17 вересня 2024 року м. Харків Справа №922/831/23
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Гетьман Р.А., суддя Склярук О.І., суддя Хачатрян В.С.
розглянувши матеріали апеляційної скарги Комунального підприємства «Житлокомсервіс» (вх.№2157Х від 13.09.2024) на ухвалу Господарського суду Харківської області від 27.08.2024 у справі №922/831/23 (м. Харків, суддя Усатий В.О., повний текст ухвали складено 02.09.2024), за заявою АТ «Мегабанк» з грошовими вимогами до боржника (вх.№10464 від 27.04.2023) у справі
за заявою Фізичної особи-підприємця Шевцова Олега Станіславовича,
про визнання банкрутом Комунальне підприємство «Житлокомсервіс», -
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 21.03.2023 відкрито провадження у справі про банкрутство КП «Жилкомсервіс», визнано вимоги ініціюючого кредитора - ФОП Шевцова О.С. до боржника у розмірі 1399068,89 грн основного боргу та 26840,00 грн витрат зі сплати судового збору за подання до суду заяви кредитора про відкриття провадження у справі про банкрутство, введено мораторій на задоволенні вимог кредиторів та процедуру розпорядження майном боржника, розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого Артюха Ю.В., призначено попереднє засідання суду на 04.05.2023.
24.03.2023 здійснено офіційне оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство КП «Жилкомсервіс» №70274.
27.04.2023 до Господарського суду Харківської області від Акціонерного товариства «Мегабанк» надійшла заява з грошовими вимогами до боржника (вх.№10464), направлена на адресу суду 21.04.2023, про що свідчать відомості на конверті та поштовий штемпель на описі вкладення у цінний лист, адресований суду.
У поданій заяві АТ «Мегабанк» просить суд:
1) прийняти заяву до розгляду;
2) визнати вимоги АТ «Мегабанк» до КП «Жилкомсервіс» на загальну суму 14008522,77 грн, з яких:
- 5368,00 грн - витрати зі сплати судового збору з їхнім включенням до першої черги задоволення вимог кредиторів;
- 14003154,77 грн (з яких: 12004517,50 грн - основний борг за кредитним договором №20-31/2021 від 27.07.2021, 1998637,27 грн - відсотки).
В обґрунтування поданої заяви АТ «Мегабанк» посилається на неналежне виконання КП «Жилкомсервіс» умов кредитного договору №20-31/2021 від 27.07.2021.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 01.05.2023 призначено заяву Акціонерного товариства «Мегабанк» з грошовими вимогами до боржника (вх.№10464 від 27.04.2023) до розгляду в попередньому засіданні суду на 04.05.2024. Ухвалено заявнику надати суду: засвідчену належним чином розбірливу копію рішення Правління НБУ від 21.07.2022 №362-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію АТ «Мегабанк»; засвідчену належним чином розбірливу копію рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 21.07.2022 №506 «Про початок процедури ліквідації АТ «Мегабанк» та делегування повноважень ліквідатора банку»; письмові пояснення щодо вимоги про включення заявленої суми основного боргу до четвертої черги задоволення вимог кредиторів, із урахуванням договору застави №20-31/2021-з від 27.07.2021; письмові пояснення щодо розміру заборгованості КП «Жилкомсервіс» перед АТ «Мегабанк» на момент укладання договору про відступлення права вимоги від 27.07.2021; додаткові докази на підтвердження заявлених вимог (за наявності). Ухвалено розпоряднику майна та боржнику: розглянути заяву АТ «Мегабанк» з грошовими вимогами до боржника (вх.№10464 від 27.04.2023); письмово повідомити про результати розгляду заяви акціонерне товариство «Мегабанк» та суд; надати суду докази повідомлення Акціонерного товариства «Мегабанк» про результати розгляду заяви з грошовими вимогами до боржника (вх. № 10464 від 27.04.2023).
До Господарського суду Харківської області від розпорядника майна разом із супровідним листом (вх.№12497 від 18.05.2023) надійшла низка документів, зокрема, повідомлення про розгляд вимог кредитора, зі змісту якого вбачається, що вимоги АТ «Мегабанк» визнані розпорядником майна в повному обсязі в розмірі 14003154,00 грн з їхнім включенням до четвертої черги задоволення вимог кредиторів та на суму 5368,00 грн витрат зі сплати судового збору з включенням до першої черги задоволення вимог кредиторів. Також розпорядником майна надано повідомлення про визнання боржником грошових вимог АТ «Мегабанк» у повному обсязі на суму 14008522,77 грн.
До Господарського суду Харківської області від АТ «Мегабанк» надійшли ідентичні пояснення (вх.№12816 від 22.05.2023, вх.№13477 від 29.05.2023), які за своїм змістом є уточненнями до грошових вимог банку, в яких АТ «Мегабанк» зазначає про те, що заявлені грошові вимоги в розмірі 14003154,77 грн підлягають включенню до реєстру вимог кредиторів окремо, як вимоги, забезпечені заставою майна боржника; також заявник зазначає про те, що станом на 27.07.2021 (на момент укладання договорів - кредитного договору №20-21/2021 від 27.07.2021, договору №20-31/2021-з застави майнових прав від 27.07.2021 та договору про відступлення права вимоги від 27.07.2021) за боржником обліковувалася заборгованість у розмірі 16361544,20 грн.
До наданих пояснень АТ «Мегабанк» додано копії рішення Правління НБУ «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію АТ «Мегабанк» та рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 21.07.2022 №506 «Про початок процедури ліквідації АТ «Мегабанк».
12.04.2024 до Господарського суду Харківської області від розпорядника майна надійшло уточнене повідомлення (вх.№9780) про результати розгляду грошових вимог АТ «Мегабанк», в якому арбітражний керуючий Артюх Ю.В. зазначає про відхилення вимог АТ «Мегабанк» до КП «Жилкомсервіс» у процедурі банкрутства у справі №922/831/23 на загальну суму 14003154,00 грн, що складається з суми основної заборгованості за кредитом у розмірі 12004517,50 грн та суми заборгованості зі сплати відсотків (у тому числі прострочених) у розмірі 1998637,27 грн.
03.05.2024 до Господарського суду Харківської області від АТ «Мегабанк» надійшли додаткові пояснення (вх.№11677) по суті заяви з грошовими вимогами до боржника.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 27.08.2024 задоволено заяву АТ «Мегабанк» з грошовими вимогами до боржника (вх.№10464 від 27.04.2023), з урахуванням уточнень. Визнано грошові вимоги Акціонерного товариства «Мегабанк» до боржника в розмірі 14 003 154,77 грн основного боргу, які забезпечені заставою майна боржника, та 5368,00 грн витрат зі сплати судового збору.
Комунальне підприємство «Житлокомсервіс» з вказаною ухвалою суду першої інстанції не погодилось та звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм чинного законодавства, просить скасувати ухвалу Господарського суду Харківської області від 27.08.2024 у справі №922/831/23, якою задоволено заяву Акціонерного товариства «Мегабанк» з грошовими вимогами до боржника, з урахуванням уточнень та визнано грошові вимоги до боржника в розмірі 14 003 154,77 грн основного боргу, які забезпечені заставою майна боржника, та 5368,00 грн витрат зі сплати судового збору; прийняти постанову, якою відмовити у задоволенні заяви Акціонерного товариства «Мегабанк» з грошовими вимогами до боржника та відхилити грошові вимоги Акціонерного товариства «Мегабанк» до КП «Житлокомсервіс» у повному обсязі; судові витрати покласти на Акціонерне товариства «Мегабанк».
Відповідно до Протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 13.09.2024 для розгляду справи №922/831/23 визначено колегію суддів Східного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Гетьман Р.А., суддя Склярук О.І., суддя Хачатрян В.С.
Дослідивши матеріали апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для її повернення, з огляду на наступне.
Відповідно до частини першої статті 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Після втрати чинності Законом про банкрутство з введенням в дію з 21.10.2019 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ), при застосуванні норм ГПК України, які містять посилання на вказаний Закон про банкрутство, з урахуванням частини третьої статті 3 ГПК України та пункту 3 Рішення Конституційного Суду України від 03.10.1997 №4-зп, за відповідним посиланням застосовуються саме норми КУзПБ (див. постанови Верховного Суду від 16.07.2020 №910/4475/19, від 29.07.2021 у справі №911/698/21, від 11.11.2021 у справі №910/8482/18 (910/4866/21)).
Згідно з частиною шостою статті 12 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
За приписами частини першої, другої статті 2 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, ГПК України, іншими законами України.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 2971-IX від 20.03.2023 частину першу статті 2 КУзПБ доповнено абзацом другим, за яким застосування положень ГПК України та інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Таким чином, у приписах КУзПБ законодавець утвердив пріоритет норм цього спеціального закону та субсидіарне застосування у процедурах банкрутства (неплатоспроможності) загальних норм ГПК України.
Тому загальні норми ГПК України застосовуються при розгляді справ про банкрутство настільки, наскільки це узгоджується із логікою законодавчого регулювання відносин банкрутства (неплатоспроможності), зокрема ті норми ГПК України, що мають універсальний характер, тобто застосовні до вирішення однакових, переважно суто процедурних, питань руху справи у позовному провадженні, так само і у процедурі банкрутства (неплатоспроможності) за умови, що інше не встановлено КУзПБ.
Відповідно до частини першої статті 232 ГПК України судовими рішеннями є: 1) ухвали; 2) рішення; 3) постанови; 4) судові накази. У випадках, передбачених цим Кодексом або Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», судовий розгляд закінчується постановленням ухвали, прийняттям постанови чи видачею судового наказу (частина п'ята статті 232 ГПК України).
Процедурні питання, пов'язані з рухом справи в суді першої інстанції, клопотання та заяви осіб, які беруть участь у справі, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення або закриття провадження у справі, залишення заяви без розгляду, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом шляхом постановлення ухвал (частина перша статті 232 ГПК України).
Отже, за загальним правилом господарського процесу, ознакою ухвали як судового рішення є те, що вона постановляється з питань застосування норм процесуального права у випадках, коли це прямо визначено в ГПК України і таким судовим актом спір по суті не вирішується, а забезпечується створення необхідних умов для його вирішення.
Водночас, процедура банкрутства (неплатоспроможності) є унікальним процесом, що включає в себе низку процедур і послідовних та сукупних процесуальних і позапроцесуальних дій учасників провадження, метою якого є задоволення вимог кредиторів у разі неплатоспроможності боржника.
Ця спеціальна процедура, на відміну від позовного провадження, поєднує в собі як розгляд сукупності питань, пов'язаних із здійсненням провадження у справі про банкрутство, так і вирішення спорів, стороною в яких є боржник, що розглядаються за позовом сторони, тобто в позовному провадженні, тим судом, який відкрив провадження у справі про банкрутство.
Тож, вирішуючи питання співвідношення спеціальних і загальних норм, слід розмежовувати, що у справі про банкрутство здійснюється розгляд основного провадження в ході якої вирішуються специфічні питання, притаманні саме процедурі банкрутства, так і в її межах здійснюється розгляд справ позовного провадження за участю боржника (відокремлене позовне провадження у межах справи про банкрутство).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.02.2020 у справі №918/335/17 виснувала, що судові рішення у процедурі банкрутства можна поділити на дві такі групи:
Перша група стосується розв'язання специфічних питань, притаманних саме процедурам банкрутства, тобто непозовному провадженню: про відкриття провадження у справі про банкрутство, про припинення дії мораторію щодо майна боржника, про закриття провадження у справі про банкрутство, про затвердження плану санації, про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, про призначення (розумій також і відсторонення) керуючого санацією, ліквідатора тощо.
Друга група стосується виключно вирішення спорів. До неї належать судові рішення щодо розгляду спорів, у межах справи про банкрутство, стороною в яких є боржник. Такі спори розглядаються за позовом сторони, тобто в позовному провадженні.
Судова палата для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 16.08.2023 у справі № 920/162/23 зазначила, що значення ухвал, як судових рішень першої інстанції в процедурі банкрутства, має свої відмінності, оскільки в деяких випадках вони за змістом максимально наближені до рішення (ухвали про визнання грошових вимог кредитора, розірвання мирової угоди чи визнання її недійсною та інші).
Для цілей з'ясування принципів правового регулювання постановлення та оскарження таких ухвал їх можна поділити за ознаками спеціалізації та спрямованості на два типи:
- спеціальні - ухвали, які суд постановляє виключно з питань, що вирішуються у справах про банкрутство згідно з нормами КУзПБ;
- універсальні - ухвали, які суд постановляє із загальних питань, що можуть вирішуватися як у справах про банкрутство, так і у справах позовного, інших форм провадження, та не врегульовані КУзПБ.
Так, суд першої інстанції постановляє універсальні ухвали у справі про банкрутство коли здійснює процесуальні дії чи вирішує процедурні питання, розглядає і вирішує клопотання, заяви, скарги за правилами та на підставі приписів ГПК України, зокрема, але не виключно за норми інститутів відводу (самовідводу) судді, процесуальних строків, судових викликів і повідомлень, судових витрат, заходів процесуального примусу, забезпечення судом повного і всебічного з'ясування обставин справи та дослідження доказів, фіксування судового процесу.
Серед спеціальних ухвал, зокрема, але не виключно: ухвали про прийняття заяви про відкриття провадження у справі (частина перша статті 35 КУзПБ); про відмову у прийнятті заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство (частина друга статті 37 КУзПБ); про залишення без руху заяви про відкриття провадження у справі (частина третя статті 37 КУзПБ); про повернення заяви про відкриття провадження у справі (стаття 38 КУзПБ); про залишення заяви про відкриття провадження у справі без розгляду (абзац 3 частини шостої статті 38 КУзПБ); про приєднання до матеріалів справи інших заяв (частина четверта статті 39 КУзПБ); про відкриття провадження у справі про банкрутство або відмову у відкритті провадження у справі (частина п'ята статті 39 КУзПБ); про відкладення проведення підготовчого засідання суду на час, необхідний для оформлення допуску до державної таємниці (частина одинадцята статті 39 КУзПБ) та інші ухвали, які суд першої інстанції постановляє з питань, що вирішуються виключно у справах про банкрутство за нормами КУзПБ.
На кожній стадії судового провадження у справі про банкрутство досягнення її мети може забезпечуватися господарським судом постановленням як універсальних, так і спеціальних ухвал.
Суд вказує, що спеціалізація і спрямованість ухвали на вирішення загальних процедурних питань господарського процесу чи спеціальних процедур, врегульованих КУзПБ, є першочерговими критеріями для визначення переліку ухвал суду першої інстанції, постановлених у справі про банкрутство, що підлягають оскарженню в апеляційному порядку.
Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист.
Реалізацією права особи на судовий захист є можливість оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 рішення Конституційного Суду України від 11.12.2007 №11-рп/2007).
Однією з конституційних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України). Забезпечення права на апеляційний перегляд справи визначено також серед основних засад (принципів) господарського судочинства (пункт 8 частини третьої статті 2 ГПК).
Відповідно до частини другої статті 254 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 255 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 255 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.
У статті 255 ГПК України наведено перелік ухвал, які можуть бути оскаржені окремо від рішення суду першої інстанції.
Пунктом 17 частини першої статті 255 ГПК України визначено, що окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції у справах про банкрутство (неплатоспроможність) у випадках, передбачених Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
Водночас, у КУзПБ, на відміну від ГПК України, не визначено вичерпного переліку ухвал у справі про банкрутство, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду, натомість установлено визначальні правила оскарження судових рішень у процедурі банкрутства у статті 9 КУзПБ.
Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу України з процедур банкрутства, ухвали господарського суду, постановлені у справі про банкрутство (неплатоспроможність) за результатами розгляду господарським судом заяв, клопотань та скарг, а також постанова про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури або процедури погашення боргів боржника можуть бути оскаржені в порядку, встановленому ГПК України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною другою статті 9 КУзПБ, яка стосується саме апеляційного оскарження, визначено, що в апеляційному порядку можуть бути оскаржені постанова про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури/процедури погашення боргів, усі ухвали місцевого господарського суду, прийняті у справі про банкрутство (неплатоспроможність), крім випадків, передбачених Господарським процесуальним кодексом України та цим Кодексом.
Такими випадками (виключеннями) із загального правила апеляційного оскарження всіх ухвал є, зокрема, встановлені частиною другої статті 254, частиною першою статті 255 ГПК України обмеження щодо оскарження ухвал першої інстанції окремо від рішення суду, які поширюються на універсальні ухвали, постановлені у справі про банкрутство (неплатоспроможність), а також окремі застереження за текстом КУзПБ, зокрема, про те, що ухвала про прийняття до розгляду заяви про затвердження плану санації оскарженню не підлягає (частина шоста статті 5 КУзПБ), ухвала за результатами розгляду вимог кредитора не може бути оскаржена окремо від ухвали господарського суду, постановленої за результатами попереднього засідання (абзац другий частини другої статті 47 КУзПБ).
За загальним правилом, закріпленим у частині третій статті 255 ГПК України заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.
У рішенні від 27.01.2010 N3-рп/2010 Конституційний Суд України, надаючи тлумачення припису про те, що заперечення на ухвали, які не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду, виснував, зокрема, що це положення слід розуміти так, що будь-яка ухвала суду підлягає перегляду в апеляційному порядку самостійно або разом з рішенням суду.
Однак, зважаючи на те, що у основному провадженні у справі про банкрутство (неплатоспроможність), на відміну від позовного провадження у такій справі, суд не ухвалює рішення, слід вважати, що учасник справи про банкрутство має право включити заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду згідно з приписами ГПК України, до апеляційної скарги на судове рішення (ухвалу, постанову), яке є наступним після ухвали, яка не може бути оскаржена окремо, або рішення, яке є логічно та за наслідками пов'язаним із такою ухвалою.
Судова палата для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 16.08.2023 у справі №920/162/23 дійшла висновку, що системний аналіз співвідношення пункту 8 частини другої статті 129 Конституції України, частини шостої статті 12, статей 254, 255 ГПК України, частини першої статті 2, частин першої, другої статті 9 КУзПБ засвідчує, що у основному провадженні у справі про банкрутство (неплатоспроможність) в апеляційному порядку можуть бути оскаржені:
а) усі спеціальні ухвали місцевого господарського суду за правилом частини другої статті 9 КУзПБ щодо яких цим Кодексом не встановлено виключення (зокрема частина шоста статті 5 КУзПБ, абзац 2 частини другої статті 47 КУзПБ);
б) ухвали, включені до переліку у частині першій статті 255 ГПК України, які суд постановляє, здійснюючи процесуальні дії та вирішуючи інші процесуальні питання, за правилами та на підставі норм ГПК України.
Вирішуючи питання чи підлягає певна ухвала, постановлена у справі про банкрутство, апеляційному оскарженню суду належить почергово вирішити:
1) у якому провадженні постановлено оскаржувану ухвалу (у провадженні у справі про банкрутство чи позовному провадженні в межах справи про банкрутство);
2) чи оскаржувана ухвала вирішує питання, регламентовані ГПК України, або є спеціальною - постановленою відповідно до КУзПБ;
3) чи належить ухвала до переліку ухвал, які можуть бути оскаржені окремо від рішення суду за приписами статей 254, 255 ГПК України чи не передбачено нормами КУзПБ виключення із загального правила апеляційного оскарження за частиною другою статті 9 КУзПБ для цього виду ухвал.
Установивши зазначене та перевіривши наявність/відсутність підстав для залишення без руху (стаття 260 ГПК України) повернення апеляційної скарги (частина п'ята статті 260 ГПК України) або відмови у відкритті апеляційного провадження (частини перша, друга статті 261 ГПК України), апеляційний суд вирішує питання про наявність/відсутність підстав для відкриття апеляційного провадження.
Із встановлених у цій справі обставин вбачається, що апелянтом оскаржується ухвала суду першої інстанції постановлена за результатами розгляду грошових вимог кредитора.
Відповідно до ч. 2 ст. 47 КУзПБ у попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, що надійшли протягом строку, передбаченого частиною першою статті 45 цього Кодексу, у тому числі щодо яких були заперечення боржника або розпорядника майна. За результатами розгляду вимог окремого кредитора господарський суд постановляє ухвалу про їх визнання чи відхилення (повністю або частково), що не може бути оскаржена окремо від ухвали господарського суду, постановленої за результатами попереднього засідання.
Ухвала господарського суду, постановлена за результатами попереднього засідання, може бути оскаржена стороною у справі про банкрутство лише в частині конкретних вимог кредиторів (частина 3 статті 47 КУзПБ).
Як вбачається із вищевикладеного, системне тлумачення пункту 17 статті 255 Господарського процесуального кодексу України, частини першої статті 2, частини 2 статті 9, частини 2 і 3 статті 47 Кодексу України з процедур банкрутства дає підстави для висновку, що ухвала суду, постановлена за результатами розгляду вимог окремого кредитора може бути оскаржена в апеляційному порядку лише разом із оскарженням ухвали суду, постановленої за результатами попереднього засідання, в частині конкретних вимог кредиторів.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 26.02.2021 у справі №29/5005/6381/2011 висловив позицію про те, що процесуально-процедурні обмеження права на апеляційне оскарження деяких ухвал місцевого господарського суду окремо від остаточного рішення суду встановлено з метою ефективного здійснення правосуддя і не зменшують для сторін можливості доступу до суду апеляційної інстанції та не ускладнюють їм цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, оскільки сторони не позбавляються права на апеляційне оскарження таких ухвал місцевого господарського суду взагалі, їх право лише відтерміновується до винесення остаточного рішення зі справи.
Навпаки, відповідне обмеження має на меті забезпечити розгляд справи упродовж розумного строку та запобігти зловживанням процесуальними правами, які можуть призводити до невиправданих зволікань під час такого розгляду.
Апеляційний господарський суд не приймає до розгляду і повертає апеляційну скаргу на підставі пункту 4 частини п'ятої статті 260 ГПК України (скаргу подано на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду), якщо таку скаргу подано з порушенням відповідних приписів статей 254, 255 ГПК України, або без урахування окремих виключень за КУзПБ, зокрема щодо неможливості оскарження ухвали за результатами розгляду вимог кредитора окремо від ухвали господарського суду, постановленої за результатами попереднього засідання (абзац 2 частини другої статті 47 КУзПБ).
Таким чином, оскільки у даному випадку апелянтом оскаржується виключно ухвала господарського суду, постановлена за результатами розгляду вимог окремого кредитора, яка відповідно до приписів ст.47 КУзПБ не може оскаржуватися окремо від ухвали господарського суду, постановленої за результатами попереднього засідання, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає поверненню на підставі п.4 ч.5 ст.260 ГПК України.
Колегія суддів, звертає увагу апелянта на те, що повернення апеляційної скарги не перешкоджає повторному зверненню з нею до суду в загальному порядку після усунення обставин, що зумовили повернення скарги .
Зважаючи на те, що апеляційна скарга подана через Електронний кабінет користувача ЄСІТС, суд не повертає її заявникові у паперовому вигляді.
Ураховуючи викладене та керуючись ст.ст.174, 234, 258, 260 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -
Повернути апеляційну скаргу на ухвалу Господарського суду Харківської області від 27.08.2024 у справі №922/831/23 заявнику - Комунальному підприємству «Житлокомсервіс».
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.
Головуючий суддя Р.А. Гетьман
Суддя О.І. Склярук
Суддя В.С. Хачатрян