17.09.2024 року м.Дніпро Справа № 904/1829/24
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Кощеєва І.М. (доповідач)
суддів: Чус О.В., Дарміна М.О.
розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.06.2024р. (суддя Мілєва І.В., м. Дніпро, повний текст рішення складено 03.06.2024р.) у справі
за позовом Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго",
м. Київ
до Губиниської селищної ради Новомосковського району Дніпропетровської області,
Дніпропетровська область, смт. Губиниха
про стягнення 79 275,84 грн.
1. Короткий зміст позовних вимог
Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" звернулося до господарського суду з позовною заявою до Губиниської селищної ради Новомосковського району Дніпропетровської області про стягнення 79 275,84 грн., з яких: 39 788,22 грн. - основний борг, 5755,82 грн. - пеня, 17 229,38 грн. - 15% річних, 16 502,42 грн. - інфляційні втрати.
Відповідач подав до суду відзив, в якому зазначив, що з позовними вимогами погоджується частково лише в частині стягнення вартості спожитої електричної енергії. Відповідач визнає ту обставину, що Губиниська селищна рада є правонаступником Вільненської сільської ради. І хоча юридична особа - Вільненська сільська рада - в стані припинення (фактично станом на 13.05.2024 не припинена), але в неї відсутня можливість здійснювати будь-які фінансові операції, в тому числі здійснити оплату за спожиту електричну енергію за рішенням суду. Тому, відповідач вважає, що позов пред'явлено до належного відповідача. Також відповідач визнає факт споживання електричної енергії в обсягах, зазначених в позові, та має намір сплатити за спожиту електричну енергію, але не має змоги, оскільки підрозділи Державної казначейської служби не проводять платіж, який виходить за межі фінансового року. Тобто, в 2024 році самостійно здійснити оплату неможливо, лише за рішенням суду. У зв'язку із викладеним відповідач вважає, що позовні вимоги можуть бути задоволені лише в частині стягнення вартості спожитої електроенергії.
Відповідач подав до суду клопотання про зменшення штрафних санкцій, в якому зазначив, що ціна позову - 79 275,84 грн., основний борг - 39 788,22 грн., штрафні санкції - 39 487,62 грн. Виходячи з того, що розмір штрафних санкцій практично дорівнює сумі основного боргу, можна стверджувати, що штрафні санкції надмірно великі. Відповідач зазначає, що порушення зобов'язання, допущене відповідачем, не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, відповідно Губиниська селищна рада має підстави для клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій. Наразі орган місцевого самоврядування функціонує в умовах воєнного стану, що неминуче накладає свої відбитки. Значно зросли витрати на потреби оборони держави та забезпечення громадської безпеки. Кошти у формі субвенцій (міжбюджетних трансфертів) виділяються до державного та обласного бюджетів згідно доручень начальника Дніпропетровської обласної військової адміністрації. Так, лише за перші чотири місяці поточного року із місцевого бюджету на потреби оборони і безпеки до бюджетів вищих рівнів виділено 3 031 995,00 грн. Це відображено в Додатку № 4 до рішення Губиниської селищної ради №1-31/VІІІ від 30.04.2024р. «Про внесення змін до рішення селищної ради від 19.12.2023р. № 2-29/VIII «Про бюджет Губиниської селищної територіальної громади на 2024рік» (0457500000) та затвердження в новій редакції». Крім того, селищна рада приймає безпосередню участь у зведенні фортифікаційних споруд, на що також витрачає бюджетні кошти. Надається інша допомога і всіляке сприяння підрозділам Збройних сил України. Необхідність виділення бюджетних коштів на потреби оборони неможливо передбачити чи запланувати. Це не залежить від органу місцевого самоврядування. Відповідно, виходячи із дійсних реалій та обставин війни, цілком вірогідним є те, що найближчим часом буде потреба у наступних виділеннях коштів у формі субвенцій (міжбюджетних трансфертів). Наведене вище, дає підстави для зменшення розміру штрафних санкцій. На підставі викладеного відповідач просив суд зменшити розмір 15% річних до 1000,00 грн., інфляційних втрат до 1000,00 грн., пені до 1000,00 грн..
2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 03.06.2024 у справі № 904/1829/24 позов задовольнити частково - стягнуто з Губиниської селищної ради на користь Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" 62 318,64 грн., а саме: 59 290,64 грн., з яких: 39 788,22 грн. - основний борг, 1000,00 грн. - пеня, 2000,00 грн. - 15% річних, 16 502,42 грн. - інфляційні втрати, а також витрати по сплаті судового збору, у розмірі 3028,00 грн.. В решті позову відмовлено.
3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить змінити рішення господарського суду, в частині стягнення 15% річних, в сумі 17 229,28 грн. та пені, в сумі 5 755,82 грн..
4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, Скаржник посилається на те, що суд першої інстанції не мав повноважень застосовувати право надане ст. 233 ГК України та зменшувати 15 % річних, так як вони за своєю природою не є штрафними санкціями.
Зокрема, Скаржник вказує на те, що нарахування інфляційних витрат та 15% річних прямо передбачено у Комерційній пропозиції №3, що є додатком 1 до Договору, тобто сторони передбачили збільшений розмір річних, ніж вказаний у ст. 625 ЦК України. Сплата 15% річних є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.
Скаржник акцентує увагу на тому, що зобов'язання зі сплати інфляційних витрат та 15% річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов'язання і поділяє його долю, тобто інфляційні витрати не є штрафними санкціями, а входять до складу грошового зобов'язання (правовий висновок, згідно постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020р. по справі № 910/4590/19).
Скаржник зазначає на тому, що Відповідач не надав ніяких належних доказів, які б підтвердили його вимогу викладену в клопотанні про зменшення штрафних санкцій.
Таким чином, ДПЗД «Укрінтеренерго» наголошує на тому, що Господарським судом Дніпропетровської області не були прийняті до уваги обґрунтування та доводи щодо безпідставного зменшення 15% річних та пені. Також, Скаржник зауважує на тому, що Відповідач був попереджений про нарахування 15% річних та пені у разі не сплати боргу за електричну енергію.
На думку Скаржника, Губиниська селищна рада маніпулює і вишукує підстави для визнання договору про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» неукладеним та намагається уникнути відшкодування Постачальнику «останньої надії» збитків, понесених ним у зв'язку з неналежним виконанням ним своїх зобов'язань, встановлених цим договором, перед ДПЗД «Укрінтеренерго».
5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
Відповідач не скористався своїм правом згідно ч.1 ст. 263 ГПК України та не надав суду відзиву на апеляційну скаргу, що згідно ч. 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції.
6. Рух справи в суді апеляційної інстанції
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.06.2024р. для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Кощеєв І.М. (доповідач), судді - Чус О.В., Дармін М.О..
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 21.06.2024р. витребувано у Господарського суду Дніпропетровської області матеріали справи/копії матеріалів справи №904/1829/24. Розгляд питання про залишення апеляційної скарги без руху, про повернення апеляційної скарги, відмову у відкритті апеляційного провадження або про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.06.2024р. у справі № 904/1829/24 відкладено до надходження матеріалів оскарження до суду апеляційної інстанції.
27.06.2024р. матеріали справи № 904/1829/24 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.
Згідно з ч. 1 ст. 247 ГПК України у порядку спрощеного провадження розглядаються малозначні справи.
Ч. 13 ст. 8 ГПК України визначено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Ч. 1 ст. 270 ГПК України встановлено, що в суді апеляційної інстанції справи переглядаються в порядку спрощеного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.
Ч. 10 ст. 270 ГПК України встановлено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
При розгляді цієї справи колегія суддів враховує, що предметом позову у цій справі є вимоги про стягнення суми, меншої ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто вказана справа відноситься до малозначних справ в розумінні ГПК України, і розглядає справу без повідомлення учасників справи.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 01.07.2024р. відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.06.2024р., для розгляду у порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
7. Встановлені судом обставини справи
Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України №1023-р від 12.12.2018 Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" визначено постачальником "останньої надії", на період з 01.01.2019р. до 31.12.2024р.. Територією провадження діяльності зазначеного підприємства визначено територію України, крім території, на якій органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження.
Частиною 6 статті 64 Закону України "Про ринок електричної енергії" визначено, що постачальник "останньої надії" здійснює постачання електричної енергії у порядку, визначеному правилами роздрібного ринку, на умовах типового договору постачання електричної енергії постачальником "останньої надії", що затверджується Регулятором, та є публічним договором приєднання. Постачальник "останньої надії" оприлюднює відповідний договір на своєму офіційному веб-сайті.
Пунктом 1.2.9 глави 1.2 розділу І Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП № 312 від 14.03.2018 (далі - ПРРЕЕ) передбачено, що постачальник "останньої надії" здійснює постачання електричної енергії на підставі договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії", зміст якого визначається постачальником "останньої надії" на основі Типового договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" (додаток 7 до цих Правил), є публічним договором приєднання та вважається укладеним у визначених законодавством України та цими Правилами випадках, у разі настання яких споживач безакцептно приймає умови договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії".
Відповідно до п.п. 5,7 п. 5.4.2 ПРРЕЕ постачальник "останньої надії" зобов'язаний оприлюднити та оновлювати на своєму офіційному вебсайті Типовий договір про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії", розміщувати на своєму офіційному вебсайті інформацію щодо порядку укладення та приєднання споживача до договору про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії», у тому числі з використанням електронної ідентифікації за допомогою інформаційно-комунікаційних систем та/або засобів електронної комунікації.
Позивач зазначає, що 27.12.2018р. ДПЗД «Укрінтеренерго», як постачальник «останньої надії» на своєму офіційному веб-сайті у мережі Інтернет за адресою www.uie.кiev.ua розмістило: порядок приєднання до умов договору; договір про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії»; комерційну пропозицію №3 до договору; додаток №1 до комерційної пропозиції №3.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 633 Цивільного кодексу України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Згідно з ч. 1 ст. 634 Цивільного кодексу України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Згідно з ч. 1 ст. 64 Закону України "Про ринок електричної енергії" постачальник "останньої надії" надає послуги з постачання електричної енергії споживачам у разі: 1) банкрутства, ліквідації попереднього електропостачальника; 2) завершення строку дії ліцензії, зупинення або анулювання ліцензії з постачання електричної енергії споживачам попереднього електропостачальника; 3) невиконання або неналежного виконання електропостачальником правил ринку, правил ринку "на добу наперед" та внутрішньодобового ринку, що унеможливило постачання електричної енергії споживачам; 4) необрання споживачем електропостачальника, зокрема після розірвання договору з попереднім електропостачальником; 5) в інших випадках, передбачених правилами роздрібного ринку.
Відповідно до п. 3.4.2 ПРРЕЕ Постачальник «останньої надії» надає послуги з постачання електричної енергії споживачам у разі: банкрутства, ліквідації попереднього електропостачальника; завершення строку дії ліцензії, зупинення або анулювання ліцензії з постачання електричної енергії споживачам попереднього електропостачальника; невиконання або неналежного виконання електропостачальником Правил ринку, Правил ринку «на добу наперед» та внутрішньодобовому ринку, що унеможливило постачання електричної енергії споживачам; необрання споживачем електропостачальника, зокрема після розірвання (припинення) договору з попереднім електропостачальником та в інших випадках, передбачених цими Правилами.
Відповідно до ч. 8 ст. 64 Закону України "Про ринок електричної енергії" постачальник "останньої надії" здійснює постачання з моменту припинення постачання електричної енергії попереднім електропостачальником. Договір постачання електричної енергії між постачальником "останньої надії" і споживачем вважається укладеним з початку фактичного постачання електричної енергії такому споживачу.
Постачальник "останньої надії" постачає електричну енергію споживачу протягом строку, що не може перевищувати 90 днів. Після завершення зазначеного строку постачальник "останньої надії" припиняє електропостачання споживачу (ч. 9 ст. 64 Закону України "Про ринок електричної енергії").
Положеннями пункту 6.2.4 ПРРЕЕ встановлено, що очатком постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" є дата припинення постачання електричної енергії споживачу попереднім електропостачальником, яка визначається відповідно до вимог пунктів 6.2.2 та 6.2.3 цієї глави. Адміністратор комерційного обліку повідомляє постачальника "останньої надії" в термін протягом наступного робочого дня про перелік споживачів (за формою згідно з додатком 8 до цих Правил), які переходять до постачальника "останньої надії", не пізніше дати такого переходу.
Відповідно до п. 10 постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, №312 від 14.03.2018р., до запуску електронної платформи Датахаб адміністратора комерційного обліку функції адміністратора комерційного обліку на роздрібному ринку електричної енергії, у тому числі адміністрування процедури зміни постачальника електричної енергії у межах території ліцензованої діяльності, виконує відповідний ОСР.
Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 46 Закону України «Про ринок електричної енергії», Оператор системи розподілу зобов'язаний при застосуванні процедур зміни/заміни електропостачальника надавати новому електропостачальнику інформацію про споживачів, приєднаних до його системи розподілу, яким здійснював продаж попередній електропостачальник, в обсягах та порядку, визначених Регулятором.
Позивач зазначає, що AT «Дніпровські електромережі» визначено, як оператора системи розподілу (далі - ОСР). Листом № 878/1001 від 11.01.2021р. (а.с. 43-46) АТ "ДТЕК Дніпровські електромережі", надало інформацію, що Вільненську сільську раду віднесено до категорії споживачів, постачання електричної енергії яким здійснює постачальник «останньої надії» з 01.12.2021р.. Вільненська сільська рада приєднана до договору на умовах публічного договору та комерційної пропозиції № 3, розробленої з урахуванням вимог Цивільного кодексу України та у відповідності до вимог Закону України «Про ринок електричної енергії», Правил роздрібного ринку електричної енергії. Листом № 44/09-3834/ПОН від 15.03.2021р. (а.с. 35) ДПЗД «Укрінтеренерго» надіслало та просило заповнити, підписати зі сторони Вільненської сільської ради примірник договору, комерційної пропозиції № 3, додаткової угоди № 1, протоколу переговорів. Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 36) Вільненська сільська рада 30.03.2021р. отримала вказане вище поштове відправлення. Однак договір не підписано та не повернуто. Разом з цим, як зазначає позивач, згідно даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Вільненська сільська рада перебуває у стані припинення.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12.06.2020р. № 709-р "Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Дніпропетровської області" адміністративним центром Губиниської селищної ради визначено смт Губиниха та, зокрема, включено Вільненську сільську раду до складу Губиниської селищної ради.
Рішенням сесій від 03.12.2020р. № 15-1/VIII «Про початок реорганізації Василівської сільської ради, Вільненської сільської ради, Мар'янівської сільської ради, Миколаївської сільської ради, Новостепанівської сільської ради, Попасненської сільської ради», Губиниська селищна рада вирішила розпочати процедури реорганізації Вільненської сільської ради та зазначила, що є правонаступником всього майна, прав та обов'язків Вільненської сільської ради.
Відповідно до пп. 4 п.6-1 «Прикінцеві та перехідні положень» Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» сформована територіальна громада є правонаступником усього майна, прав та обов'язків розформованої територіальної громади з урахуванням особливостей, визначених підпунктами 5 і 6 цього пункту.
Відповідно до пп. 9 п. 6-1 розділу V "Прикінцеві та Перехідні положення" Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні" юридична особа - сільська, селищна, міська рада, розміщена в адміністративному центрі сформованої територіальної громади, є правонаступником прав та обов'язків усіх юридичних осіб - сільських, селищних, міських рад, обраних розформованими територіальними громадами, з дня набуття повноважень новообраною радою.
Таким чином, Губиниська селищна рада стала правонаступником усіх прав та обов'язків, зокрема, зобов'язань Вільненської сільської ради.
З огляду на викладене, з 01.12.2021р. між Державним підприємством зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" (постачальник) та Вільненською сільською радою (правонаступником якої є Губиниська селищна рада) (споживач) укладений договір про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" на умовах публічного договору постачання електричної енергії постачальника "останньої надії" (далі - договір) та додатку №1 до договору "Комерційна пропозиція № 3 для постачання електричної енергії споживачам постачальником "останньої надії" (далі - комерційна пропозиція № 3).
Ціна (тариф) на електричну енергію має зазначатися постачальником у рахунках на оплату спожитої електричної енергії за цим договором, у тому числі у разі її зміни (п. 5.7 договору).
Розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць (п. 5.8. договору).
Оплата виставленого постачальником рахунка за цим договором має бути здійснена споживачем в терміни, визначені в рахунку, але не менше 5 робочих днів з дати отримання споживачем цього рахунка, або протягом 5 робочих днів від строку оплати, зазначеного у комерційній пропозиції, прийнятої споживачем (п. 5.10. договору).
Якщо споживач не здійснив оплату за цим договором в строк, передбачений комерційною пропозицією, постачальник має право здійснити заходи з припинення постачання електричної енергії споживачу у порядку, визначеному ПРРЕЕ. У разі порушення споживачем строків оплати за цим договором, постачальник має право вимагати сплати пені. Пеня нараховується за кожен прострочений день оплати за цим договором. Споживач має сплатити за вимогою постачальника пеню у розмірі, яка зазначається в комерційній пропозиції (п. 5.11. договору).
Як зазначено в преамбулі комерційної пропозиції № 3 дана комерційна пропозиція є невід'ємним додатком до договору про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» (далі - договір). Предмет комерційної пропозиції: постачання електричної енергії, як товарної продукції (код 09310000-5 за ДК 021:2015).
Відповідно до п. 1.1.-1.3. комерційної пропозиції № 3 ціна на електричну енергію формується згідно Порядку формування ціни, за якою здійснюється постачання електричної енергії споживачам постачальником «останньої надії», затвердженого постановою НКРЕКП від 05.10.2018р. № 1179 (далі - Порядок). Постачальник оприлюднює ціни на електричну енергію на веб-сайті ДПЗД «Укрінтеренерго» (www.uie.kiev.ua) не пізніше ніж за 1 день до їх застосування (пункт 1.6. Порядку) за посиланням: Головна / Постачальник «останньої надії» / Ціни, за якими здійснюється постачання електроенергії споживачам постачальником останньої надії Постачальник оприлюднює порядок формування ціни на електричну енергію на веб-сайті ДПЗД «Укрінтеренерго» (www.uie.kiev.ua) за посиланням: Головна / Постачальник «останньої надії» / Порядок формування ціни, за якою здійснюється постачання електроенергії споживачам постачальником останньої надії
Споживач сплачує 100% від орієнтовної вартості прогнозованого обсягу споживання електричної енергії за розрахунковий період протягом 5 банківських (робочих) днів з моменту отримання споживачем рахунку. У разі не отримання рахунку споживач зобов'язується здійснити 100% оплату самостійно (без рахунку) на поточний рахунок постачальника, зазначений у договорі, не пізніше ніж за 1 банківський (робочий) день до початку розрахункового періоду, виходячи з прогнозованого обсягу споживання електричної енергії у розрахунковому періоді та діючої у розрахунковому періоді ціни на електричну енергію. Ця норма не застосовується до акцептування умов договору, порядок якого визначений пунктом 7.1 даної комерційної пропозиції. Орієнтовна вартість розраховується шляхом множення прогнозованого обсягу споживання електричної енергії на ціну, за якою здійснюється постачання електричної енергії постачальником. Прогнозований обсяг споживання електричної енергії визначається на підставі даних, отриманих постачальником від Оператора системи розподілу (передачі) (далі - ОС) (п. 4.1. комерційної пропозиції № 3).
Остаточний розрахунок за спожиту електричну енергію в розрахунковому періоді здійснюється споживачем на підставі виставленого постачальником рахунку до 14-го (включно) числа місяця, наступного за розрахунковим, розмір якого визначається як різниця між вартістю купованої споживачем електричної енергії, зазначеної в акті купівлі-продажу, та сумарною оплатою споживачем за розрахунковий період з урахуванням ПДВ (п. 4.2. комерційної пропозиції № 3).
Рахунки вважаються отриманими споживачем належним чином у разі їх направлення особистим врученням (нарочним) або із застосуванням послуг пошти на адресу споживача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та/або на адресу, надану ОС постачальнику. Датою отримання таких рахунків буде вважатися дата їх особистого вручення, що підтверджується підписом одержувача на рахунку або супровідному листі, та/або реєстрацією вхідної кореспонденції, або третій календарний день від дати отримання поштовим відділенням зв'язку, в якому обслуговується одержувач (у разі направлення поштою рекомендованим або цінним листом). У разі направлення рахунків електронною поштою або із застосуванням інших засобів електронного зв'язку, датою отримання таких рахунків буде вважатися дата відправлення постачальником відповідного електронного повідомлення (лист, факс та інше) (п. 4.3. комерційної пропозиції № 3).
Акт купівлі-продажу електричної енергії (надалі - акт купівлі-продажу) складається на підставі даних про фактичне споживання електричної енергії Споживачем, отриманих від ОС. Після завершення розрахункового періоду та отримання даних від ОС постачальник надсилає на адресу електронної пошти Споживача скановану версію акту купівлі-продажу, підписаного зі свого боку. Споживач в триденний термін після отримання сканованої версії акту купівлі-продажу зі свого боку підписує його та направляє скановану версію акту купівлі-продажу на адресу електронної пошти постачальника. Оригінал акту купівлі-продажу у двох примірниках надсилається поштою на поштову адресу споживача. Підписаний з боку споживача один екземпляр оригіналу акту купівлі-продажу в триденний термін повертається на поштову адресу постачальника. У разі наявності зауважень до акту купівлі-продажу, споживач оформлює протокол розбіжностей, в якому вказує обсяг електричної енергії, по якому є розбіжності. Уповноважені особи постачальника та споживача терміново проводять переговори з метою усунення розбіжностей, при цьому споживач або постачальник залучають ОС для врегулювання спірного питання. У разі якщо сторони не дійшли згоди у вирішенні суперечки, споживач вирішує спірне питання в порядку, що визначений Кодексом комерційного обліку електричної енергії та іншими актами законодавства, що регулюють зазначені спірні відносини. До усунення розбіжностей сторони керуються даними, що зазначені в акті купівлі-продажу, з подальшим коригуванням даних після врегулювання розбіжностей. У разі неповернення споживачем підписаного зі свого боку одного екземпляру оригіналу акту купівлі-продажу у встановлені строки або його не підписання з боку споживача у встановлений термін, документ вважається узгодженим та підтвердженим споживачем та приймається постачальником як узгоджений. За неповернення узгодженого споживачем акту купівлі-продажу постачальник має право застосувати штрафні санкції у вигляді штрафу у розмірі 2000,00 (дві тисячі) гривень за кожен факт порушення. Споживач зобов'язаний сплатити такий штраф протягом 5 банківських (робочих) днів з моменту отримання рахунку. Документом, що підтверджує факт переходу права власності на електричну енергію від постачальника до споживача, є узгоджений сторонами акт купівлі-продажу оформлений відповідно до умов, визначених в цьому розділі (п. 4.4. комерційної пропозиції № 3).
За внесення передбачених умовами договору платежів з порушенням термінів, визначених даною комерційною пропозицією, постачальник має право нарахувати споживачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати. Споживач зобов'язується сплатити пеню на підставі рахунку постачальника (п. 6.1. комерційної пропозиції № 3).
Споживач, який прострочив виконання грошового зобов'язання з оплати електроенергії, на вимогу постачальника зобов'язаний, крім оплати штрафних санкцій та збитків, сплатити суму боргу за електроенергію з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення зобов'язання, а також п'ятнадцять процентів річних від простроченої суми невиконаного або неналежним чином виконаного зобов'язання (п. 7.4. комерційної пропозиції № 3).
Сторони домовились, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання або неналежне виконання зобов'язання припиняється через один рік від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Сплата штрафних санкцій (штраф, пеня) не звільняє споживача від обов'язку відшкодувати постачальнику в повному обсязі збитки, спричинені порушенням умов договору (п. 13.1. комерційної пропозиції № 3).
Керуючись статтею 259 ЦК України, сторони домовились встановити в цьому договорі збільшений строк позовної давності: строк загальної позовної давності щодо вимог про стягнення боргу тривалістю п'ять років; строк спеціальної позовної давності щодо вимог про стягнення штрафних санкцій (штраф, пеня) тривалістю п'ять років (п. 14.1. комерційної пропозиції № 3).
Цей договір набирає чинності за фактом споживання електричної енергії у перший день, наступний за останнім днем постачання електричної енергії попереднім електропостачальником, за відсутності факту відключення, передбаченого ПРРЕЕ, за умови акцептування споживачем умов договору шляхом сплати рахунку за електричну енергію, наданого постачальником. Цей договір діє в частині розрахунків між сторонами до повного їх здійснення, а в частині постачання електричної енергії його дія не може перевищувати 90 календарних днів. Якщо споживач протягом 90 календарних днів не укладе відповідний договір про постачання з іншим електропостачальником або договір купівлі-продажу електричної енергії на ринку електричної енергії, електроживлення його об'єкта (об'єктів) має бути припинено ОС за зверненням постачальника (п. 15.1. комерційної пропозиції № 3).
Пунктом 16.2 комерційної пропозиції № 3 встановлено, що у випадку надсилання повідомлень і документів електронною поштою сторони договору використовують наступні адреси електронної пошти: постачальника - pon@uie.kiev.ua; споживача - зазначена на вебсайті споживача та/або надана постачальнику споживачем у будь-який спосіб (офіційним листом, в довільній формі на адресу постачальника, телефонограмою), та/або надана постачальнику оператором системи розподілу (передачі). Такі документи вважаються направленими однією стороною та офіційно отриманими іншою стороною без додаткового оформлення на паперовому носії.
Згідно звітів AT «Дніпровські електромережі», де споживачем зазначалась Вільненська сільська рада, ДПЗД «Укрінтеренерго» були складені Акти купівлі-продажу електроенергії за розрахунковий період січень-лютий 2021 року, що в загальній сумі 29 788,22 грн., а саме:
- на підставі звіту ОСР за січень 2021 р. (а.с. 48-50), позивач склав акт купівлі-продажу електроенергії № 007834 від 31.01.2021р. (а.с. 52), відповідно до якого відповідачем спожито електричної енергії 2 класу в обсязі 8275 кВт*год, на суму 32 741,20 грн., з ПДВ;
- на підставі звіту ОСР за лютий 2021 р. (а.с. 55-57), позивач склав корегувальний акт купівлі-продажу електроенергії № 011487 від 31.07.2021р. (а.с. 59), відповідно до якого, відповідачем спожито електричної енергії 2 класу в обсязі 1 926 кВт*год, на суму 7047,02 грн., з ПДВ.
Позивач зазначає, що Оператор системи розподілу не вказав у «Повідомленні про переведення на ПОН», що Вільненська сільська рада перебуває в стані припинення та її правонаступником є Губиниська селищна рада. Таким чином, ДПЗД «Укрінтеренерго» здійснювало постачання електричної енергії Вільненській сільській раді в період січень-лютий 2021р., а також складало акти купівлі-продажу електричної енергії та надсилало рахунки на ім'я Вільненської сільської ради.
Позивач виставив відповідачу рахунки:
- № 000004340394/03/О01/13651 від 24.02.2021р. (за січень 2021р.), на суму 32 741,20 грн., з ПДВ (а.с. 53);
- № 000004340394/03/К02/20621 від 07.09.2021р. (за лютий 2021р. скорегований), на суму 7047,02 грн., з ПДВ (а.с. 60).
Позивач зазначає, що акт та рахунок за січень 2021 р. були відправлені відповідачу та отримані ним 30.03.2021р. (згідно з відміткою рекомендованого повідомлення (а.с. 36)). Корегувальний акт та рахунок за лютий 2021 р. були направлені відповідачу листом 44/10-8431/ПОН від 08.09.2021р. (а.с. 58). Відповідач в порушення умов договору за поставлену електроенергію не сплатив. Таким чином, заборгованість Губиниської селищної ради, як правонаступника Вільненської сільської ради, за спожиту електричну енергію останньої перед ДПЗД «Укрінтеренерго» за період січень-лютий 2021р. становить 39 788,22 грн..
Акт купівлі-продажу електроенергії № 007834 від 31.01.2021р. та корегувальний акт № 011487 від 31.07.2021р. відповідачем не підписані.
Водночас п. 4.4 комерційної пропозиції № 3 передбачено, що у разі неповернення споживачем підписаного зі свого боку одного екземпляру оригіналу акту купівлі-продажу у встановлені строки або його не підписання з боку споживача у встановлений термін, документ вважається узгодженим та підтвердженим споживачем та приймається постачальником як узгоджений.
Таким чином, акт купівлі-продажу електроенергії № 007834 від 31.01.2021р. та корегувальний акт № 011487 від 31.07.2021р. за розрахунковий період - січень-лютий 2021 р., є узгодженими.
Позивач зазначає, що з метою досудового врегулювання спору направив відповідачу вимогу № 44/11-006407 від 13.12.2023р. (а.с.65-67), в якій вимагав сплатити заборгованість, однак відповідач відповідь на вимогу не надав, заборгованість не сплатив, що і стало причиною звернення до суду.
За наслідками розгляду позову господарським судом прийнято оскаржуване рішення у даній справі.
8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).
Апеляційний господарський суд, переглядаючи в апеляційному порядку оскаржуване судове рішення, в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом попередньої інстанції норм матеріального і процесуального права, дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Оскільки рішення суду оскарження позивачем лише в частині відмови в задоволенні позовних вимог (зменшенні), про стягнення суми 15 % річних та пені, то колегія суддів здійснює апеляційний перегляд рішення саме в цій частині.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, між ДПЗД “Укрінтеренерго», яке виконує функції постачальника “останньої надії» (постачальник) і діє на підставі ліцензії на постачання електричної енергії споживачу, виданої постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (надалі - НКРЕКП) від 06.11.2018р. № 1344 та розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.12.2018р. № 1023-р та Вільненською сільською радою (правонаступником якої є Губиниська селищна рада) (споживач) 01.12.2021р. був укладений договір про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" на умовах публічного договору постачання електричної енергії постачальника "останньої надії" (далі - договір) та додатку №1 до договору "Комерційна пропозиція № 3 для постачання електричної енергії споживачам постачальником "останньої надії" (далі - комерційна пропозиція № 3).
За даними АТ "Дніпровські електромережі", на якого покладено функції адміністратора комерційного обліку відповідно до положень п. 11 постанови НКРЕК від 14.03.2018р. №312 та Правил роздрібного ринку електричної енергії (надалі - ПРРЕЕ), відповідача віднесено до категорії споживачів, постачання електричної енергії яким здійснює постачальник "останньої надії".
За умовами ч. 6 ст. 64 Закону України “Про ринок електричної енергії», постачальник “останньої надії» здійснює постачання електричної енергії у порядку, визначеному правилами роздрібного ринку, на умовах типового договору постачання електричної енергії постачальником “останньої надії», що затверджується Регулятором, та є публічним договором приєднання. Постачальник “останньої надії» оприлюднює відповідний договір на своєму офіційному веб-сайті.
27.12.2018 р., на виконання вимог закону, ДПЗД “Укрінтеренерго», як постачальник “останньої надії», на своєму офіційному веб-сайті у мережі Інтернет за адресою www.uie.кiev.ua розмістило: порядок приєднання до умов договору; договір про постачання електричної енергії постачальником “останньої надії»; комерційну пропозицію № 3 до договору; додаток № 1 до комерційної пропозиції № 3.
Відповідно до ч. 8, 9 ст. 64 Закону України “Про ринок електричної енергії», договір постачання електричної енергії між постачальником “останньої надії» і споживачем вважається укладеним з початку фактичного постачання електричної енергії такому споживачу. Постачальник “останньої надії» постачає електричну енергію споживачу протягом строку, що не може перевищувати 90 днів. Після завершення зазначеного строку постачальник “останньої надії» припиняє електропостачання споживачу.
Пунктом 2.1 договору передбачено, що постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору, що зазначені в додатку 1 до договору (комерційна пропозиція).
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначив, що на виконання умов договору, в період з січень-лютий 2021р., він поставив, а відповідач прийняв електричну енергію в кількості 10 201 кВт/год, на загальну суму 39 788,22 грн..
Судами встановлено, що відповідач не виконав умови договору щодо оплати послуг отриманої електричної енергії за січень-лютий 2021р., на суму 39 788,22 грн., на яку позивачем нараховано 16 502,42 грн. - інфляційних втрат, 17 229,38 грн. - 15% річних та 5755,82 грн. - пені.
Як вже зазначалось вище, доводи та вимоги апеляційної скарги зводяться до оскарження рішення місцевого господарського суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог, про стягнення 15 % річних, в розмірі 15 229,38 грн. та пені, у розмірі 4 755,82 грн., що визначена за умовами договору.
Встановивши факт порушення відповідачем договірних зобов'язань щодо оплати послуг отриманої електричної енергії, місцевий господарський суд частково задовольнив вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафних санкцій.
Як вбачається з матеріалів справи, сторони в п. 7.4 комерційної пропозиції передбачили, що у випадку прострочення споживачем виконання грошового зобов'язання з оплати електроенергії, такий на вимогу постачальника зобов'язаний, крім оплати штрафних санкцій та збитків, сплатити суму боргу за електроенергію з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення зобов'язання, а також 15% річних від простроченої суми невиконаного або неналежним чином виконаного зобов'язання.
З наведеного вбачається, що сторони змінили розмір процентної ставки, передбаченої ч.2 ст. 625 ЦК України і встановили її в розмірі 15 %.
Разом з тим, за положеннями ч. 3 ст. 509 ЦК України, зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості, а ч.1 ст. 627 ЦК України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених ст. 3 ЦК України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин.
Ці загальні засади втілюються у конкретних нормах права та умовах договорів, регулюючи конкретні ситуації таким чином, коли кожен з учасників відносин зобов'язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов'язки, захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам і інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.
Зокрема, загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі.
З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.
Такими правилами, зокрема, є правила про неустойку, передбачені ст.ст. 549-552 ЦК України. Для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило ч. 3 ст. 551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити. Якщо неустойка стягується понад збитки (ч.1 ст. 624 ЦК України), то вона також не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер.
Така неустойка стягується не понад дійсні збитки, а лише понад збитки у доведеному розмірі, які, як правило, є меншими за дійсні збитки. Для запобігання перетворенню неустойки на каральну санкцію суд має застосовувати право на її зменшення. Тож, право суду на зменшення неустойки є проявом принципу пропорційності у цивільному праві.
Водночас, закріплений законодавцем принцип можливості обмеження свободи договору в силу загальних засад справедливості, добросовісності, розумності може бути застосований і як норма прямої дії, як безпосередній правовий засіб врегулювання прав та обов'язків у правовідносинах.
Враховуючи наведене та вирішуючи питання щодо можливості зменшення судом розміру процентів річних, що підлягають стягненню з боржника за прострочення грошового зобов'язання, судова колегія зазначає наступне.
Главою 24 ГК України загальні засади відповідальності учасників господарських відносин врегульовано таким чином, що господарсько-правова відповідальність передбачена за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Тож справедливість, добросовісність, розумність як загальні засади цивільного законодавства є застосовними у питаннях застосування господарсько-правової відповідальності.
Відповідно до ч. 2 ст. 216 ГК України, застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.
Відповідно до ч. 3 ст. 216 ГК України, господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими: потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; сплата штрафних санкцій за порушення зобов'язання, а також відшкодування збитків не звільняють правопорушника без згоди другої сторони від виконання прийнятих зобов'язань у натурі; у господарському договорі неприпустимі застереження щодо виключення або обмеження відповідальності виробника (продавця) продукції.
Згідно ч.ч. 1 та 2 ст. 217 ГК України, господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов'язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов'язань.
Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто, має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.
Відповідно до встановлених судами обставин справи, за змістом п. 7.4 комерційної пропозиції, положень ст. 611 та ч.3 ст. 692, ст. 625 ЦК України, яка регулює відповідальність за порушення грошового зобов'язання, стягувана позивачем з відповідача сума річних у визначеному за договором розмірі від несплаченої загальної вартості електроенергії є відповідальністю сторони господарського договору за допущене нею правопорушення у сфері господарювання.
Відповідно до правових висновків, сформульованих Великою Палатою Верховного Суду у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних, відповідно до ст. 625 ЦК України, є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання.
Звертаючись з вимогою про стягнення процентів річних та інфляційних, за час затримки розрахунку, відповідно до ст. 625 ЦК України, позивач також не повинен доводити розмір дійсних майнових втрат, яких він зазнав. Тому оцінка таких втрат кредитора, пов'язаних із затримкою розрахунку, не має на меті встановлення точного їх розміру.
Відповідно до ч. 1 ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Враховуючи мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, Велика Палата Верховного Суду у справі за № 902/417/18 зробила загальний висновок про те, що виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до ст. 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання.
Зменшення розміру заявленої до стягнення штрафних санкцій є правом суду, а за відсутності в законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення штрафних санкцій.
Закон не визначає ані максимального розміру, на який суди можуть зменшити нараховані відповідно до договору штрафні санкції, ані будь-який алгоритм такого зменшення. Чинним законодавством не врегульований розмір можливого зменшення штрафних санкцій. Закон не містить вичерпного переліку обставин, які можуть бути враховані судом при зменшенні розміру неустойки, а суд не зобов'язаний встановлювати всі можливі обставини, які можуть вплинути на зменшення пені.
Аналогічні висновки Верховного Суду викладені у постанові від 23.03.2021р. у справі № 921/580/19, постанові від 14.07.2021р. у справі №916/878/20, постанові Верховного Суду від 24.01.2023р. у справі №903/165/22, які в силу вимог ч. 4 ст. 236 ГПК України враховані апеляційним господарським судом.
За змістом правових висновків викладених в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020р. в справі № 902/417/18 (12-79гс19), не є справедливим, коли наслідки невиконання боржником зобов'язання вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов'язання.
Конституційний Суд України в рішенні від 11.07.2014 р. № 7-рп/2013 у справі № 1-12/2013 сформував правову позицію, що наявність у кредитора можливості стягувати зі споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
З огляду на викладене, апеляційний господарський суд погоджується з висновками місцевого господарського суду та зазначає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження.
За приписами ч.1 ст. 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Згідно з ч.3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
При визначенні розміру 15% річних та пені, апеляційний суд погоджується з висновками місцевого господарського суду про те, що з огляду на наведені приписи чинного законодавства, з урахуванням встановлених обставин справи, майнового стану сторін, суд першої інстанції скористався своїм правом та зменшив розмір 15 % річних до 2000,00 грн., а розмір пені до 1000,00 грн..
Підсумовуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що викладені у апеляційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування рішення місцевого господарського суду, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на неправильному тлумаченні Скаржником норм матеріального та процесуального права, що в сукупності виключає можливість задоволення апеляційної скарги Позивача.
9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 р.).
Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У даній справі суд дійшов висновку, що Скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
З огляду на приписи ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 р." Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.
Отже, доводи заявника апеляційної скарги про порушення норм матеріального та процесуального права судом попередньої інстанцій під час прийняття оскаржуваного процесуального документу не знайшли свого підтвердження.
За змістом ст. 236 ГПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Згідно із ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Звертаючись із апеляційною скаргою, Скаржник не спростував наведених висновків суду першої інстанції та не довів неправильного застосування судом норм процесуального права, як необхідної передумови для зміни чи скасування прийнятого ним судового рішення.
З урахуванням викладеного, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення місцевого господарського суду у даній справі має бути залишено без змін.
10. Судові витрати
У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, на підставі ст. 129 ГПК України, покладаються на Скаржника.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.06.2024р. у справі №904/1829/24 залишити без змін.
Судовий збір за розгляд апеляційної скарги покладається на Апелянта.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу.
Головуючий суддя І.М. Кощеєв
Суддя О.В. Чус
Суддя М.О. Дармін