Справа № 463/8502/23
Провадження № 22-ц/4808/785/24
Головуючий у 1 інстанції Монташевич С. М.
Суддя-доповідач Барков В. М.
12 вересня 2024 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський апеляційний суд у складі:
головуючого судді: Баркова В. М.,
суддів: Девляшевського В. А.,
Луганської В. М.,
секретар Гудяк Х. М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» на рішення Долинського районного суду від 28 березня 2024 року та додаткове рішення Долинського районного суду від 10 квітня 2024 року в складі судді Монташевич С. М., ухвалене в м. Долина Івано-Франківської області у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» до ОСОБА_1 , третя особа яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Акціонерне товариство «Страхова група «ТАС», про стягнення суми сплаченого страхового відшкодування,
У вересні 2023 року позивач Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АРКС» (надалі - ПАТ «СК «АРКС») звернувся до суду із позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення суми страхового відшкодування.
Позов обґрунтовано тим, що 03 березня 2021 року в м. Львів сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Skoda Superb», НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 та автомобіля «TOYOTA AVENSIS», НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 . Внаслідок ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження.
Постановою Шевченківського районного суду м. Львова від 21 квітня 2021 року у справі про адміністративні правопорушення № 466/1971/21 ОСОБА_1 визнано винуватим у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
На момент дорожньо-транспортної пригоди майнові інтереси власника автомобіля «TOYOTA AVENSIS», були застраховані в ПАТ «СК «АРКС» (попередня назва АТ «СК «АХА Страхування») за договором добровільного страхування наземного транспорту «Все включено» № тп117131а0зг від 14 вересня 2020 року.
Власник пошкодженого автомобіля «TOYOTA AVENSIS» звернувся до ПАТ «СК «АРКС» із заявою про подію та про виплату за договором добровільного страхування наземного транспортного засобу від 15 березня 2021 року. Вказана заява була розглянута, пошкодження застрахованого автомобіля визнано страховим випадком у зв'язку з чим ПАТ «СК «АРКС» здійснило виплату страхового відшкодування на користь власника вказаного автомобіля «TOYOTA AVENSIS» в розмірі 40 239,01 грн.
На момент дорожньо-транспортної пригоди обов'язкова цивільно-правова відповідальність власника автомобіля «Skoda Superb» була застрахована в Акціонерному товаристві «Страхова група «ТАС» (далі - АТ «СГ «ТАС»), поліс № АР7392324, у зв'язку з чим АТ «СГ «ТАС» здійснило виплату страхового відшкодування на рахунок ПАТ «СК «АРКС» в розмірі 28 886,34 грн.
Посилаючись на вказані обставини позивач ПАТ «СК «АРКС» просив стягнути з ОСОБА_1 суму сплаченого страхового відшкодування у розмірі 11 352, 67 грн. та судовий збір.
Рішенням Долинського районного суду від 28 березня 2024 року у задоволені позову відмовлено.
Додатковим рішенням Долинського районного суду від 10 квітня 2024 року заяву ОСОБА_1 про відшкодування витрат на правничу допомогу задоволено частково та стягнуто з ПАТ «СК «АРКС» на його користь такі витрати у розмірі 11 000 грн.
Не погоджуючись із рішенням Долинського районного суду від 28 березня 2024 року та додатковим рішенням Долинського районного суду від 10 квітня 2024 року, представник ПАТ «СК «АРКС» подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, просить рішення Долинського районного суду від 28 березня 2024 року скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити. Також просить скасувати додаткове рішення Долинського районного суду від 10 квітня 2024 року.
Апеляційна скарга мотивована тим, що апелянт виконав свої зобов'язання за договором добровільного страхування наземного транспорту, здійснивши відшкодування завданих збитків у повному обсязі. У зв'язку із виплатою страхового відшкодування до ПАТ «СК «АРКС» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 , як заподіювача шкоди у деліктному зобов'язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Тобто у зв'язку із заміною сторони кредитора у деліктному правовідношенні у межах фактичних витрат до апелянта перейшло право вимоги у відповідній частині до відповідача, оскільки страхова виплата страховика відповідача є недостатньою для повного відшкодування завданої ним шкоди.
Відзив на апеляційну скаргу у встановлений апеляційним судом строк не надходив. Відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Згідно із частиною першою статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Згідно із статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній та додатково поданими доказами, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, оскаржувані рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове про задоволення позовних вимог з наступних підстав.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що, оскільки розмір завданої шкоди не перевищує ліміт відповідальності, тому страховик, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, повинен реалізувати право вимоги, передбачене статтями 993 ЦК України та 27 Закону України «Про страхування» шляхом звернення із позовом до страховика в якого завдавач шкоди застрахував свою цивільно-правову відповідальність. В зв'язку із цим суд першої інстанції прийшов до висновку що позов пред'явлено до неналежного відповідача.
Проте з такими висновками суду погодитися не можна з огляду на наступне.
Суд першої інстанції встановив, що відповідно до постанови Шевченківського районного суду м. Львова від 21 квітня 2021 року, яка набрала законної сили 04 травня 2021 року, 03 березня 2021 року о 16:35 год. у м. Львові по вул. Варшавській, 136, водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «Skoda Superb», номерний знак НОМЕР_1 , порушивши вимоги п. 13.1 Правил дорожнього руху України, не дотримався безпечного бокового інтервалу внаслідок чого здійснив наїзд на припаркований автомобіль «Toyota Avensis», номерний знак НОМЕР_2 . Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобілі отримали механічні пошкодження. ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та звільнено від адміністративної відповідальності у зв'язку з малозначністю правопорушення, обмежившись усним зауваженням. Провадження у справі закрито (а.с. 122).
Цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_1 була застрахована на підставі Полісу № АР/7392324. Строк дії цього полісу з 00:00 годин 14 червня 2020 до 13 червня 2021 року, забезпечений транспортний засіб марки «Skoda Superb», номерний знак НОМЕР_1 , страхова сума на одного потерпілого за шкоду, заподіяну майну, визначена в розмірі 130 000 грн., розмір франшизи 0 грн. (а.с. 118).
14 вересня 2020 року страховик АТ «СК «АРКС» та страхувальник ОСОБА_2 уклали договір добровільного страхування наземного транспорту № тп117131а0зг з терміном дії з 20 вересня 2020 по 19 вересня 2021 року. За цим договором був застрахований автомобіль «Toyota Avensis», номерний знак НОМЕР_2 , власником якого є остання (а.с. 5-11).
На підставі ремонтної калькуляції, згідно з рахунком-фактурою № ДМ00014898 від 08 березня 2021року, ОСОБА_2 виписаний рахунок на суму 40 239,01 грн (а.с. 17).
22 березня 2021 року АТ «СК «АРКС», згідно з актом № ARX2743431, перерахувало ОСОБА_2 страхове відшкодування в сумі 40 239,02 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 762733 від 22 березня 2021 року (а.с. 23-24).
Згідно із платіжним дорученням № 188206 від 07 червня 2021 року, АТ «СГ «ТАС» (приватне) перерахувало на користь АТ «СК «АРКС» страхове відшкодування за договором № АР7392324 від 05 червня 2020 року, т/з Toyota Avensis, н.з. НОМЕР_2 , за заявою № 4253/18/ЦВ від 18 травня 2021року з ПДВ, у розмірі 28 886,34 грн. (а.с. 24).
Договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору (стаття 16 Закону України «Про страхування»).
Тлумачення статті 629 ЦК України свідчить, що в ній закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов'язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов'язання його сторони набувають обов'язки (а не лише суб'єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов'язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов'язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду).
Відповідно до частини другої статті 8 Закону України «Про страхування» страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.
У статті 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.
Майнова шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (частина друга статті 1187 ЦК України).
У статті 1188 ЦК України передбачено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, зокрема шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Згідно із статтею 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
До страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки (стаття 993 ЦК України).
У разі наявності юридичних фактів, передбачених статтею 993 ЦК України, відбувається перехід права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика (суброгація). Нового зобов'язання із відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: від потерпілого (страхувальника) переходить страховику право вимоги до особи, відповідальної за завдання шкоди. Страховик внаслідок виконання обов'язку винної особи (боржника) перед потерпілим (кредитором), набуває права кредитора в частині фактичних витрат. При цьому деліктне зобов'язання не припиняться, але відбувається заміна сторони у цьому зобов'язанні (заміна кредитора) - замість потерпілої особи прав кредитора набуває страховик. Вживання терміну «перехід» означає, що право вимоги існувало раніше та продовжує існувати, але переходить від однієї особи до іншої, відповідно - від потерпілої особи у деліктному зобов'язанні до страховика.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18) зроблено висновок, що «стаття 1191 ЦК України та стаття 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», з одного боку, і стаття 993 ЦК України та стаття 27 Закону України «Про страхування», з іншого боку, регулюють різні за змістом правовідносини. У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов'язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов'язаним суб'єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. Після такої виплати деліктне зобов'язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За умов, передбачених у статті 38 вказаного Закону, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Згідно зі статтями 993 ЦК України та 27 Закону України «Про страхування» до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов'язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов'язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов'язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією».
Таким чином, відповідно до статті 993 ЦК України та статті 27 Закону України «Про страхування» до ПАТ «СК «АРКС» після виплати страхового відшкодування за договором майнового страхування в межах фактичних витрат перейшло право вимоги до особи, відповідальної за шкоду, в межах різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Суд першої інстанції встановив, що звертаючись до суду з даним позовом ПАТ «СК «АРКС» посилалось на те, що воно, як страховик потерпілої у ДТП 03 березня 2021 року особи - ОСОБА_2 (власника пошкодженого автомобіля «TOYOTA AVENSIS», НОМЕР_2 ,) виплатило на ремонт вказаного автомобіля за договором добровільного страхування страхове відшкодування в сумі 40 239,01 грн. з урахуванням вартості відновлювального ремонту без урахування коефіцієнта фізичного зносу. Оскільки АТ «СГ «ТАС» сплатило на користь ПАТ «СК «АРКС» суму страхового відшкодування - вартість відновлювального ремонту автомобіля з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу в сумі 28 886,34 грн., різниця між виплаченим позивачем страховим відшкодуванням, що становить суму 11 352 грн. 67 коп. підлягає стягненню з винної особи - ОСОБА_1 .
Таким чином, саме указану суму слід було стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ «СК «АРКС» відповідно до вимог статті 993 ЦК України та статті 27 Закону України «Про страхування».
З огляду на викладене, оскільки суд першої інстанції у своєму рішенні не розмежував стягнення страхового відшкодування у порядку регресу та суброгації та в зв'язку із цим помилково відмовив у задоволенні позовних вимог, оскаржуване рішення суду першої інстанції необхідно скасувати з ухваленням у справі нового рішення про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «СК «АРКС» завданих збитків у розмірі 11 352 грн. 67 коп. у порядку суброгації відповідно до вимог статті 993 ЦК України та статті 27 Закону України «Про страхування».
Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про необхідність скасування рішення Долинського районного суду від 28 березня 2024 року, підлягає обов'язковому скасуванню й додаткове рішення цього суду від 10 квітня 2024 року.
Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Згідно з частиною першою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути понесені останнім судові витрати у справі пов'язані зі сплатою судового збору за подачу позовної заяви в розмірі 2 684 грн. та подачею апеляційної скарги в розмірі 4 026 грн., а разом - 6 710 грн.
Керуючись статтями 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу представника Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» - задовольнити.
Рішення Долинського районного суду від 28 березня 2024 року та додаткове рішення Долинського районного суду від 10 квітня 2024 року - скасувати.
Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» до ОСОБА_1 про стягнення суми сплаченого страхового відшкодування - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» сплачене страхове відшкодування в розмірі 11 352 (одинадцять тисяч триста п'ятдесят дві) грн. 67 коп. та 6 710 (шість тисяч сімсот десять) грн. у відшкодування судових витрат у справі, пов'язаних зі сплатою судового збору за подачу позовної заяви та апеляційної скарги, а разом - 18 062 (вісімнадцять тисяч шістдесят дві) грн. 67 коп.
Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і у випадках, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Повний текст постанови складено 17 вересня 2024 року.
Судді В. М. Барков
В. А. Девляшевський
В. М. Луганська