17.09.2024 року м.Дніпро Справа № 904/844/24
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді:Кощеєва І.М. (доповідач)
суддів: Чус О.В., Дарміна М.О.
розглянувши у порядку письмового провадження
без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу
Фізичної особи-підприємця Храменок Дмитра Олександровича
на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.05.2024р.
(суддя Васильєв О.Ю., м. Дніпро, повний текст рішення складено 13.05.2024р.) у справі
за позовом: Комунального підприємства теплових мереж “Криворіжтепломережа»,
м. Кривий Ріг
до: Фізичної особи-підприємця Храменок Дмитра Олександровича,
м. Кривий Ріг
про: стягнення 266 670,00 грн.
1. Короткий зміст позовних вимог
КПТМ “Криворіжтепломережа» (позивач) звернулося до господарського суду з позовом до ФОП Храменок Д.О. (відповідач) про стягнення 266 670,00 грн. (в т.ч.: 215 257,36грн. - основний борг, 478,15грн. - заборгованість за абонентське обслуговування, 40 677,39грн. - інфляційні втрати, 10 013,65грн. - 3% річних та 243,45грн. - пеня).
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії від 05.11.2021р. щодо своєчасної та повної оплати за послуги з постачання теплової енергії, за період з 05.11.2021р. по 30.11.2023р.
2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 13.05.2024р. позовні вимоги задоволено. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Храменок Дмитра Олександровича на користь Комунального підприємства теплових мереж “Криворіжтепломережа» 215 257,36грн. - заборгованості за теплову енергію, 478,15грн. - заборгованості за абонентське обслуговування, 243,45грн. - пені, 10 013,65грн. - 3% річних , 40 677,39грн. - інфляційних втрат та 3 200,04грн. - витрат на сплату судового збору.
3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Не погодившись з вказаним рішенням суду, фізична особа-підприємець Храменок Дмитро Олександрович подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.05.2024 р. по справі №904/844/24 та ухвалити нове рішення про відмову в повному обсязі у задоволенні позовних вимог комунального підприємства теплових мереж “Криворіжтепломережа».
4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
В обґрунтування доводів апеляційної скарги заявник посилається на те, що позивачем не доведено використання відповідачем нежитлового приміщення для підприємницької діяльності. Предметом позовних вимог є стягнення з ОСОБА_1 заборгованості з оплати послуг за спожиту теплову енергію по опаленню належного йому нежитлового приміщення. У даному спорі вказана особа виступає як фізична особа власник нежитлового приміщення, а не суб'єкт підприємницької діяльності. Скаржник вважає, що справа №904/944/24 не підсудна господарському суду.
Скаржник також вказує на те, що у нежитловому приміщення розташованому за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Сергія Колачевського, буд. №32 нежитлове приміщення №63 відсутня централізована система постачання теплової енергії на підставі чого відповідачами не укладались з позивачем договори про постачання теплової енергії за вказаною адресою. Про існування або відсутність договорів про постачання теплової енергії між КПТМ «Криворіжтепломережа» та попередніми власниками даного приміщення відповідачу нічого не відомо. На момент укладання Відповідачем договору купівлі-продажу, приміщення вже було від'єднано від системи централізованого постачання теплової енергії. В свою чергу, як діюче на момент виникнення спірних правовідносин, так і нині діюче законодавство не встановлює для відповідача обов'язку зберігати документи попередніх власників приміщення. Скаржник вказує на те, що, позивачем у справі, що оспорюється не спростовано факту припинення постачання теплової енергії до приміщення відповідача, відсутності укладеного письмового договору, а також відсутності альтернативного опалення.
5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
Комунальне підприємство теплових мереж “Криворіжтепломережа» подало відзив на апеляційну скаргу, у якому зазначає на тому, що оскаржуване рішення є законним, обґрунтованим та таким, що відповідає обставинам справи, прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Комунальне підприємство заперечує проти тверджень, зазначених в апеляційній скарзі Відповідача по справі та вважає її такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного:
-спірний період згідно позовної заяви складав з 05.11.2021 - 31.05.2023 (в тому числі з 05.11.2021 р. по 23.03.2023 р. за послуги постачання теплової енергії та за абонентське обслуговування за період 05.11.2021- 31.05.2023р.), тобто, в період дії Індивідуального договору;
- сама по собі незгода Відповідача із змінами в законодавстві, відмова від підписання заяви на приєднання, не визнання Індивідуального договору тощо, не може ставитися в залежність до отримання ним послуги з постачання теплової енергії та відповідних сплат за послуги, згідно затверджених тарифів;
-вирішення питання про юрисдикційність спору за участю ФОП залежить від того, виступає чи не виступає фізична особа як сторона у спірних правовідносинах суб'єктом господарювання, та чи є ці правовідносини господарськими. Відповідач є власником нежитлових приміщень, а отже не отримує послуги для власних потреб як передбачено ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» (а отримує послуги як юридична особа), так як приміщення є нежитлове, а отже його цільове призначення не для потреб проживання а для ведення господарської діяльності. Позивач звернувся до суду з позовом до суб'єкта підприємницької діяльності, яку він здійснює у нежитловому приміщенні №63, за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Сергія Колачевського, буд. №32, а відтак, спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.
6. Рух справи в суді апеляційної інстанції
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.06.2024р. для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Кощеєв І.М. (доповідач), судді - Чус О.В., Дармін М.О..
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 12.06.2024р. витребувано у Господарського суду Дніпропетровської області матеріали справи/копії матеріалів справи №904/844/24. Розгляд питання про залишення апеляційної скарги без руху, про повернення апеляційної скарги, відмову у відкритті апеляційного провадження або про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Храменок Дмитра Олександровича на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.05.2024 у справі № 904/844/24 відкладено до надходження матеріалів оскарження до суду апеляційної інстанції.
14.06.2024р. матеріали справи № 904/844/24 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 17.06.2024р. апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Храменок Дмитра Олександровича на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.05.2024р. у справі № 904/844/24 залишено без руху, надано апелянту строк для усунення недоліків.
Згідно з ч. 1 ст. 247 ГПК України у порядку спрощеного провадження розглядаються малозначні справи.
Ч. 13 ст. 8 ГПК України визначено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Ч. 1 ст. 270 ГПК України встановлено, що в суді апеляційної інстанції справи переглядаються в порядку спрощеного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.
Ч. 10 ст. 270 ГПК України встановлено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
При розгляді цієї справи колегія суддів враховує, що предметом позову у цій справі є вимоги про стягнення суми, меншої ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто вказана справа відноситься до малозначних справ в розумінні ГПК України, і розглядає справу без повідомлення учасників справи.
Після усунення недоліків апеляційної скарги, ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 02.07.2024р. відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Храменок Дмитра Олександровича на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.05.2024р., для розгляду у порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
7. Встановлені судом обставини справи
ФОП Храменок Д.О. є співвласником багатоквартирного будинку №32 по вул. Сергія Колачевського у м. Кривому Розі, в якому на праві власності має нежитлове приміщення №63 загальною площею 209,5кв.м., що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна.
Позивач наголошує, що здійснював у будинок №32 по вул. Сергія Колачевського у м. Кривому Розі постачання теплової енергії, а відповідач отримував теплову енергію, так як нежитлове приміщення №63 вбудоване та не відокремлене від внутрішньобудинкового комплексу трубопроводів та обладнання для забезпечення опалення вказаного багатоквартирного житлового будинку.
На підтвердження постачання теплової енергії позивач надав акти про подачу теплової енергії, акти про припинення подачі теплової енергії, звіти за певний період про використання теплової енергії, акти про фіксування показників приладу. Позивачем виставлені на оплату рахунки-фактури, які направлено відповідачу, що підтверджується наявними у справі доказами. Позивач зазначає, що відповідач своєчасно не сплатив за поставлену теплову енергію, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість за послуги з постачання теплової енергії, за період з 05.11.2021р. по 30.11.2023р., у розмірі 215 257,36 грн. та за абонентське обслуговування, у розмірі 478,15грн..
Відповідно до п.45 індивідуального договору, який за твердженням Позивача є публічним, а тому укладеним між сторонами, у разі несвоєчасного здійснення платежів споживач зобов'язаний сплатити пеню в розмірі 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу.
Позивач нарахував та заявив до стягнення пеню, в розмірі 243,45грн. (по кожному акту окремо), за період з 01.08.2023р. по 12.02.2024р..
На підставі ст. 625 ЦК України, Позивачем надано розрахунок 3% річних, за період з 01.02.2022р. по 12.02.2024р. (по кожному акту окремо), у розмірі 10 013,65грн. та інфляційні втрати за вказаний період, у розмірі 40 677,39 грн..
Вищезазначені обставини і стали причиною виникнення спору.
За наслідками розгляду позову господарським судом прийнято оскаржуване рішення у даній справі.
8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).
Апеляційний господарський суд, переглядаючи в апеляційному порядку оскаржуване судове рішення, в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом попередньої інстанції норм матеріального і процесуального права, дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Предметом спору у даній справі є вимога Комунального підприємства теплових мереж “Криворіжтепломережа» до фізичної особи-підприємця Храменок Дмитра Олександровича, про стягнення вартості поставленої теплової енергії.
Статтею 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Статтею 125 Конституції України встановлено, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини.
Поняття "суд, встановлений законом" включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.
Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних інтересів.
Судова юрисдикція - це інститут права, покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до їх відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції.
При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі (постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.10.2019р. у справі №911/1834/18, від 11.01.2022р. у справі №904/1448/20).
Тобто, юрисдикційність спору залежить від характеру спірних правовідносин, правового статусу суб'єкта звернення та предмета позовних вимог, а право вибору способу судового захисту належить виключно позивачеві.
Відповідно до положень ст. 19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ здійснюється в порядку іншого судочинства.
Учасниками цивільних відносин є фізичні особи та юридичні особи (ч. 1 ст. 2 ЦК України).
В свою чергу, відповідно до ст. 4 ГПК України, право на звернення до господарського суду, в установленому цим Кодексом порядку, гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Предметна та суб'єктна юрисдикція господарських судів, тобто, сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена ст. 20 ГПК України, ч. 1 якої унормовано, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках.
Подання позовної заяви за правилами Господарського процесуального кодексу України означає, що позовна заява повинна бути подана за правилами предметної та суб'єктної юрисдикції справ відповідно до ст. 20 цього Кодексу.
Критеріями розмежування між справами цивільного та господарського судочинства є одночасно суб'єктний склад учасників процесу та характер спірних правовідносин.
З огляду на положення ч.1 ст. 20 ГПК України, а також ст.ст. 4, 45 цього Кодексу ,для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду конкретної справи має значення суб'єктний склад саме сторін правочину та наявність спору, що виник у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності (аналогічна правова позиція щодо розмежування господарської та цивільної юрисдикції наведена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 904/1083/18).
Ознаками господарського спору є, зокрема: участь у спорі суб'єкта господарювання; наявність між сторонами господарських відносин, урегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції (така правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 25.02.2020р. у справі № 916/385/19, від 13.02.2019р. у справі №910/8729/18).
Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст. 24 ЦК України, людина, як учасник цивільних відносин, вважається фізичною особою.
Статтями 25, 26 ЦК України передбачено, що здатність мати цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи. Цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження та припиняється у момент її смерті. Усі фізичні особи є рівними у здатності мати цивільні права та обов'язки. Фізична особа здатна мати усі майнові права, що встановлені цим Кодексом, іншим законом. Фізична особа здатна мати інші цивільні права, що не встановлені Конституцією України, цим Кодексом, іншим законом, якщо вони не суперечать закону та моральним засадам суспільства. Фізична особа здатна мати обов'язки як учасник цивільних відносин.
Кожна фізична особа має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом (ст. 42 Конституції України). Це право закріплено й у ст. 50 ЦК України, у якій передбачено, що право на здійснення підприємницької діяльності, яку не заборонено законом, має фізична особа з повною цивільною дієздатністю.
Відповідно до ст. 42 ГК України, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Відповідно до ч. 2 ст. 50 ЦК України, фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом.
Фізична особа, яка бажає реалізувати своє конституційне право на підприємницьку діяльність, після проходження відповідних реєстраційних та інших передбачених законодавством процедур не позбавляється статусу фізичної особи, а набуває до свого статусу фізичної особи нової ознаки - суб'єкта господарювання.
У свою чергу, наявність статусу підприємця не свідчить про те, що з моменту державної реєстрації фізичної особи підприємця така особа виступає як підприємець у всіх правовідносинах (постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.03.2018р. у справі №2-7615/10, від 05.06.2018р. у справі №522/7909/16-ц).
Вирішення питання про юрисдикційність спору залежить від того, чи виступає фізична особа - сторона у відповідних правовідносинах - як суб'єкт господарювання, та від визначення цих правовідносин як господарських (такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019р. у справі № 916/1261/18).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.06.2018р. у справі №548/981/15-ц також звернула увагу, що наявність такого статусу (ФОП) в особи, яка є стороною в справі, не підтверджує те, що з моменту державної реєстрації фізичної особи підприємцем вона виступає в такій якості у всіх правовідносинах.
Отже, вирішення питання про юрисдикційність спору за участю фізичної особи-підприємця залежить від того, виступає чи не виступає фізична особа як сторона у спірних правовідносинах суб'єктом господарювання, та чи є ці правовідносини господарськими.
Статтею 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
Комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами (п.2 ч.1 ст.5 Закону України «Про Житлово-комунальні послуги»).
Споживач має право одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів (п.1 ч.1 ст.7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).
Індивідуальний споживач зобов'язаний: оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами (п.5 ч.2 ст.7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).
Таким чином, споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність письмово оформленого договору з позивачем не позбавляє відповідача обов'язку оплачувати надані йому послуги.
Колегія суддів враховує, що юрисдикція таких спорів визначається залежно від суб'єктного складу правовідносин, тобто якщо споживачем послуг є фізична особа, то такі спори повинні розглядатися за правилами цивільного судочинства, а якщо споживачем послуг є юридична особа чи фізична особа-підприємець, то за суб'єктним складом такі спори мають розглядатися в порядку господарського судочинства (аналогічні висновки наведені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 08.05.2018р. у справі №757/45133/15-ц та від 20.09.2018р. у справі № 751/3840/15-ц).
Положеннями ст.ст. 316, 317, 319 ЦК України визначено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Держава не втручається у здійснення власником права власності. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності (ч.1 ст.320 ЦК України).
Згідно з інформацією, що міститься у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, ОСОБА_1 , на підставі акту приймання-пердачі нерухомомго майна, без серії і номеру від 18.06.2019р., договору купівлі -продажу № 747 від 15.05.2019р., зареєстрованого в реєстрі 24.09.2019р. приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Чорною Оксаною Сергіївною, реєстраційний номер майна в РПВН 11471718, є власником нежилого приміщення, вбудованого в перший поверх житлового будинку, площею 209,5 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .
Комунальне підприємство теплових мереж “Криворіжтепломережа» просило стягнути з відповідача заборгованість за спожиті комунальні послуги з постачання теплової енергії, посилаючись на те, що між сторонами існують правовідносини з надання та споживання комунальних послуг.
Докази використання відповідачем спірного нежитлового приміщення саме у підприємницькій діяльності у справі відсутні і це не впливає на правовий статус його як власника вказаного об'єкта нерухомого майна, набутого ним у власність саме як фізичною особою.
Чинне законодавство не виділяє такого суб'єкта права власності як фізичну особу-підприємця та не містить норм щодо права власності фізичної особи-підприємця, а лише встановлює, що остання відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.
Отже, суб'єктом права власності визнається саме фізична особа, яка може бути власником будь-якого майна, крім майна, що не може перебувати у власності фізичної особи. При цьому, правовий статус фізичної особи-підприємця не впливає на правовий режим майна, що перебуває у власності фізичної особи.
У даному випадку власником нежитлового приміщення і споживачем комунальних послуг є ОСОБА_1 , як фізична особа.
Суд апеляційної інстанції зазначає на тому, що якщо стороною спору про надання комунальних послуг є громадянин, як фізична особа - власник об'єкта нерухомого майна, який має статус суб'єкта підприємницької діяльності, і якщо немає доказів використання його майна у господарській діяльності, це зумовлює наслідки у вигляді зміни юрисдикційності такої справи і відповідно закриття провадження у ній, оскільки на час відкриття місцевим господарським судом провадження розгляд цієї справи належав до повноважень суду цивільної юрисдикції, тому що у цьому спорі вказана особа виступає як фізична особа - власник нерухомого майна, а не суб'єкт підприємницької діяльності.
Аналогічна правова позиція наведена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.10.2019р. у справі №920/50/19.
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів апеляційного суду вважає за необхідне апеляційну скаргу частково задовольнити, скасувати оскаржуване рішення, як таке, що ухвалено з порушенням правил юрисдикції господарських судів та закрити провадження у справі.
При цьому, дійшовши висновку про закриття провадження у справі, апеляційний господарський суд не має права давати оцінку нормам права, що регулюють спірні правовідносини, оскільки вказані питання підлягають дослідженню під час розгляду справи по суті судом цивільної юрисдикції.
9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
Відповідно до ч.2 ст. 278 ГПК України, порушення правил юрисдикції господарських судів, визначених ст.ст. 20-23 цього Кодексу, є обов'язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів апеляційної скарги.
За приписами п. 1 ч.1 ст. 231 ГПК України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.
Згідно з ч.4 ст. 278 ГПК України, у разі закриття судом апеляційної інстанції провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 231 цього Кодексу, суд за заявою позивача в порядку письмового провадження постановляє ухвалу про передачу справи до суду першої інстанції до юрисдикції якого віднесено розгляд такої справи, крім випадків об'єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. У разі наявності підстав для підсудності справи за вибором позивача у його заяві має бути зазначено лише один суд, до підсудності якого відноситься вирішення спору.
Частиною 2 ст. 231 ГПК України визначено, що якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої п. 1 ч. 1 цієї статті, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи. Суд апеляційної або касаційної інстанції повинен також роз'яснити позивачеві про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією, крім випадків об'єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. Заява подається до суду, який прийняв постанову про закриття провадження у справі.
Отже, доводи заявника апеляційної скарги про порушення норм процесуального права судом попередньої інстанції під час прийняття оскаржуваного процесуального документу знайшли своє підтвердження.
На підставі викладеного, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом оскаржуване рішення ухвалено з порушенням правил юрисдикції господарських судів тому, відповідно до ст. 278 ГПК України підлягає скасуванню та ухваленню нового рішення про закриття провадження у справі.
При цьому суд апеляційної інстанції роз'яснює позивачеві, що спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а також про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.
10. Судові витрати
Відповідно до приписів ст.129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 269, 270, 271, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Храменок Дмитра Олександровича - задовольнити частково.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.08.2022 у справі № 904/844/24 - скасувати.
Провадження у справі № 904/844/24 закрити.
Стягнути з Комунального підприємства теплових мереж “Криворіжтепломережа» на користь фізичної особи підприємця Храменок Дмитра Олександровича судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги, у сумі 6000,00 грн., про що видати наказ.
Видачу відповідного наказу, з урахуванням необхідних реквізитів, доручити Господарськом суду Дніпропетровської області.
Роз'яснити позивачу, що в разі закриття судом апеляційної інстанції провадження у справі на підставі п. 1 ч.1 ст. 231 ГПК України, суд за його заявою вправі постановити в порядку письмового провадження ухвалу про передачу справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, до юрисдикції якого віднесено розгляд такої справи.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу.
Головуючий суддя І.М. Кощеєв
Суддя О.В. Чус
Суддя М.О. Дармін