстанції постановив ухвалу, якою, зокрема відхилив грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Дніпрофінансгруп» до Боржника в розмірі 3 212 648,43 грн заборгованості та в розмірі 5 368,00 грн сплаченого за подання заяви з грошовими вимогами до Боржника судового збору, яка саме в частині відхилення грошових вимог і є предметом апеляційного оскарження.
Розглядаючи питання про законність та обґрунтованість ухвали Господарського суду Запорізької області від 22.01.2024 р. у справі № 908/535/22 в частині відхилення грошових вимог ТОВ “ФК “Дніпрофінансгруп» колегія суддів апеляційного господарського суду враховує наступне.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 3 ГПК України, судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Згідно з ч. 6 ст. 12 ГПК України, господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (надалі - Закон).
На час відкриття провадження у даній справі та постановлення оскаржуваної ухвали набув чинності Кодекс України з процедур банкрутства, який встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи.
Частиною 2 Прикінцевих та Перехідних Положень Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що з дня введення в дію цього Кодексу визнано таким, що втратив чинність Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (Відомості Верховної Ради України, 1992р., № 31, ст. 440 із наступними змінами).
Відповідно до ст. 113 Кодексу України з процедур банкрутства, провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою.
За ч. 1 ст. 122 Кодексу України з процедур банкрутства, подання кредиторами грошових вимог до боржника та їх розгляд керуючим реструктуризацією здійснюються в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб.
Згідно з ч.ч. 1, 3, 4, 6, 8 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства, конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Заява кредитора має містити: найменування господарського суду, до якого подається заява; найменування боржника, його місцезнаходження, ідентифікаційний код юридичної особи або реєстраційний номер облікової картки платника податків, або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); ім'я або найменування кредитора, його місцезнаходження або місце проживання, ідентифікаційний код юридичної особи або реєстраційний номер облікової картки платника податків, або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); розмір вимог кредитора до боржника з окремим зазначенням суми неустойки (штрафу, пені); виклад обставин, що підтверджують вимоги до боржника, та їх обґрунтування; відомості про наявність заставного майна боржника, яке є забезпеченням вимог; перелік документів, що додаються до заяви.
До заяви в обов'язковому порядку додаються докази сплати судового збору, докази надсилання копії заяви боржнику і розпоряднику майна, а також документи, що підтверджують грошові вимоги до боржника.
Для кредиторів, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, усі дії, вчинені у судовому процесі, є обов'язковими так само, як вони є обов'язковими для кредиторів, вимоги яких були заявлені протягом встановленого строку.
Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, задовольняються в порядку черговості, встановленої цим Кодексом.
Кредитори, вимоги яких заявлені після завершення строку, визначеного частиною першою цієї статті, є конкурсними, однак не мають права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів.
Кредитор має право отримувати від розпорядника майна інформацію щодо вимог інших кредиторів. Такий кредитор може подати розпоряднику майна, боржнику та суду заперечення щодо визнання вимог інших кредиторів.
Заяви з вимогами конкурсних кредиторів або забезпечених кредиторів, подані в межах строку, визначеного частиною першою цієї статті, розглядаються господарським судом у попередньому засіданні суду.
Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, розглядаються господарським судом у порядку черговості їх отримання у судовому засіданні, яке проводиться після попереднього засідання господарського суду.
За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів.
Ухвала господарського суду є підставою для внесення відомостей про таких кредиторів до реєстру вимог кредиторів.
Розпорядник майна зобов'язаний окремо повідомити господарський суд про вимоги кредиторів, які забезпечені заставою майна боржника, згідно з їхніми заявами, а за відсутності таких заяв - згідно з даними обліку боржника, а також внести окремо до реєстру відомості про майно боржника, яке є предметом застави згідно з відповідним державним реєстром.
В своїй заяві від 29.12.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Дніпрофінансгруп» просить визнати його вимоги до Боржника в розмірі 3 207 280,43 грн заборгованості за кредитним договором та в розмірі 5 368,00 грн сплаченого за подання заяви з грошовими вимогами судового збору.
З матеріалів справи вбачається, що ухвалою від 07.09.2022 у цій справі № 908/535/22 господарський суд визнав раніше заявлені у справі грошові вимоги Кредитора ТОВ “ФК “Дніпрофінансгруп» до Боржника в розмірі 945 219,22 грн боргу та в розмірі 4 962,00 грн сплаченого за подання заяви з грошовими вимогами судового збору.
Постановляючи вказану ухвалу від 07.09.2022 про розгляд грошових вимог ТОВ “ФК “Дніпрофінансгруп» місцевий господарський суд встановив, що 04.02.2008 між боржником ОСОБА_1 та ВАТ КБ “Надра» був укладений кредитний договір № ОД14/02/2008/840-К/6 з метою придбання цінних паперів, того ж дня укладено договір купівлі-продажу цінних паперів № Б-15/2008/007, на забезпечення виконання кредитних зобов'язань укладені договір застави майнових прав по договору купівлі-продажу цінних паперів № ОД14/02/2008/840-ЗМП/6 та договір застави облігацій № ОД14/02/2008/840-3/6, згідно з якими в заставу передані облігації іменні у кількості 1066,00 штук, номінальною вартістю 479 700,00 грн, емітент ТОВ “ЖитБуд-Інвест-К».
Крім того, на забезпечення виконання зобов'язань за зазначеним кредитним договором укладені договори поруки з фізичними особами.
Заочним рішенням Приазовського районного суду Запорізької області від 10.10.2011 у справі № 2-243/2011 задоволено позов ПАТ КБ “Надра» та стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , проживає: АДРЕСА_3 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , проживає: АДРЕСА_3 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 , останнє місце проживання: АДРЕСА_4 на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку “Надра» заборгованість по кредитному договору № ОД14/02/2008/840-К/6 від 04 лютого 2008 року в сумі 1 121 277 гривень 04 копійки, а також судові витрати в сумі 1 820 гривень.
З інформації Приазовського ВДВС у Мелітопольському районі Запорізької області (вих. № 1444/04 від 28.01.2022), а також інформації з АСВП, встановлено, що в провадженні державного виконавця Гаргури Х.А. перебуває виконавче провадження № 44126806 з примусового виконання виконавчого листа № 2-243/2011, виданого 03.01.2012 Приазовським районним судом Запорізької області про стягнення з ОСОБА_1 солідарно з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ “Надра» заборгованості у розмірі 1 121 277,04 грн.
22.10.2021 державним виконавцем на підставі ухвали Приазовського районного суду Запорізької області від 18.02.2021 № 6/325/9/2021 замінено сторону стягувача у виконавчому провадженні з ПАТ КБ “Надра» на ТОВ “Фінансова компанія “Дніпрофінансгруп». З солідарних боржників на користь стягувача у виконавчому провадженні стягнуто 176 057,82 грн, залишок боргу склав 945 219,22 грн.
З огляду на наведене вимоги ТОВ “Фінансова компанія “Дніпрофінансгруп» до Боржника у сумі 945 219,22 грн боргу визнані судом як обґрунтовані та правомірні.
Подавши другу заяву про грошові вимоги (вих. № 1229/1/Б від 29.12.2023), Кредитор додатково зазначив, що 21.07.2020 між ПАТ КБ “Надра» та ТОВ “Фінансова компанія “Дніпрофінансгруп» був укладений Договір № GL48N718070 I_4 про відступлення права вимоги (посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Русанюк З.З., зареєстрований в реєстрі за № 203), відповідно до п.1 якого ПАТ КБ “Надра» відступає, а ТОВ “ФК “Дніпрофінансгруп», як Новий кредитор, - набуває право вимоги до позичальників, іпотекодавців, заставодавців та поручителів, включаючи вимоги до правонаступників, спадкоємців боржників за договорам про надання кредиту, договорами поруки, іпотечними договорами, договорами застави з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них згідно реєстру в Додатках № 1 - 6 до цього Договору. Згідно з Додатком № 4 до Договору № GL48N718070 I_4 від 21.07.2020 ТОВ “ФК “Дніпрофінансгруп» набуло право вимоги за Кредитним договором № ОД14/02/2008/840-К/6 від 04.02.2008, що був укладений між ПАТ КБ “Надра» та ОСОБА_1 . Відповідно до цього Кредитного договору було надано ОСОБА_1 у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості та платності грошові кошти в сумі 122 975,64 дол. США, відсотки за користування кредитом становлять 12,89 % на рік. Як вказано у Додатку № 4 до Договору про відступлення права вимоги № GL48N718070 I_4 від 21.07.2020 заборгованість ОСОБА_1 за Кредитним договором № ОД14/02/2008/840-К/6 від 04.02.2008 складає: 117 748,73 дол. США, що становить еквівалент 3 249 994,47 грн, відсотки - 32 698,16 дол. США, що становить еквівалент 902 505,18 грн, всього - 150 446,89 дол. США, що становить еквівалент 4 152 499,65 грн. Заявлені кредиторські вимоги в розмірі 3 207 280,43 грн є різницею між загальною сумою заборгованості ОСОБА_1 за Кредитним договором № ОД14/02/2008/840-К/6 від 04.02.2008 (4 152 499,65 грн) та залишком заборгованості за виконавчим провадженням по стягненню з ОСОБА_1 заборгованості згідно з рішенням Приазовського районного суду Запорізької області від 10.10.2011 у справі № 2-243/2011 (945 219,22 грн).
На підтвердження наведених обставин Кредитор надав Договір про відступлення права вимоги № GL48N718070 I_4 від 21.07.2020, витяг з Додатку № 4 до цього Договору, Кредитний договір № ОД14/02/2008/840-К/6 від 04.02.2008, розрахунок кредитної заборгованості ОСОБА_1 по Кредитному договору.
Не погоджуючись з оскаржуваною ухвалою в частині відхилення грошових вимог Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Дніпрофінансгруп» до Боржника в розмірі 3 212 648,43 грн заборгованості та в розмірі 5 368,00 грн сплаченого за подання заяви з грошовими вимогами до Боржника судового збору, апелянт зазначає, що Приазовський районний суд Запорізької області не вирішував питання про припинення Кредитного договору, не встановлював іншої суми заборгованості за договором, не звільняв ОСОБА_1 від обов'язку сплати подальших платежів тощо, а отже твердження Боржника та арбітражного керуючого суперечать встановленим судом обставинам та документам. Підкреслив, що на момент винесення Приазовським районним судом Запорізької області рішення строк дії Кредитного договору ще не закінчився, зобов'язання ОСОБА_1 по сплаті щомісячних платежів та по інших договірних зобов'язаннях не припинилися і цим рішенням було лише стягнуто заборгованість за певний період невиконання ОСОБА_1 зобов'язань за Кредитним договором.
Проте, колегія суддів вважає такі доводи апелянта безпідставними, а висновок суду першої інстанції про відмову у визнанні заявлених грошових вимог правомірним, з огляду на наступне.
Так, згідно з умовами Кредитного договору № ОД14/02/2008/840-К/6 від 04.02.2008 ПАТ (на момент укладення цього Договору - ВАТ) КБ “Надра» (далі - Банк), правонаступником якого став Кредитор - ТОВ “ФК “Дніпрофінансгруп», зобов'язався надати ОСОБА_1 - Позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості та платності грошові кошти в сумі 122 975,64 дол. США за програмою кредитний пакет “Житлові рішення» (п. 1.1 Кредитного договору). Відсотки за користування кредитом розраховуються Банком на підставі відсоткової ставки в розмірі 12,89 % на рік. Нарахування відсотків за користування кредитом здійснюється за фактичну кількість днів у періоді на залишок заборгованості (п. 1.3.1 Кредитного договору). Банк надає Позичальнику кредит строком до 03.04.2018 (п. 1.4 Кредитного договору). Позичальник вносить необхідний платіж по кредиту, визначений у п. 3.3.1 Кредитного договору, що складає 1 832 дол. США, щомісячно до 10 числа поточного місяця (п. 3.3.3 Кредитного договору). Кінцевий термін повернення кредиту - 03.04.2018 (п. 3.3.4 Кредитного договору).
Згідно зі ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
За положеннями ч. 2 тієї ж статті Цивільного кодексу України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 цього Кодексу (“Позика»), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
У ч. 2 ст. 1050 ЦК України передбачено, що у разі якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Згідно з умовами Кредитного договору ОСОБА_1 отримав від Банку кредитні кошти в сумі 122 975,64 дол. США, що не заперечується Боржником та підтверджується рішенням Приазовського районного суду Запорізької області від 10.10.2011 у справі № 2-243/2011.
З рішення Приазовського районного суду Запорізької області від 10.10.2011 у справі № 2-243/2011 вбачається, що у зв'язку з порушенням ОСОБА_1 взятих на себе за Кредитним договором зобов'язань Банк реалізував передбачене ч. 2 ст. 1050 ЦК України право, розрахувавши заборгованість Боржника станом на 29.03.2011 у національній валюті, виходячи з відповідного курсу НБУ гривня/дол. США та звернувшись з позовом до суду про стягнення з ОСОБА_1 солідарно з його поручителями 937 445,30 грн основного боргу по кредиту, що є сумою неповернутого тіла кредиту, 231 555,76 грн заборгованості по відсотках, а також суми пені за порушення сплати ануїтетного платежу - 62 787,40 грн та суми штрафу - 97 888,58 грн.
Приазовський районний суд Запорізької області встановив факт належності до сплати ОСОБА_1 на користь Банку зазначених сум та стягнув солідарно з ОСОБА_1 та його поручителів заборгованість за Кредитним договором у загальній сумі 1 121 277,04 грн.
Таким чином, реалізувавши право на дострокове повернення кредитних коштів шляхом звернення до суду з позовом про дострокове стягнення та отримавши судове рішення про стягнення, Банк та надалі його правонаступник - Кредитор втратили право на отримання платежів згідно з умовами Кредитного договору.
Така правова позиція підтримується усталеною судовою практикою Верховного Суду.
Згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду, які сформульовані у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц та є застосовними на цей час, звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Рішення суду про стягнення заборгованості чи звернення стягнення на заставлене майно засвідчує такі зміни. Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється у разі пред'явлення до позичальника вимог згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Наявність судового рішення про дострокове задоволення вимог кредитора щодо всієї суми заборгованості, яке боржник виконав не в повному обсязі, не є підставою для нарахування процентів та пені за кредитним договором, який у цій частині змінений кредитором, що засвідчено в судовому рішенні. Якщо за рішенням про звернення стягнення на предмет застави заборгованість за кредитним договором указана в такому рішенні у повному обсязі, кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов'язання відповідно до частини другої статті 625 ЦК України.
В постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12-ц також зроблено висновок, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Водночас, як слушно зазначено судом першої інстанції, з Додатку № 4 (витягу) до Договору про відступлення права вимоги № GL48N718070 I_4 від 21.07.2020, дані якого покладено у підставу заяви Кредитора, вбачається, що відображені у ньому суми заборгованості Боржника за кредитом та відсотками у валюті Кредитного договору - доларах США, а також у національній валюті за курсом НБУ на час передання права вимоги.
Колегія суддів зауважує, що після ухвалення рішення Приазовського районного суду Запорізької області від 10.10.2011 у справі № 2-243/2011 в банку або його правонаступника відсутні підстави продовжувати здійснювати нарахування заборгованості та процентів за Кредитним договором у доларах США.
Так, згідно зі ст. 192 ЦК України, іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.
Гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України, однак обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України.
Відповідно до ст. 524 Цивільного кодексу України, зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.
У відповідності до ст. 533 Цивільного кодексу України, грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях.
Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Аналіз наведених правових норм свідчить про те, що гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України. Сторони, якими можуть бути як резиденти, так і нерезиденти, які перебувають на території України, у разі укладення цивільно-правових угод, які виконуються на території України, можуть визначити в грошовому зобов'язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті.
Відсутня заборона на укладення цивільних правочинів, предметом яких є іноземна валюта, крім використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави, за винятком оплати в іноземній валюті за товари, роботи, послуги, а також оплати праці, на тимчасово окупованій території України.
Отже, заборони на виконання грошового зобов'язання в іноземній валюті, у якій воно зазначено у договорі, чинне законодавство не містить, тому у разі отримання у позику іноземної валюти позичальник зобов'язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики), тобто таку ж суму коштів у іноземній валюті, яка отримана у позику.
Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті. При цьому з огляду на положення ч. 1 ст. 1046 ЦК України, а також ч. 1 ст. 1049 ЦК України належним виконанням зобов'язання з боку позичальника є повернення коштів у строки, у розмірі та саме у тій валюті, яка визначена договором позики, а не в усіх випадках та безумовно в національній валюті України.
Аналогічні висновки Верховного Суду про можливість ухвалення судом рішення про стягнення боргу в іноземній валюті містяться у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 р. у справі № 761/12665/14-ц, від 16.01.2019 у справах № 373/2054/16-ц, № 464/3790/16-ц та від 23.10.2019 у справі № 723/304/16-ц.
Відповідно до ч. 2 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства, склад і розмір грошових вимог кредиторів визначаються в національній валюті. Якщо зобов'язання боржника визначені в іноземній валюті, то склад і розмір грошових вимог кредиторів визначаються в національній валюті за курсом, встановленим Національним банком України на дату подання кредитором заяви з грошовими вимогами до боржника.
Проте з мотивувальної частини рішення Приазовського районного суду Запорізької області від 10.10.2011 у справі № 2-243/2011 вбачається, що позивач (Банк) розрахувавши заборгованість Боржника станом на 29.03.2011 у національній валюті, виходячи з відповідного курсу НБУ гривня/дол. США, просив стягнути з відповідача ОСОБА_1 суму боргу саме у національній валюті - гривні.
Вказане рішення не оскаржувалось і чинне на дату постановлення оскаржуваної ухвали, тобто кредитор погодився із судовим рішенням, яким стягнуто з боржника заборгованість у національній валюті - гривні України.
Згідно з висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного суду від 30.05.2018 у справі № 750/8676/15-ц, кредитор, який сам визначив заборгованість у валюті гривні України, погодився із судовим рішенням, яким таку заборгованість стягнуто з боржника, не має права на стягнення курсової різниці, оскільки визначив зобов'язання у національній валюті у якій і прийняв його виконання.
Отже Банк пред'явив позов про дострокове стягнення заборгованості Боржника за Кредитним договором у гривнях, тим самим обравши валюту зобов'язання Боржника, та за судовим рішенням отримав стягнення заборгованості у національній валюті без застосування валютної прив'язки чи еквіваленту суми боргу в іноземній валюті, внаслідок чого з прийняттям судового рішення валютою зобов'язання Боржника стала національна валюта - гривня.
Колегія суддів також вважає за необхідне зазначити, що зобов'язання боржника за цивільно-правовим договором не може одночасно бути вираженим та існувати, як у національній, так і у іноземній валюті, адже це суперечить вимогам ст.ст. 509, 524, 533 ЦК України.
Така правова позиція підкріплюється правовими висновками Верховного Суду, викладеними, наприклад, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 340/385/17, постанові Верховного Суду від 08 грудня 2022 року по справі № 921/542/20.
Таким чином Кредитор, як правонаступник Банку, та підставі умов Кредитного договору має право на отримання тільки сум, які стягнуті за рішенням Приазовського районного суду Запорізької області від 10.10.2011 у справі № 2-243/2011.
За таких обставин, судова колегія констатує, що доводи апелянта про помилковість висновків суду першої інстанції щодо втрати кредитором права на отримання подальших платежів згідно з умовами кредитного договору з причини реалізації права на дострокове повернення кредитних коштів шляхом звернення у 2011 році з позовом до суду про дострокове стягнення не відповідають нормам матеріального права та усталеній практиці Верховного Суду. Натомість місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про відхилення заявлених грошових вимог Кредитора - ТОВ “ФК “Дніпрофінансгруп» до Боржника в розмірі 3 207 280,43 грн заборгованості за Кредитним договором та як наслідок відхилення вимоги в розмірі 5 368,00 грн сплаченого за подання заяви з грошовими вимогами судового збору.
Отже, оскаржувана ухвала відповідає нормам матеріального і процесуального права, тому підстави передбачені ст. 277 ГПК України, для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали Господарського суду Запорізької області від 22.01.2024 р. у справі № 908/535/22 в частині відхилення грошових вимог Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Дніпрофінансгруп» відсутні.
Згідно зі ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті апелянтом судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 8 052,00 грн слід покласти на останнього.
З підстав наведеного та керуючись ст.ст. 264, 269, 270, 275-284, 287 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Дніпрофінансгруп» на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 22.01.2024 р. у справі № 908/535/22 - залишити без задоволення.
Ухвалу Господарського суду Запорізької області від 22.01.2024 р. у справі № 908/535/22 - залишити без змін.
Судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Дніпрофінансгруп».
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту постанови.
Повна постанова складена та підписана 17.09.2024 року.
Головуючий суддя А.Є. Чередко
Суддя В.Ф. Мороз
Суддя О.Г. Іванов