№ провадження 11-сс/4809/419/24 Головуючий у суді І-ї інстанції ОСОБА_1
Категорія - ст. 309 КПК України Доповідач в колегії апеляційного суду ОСОБА_2
17.09.2024 року м. Кропивницький
Колегія суддів Кропивницького апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
переглянула у письмовому провадженні, за апеляційною скаргою особи, на майно якої накладено арешт - ОСОБА_5 , ухвалу слідчого судді Кіровського районного суду м. Кіровограда від 08.07.2024, якою задоволено клопотання слідчого відділу Кропивницького РУП ГУНП в Кіровоградській області ОСОБА_6 про арешт майна у межах кримінального провадження №12024121010001914 від 06.07.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, - ,
Слідчий у кримінальному провадженні звернувся до слідчого судді із клопотанням про арешт майна у межах кримінального провадження № 12024121010001914 від 06.07.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.
Як встановлено досудовим розслідуванням: 05.07.2024 на проїзній частині перехрестя вул. Шевченка та вул. В. Панченка у м. Кропивницький сталась ДТП за участі автомобілю марки «Деу Ланос», НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_5 , та велосипеду, яким керував ОСОБА_7 , внаслідок якої останній отримав тілесні ушкодження.
Підозру оголошено ОСОБА_5
Тоді ж, 06.07.2024, вилучено автомобіль марки «Деу Ланос», НОМЕР_1 , на який і просив накласти арешт слідчий у кримінальному провадженні, оскільки автомобіль відповідає критеріям ст. 98 КПК України.
Слідчий суддя, розглянувши клопотання слідчого про арешт майна, постановив задовольнити клопотання і накласти арешт на автомобіль ОСОБА_5 Заборонено також користуватись та розпоряджатись майном.
Слідчий суддя мотивував своє рішення такими висновками.
У випадку незастосування заходів забезпечення кримінального провадження щодо засобу пересування з участю якого відбулось ДТП, він може бути переданий, відчужений, як наслідок, учасники та сторони кримінального не зможуть виконати положення ст. 290 КПК України, і по завершенню проведення досудового розслідування відкрити речові докази на ознайомлення, неможливо буде досягнути загальної засади щодо безпосередності дослідження доказів судом; заявлений до арешту транспортний засіб механічно контактував з іншими учасниками дорожньо-транспортної пригоди, тому на ньому містяться унікальні трассологічні сліди взаємодії; вірогідність знищення, продажу, ремонту авто, зможе призвести до втрати першочергових визначальних слідів, та як наслідок, втрати доказів кримінального провадження, а відтак не буде досягнуто завдань у цьому кримінальному провадженні.
Із судовим рішенням слідчого судді не погоджується ОСОБА_5 , власник майна, на який накладено арешт.
В апеляційній скарзі просить скасувати ухвалу слідчого судді, постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого про арешт майна, повернувши їй майно.
Свої вимоги мотивує такими доводами.
Її, як власника майна, не було повідомлено про розгляд клопотання, вона була позбавлена права висловити свою позицію щодо доцільності арешту майна, а відтак - було порушено її процесуальні права.
Стороною обвинувачення також не надано доказів наявності ризиків знищення або ненадання доступу за запитом до вилученого майна.
Доказів настання наслідків, на які вказано у клопотанні, - не надано.
Вислухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши надані матеріали, зваживши доводи апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до наступних висновків.
Згідно із ч. 4 ст. 405 КПК України неприбуття сторін або інших учасників кримінального провадження не перешкоджає проведенню розгляду, якщо такі особи були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду та не повідомили про поважні причини свого неприбуття.
Також, положення ч. 1 ст. 406 КПК України надають суду апеляційної інстанції право ухвалити судове рішення за результатами письмового провадження, якщо всі учасники судового провадження заявили клопотання про здійснення провадження за їх відсутності.
У даному кримінальному провадженні всі учасники судового провадження - належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду.
Адвокат ОСОБА_8 , яка представляє інтереси ОСОБА_5 , просила у заявленому суду клопотанні апеляційний розгляд проводити у письмовому провадженні.
Прокурор, будучи повідомленим про дату розгляду належним чином, в судове засідання не з'явився, але заяв про відкладення апеляційного розгляду або про бажання його участі у судовому засідання - не надходило.
Отже, колегія суддів вважає, що апеляційний розгляд можливий без участі учасників судового провадження.
Згідно із п. 7) ч. 2 ст. 131 КПК України, ч. 3 ст. 132 КПК України: заходами забезпечення кримінального провадження є, зокрема, арешт майна, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Згідно із ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Як встановлено ч. 10, ч. 11 с. 170 КПК України, арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, віртуальні активи, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів. Заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
Як встановлено ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Статтею 173 КПК України, ч. 2, регламентовано: При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Стаття 1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини визначає: кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
Держава може вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів
Будь-яке втручання державного органу у права осіб повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи.
У рішеннях Європейського суду з прав людини «Спадея і Скалабріно проти Італії» від 1 вересня 1995 року та «Іммобільяре Саффі проти Італії» від 28 липня 1999 року зазначено, що втручання у право власності допустиме лише тоді, коли воно переслідує легітимну мету в суспільних інтересах.
Європейський суд звертає увагу на низку параметрів, яким повинні відповідати застосовані державою заходи щодо конкретних прав (наявність правових підстав для обмеження прав і свобод, що передбачає можливість обмеження права виключно в порядку, встановленому чинним законодавством; обумовленість обмеження легітимною метою; пропорційність вжитих державою заходів щодо обмеження прав і свобод з огляду на легітимну мету, яку держава намагалася досягти, запровадивши відповідне обмеження).
У конкретному випадку колегія суддів вважає доцільним застосування у кримінальному провадженні заходу його забезпечення - арешт майна, і таке втручання та обмеження прав окремих осіб передбачені кримінальним процесуальним законом й обумовлені виконанням завдань кримінального провадження, проведенням ефективного досудового розслідування, належним забезпеченням доказів у кримінальному провадженні.
Отже, як установлено матеріалами клопотання, досудове розслідування провадиться у кримінальному провадженні №.12024121010001914 від 06.07.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.
Існують факти, які можуть переконати об'єктивного спостерігача про можливу причетність ОСОБА_5 до вчинення кримінального правопорушення (обґрунтованість підозри), як от: рапорт слідчого про прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення, протокол огляду місця ДТП від 05.07.2024, тощо.
Кримінальне правопорушення - вчинення порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження - необережне, є кримінальним проступком. Покарання за інкримінований злочин передбачає обмеження волі на строк до трьох років, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років.
У межах даного кримінального провадження органом досудового розслідування, під час огляду місця події (ДТП), вилучений автомобіль «Деу Ланос», НОМЕР_1 .
Постановою слідчого про визнання та приєднання до кримінального провадження речових доказів від 06.07.2024 - приєднано до речових доказів вилучений автомобіль «Деу Ланос», НОМЕР_1 .
З метою збереження речових доказів у кримінальному провадженні, слідчий звернувся із клопотанням про арешт вилученого майна.
Зваживши доводи клопотання та встановлені обставини, слідчий суддя погодився із необхідністю застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна.
Майно, на яке накладено арешт, виявлене і вилучене під час обшуку, - відповідає критеріям ст. 98 КПК України; дане майно може бути використане як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, містити відомості кримінального правопорушення.
Наявні ризики приховування, втрати, знищення вилученого майна у разі незастосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна.
Встановлено, що клопотання про арешт майна обґрунтоване необхідністю можливості використання вилученого автомобілю як речового доказу та запобігання спробам його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Отже метою накладення арешту на виявлене і вилучене майно є забезпечення збереження їх як речових доказів у кримінальному провадженні.
Відтак, висновки слідчого судді про доцільність й необхідність такого заходу забезпечення кримінального провадження - є обґрунтованими, оскільки потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні про арешт майна, а отже постановлена слідчим суддею ухвала про арешт майна є - законною, а тому - її слід залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 376, 405, 406, 407, 418, 419, 422, 424 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу особи, на майно якої накладено арешт - ОСОБА_5 , - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Кіровського районного суду м. Кіровограда від 08.07.2024, якою задоволено клопотання слідчого відділу Кропивницького РУП ГУНП в Кіровоградській області ОСОБА_6 про арешт майна у межах кримінального провадження №12024121010001914 від 06.07.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, - залишити без змін.
Ухвала Кропивницького апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді: ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4